Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/34261/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34261/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 ( суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/34261/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управлінню патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в особі представника Ялової Юлії Олександрівни, через систему "Електронний Суд" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з вимогами: визнати протиправними дії Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до стажу служби в Національній поліції України наявної на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років, з 18.08.2015 року по 28.02.2023, в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка становить у календарному обчисленні 7 років 6 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні 8 років 9 місяців 3 дні; зобов`язати Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до стажу служби в Національній поліції України наявну на момент переходу на службу у Національну поліцію України вислугу років, з 18.08.2015 року по 28.02.2023, в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, яка становить у календарному обчисленні 7 років 6 місяців 10 днів, а у пільговому обчисленні 8 років 9 місяців 3 дні. Вимоги обґрунтовані тим, що у період з 18.08.2015 року по 28.02.2023 року позивачка проходила службу в органах виконання покарань, які у різні періоди мали різні законодавчо закріплені назви, проте при перерахунку грошового забезпечення відповідач не зарахував її вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі України до стажу служби в поліції, яка дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у висновках в рішенні від 28 січня 2026 року зазначив про обґрунтованість вимог та задовольнив позов в повному обсязі. З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій підтримав позицію викладену у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції слід застосовувати приписи ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію", якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу. У вказаному переліку служба в органах Державної кримінально-виконавчої та Державної пенітенціарної служби відсутня, тому спірний період не може бути зарахований позивачеві до стажу його служби в поліції. В обґрунтування вказаної позиції відповідач посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19.11.2019 у справі № 520/903/19 та від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19. У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. Колегією суддів з`ясовано, ОСОБА_1 проходила службу в Державній кримінально виконавчій службі України, а саме: з 18.08.2015 року у Державній пенітенціарній службі України, з 01.07.2018 року по 28.02.2023 рік у Державній установі Центр пробації. 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 прийнята на службу до Департаменту патрульної поліції (наказ ДПП №2775/ос від 11.12.2024). Згідно довідки №261/10-25 від 30.07.2025 року виданої Державною установою Центр пробації вбачається, що вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення у календарному обчисленні становить 7 років 6 місяців 10 днів, а у пільговому обчисленні становить 8 років 9 місяців 3 дні 13 листопада 2025 року представником ОСОБА_1 адвокатом Яловою Ю.О. було направлено на електронну адресу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області адвокатський запит на отримання інформації та вимогою про зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, вислугу років з 18.08.2015 року по 28.02.2023 року у Державній кримінально-виконавчій службі України (Державній пенітенціарній службі України та в Державній установі "Центр пробації"), яка у календарному обчисленні становить 7 років 6 місяців 10 днів, а у пільговому обчисленні становить 8 років 9 місяців 3 дні. Відповідач листом №Я-313аз/41/19/1/01-2025 від 19.11.2025 року повідомив, що - "... . Станом на 01 листопада 2025 року стаж служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки ОСОБА_1 , становить 00 років 10 місяців 21 день. Відповідно до частини першої та другої статті 59 Закону України Про Національну поліцію (далі - Закон) служба в поліції - це державна служба особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно зі статтею 78 Закону до стажу служби в поліції зараховується: служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Зважаючи на зазначене, частина друга статті 78 Закону містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба в яких зараховується до стажу служби в поліції. У вказаному переліку відсутня служба в Державній кримінально- виконавчій службі України. Звертаємо увагу на позицію Верховного Суду, відображену в постанові від 31 березня 2020 року в справі № 520/2067/19, щодо подібних правовідносин, де Суд зазначив, що під час вирішення питання про обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування Кабінету Міністрів України згідно з частиною четвертою статті 78 Закону функції встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначити додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачено частиною другою статті 78 Закону. Ураховуючи викладене, немає законних підстав для зарахування до стажу служби в поліції службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (Закон №580-VIII). Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Приписами статті 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Спірні правовідносини між сторонами склались щодо незарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачці надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки. Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV. Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Аналіз встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20. Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує позицію Верховного Суду викладену у постанові від 07.10.2020 у справі №826/16143/18, у якій склалися подібні правовідносини, Верховний суд дійшов висновків про те, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Верховний Суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, суд першої інстанції проігноровано доводи відповідача щодо строку звернення з даним позовом до суду. Так в апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що позовна заява у даній справі подана лише 01.12.2025. Жодних заяв позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду позивачем надано не було. У випадку, якщо встановлений строк був пропущений з поважних причин, його може бути поновлено. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що мали місце непереборні обставин, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Отже враховуючи все вищевикладене вважаємо, що позивач звернувся до суду 25.08.2025 з пропущенням місячного строку на оскарження порушення його прав. З цього приводу, колегія суддів зазначає. Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Частинами 3 та 4 ст.123 КАС України закріплено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Колегія суддів зазначає, що у даній справі спор виник щодо незарахування стажу у Державній кримінально-виконавчій службі до стажу в службі в поліції, який необхідний позивачу зокрема і для встановлення набавки за вислугу років. Матеріали справи не містять доказів ознайомлення позивача під підпис з наказом відповідача від 11.12.2024 № 2775/ос, в якому було зазначено про стаж служби позивача в поліції. В матеріалах справи наявний лист відповідача №Я-313аз/41/19/1/01-2025 від 19.11.2025, у якому стверджується про незарахування відповідачем періоду служби позивача з 18.08.2015 року по 28.02.2023, в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції. Отже, про порушення своїх прав позивачу стало відомо з моменту отримання листа відповідача від 19.11.2025. В матеріалах справи відсутні докази, які б могли підтверджувати те, що позивач раніше дізнався про порушення свого права. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 01.12.2025, в межах місячного строку з моменту отримання листа відповідача від 19.11.2025, за таких обставин твердження апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду є безпідставним. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 в адміністративній справі №160/34261/25 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 21 квітня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 24 квітня 2026 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко