Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/2515/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1431/26 Справа № 201/2515/26 Суддя у 1-й інстанції - Погрібна Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Бартош-Стрєльникової Тетяни Миколаївни на постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за участю: прокурора Мануйленка І. М. особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Бартош-Стрєльникової Т. М. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Соборного районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень. Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи виконувачем обов`язків директора Державної установи «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 271 (м. Дніпро) Національної поліції України, являючись згідно п.п. «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону № 1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія закону про запобігання корупції, в порушення вимог ст. 28 ЗУ « Про запобігання корупції» прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: оцінила власну діяльність у якості вихователя-методиста закладу дошкільної освіти за відповідний календарний місяць; визначила собі у якості вихователя-методиста закладу дошкільної освіти премію за березень 2025 року у розмірі 20%; підписала та видала 24.03.2025 наказ № 11-к/тр «Про преміювання», яким, у тому числі, преміювала саму себе у якості вихователя-методиста закладу дошкільної освіти у розмірі 20% премії за березень 2025 року, чим вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст. 172-7 КУпАП. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на незаконність постанови суду першої інстанції, яка підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповного з`ясування обставин та неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_2 працює на посаді вихователя-методиста та відповідно до наказів керівника закладу вона періодично виконувала обов?язки керівника на період перебування останньої у щорічній відпустці. При цьому переведення на посаду керівника та виплата різниці у заробітній платі не здійснювалися, оскільки у зазначений період вона продовжувала виконувати свої посадові обов?язки за основною посадою вихователя-методиста. У закладі функціонує прозорий колегіальний порядок підготовки та оформлення документації щодо преміювання працівників. Щомісяця, орієнтовно до 20 числа, керівник закладу дошкільної освіти проводить нараду за участю адміністрації закладу та голови профспілкового комітету для заслуховування відповідальних осіб щодо підсумків результатів роботи працівників та внесення пропозицій щодо їх преміювання. На підставі узгоджених пропозицій керівником закладу видавався відповідний наказ про преміювання працівників, який погоджувався з головою профспілкового комітету та передавався до бухгалтерії для здійснення нарахування і виплати премій працівникам закладу дошкільної освіти, що підтверджується поясненнями директора закладу ОСОБА_3 . На думку захисника, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу даного правопорушення є передчасними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Сам по собі факт отримання премії не є безумовним доказом існування реального конфлікту інтересів без встановлення обов?язкового елементу впливу приватного інтересу на об?єктивність чи неупередженість прийняття рішення. Судом не враховано, що розмір премії був визначений директором установи у відповідних пропозиціях, а саме преміювання попередньо сформовано іншими посадовими особами. ОСОБА_1 не здійснювала оцінку власної діяльності та не приймала самостійного рішення щодо визначення розміру премії. Підписання наказу в даному випадку мало виключно формальний (технічний) характер, було зумовлене виконанням покладених службових обов?язків та не свідчить про реалізацію дискреційних повноважень. Отже, відсутній ключовий елемент складу адміністративного правопорушення реальний вплив приватного інтересу на службове рішення, що виключає можливість кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Посилаючись на чинне законодавство, зазначає, що отримання грошової винагороди у формі зарплати та її складових - премії, надбавки, за своєю суттю не може виступати мотивом правопорушень, пов?язаних з корупцією, оскільки право «на зарплату, не нижчу від визначеної законом», законодавчо закріплене у ст. 43 Конституції України. Вважає, що наведені обставини виключають наявність як реального, так і потенційного конфлікту інтересів. Підписання наказу про преміювання працівників було здійснено особою виключно у зв?язку з тимчасовим виконанням обов?язків керівника закладу на період перебування директора закладу у щорічній відпустці. При цьому рішення щодо преміювання працівників, визначення розміру премій та підготовка відповідного наказу були прийняті керівником закладу заздалегідь у встановленому колегіальному порядку. Відповідно, підписання такого наказу мало виключно технічний та організаційний характер і не було пов?язане із самостійним прийняттям рішення щодо преміювання, що виключає можливість виникнення приватного інтересу та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Питання оплати праці належить до трудових правовідносин, а отже не відноситься до сфери приватного інтересу працівника в розумінні ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції». Відсутність приватного інтересу, в свою чергу, виключає наявність реального конфлікту інтересів у особи, а відтак і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-7 КУпАП. Позиції учасників апеляційного розгляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисникпідтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити, постанову суду скасувати та закрити провадження у справі. Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою, та просив залиши її без змін, а скаргу без задоволення. Мотиви апеляційного суду. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Диспозиція статті 172-7 КУпАП є бланкетною нормою. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Згідно з абзацом 8 частини 1 статті 1 Закону посадова особа юридичної особи публічного права - голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права. Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, є законним та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи та ретельно дослідженими в суді першої інстанції. Відповідно до п. 1.8 Розділу І Статуту Державної установи «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 271 (м. Дніпро) Національної поліції України», затверджений наказом Національної поліції України № 379 від 09.04.2024 заклад дошкільної освіти є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку і штамп встановленого зразка, бланки з власними реквізитами, рахунки в органах Державної казначейської служби України та установах банку. Управління закладом дошкільної освіти здійснюється Національною поліцією України згідно із законодавством України. Керівництво закладом здійснює директор. (п.п. 9.1, 9.2 Статуту) Відповідно до наказу №28-к/тр о/с від 28.06.2024 ОСОБА_1 було призначено на посаду вихователем-методистом Державної установи «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №271 (м. Дніпро) Національної поліції України». З наказу №258 о/с від 14.02.2025 слідує, що на ОСОБА_1 було покладено виконання обов`язків директора установи у період з 10.03.2025 до 28.03.2025 на час відпустки ОСОБА_3 . Таким чином, т.в.о. директора закладу дошкільної освіти ОСОБА_1 наділена організаційно-розпорядчими повноваженнями та відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону є посадовою особою юридичної особи публічного права і суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону. Згідно з розділом ІХ Статуту закладу директор закладу дошкільної освіти здійснює безпосереднє управління закладом і несе відповідальність за освітню, фінансово-господарську та іншу діяльність закладу освіти. Директор закладу дошкільної освіти: - вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу дошкільної освіти; - розпоряджається в установленому порядку майном і коштами закладу дошкільної освіти, відповідає за дотримання фінансової дисципліни та збережені матеріально-технічної бази закладу; - забезпечує оплату праці та інших виплат, установлених законодавство України для відповідних категорій працівників закладу дошкільної освіти розмірах і строки, установлені законодавством України. (п. 9.4). Відповідно до розділу 2 Положення про преміювання працівників Державної установи «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 271 (м. Дніпро) Національної поліції України», затвердженого наказом № 20-аг від 28.06.2024, преміювання працівників закладу здійснюється за підсумками роботи трудового колективу за місяць (квартал, рік тощо), до державних і професійних свят та інших випадках, за умови виконання основних показників діяльності заклад залежно від особистого внеску кожного працівника. Розмір премії встановлює керівник закладу дошкільної освіти з урахування пропозиції від керівників структурних підрозділів: Адміністрація - керівник установи закладу, Педагогічний персонал - вихователь-методист, Технічний персонал - завідувач господарства та встановлюється у відсотках до посадового окладу, з урахуванням підвищень згідно чинного законодавства та залежно від особистого внеску результатів роботи закладу (п. 2.5). Розмір премії не обмежують граничними розмірами та встановлюють на підставі наказу керівника. (п. 2.6) Згідно з пропозицією щодо преміювання у березні 2025 року працівників ДУ «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №271 (м. Дніпро) НПУ», підписаної директором ОСОБА_3 , запропоновано визначити премію в розмірі 20 % вихователю-методисту ОСОБА_1 . 24.03.2025 ОСОБА_1 , будучи т.в.о. директора закладу підписала наказ № 11-к/тр «Про преміювання», яким самій собі визначила премію у розмірі 20% за поточний місяць. З інформаційної довідки № 19 від 18.02.2026 слідує, що відповідно до журналів вихідної документації в період з 01.01.2024 по 31.12.2025 повідомлень про реальний конфлікт інтересів від директора установи та від т.в.о. директора установи про наявний конфлікт інтересів до Голови НПУ не надходило. Крім того, згідно з наказом «Про забезпечення дотримання вимог антикорупційного законодавства на 2024 рік» №11а від 02.01.2024 на ОСОБА_1 , як на уповноважену особу з питань запобігання і виявлення корупції, покладено обов`язки здійснювати заходи щодо запобігання та виявлення корупції. Відповідно до протоколів виробничих нарад від 28.03.2025, 29.02.2024, 29.03.2024 працівників закладу, темою яких було дотримання антикорупційного законодавства, етичних норм та недопущення корупційних проявів у діяльності закладу, запобігання конфлікту інтересів, на яких слухали ОСОБА_1 , вихователя-методиста, відповідальну особу за здійснення заходів щодо запобігання та протидії корупції, яка довела до відома педагогічних працівників основні вимоги антикорупційного законодавства України та локальних актів закладу. Таким чином, ті обставини, ОСОБА_1 тимчасово виконувала обов`язки директора установи у період з 10.03.2025 до 28.03.2025 та підписала 24.03.2025 наказ № 11-к/тр, яким самій собі визначила премію у розмірі 20%, встановлено на підставі наданих суду матеріалів та фактично не оскаржується самою ОСОБА_1 , остання пояснила, що в своїх діях не вбачала конфлікту інтересів, тому про наявний реальний конфлікт інтересів у самої себе не повідомляла. Враховуючи вищевикладене, дослідивши вищезазначені докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а саме прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів. Диспозиція статті 172-7 КУпАП є бланкетною нормою, яка для розкриття її змісту відсилає, зокрема до Закону України «Про запобігання корупції». Так, ОСОБА_1 є суб`єктом даного адміністративного правопорушення, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» і це не оскаржується захисником в апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані, зокрема повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень, у якому виник конфлікт інтересів, відповідно та не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Згідно з пунктом 2 примітки до ст. 172-7 КУпАП у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень. У ч. 1 ст. 1 Закону приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях. Виходячи із системного аналізу вказаних термінів, для встановлення факту реального конфлікту інтересів необхідно чітко установити, що: а) приватний інтерес наявний, б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, в) така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що приватний інтерес може впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації службових/представницьких повноважень, що є дискреційними. Дискреція це можливість діяти на власний розсуд, обираючи з декількох різних варіантів дій, рішень. Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника, що розмір премії був визначений директором установи у відповідних пропозиціях, а ОСОБА_1 не здійснювала оцінку власної діяльності та не приймала самостійного рішення щодо визначення розміру премії. Підписання наказу в даному випадку мало виключно формальний (технічний) характер, було зумовлене виконанням покладених службових обов?язків та не свідчить про реалізацію дискреційних повноважень. Відповідно до п. 2.6 вищевказаного Положення про преміювання працівників Державної установи «Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 271 (м. Дніпро) Національної поліції України», затвердженого наказом № 20-аг від 28.06.2024, розмір премії не обмежують граничними розмірами та встановлюють на підставі наказу керівника. З вказаного слідує, що у ОСОБА_1 як т.в.о. директора закладу були дискреційні повноваження встановлювати премії. Приватний інтерес в даному випадку для ОСОБА_1 обумовлений прагненням покращити власне матеріальне становище шляхом отримання заробітної плати у збільшеному розмірі. Реальний конфлікт інтересів ОСОБА_1 полягає в наявності суперечності між приватним майновим інтересом вихователя-методиста закладу дошкільної освіти, обумовленим бажанням покращити своє матеріальне становище та наявними службовими повноваженнями тимчасово виконувача обов?язків директора, які передбачають необхідність надання оцінки власної діяльності у якості вихователя-методиста закладу дошкільної освіти за відповідний календарний місяць, необхідністю визначення собі розміру премії. Такий приватний майновий інтерес суперечить повноваженням останньої, як т.в.о. директора закладу, і така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішення. Тому навіть за умови, що ОСОБА_1 , маючи приватний інтерес, приймала об`єктивне та неупереджене рішення, і вона мала законне право на отримання цієї премії, вона прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що заборонено ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» та за що настає адміністративна відповідальність за ст. 172-7 КУпАП. Заходи щодо врегулювання наявного реального конфлікту інтересів не вживалися. Апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції надана належна оцінка матеріалам справи і показанням ОСОБА_1 , і з такою оцінкою погоджується суд апеляційної інстанції. Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке ґрунтується на належних, достовірних та достатніх доказах та відповідно про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. На підставі вищевикладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, у зв`язку з чим підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Бартош-Стрєльникової Тетяни Миколаївни залишити без задоволення. Постанову Соборного районного суду міста Дніпра від 15 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун