Постанова 4857 № 300/6644/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/6644/25 пров. № А/857/4120/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року, головуючий суддя Шумей М.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Промтехдіагностика» до Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- В С Т А Н О В И В: Позивач ТзОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» звернулося в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.08.2025 року №022401. В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідач не повідомив про час і місце розгляду справи про порушення. Також посилалося на невідповідність висновків акта перевірки дійсним обставинам справи, порушення порядку прийняття оскаржуваної постанови. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову№022401 від 12.08.2025, винесену Відділом державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) в Івано-Франківській області про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач є перевізником та в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 року повинен оформляти товарно-транспортну накладну та на момент проведення перевірки надати індивідуальну контрольну книжку водія. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ «НТЦ «Промтехдіагностика», код ЄДРПОУ 13655725, зареєстроване як юридична особа. Як свідчить долучений відповідачем до відзиву на позовну заяву, витяг з ЄДР щодо Позивача, видами економічної діяльності ТзОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» є: 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів (основний) 42.91 Будівництво водних споруд 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у. 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у. 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах 71.20 Технічні випробування та дослідження 42.21 Будівництво трубопроводів 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів 33.19 Ремонт і технічне обслуговування інших машин і устатковання 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Державна служби України з безпеки на транспорті зареєстрована за адресою: вул. Антоновича, буд.51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39816845. Керуючись Законом України «Про автомобільний транспорт», Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), направлення на рейдову перевірку (перевірка на дорозі) від 20.06.2025 року за №002606, була здійсненна перевірка транспортного засобу ГАЗ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика». Під час перевірки відповідачем складено акт №067696 від 23.06.2025 року, у якому зафіксовано, що водій здійснював внутрішні вантажні перевезення з слів водія м. Івано-Франківськ м. Вінниця, під час перевірки виявлено, що т.з до 3500 кг повна маса. Відсутня індивідуальна контрольна книжка водія контролю режиму праці та відпочинку та копія графіку змінності водіїв, відсутні документи на вантаж ТТН або інший документ, визначений законодавством, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Листом Відповідача від 18.07.2025 року запрошено на комісію з розгляду порушень, які встановлені актом №067696 від 23.06.2025 року. Зазначений лист було надіслано на поштову адресу позивача, проте був повернутий «за закінченням терміну зберігання»/а.с.68/ На підставі акту винесено постанову № 022401 від 12.08.2025 року про застосування до позивача штрафу, передбаченого абазом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 17000 грн. Постанову від 12.08.2025 року №022401 про застосування до позивача штрафу надіслано на адресу позивача листом від 14.08.2025 року. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, та при проведенні перевірки мав інші документи, необхідні при здійсненні перевезення власного майна, що не знайшло відображення у Акті перевірки. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III). У ч.12 ст.6 Закону № 2344-III закріплено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. В силу вимог ч.7 ст.6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно із ч.ч.1-2 ст.48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень. Приписами статті 48 Закону № 2344-III встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При цьому, стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема: автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення перевезення вантажів вантажними автомобілями. Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі Правила №363), містять терміни та поняття, які вживаються в такому значенні: Перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання; Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни; Замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів; Вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 року в справі № 640/27759/21, аналізуючи законодавство, що врегульовують спірні правовідносини, зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. У постанові від 22.02.2023 року у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія. Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 року у справі № 280/3520/22. Як видно з матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовано, що водій здійснював внутрішні вантажні перевезення з слів водія м. Івано-Франківськ м. Вінниця, під час перевірки виявлено, що т.з до 3500 кг повна маса. Відсутня індивідуальна контрольна книжка водія контролю режиму праці та відпочинку та копія графіку змінності водіїв, відсутні документи на вантаж ТТН або інший документ, визначений законодавством, чим порушено ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Виключна відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно - господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена у статті 60 Закону № 2344-ІІІ. Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, Законом №2344-111 не розмежовується поняття надання послуг з перевезення вантажів та перевезення вантажів для власних потреб, відповідальність передбачена за здійснення будь-яких перевезення вантажів суб`єктами господарювання без документів, передбачених статтею 48 вказаного Закону. Так, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - остання не оформлюється. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем послуга з перевезення вантажів не надавалась, адже суб`єктом відповідальності є саме перевізник, незалежно від того чи зареєстрований він у встановленому законом порядку, як суб`єкт підприємницької діяльності з надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів. При цьому, колегія суддів звертає увагу, на те, що в ході проведення перевірки було встановлено, що у водія відсутні індивідуальна контрольна книжка водія контролю режиму праці та відпочинку та копія графіку змінності водіїв, відсутні документи на вантаж ТТН або інший документ. Тобто, в разі перевезення вантажу для власних потреб, водій мав мати при собі інші документи на вантаж. Посилання позивача на те, що останнім здійснювалося перевезення вантажу для власних потреб, не звільняє позивача від відповідальності за перевезення вантажу без відповідних документів, визначених статтею 48 Закону України № 2344-ІІІ та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 року, зокрема, індивідуальна контрольна книжка водія контролю режиму праці та відпочинку та копія графіку змінності водіїв, документи на вантаж. Відтак, судова колегія дійшла переконання про те, що посадова особа відповідача, приймаючи оспорювану постанову про застосування до адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн діяла законно та в межах наданих їй повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі №300/6644/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич