Постанова 4854 № 400/3582/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/3582/26 Категорія:106000000 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту:14.04.2026р. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Бітова А.І. суддів Лук`янчук О.В. Ступакової І.Г. у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до товариства з обмеженою відповідальністю "АКТИВГАЗ ЮГ" про зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2026 року Головного управління (далі ГУ) ДПС у Миколаївській області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "АКТИВГАЗ ЮГ", ОСОБА_1 , в якому просило прийняти рішення про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України керівника ТОВ "АКТИВГАЗ ЮГ" ОСОБА_1 , до погашення податкового боргу. Ухвалою суду першої інстанції від 04 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху, для усунення недоліків позивачу необхідно було подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин. 09 квітня 2026 року на виконання вимог зазначеної ухвали, позивач подав заяву про усунення недоліків, яка обґрунтована тим, що згідно з витягом з інтегрованої картки платника ТОВ "АКТИВГАЗ ЮГ" податковий борг боржника у сумі більше мільйона гривень виник 13 травня 2025 року після вручення податкової вимоги. Враховуючи той факт, що податкова вимога була вручена платнику 27 березня 2025 року на суму 266 000 грн., боржник не міг виконати обов`язок щодо погашення податкового боргу на суму більше одного мільйона гривень протягом 240 календарних днів з дня вручення останньої, оскільки на момент формування податкової вимоги, така сума податкового боргу не обліковувалась за ним. Зважаючи на це, датою для початку перебігу 240-денного строку необхідно вважати дату виникнення у платника податкового боргу більше 1 мільйона гривень відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника, а саме 13 травня 2025 року (13 травня 2025 року + 240 днів = 08 січня 2026 року). Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року визнано неповажними підстави пропуску строку звернення позивача з адміністративним позовом до суду та позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто. В апеляційній скарзі ГУ ДПС в Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення (ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року) в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги: - зважаючи на це, датою для початку перебігу 240-денного строку необхідно вважати дату виникнення у платника податкового боргу більше 1 мільйона гривень відповідно до відомостей з інтегрованої картки платника, а саме 13 травня 2025 року (13 травня 2025 року + 240 днів = 08січня 2026 року). - саме з 08 січня 2026 року у контролюючого органу виникло право на звернення до суду з позовною заявою про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України в рамках загального тримісячного строку, встановленого ст. 122 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС в Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний позивачем обрахунок строку звернення до суду не свідчить про наявність дійсних перешкод чи труднощів пропуску строку звернення до суду, які об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду з позовом Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77, 122, 123 КАС України. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного. Відповідно до п.87.13 ст. 87 ПК України, у разі несплати протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги суми податкового боргу, що перевищує 1 мільйон гривень, контролюючий орган може звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України до погашення такого податкового боргу. Тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу. За правилами п.87.14 ст. 87 ПК України, закінчення дії тимчасового обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника здійснюється у разі погашення суми податкового боргу, зазначеної у рішенні суду, у зв`язку з якою було застосовано таке обмеження, або у разі отримання інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміну керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника, або у разі початку судових процедур у справах про банкрутство стосовно такого боржника. Положеннями ч.1 ст. 289-2 КАС України встановлено, що у разі невиконання у встановлені ПК України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України. Згідно із ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Наведена норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог. Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень. Отже, законодавець передбачив об`єктивний критерій для обчислення строку звернення до адміністративного суду, який забезпечує належну реалізацію принципів юридичної визначеності, стабільності правовідносин та оперативності у вирішенні публічно-правових спорів. Недотримання цього строку позбавляє суб`єкта владних повноважень можливості реалізувати своє право на судовий захист, якщо не буде встановлено наявності поважних причин для його поновлення. Вказане забезпечує збалансованість інтересів суб`єктів владних повноважень та інших учасників адміністративного процесу, сприяє дисциплінованості та прогнозованості діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, унеможливлює зловживання процесуальними правами та гарантує ефективний судовий захист прав і законних інтересів усіх учасників правовідносин. Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2024 року у справі №120/2322/24 дійшов висновку, що норми ст. 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку ст. 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду. При цьому, право на звернення до суду згідно зі ст. 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого ч.2 ст. 122 КАС України. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2025 року у справі №580/11507/24. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у контролюючого органу виникло право на пред`явлення відповідних позовних вимог з 22 листопада 2025 року, та саме з цієї дати почався перебіг тримісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч.2 ст. 122 КАС України. Обставини, що зумовлюють звернення до суду із позовом про встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України - це сплив 240 календарних днів з дня вручення платнику податків-боржнику податкової вимоги. З матеріалів справи вбачається, що позивачем сформовано податкову вимогу 17 березня 2025 року №0002031-1302-1429 на суму 266 000 грн., яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена відповідачу 27 березня 2025 року. Розділом IV п.6 Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року №610 визначено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". За таких обставин, відлік 240 днів на погашення податкового боргу для відповідача розпочався з 27 березня 2025 року і сплинув 22 листопада 2025 року, відповідно, відлік тримісячного строку звернення до адміністративного суду почався з 23 листопада 2025 року і закінчився 23 лютого 2026 року. Натомість, контролюючий орган звернувся з даним позовом до суду лише 07 квітня 2026 року, що свідчить про порушення тримісячного строку звернення до суду, при цьому жодних поважних причин такого пропуску ним не наведено. Судова колегія зазначає, що аналогічний висновок ВС зроблений у постанові від 15 січня 2026 року по справі за №340/4972/25, від 27 січня 2026 року по справі за №340/4789/25. Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком судом першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з даним позовом, а наведені ним причини суддя визнає неповажними. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини спірного питання та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 червня 2026 року. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.