Постанова 4857 № 260/7014/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/7014/25 пров. № А/857/38186/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії : судді-доповідача: Судової-Хомюк Н.М., суддів: Глушка І.В., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 260/7014/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до Приватного підприємства «Метаніка», Керівника приватного підприємства «Механіка» Павлич Наталії Йосипівни про визнання дії та бездіяльності протиправними, суддя в 1-й інстанції Гебеш С.А., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Ужгород, дата складання повного тексту ухвали не зазначено, В С Т А Н О В И В: 04.09.2025 року Головне управління ДПС у Закарпатській області (далі також позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства «Метаніка» (далі також відповідач 1), Керівника приватного підприємства «Метаніка» Павлич Наталії Йосипівни (далі також відповідач 2) про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 12:00 год. 05.09.2025 року, а саме подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення із зазначенням підстав для його поновлення за весь період його пропуску, а також доказів поважності причин його пропуску. На виконання вимог вказаної ухвали суду, позивач 05.09.2025 року подав до суду заяву. У вказаній заяві наведені посилання на норми п.87.13 ст.87 ПК України, ч.1 ст.289-2 КАС України. Представник податкового органу зазначив, що жодна з вище перелічених правових норм не містить обмеження щодо строку звернення до суду з позовом про встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України до погашення податкового боргу, а визначає умови для такого звернення: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року позовну заяву Головного управління ДПС у Закарпатській області до Приватного підприємства «Метаніка», Керівника приватного підприємства «Метаніка» ОСОБА_1 про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України - повернуто позивачеві. Не погоджуючись із ухвалою суду про повернення позовної заяви, представник позивача подав апеляційну скаргу. В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що тримісячний строк згідно абзацу 2 частини другої статті 122 КАС України не поширюється на оскаржувані правовідносини з огляду на спеціальний строку та порядок звернення до суду що визначений абзацом 1 пункту 87.13. статті 87 ПК України. Зазначає, що позивачем протягом тривалого часу вживаються заходи на погашення податкового боргу відповідача на підставі рішень суду та направлених платіжних інструкцій про стягнення коштів. Ураховуючи, що указані заходи на погашення податкового боргу протягом тривалого часу не призводять до погашення податкового боргу, позивачем, як забезпечувальний захід подано до суду позовну заяву у даній справі у відповідності до 87.13. статті 87 ПК України. Вказує, що фактично податковий борг відповідача у справі станом на дату звернення до суду не погашається більше ніж у 240 календарних днів. При цьому норми пункту 87.13 статті 87 ПК України, норми статті 289-2 КАС України не містять кінцевого строку у разі непогашення податкового боргу у більш ніж у 240 календарних днів для звернення до суду. Просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до Закарпатського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Крім цього, на адресу апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від апелянта. Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя першої інстанції виходив із того, що податковим органом пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, а заяви про поновлення строків звернення до суду податковим органом не надано, тому позовну заяву повернуто на підставі ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів із дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених ч. 2 ст.123 цього Кодексу. Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Аналіз наведених норм вказує на чітку послідовність дій суду під час з`ясування поважності причин пропуску строку звернення до суду до відкриття провадження у справі. При цьому, принциповим моментом в такому порядку є забезпечення можливості позивачу належним чином обґрунтувати причини пропуску строку, передбаченого ст.122 КАС України. Для цього законодавцем передбачено обов`язкове винесення судом ухвали про залишення позову без руху і надання можливості вказати відповідні підстави для поновлення строку. Матеріалами справи встановлено, що суд першої інстанції надав можливість позивачеві навести причини пропуску строку, про що винесена ухвала про залишення позовної заяви без руху. Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пункту 87.13 статті 87 ПК України у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень вказаної статті, а також статті 289-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Частиною першою статті 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Слід звернути увагу на те, що наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень. Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин. Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі № 120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду. При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24.07.2025 у справі № 580/11507/24. Матеріалами справи підтверджено матеріалами справи, що податкова вимога від 24.03.2017 року № 450-17 була надіслана засобами поштового зв`язку на адресу ПП «Метаніка», однак повернулася за зворотною адресою 16.05.2017 року «за закінченням терміну зберігання». Разом з тим: рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 по справі №807/1418/17 стягнуто з ПП «Метаніка» податковий борг у розмірі 20365,05 грн в частині податку на прибуток приватних підприємств. (довідково, в іншій частині рішення у суду за іншими податками на суму стягнутого податкового боргу розмірі 3227,02 грн не береться до уваги в межах даного позову та до розрахунку податкового боргу не включається, оскільки, у вказаній частині податковий борг погашено); рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.10.2021 по справі №260/3834/21 стягнуто з ПП «Метаніка» податковий борг у розмірі 189763,42 грн; рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2023 по справі №260/6685/23 стягнуто з ПП «Метаніка» податковий борг у розмірі 980812,52 грн. Як вбачається з КП «ДСС» рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі 260/6685/23 набрало законної сили 30.11.2023 року. З урахуванням викладеного, позивачу 30.11.2023 року було відомо про наявність у ПП «Метаніка» податкової заборгованості у сумі більше 1000000грн. Відповідно, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, завершився 28.07.2024. Саме ця дата є тим днем, з якого у контролюючого органу виникло право на пред`явлення відповідних позовних вимог, а відтак з цього моменту почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, контролюючий орган подав позов до суду лише 04.09.2025, що свідчить про те, що він скористався своїм правом звернення до суду значно пізніше визначеного законом тримісячного строку, при цьому жодних поважних причин такого пропуску ним не наведено. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на приписи статті 102 ПК України, оскільки указаною нормою дійсно встановлено спеціальний строк звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, водночас зазначений строк не підлягає застосуванню до позовних вимог про застосування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України керівника платника податків-боржника. Це пояснюється тим, що такі забезпечувальні заходи, хоча й мають певний зв`язок із погашенням податкового боргу, але вони не можуть ототожнюватися з вимогами про безпосереднє стягнення податкового боргу. Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 280/5400/19, де зазначено, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення. За своєю правовою природою ці повноваження є різними, як з огляду на підстави їх виникнення, так і юридичні наслідки. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення. Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 260/7014/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді І. В. Глушко В. С. Затолочний