Постанова 4824 № 363/4611/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2026 року м. Київ Справа № 363/4611/22 Провадження №22-ц/824/4911/2026 Резолютивна частина постанови оголошена 29 квітня 2026 року Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Узлій М.М. сторони: позивач Київська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року постановлену у складі судді Баличевої М.Б.,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок. Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом внесення на депозитний рахунок суду (депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київські області, код ЄДРПОУ 26268119, рахунок: UA768201720355259001000018661, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ) відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель» і додати до позову вказані документи. 03 листопада 2025 року від Київської обласної прокуратури на виконання ухвали суду від 29 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху надійшла заява, в який позивач просить суд продовжити розгляд справи по суті, вважає, що застосування на даній стадії судового розгляду справи Закону № 4292-ІХ є безпідставними. Вказував щодо відсутності обов`язку внесення на депозитний рахунок суду грошової суми в розмірі оцінки земельної ділянки на дату подання позову у даній справі. Наголосив, що таке внесення на депозит коштів передбачено у разі подання позову про витребування нерухомого майна саме від добросовісного набувача, як це передбачено ч.4 ст. 177 ЦПК України в редакції від квітня 2025 року, та це питання судом у даній справі ще не вирішено по суті. Також наголосив, що даний позов подано прокуратурою до суду у грудні 2022 року та на момент відкриття провадження у справі позов відповідав формі та змісту позову з переліком наданих документів, як це передбачала ч.4 ст. 177 ЦПК України у редакції станом на січень 2023 року. При цьому зазначив, що норма ч.4 ст. 177 ЦПК України не має зворотної дії у часі, а тому не може бути застосована судом у після відкриття провадження у січні 2023 році у справі. Посилаючись на викладене, просив суд врахувати дані пояснення та продовжити розгляд справи по суті в межах доводів та вимог, які визначені прокурором при зверненні до суду (т.5 а.с.31-37). Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року позовну керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок залишено без розгляду. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду керівник Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Скаргу мотивує тим, що зміни у законодавстві щодо внесення на депозитний рахунок коштів позивачем набули чинності вже після подачі позову до суду, а на момент подання позову, позовна заява відповідала вимогам процесуального кодексу та положенням ст. 175-177 ЦПК України. Крім того зазначив, що відповідач не може вважатись добросовісним набувачем майна, а внесення на депозитний рахунок коштів у розмірі вартості спірного майна стосується лише добросовісного набувача такого майна, що можливо встановити лише при розгляді справи по суті спору. Вважає, що суд першої інстанції помилково застосував вимоги ч.4 ст. 177 ЦПК України, а у прокурора відсутній обов`язок вносити на депозитний рахунок грошові кошти. Просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду. Зазначає, 09.04.2025 р. набрав чинності Закон України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача»(далі - Закон № 4292-ІХ). Так, Законом № 4292-ІХ доповнено статтю 390 Цивільного кодексу України частиною п`ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.» Добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 ЦК України є особа, яка не знала і не могла знати , що вона за відплатним договором придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати. Натомість суд першої інстанції залишив поза увагою факт пов`язаності родинним зв`язком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній не може вважатися добросовісним набувачем спірних ділянок. Крім того, спірна земельна ділянка розташована в межах земель лісогосподарського призначення, а відповідач в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для лісу природних ознак спірної земельної ділянки, знав або проявивши розумну обачність, міг і зобов`язаний був знати про те, що ліс і ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону. Більш того, на момент набуття ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки, у Державному реєстрі судових рішень містилася інформація про судові спори щодо цих ділянок. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Бондаренко Я.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги. В судовому засіданні прокурор Федоренко О.П. підтримав доводи апеляційної скарги. Представник ОСОБА_2 адвокат Бондаренко Я.М. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Відповідач ОСОБА_1 та третя особа ДП ГП «Ліси України» в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що судовий розгляд у даній справі стосується позовних вимог про витребування спірних земельної ділянки у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, суд буде зобов`язаний здійснити передбачені ч. 5 ст. 390 ЦК України дії щодо забезпечення права відповідача на компенсацію. Крім того, з урахуванням спеціальної мети Закону № 4292-ІХ, спрямованої на виконання державою Україною міжнародних зобов`язань у галузі гарантування прав і свобод людини, а також внесення вказаним законом відповідних змін як до матеріальних, так і до процесуальних нормативних актів, суд вважає, що Закон № 4292-ІХ є спеціальним законом, який має перевагу над загальним («Lexspecialisderogatgenerali»), а враховуючи, що у визначений судом строк недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем за вимогами ухвали суду від 29 жовтня 2025 року, постановлену у відповідності до ч.11 ст. 187 ЦПК України, тобто, після відкриття провадження у справі, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підстав ч.13 ст. 187 ЦПК України . Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). 09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п`ята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року). У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом. Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; У випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду. Звертаючись з позовом до суду, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач вказував про наявність підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення. Суд першої інстанції не врахував , що справа не стосується питання про зворотну дію закону в часі. За змістом пункту 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню. В позовній заяві прокурор посилався на недобросовісність набувача спірної земельної ділянки. Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками викладеними в Постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24. Крім того, процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст.ст.175,177 ЦПК України. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України (в редакції чинній на час звернення прокурора до суду у 2023 році) до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким ст.390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви». Колегією суддів встановлено, що у зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельних ділянок залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом внесення на депозитний рахунок суду (депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київські області, код ЄДРПОУ 26268119, рахунок: UA768201720355259001000018661, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ) відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель» і додати до позову вказані документи. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що позовна заява, подана прокурором 23 грудня 2022 року, відповідала вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, в редакції, чинній на дату звернення до суду. Нова редакція ч. 4 ст. 177 ЦПК України набула чинності 09 квітня 2025 року, тобто значно пізніше після подачі позовної заяви. Згідно з ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Застосовуючи вимоги ч. 4 ст. 177 ЦПК України, суд першої інстанції посилався на Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», якими передбачено зворотну дію в часі положень цього Закону в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна. Однак, пунктом 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» передбачено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом. Суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що Законом не передбачено зворотну дію в часі положень ч. 4 ст.177 ЦПК України та послався на положення процесуального закону, які не підлягають застосуванню у даному випадку. Відповідно до п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Наведені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими та дають підстави вважати, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації - задовольнити. Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 11 листопада 2025 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна