Постанова 4854 № 420/37713/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37713/25 Перша інстанція: суддя Радчук А.А. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Казанчук Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9.01.2023р. у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9.01.2023р. у справі №420/23183/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.08.2017р. по 28.02.2018р.включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Сума заборгованості складає 25 549,5грн.. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4 099,65грн. за період з 1.03.2018р. по 23.08.2020р. включно в сумі 121 799,35грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44 з урахуванням раніше виплачених сум. При цьому, як вказує позивач, відповідачем було утримано із нарахованої на виконання рішень суду суми: податок на доходи фізичних осіб 18%, військовий збір 1,5%. Проте, у порушення вимог Постанови КМУ від 15.01.2004р. №44 Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу не виплачено компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо виплати компенсації сум податків з доходів фізичних осіб, позивач звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026р. задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податків з доходів фізичних осіб утриманих із індексації грошового забезпечення виплаченої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9.01.2023р. у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21. В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплата коштів на виконання рішень суду у справі №420/23183/21 та є виплатою, право на яку військовослужбовець набув у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби, то при її виплаті позивач має право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, що відповідає умовам пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у період з 23.08.2017р. по 23.08.2020р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та згідно із витягом із наказу Командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2020р. №181, позивача з 23.08.2020р. виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з безкоштовного котлового забезпечення (обід) з 26.08.2020р.. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9.01.2023р. у справі №420/23183/21 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 23.08.2017р. по 28.02.2018р. включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21 зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4099,65 гривень за період з 1.03.2018р. по 23.08.2020р. включно в сумі 121 799,35грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078. 2.05.2025р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21 відповідачем виплачено позивачу частину індексації-різниці грошового забезпечення за період з 1.03.2018р. по 23.08.2020р. у загальній сумі 66104,88грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією №1452 від 1.05.2025р.. 9.07.2025р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21 відповідачем виплачено позивачу частину індексації грошового забезпечення у сумі 17 371,52 грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією №2345 від 8.07.2025р.. 31.10.2025р. на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21 відповідачем виплачено позивачу частину індексації грошового забезпечення у сумі 36 495,96грн., що підтверджується банківською випискою та платіжною інструкцією №4115 від 30.10.2025р.. Загальна сума виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9.01.2023р. у справі №420/23183/21 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024р. у справі №420/23183/21 складає: 66104,88грн. + 17371,52грн. + 36495,96грн. = 119 972,36грн.. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, позивач звернувся до суду із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 1 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44, цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація). Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Судова колегія зазначає, що аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі ПК України), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Аналізуючи вищевикладені норми законодавства судова колегія вважає, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби. Несвоєчасна виплата у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 23.08.2017р. по 23.08.2020р. сталася з вини відповідача, у зв`язку із чим апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб. Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту). Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України). Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Таким чином, податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у вигляді компенсації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата). Відтак, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що здійснюючи розрахунки з ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9.01.2023р. та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2024р. по справі №420/23183/21 ВЧ НОМЕР_1 повинна була нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018р. по справі №812/1048/17, від 25.06.2020р. по справі №825/761/17 та від 29.07.2020р. по справі №814/142/17. За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності протиправної бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб. У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко Г.П. Казанчук