Постанова 4852 № 280/5892/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 280/5892/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Білак С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 в адміністративній справі №280/5892/25 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,- ВСТАНОВИВ: До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії», ОСОБА_1 , в якій позивач просив суд: - встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії» - ОСОБА_1 до погашення податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 в адміністративній справі №280/5892/25 позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області, - задоволено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржником зазначено, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи за межі України може застосовуватися за наявності у такого платника податків податкового боргу, для якого виконуються дві умови одночасно: сума податкового боргу перевищує 1 мільйон гривень, та цей податковий борг не був погашений протягом 240 календарних днів з дати вручення платнику податків податкової вимоги. Наявність і доведеність податковим органом цих двох умов повинна бути встановлена судом. Також, скаржником наголошено, що вона фактично не є керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії». Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції, та вбачається із матеріалів справи, що відповідно до довідки, доданої ГУ ДПС в Запорізькій області до позову про заборгованість, та розрахунків податкового боргу, за ТОВ «ДІМ ОЛІЇ» керівником якої станом на час подання позову згідно даних ЄДРПОУ є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), рахується податкова заборгованість в сумі 1696216,74 грн, у тому числі з податку на додану вартість у розмірі 1157288,00 грн. та з податку на прибуток у розмірі 538928,74 грн. Разом з тим у довідці про заборгованість не зазначена дата, станом на яку у відповідача 1 наявна така заборгованість. У розрахунку боргу з податку на додану вартість остання заборгованість нарахована 02.05.2024, а у розрахунку боргу з податку на прибуток остання заборгованість нарахована 13.03.2023. Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 22.06.2023 №0001564-134-0801 на суму 640319,65 грн та надіслано засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ ДІМ ОЛІЇ. Однак, конверт з вмістом поштового відправлення на адресу податкового органу повернувся 24.07.2023 з відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання». Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року по справі № 280/10128/23, що набрало законної сили 01.03.2024, - позов Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії» про стягнення заборгованості, - задоволено, стягнуто за рахунок коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії», а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків податковий борг у розмірі 1 048 756,80 грн. з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), які зарахувати: р/р UA218999980313010029000008001 отримувач - ГУК у Запорізький області/Запорізька область, код отримувача - 37941997, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 14060100. Позивач зазначає у позові, що оскільки за Відповідачем обліковується борг, який не сплачений протягом 240 днів з дня вручення вимоги, контролюючий орган має право звернутись до суду із позовними вимогами щодо встановлення обмеження у праві виїзду керівника ТОВ «ДІМ ОЛІЇ» за межі України до погашення податкового боргу. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Підпунктом 20.1.35-2 пункту 20.1 статті 20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівників юридичних осіб або постійних представництв нерезидентів-боржників за межі України у разі невиконання податкового обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань, що призвело до виникнення у такої юридичної особи або постійного представництва нерезидента податкового боргу. У відповідності з пунктом 87.13 статті 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України - до погашення такого податкового боргу. Вимоги абзацу першого цього пункту не застосовується у разі наявності зобов`язання держави щодо повернення юридичній особі або постійному представництву нерезидента-боржника помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, бюджетного відшкодування податку на додану вартість, якщо загальна сума непогашеної заборгованості держави перед боржником дорівнює або перевищує суму податкового боргу такого боржника. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу. При цьому колегія суддів звертає увагу, що статтю 87 ПК України доповнено наведеним вище пунктом 87.13 та 87.14 згідно із Законом України від 30.11.2021 №1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», який набрав чинності з 01.01.2022 (далі - Закон №1914-IX). Також цим Законом Кодекс адміністративного судочинства України доповнено статтею 289-2 «Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу тимчасового обмеження права громадян України на виїзд за межі території України». Відповідно до частини 1 статті 289-2 КАС України, у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України. Отже, підставами для застосування забезпечувального заходу у виді тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України є: 1) наявність у юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень; 2) наявність судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу. 3) не сплата такого боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги. Верховний Суд у постанові від 01 липня 2025 року у справі № 120/2450/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду. При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України. Згідно із частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Отже, наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень. Таким чином, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин. Із викладених у позовній заяві доводів та долучених до неї доказів вбачається, що у зв`язку з виникненням податкового боргу контролюючим органом за місцем обліку ТОВ «ДІМ ОЛІЇ» було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 22.06.2023 №0001564-134-0801 на суму 640319,65 грн яку в подальшому направлено платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, конверт з вмістом поштового відправлення на адресу податкового органу повернувся 24.07.2023 з відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється. Також, Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року Справа № 280/10128/23, що набрало законної сили 01.03.2024, - стягнуто за рахунок коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім Олії», а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків податковий борг у розмірі 1 048 756,80 грн. з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Отже, з матеріалів справи можна дійти висновку про те, що наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії» податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень (з урахуванням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 січня 2024 року у справі № 280/10128/23), виникла у ТОВ «Дім Олії» з 01.03.2024. Відповідно, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, завершився 28.10.2024. Отже, 28.10.2024 є днем, з якого у контролюючого органу виникло право на пред`явлення відповідних позовних вимог, а відтак з цього моменту почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, контролюючий орган подав позов до суду лише 08.07.2025, що свідчить про те, що позивач скористався своїм правом звернення до суду значно пізніше визначеного законом тримісячного строку, при цьому жодних поважних причин такого пропуску ним не наведено. Колегія суддів відхиляє посилання позивача на приписи пункту 102.4 статті 102 ПК України, та зазначає наступне. Указаною нормою дійсно встановлено спеціальний строк звернення до суду з вимогами про стягнення податкового боргу - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу. Водночас зазначений строк не підлягає застосуванню до позовних вимог про застосування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України керівника платника податків-боржника. Це пояснюється тим, що такі забезпечувальні заходи, хоча й мають певний зв`язок із погашенням податкового боргу, але вони не можуть ототожнюватися з вимогами про безпосереднє стягнення податкового боргу. Колегія суддів також звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 280/5400/19, де зазначено, що повноваження податкового органу щодо стягнення податкового боргу та щодо інших заходів впливу на платника податків з метою погашення податкового боргу законом чітко розмежовуються, що виключає можливість їх ототожнення. За своєю правовою природою ці повноваження є різними, як з огляду на підстави їх виникнення, так і юридичні наслідки. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі № 120/2450/24, від 24 липня 2025 року у справі №580/11507/24, відповідно до якої строк звернення до суду у подібних правовідносинах становить три місяці відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до частини 4 статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Керуючись статтями 122-123, 240, 289-2, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.07.2025 в адміністративній справі №280/5892/25 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовну заяву Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім Олії», ОСОБА_1 про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі території України залишити без розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя С.В. Білак суддя І.В. Юрко