Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/3419/26

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1816/26 Справа № 932/3419/26 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ключенкової Христини Владиславівни в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Ключенкової Х. В. ВСТАНОВИВ: Зміст оскарженого судового рішення. Постановою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 665,60 гривень. Згідно з постановою суду першої інстанції, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №609934 від 09.03.2026 року близько о 00 год 50 хв. 09.03.2026 року за адресою: м. Дніпро, вул. Козака Мамая, 26, водій ОСОБА_1 керував т.з. Geely Emgrand 7, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала. В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що працівниками поліції було порушено процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки ОСОБА_1 не відразу зазначено, ознаки якого саме сп`яніння у нього виявлено, не роз`яснено порядок проходження огляду на місці зупинки та наслідки відмови від проходження огляду в медичному закладі. Зазначає, що з відеозаписів не вбачається чіткого факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, останній лише наполягав на проведенні його огляду працівниками поліції іншого екіпажу, який він викликав, що було обумовлено недовірою до працівників патрульної поліції, які його зупинили. Вважає, що факт того, що після складання протоколу ОСОБА_1 неодноразово звертався до іншого екіпажу патрульної поліції з проханням доставити його до медичного закладу для проходження огляду, об?єктивно не узгоджується з наміром ухилитися від такого огляду або відмовитися від його проходження. Крім цього, у зв?язку із тим, що інший екіпаж патрульної поліції відмовив ОСОБА_1 у проходженні з ним огляду в медичному закладі та порадив ОСОБА_2 самостійно пройти такий огляд, в той же день, ОСОБА_3 з власної ініціативи звернувся до КП «ДБКЛПД» ДОР та пройшов огляд на стан сп?яніння, за результатами якого отримав висновок: «ознак сп?яніння не виявлено». Вказує, що поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп?яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, що свідчить про проведення огляду з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, що тягне за собою недійсність такого огляду. Зауважує, що відеофіксація не є безперервною, тому працівники поліції повинні були залучити свідків для проведення відповідного огляду, чого зроблено не було. До того ж, на відео відсутній момент складання протоколу про адміністративне правопорушення. Звертає увагу на те, що ознаки сп?яніння були виявлені іншим працівником патрульної поліції. Отже, зафіксовані у протоколі ознаки наркотичного сп?яніння не є об?єктивно встановленими ознаками, оскільки поза розумним сумнівом, зазначені особою, яка складала протокол зі слів іншої особи, а тому такі відомості протоколу не відповідають дійсності, є суб?єктивними та до них необхідно ставитись критично. Позиції учасників апеляційного процесу. У судовому засіданні захисник підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав, викладених в ній. ОСОБА_1 під час судового засідання апеляційну скаргу свого захисника підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити. Стосовно обставин події правопорушення пояснив, що у вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення час та місце керував транспортним засоби, його зупинено працівниками поліції, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння не відмовлявся, лише наполягав на проведенні його огляду працівниками поліції іншого екіпажу, що було обумовлено недовірою до працівників патрульної поліції, які його зупинили. Мотиви апеляційного суду. Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги апеляційний суд доходить наступних висновків. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом серії ЕПР1 №609934 від 09.03.2026 року; відео з бодікамер патрульної поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виписане на ім`я ОСОБА_1 ; рапортом співробітника патрульної поліції від 09.03.2026 року. Надані докази були досліджені апеляційним судом. Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів. Встановлені обставини в їх сукупності об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння та відмову останнього від проходження огляду. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відразу зазначено, ознаки якого саме сп`яніння у нього виявлено, в даному випадку не мають наслідком скасування судового рішення, оскільки в процесі спілкування поліцейський вказав ОСОБА_1 про наявність ознак наркотичного сп`яніння. Доводи апелянта про те, що в порушення встановленого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду, поліцейським не було йому запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а відразу було запропоновано проїхати до медичного закладу, є необґрунтованими та не відповідають нормам законодавства, оскільки огляд на стан наркотичного сп`яніння здійснюється лише у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров`я, куди поліцейський забезпечує доставку особи, яка має ознаки наркотичного сп`яніння. Так, згідно положень п.12. Розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції (звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Таким чином, поліцейські, вважаючи, що у ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння, запропонували останньому проїхати до найближчого закладу охорони здоров`я для проходження огляду у лікаря-нарколога, діючи у межах та у відповідності до вимог Інструкції. Крім того, пунктом 2.5 ПДР встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти медичний огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що законодавець передбачив настання адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, саме з метою забезпечення неможливості ухилитись від проходження такого огляду водіями, які підозрюються у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння. Відтак, вимога працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах. Затягування ОСОБА_1 процедури проходження огляду на стан сп`яніння, посилаючись на очікування іншого екіпажу патрульної поліції, суд враховує як відмову від проходження огляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи відеозаписом. До того ж, варто зауважити, що чинним законодавством України не передбачена можливість водія вільно обирати з яким екіпажем патрульної поліції він поїде проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я під наглядом лікаря. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП. Посилання сторони захисту на те, що інший екіпаж патрульної поліції, який викликав ОСОБА_1 , порадив йому самостійно пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, не є належною правовою підставою для закриття провадження у справі, оскільки такий екіпаж не здійснював зупинки ОСОБА_1 , не виявляв та не повідомляв останньому ознаки наркотичного сп`яніння, а був викликаний водієм пізніше, після його зупинки, з підстав недовіри співробітникам поліції, які його зупинили, що ґрунтується на власній, суб`єктивній думці ОСОБА_1 . Наявний в матеріалах справи висновок КП ДБКЛПД ДОР від 11.03.2026 року щодо відсутності в ОСОБА_1 ознак сп`яніння не може бути належним та допустимим доказом, оскільки огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 пройшов самостійно 09.03.2026 року о 12 год. 10 хв. (дата та час зупинки згідно з протоколу 09.03.2026 року о 00 год. 50 хв.), тобто більше ніж через дві години, що встановлено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (затвердженою МВС та МОЗ) та ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо доводів апеляційної скарги з приводу складання протоколу про адміністративне правопорушення іншим співробітником поліції, який не виявляв ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 варто зазначити наступне. Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Як вбачається з Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року №1395 (далі Інструкція №1395), протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп`яніння в разі проведення огляду на стан сп`яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол про адміністративне правопорушення підписується також цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права й обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. З урахуванням викладеного суд зазначає, що діючим законодавством не передбачений обов`язок складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП тим поліцейським, який виявив ознак на стан наркотичного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи відеозаписи не можна вважати допустимими та належними доказами, так як відеофіксація здійснювалася не безперервно, апеляційний суд відхиляє, оскільки відеозапис є безперервним у частині, яка має доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Суд звертає увагу на те, що дійсно п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 року №1026, передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов`язків. Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов`язковості надання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов`язків. З огляду на викладене доводи захисника є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які сторона захисту тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об`єктивність відеозапису. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисника Ключенкової Христини Владиславівни залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду міста Дніпра від 22 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 ч. 1 за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О. П. Піскун