Постанова Чернігівський апеляційний суд № 740/936/26

Справа № 740/936/26 Головуючий у 1 інстанції Олійник В. П. Провадження № 33/4823/443/26 Категорія - ст. 122-4 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд у складі: судді Мазура С.А., за участі: особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та її захисника Бредюка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20березня 2026 року, встановив: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу по АДРЕСА_1 винною тапритягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) іу відповідності до ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців. Судом першої інстанції, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 20 лютого 2026 року об 11-20 год в м. Ніжині Чернігівської області по вул. Ягідній поблизу буд. 20, керуючи автомобілем Nissan NV200, номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п.12.1. Правил дорожнього руху не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його та безпечно керувати ним, не була уважною і не стежила за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, внаслідок чого здійснила наїзд на собаку, яка стояла на дорозі, у результаті чого керований нею автомобіль отримав механічні пошкодження, у подальшому ОСОБА_1 , в порушення вимог п.2.10. а ПДР, вчинивши дорожньо-транспортну пригоду, залишила її місце. В апеляційній скарзі захисник просить постанову місцевого суду скасувати в частині накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами та накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП у виді штрафу. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не навмисно покинула дорожньо-транспортну пригоду, оскільки не побачила собаку на дорозі та не відчула контакту автомобіля із собакою, а тому цілком можливо призначити за скоєння вказаних правопорушень адміністративне стягнення у виді штрафу. В судовому засіданні, захисник апеляційну скаргу підтримав, пояснив що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, а тому їй необхідно мати водійське посвідчення для здійснення належного догляду за дитиною. Захисник вважає, що покарання, призначене місцевим судом, є надто суворим. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що має стаж водіння біля 18 років, раніше правил дорожнього руху не порушувала, в день події, перебуваючи на 8 місяці вагітності їхала на належному їй автомобілі в лікарню та проїжджаючи по вулиці просто не помітила, що на дорозі знаходилась собака, і навіть не відчула, що її збила. Вже ввечері до неї прийшли власники відеокамер спостережень та показали відео на якому вона збила собаку. Свою вину визнає повністю, просить апеляційний суд не позбавляти її правом керування транспортними засобами, оскільки в неї народилась дитина і для її догляду, відвідування лікаря, необхідно мати водійське посвідчення. Із матеріалів справи, пояснень захисника, а також доводів апеляційної скарги вбачається, що вона є обґрунтованою. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Протиправні дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини водія у вчиненні адміністративних правопорушень, які ставляться їй у вину, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними й перевіреними в судовому засіданні доказами та ніким не оспорюється, а тому висновок місцевого суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється. У свою чергу, згідно зі ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Однак, накладаючи на ОСОБА_1 стягнення в межах, визначених санкцію ст. 122-4КУпАП з урахуванням ч.2 ст. 36 КУпАП, місцевий суд не дотримався вимог ст. 33 КУпАП, оскільки не врахував у повному обсязі обставини вчиненого адміністративного правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставину, що пом`якшує відповідальність - щире каяття винної та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність. Апеляційний суд бере до уваги обставини скоєного правопорушення, стан дорожнього покриття та характеристики автомобіля, яким керувала ОСОБА_1 ,погодні умови, за яких сталася ДТП, а також незначні пошкодження ЛФП переднього бамперу автомобіля, який належить ОСОБА_1 , що свідчить про ненавмисне покинення останньою місця ДТП. Також, апеляційний суд враховує особу правопорушника ОСОБА_1 , яка в період вчинення адміністративних правопорушень перебувала в стані вагітності, заміжня, має на вихованні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненому щиро розкаялася. Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що стягнення, накладене на ОСОБА_1 місцевим судом, через свою суворість не відповідає характеру вчинених нею адміністративних правопорушень і її особі та не є справедливим, що є підставою для зміни оскаржуваної постанови суду першої інстанції в цій частині. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу задовольнити частково. Постанову судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 змінити в частині накладення стягнення. Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у відповідності до положень ст. 36 КУпАП в межах санкції ст. 122-4 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. В іншій частині постанову суду залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. СуддяС. А. Мазур