Постанова 4851 № 520/19950/24

від 30.04.2026 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 р. Справа № 520/19950/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., по справі № 520/19950/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)», в якій просив: - визнати протиправними дії Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 із застосуванням з 29.01.2020 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням; - зобов`язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18), шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправними дії Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу; - зобов`язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу; - визнати протиправними дії Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 20775,98 грн; - зобов`язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 20775,98 грн. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 520/19950/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» задоволено. Визнано протиправними дії Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Зобов`язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№ 43)» (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08564558) здійснити позивачу з 29.01.2020 по 19.05.2023 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум. Зобов`язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення для їх розрахунку розміру посадового окладу і окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022, з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправними дії Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зобов`язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08564558) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Визнано протиправними дії Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 20775,98 грн. Зобов`язано Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» (вул. Таджицька, буд. 17, м. Харків, 61089, код ЄДРПОУ 08564558) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 20775 (двадцять тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 98 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна установа «Харківська виправна колонія (№43)» подала апеляційну скаргу, яку аргументує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 520/19950/24 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що починаючи з 01.01.2018 року при розрахунку окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу продовжується застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року 1762 грн., підвищення грошового забезпечення як підстави для перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням позивача від 01.01.2018 року не відбувалось, а тому відсутні правові підстави для перерахунку зазначених у позові виплат. Апелянт наголошує на тому, що індексація грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 по 31.12.2022 року була виплачена у повному обсязі. Відповідач указує, що отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Додатково апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду. Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача. На підставі положень пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу на посаді заступника чергового помічника начальника установи-начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)». 31.10.2023 позивач звільнений зі служби за власним бажанням, що підтверджується наказом начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 31.10.2023 № 232/ОС-23. На звернення представника позивача листом № 5/9/1-235-Фн-24 від 24.06.2024 відповідач надав копії наказів, довідки про доходи, нараховані суми грошової допомоги під час проходження внутрішньої служби за період 2020-2023, довідки про індексацію грошового забезпечення за період 2018-2022 років. Відповідно до п. 4 листа № 5/9/1-234-Фн-24 від 24.06.2024 зазначено: «З 01.01.2020 року по день звільнення для визначення розмірів окладів за спеціальне звання і посадового окладу застосовувався розмір прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2018 року». Позивач вважає, що грошове забезпечення за період його служби було невірно розраховане відповідачем, оскільки для обчислення грошового забезпечення в період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за основу повинен бути використаний прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 рік, що становить 2027,00 грн, в період з 01.01.2021 по 31.12.2021 2270,00 грн, в період з 01.01.2022 по 31.12.2022 2481,00 грн, в період з 01.01.2023 по 19.05.2023 2684,00 грн. Відповідачем не заперечувався факт того, що за спірний період грошове забезпечення нараховувалось позивачу без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням з 29.01.2020 по 19.05.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, дій Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, дій Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо невиплати при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна в розмірі 20775,98 грн. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV, на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 Розділу І Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.03.2018 №925/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829 (далі - Порядок №925/5) визначено, що цей порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - особи рядового і начальницького складу). Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку №925/5, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Згідно з абзацом 1 пункту 4 Розділу І Порядку №925/5, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які, зокрема, займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, таборах для тримання військовополонених, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - органи та установи). Відповідно до пункту 6 Розділу І Порядку №925/5, грошове забезпечення визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості, інтенсивності та умов проходження служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання особи рядового чи начальницького складу. Згідно із пунктом 1 глави 1 Розділу ІІ Порядку №925/5, посадовий оклад (тарифний розряд) особам рядового і начальницького складу встановлюється залежно від займаної штатної посади відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.03.2018 № 685/5 «Про затвердження схем тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2018 за № 289/31741 (далі - Наказ № 685/5). Відповідно до пункту 1 глави 2 Розділу ІІ Порядку №925/5, особам рядового і начальницького складу встановлюється оклад за спеціальним званням у розмірі, визначеному додатком 14 до Постанови № 704 (з урахуванням пункту 4 Постанови № 704), крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, прийнятих із числа цивільних осіб. Пунктом 1 глави 4 Розділу ІІ Порядку №925/5 визначено, що особам рядового і начальницького складу (крім курсантів навчальних закладів Державної кримінально-виконавчої служби України, зарахованих на навчання з числа цивільних осіб) виплачується надбавка за вислугу років у розмірах, визначених додатком 16 до Постанови № 704, із дня виникнення права на її отримання. Згідно із пунктом 1 глави 5 Розділу ІІ Порядку №925/55, особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника органу чи установи в межах кошторисних призначень встановлюється надбавка за особливості проходження служби у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років. Відповідно до пункту 2 глави 13 Розділу ІІ Порядку №925/5, преміювання осіб рядового і начальницького складу здійснюється згідно з положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань. Пунктами 1 та 3 глави 14 Розділу ІІ Порядку №925/5 передбачено, що особам рядового і начальницького складу один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір допомоги для оздоровлення, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу I цього Порядку. Пунктами 1 та 3 глави 15 Розділу ІІ Порядку №925/5 встановлено, що особам рядового і начальницького складу один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення, які мають постійний характер та на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премія, розрахована відповідно до пункту 22 розділу І цього Порядку. З аналізу вищевикладеного слідує, що особам рядового і начальницького складу посадовий оклад (тарифний розряд) встановлюється відповідно до Наказу №685/5, тоді як оклад за спеціальним званням встановлюється у розмірі, визначеному додатком 14 до Постанови № 704 (з урахуванням пункту 4 Постанови № 704), та надбавка за вислугу років встановлюється у розмірах, визначених додатком 16 до Постанови №

704. При цьому вказаним особам також встановлюється: надбавка за особливості проходження служби у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років; премія - у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів; допомога для оздоровлення один раз на рік в розмірі місячного грошового забезпечення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Наказом № 685/5, який застосовується з 01.03.2018, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено такі, що додаються, зокрема: Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу; Схема тарифних розрядів за посадами осіб начальницького складу установ виконання покарань та державних підприємств, слідчих ізоляторів. Так, в примітці до Тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу зазначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. При цьому, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі - Постанова № 704). Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

704. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 відбулося підвищення розміру винагороди за службу позивача за складовими: оклад за посадою та оклад за спеціальним званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а тому наявні підстави для визначення розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням позивача шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за спеціальним званням із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. При цьому, з огляду на вищевикладені положення Порядку № 925/5, грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, а їх розмір обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, на які має право особа рядового чи начальницького складу на день підписання наказу про надання цієї допомоги, та премії, розрахованої відповідно до пункту 22 розділу I Порядку. Отже, при розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань враховується місячне грошове забезпечення працівника. Враховуючи зазначене вище, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наявні підстави для визнання протиправними дій Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення за період проходження служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням з 29.01.2020 по 19.05.2023 показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням. Доводи відповідача про те, що починаючи з 01.01.2018 року при розрахунку окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу продовжується застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року 1762 грн., не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів. Водночас, стосовно доводів відповідача про те, що індексація грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 по 31.12.2022 року була виплачена у повному обсязі, колегія суддів вказує на таке. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Згідно з частиною 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати. Частиною 5 статті 23 Закону №2713-IV встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон України № 1282-ХІІ). У статті 1 Закону № 1282-ХІІ законодавець навів визначення таких понять: індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Перелік об`єктів індексації установлений частиною 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини 1 статті 2 Закону № 1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення). Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі, якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З аналізу положень Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Таким чином, враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі Порядок № 1078). Приписами пункту 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Пункт 5 Порядку № 1078 з 01 грудня 2015 року застосовується у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова № 1013). Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Приписи даного абзацу діяли з 15.03.2018 до 01.04.2021 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі Постанова № 141) і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 встановлено: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 року у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 випливає, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 23.12.2025 у справі № 280/8303/23, від 25.09.2025 у справі № 240/27667/23, від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24. При цьому, Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078). У цьому контексті колегія суддів зауважує, що з позовних вимог слідує, що у даній справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними. Сторонами у справі не заперечуються і не оспорюються ті обставини, що індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з`явилося право на індексацію. Між тим, як вбачається із абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в редакції з 01.12.2015, в них йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Отже, системний аналіз пункту 1 абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Як зазначалося раніше, 30.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 704, пунктом 2 якої встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Дана постанова набрала чинності 01.03.2018. Враховуючи зазначене та з огляду на приписи Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Отже, колегія суддів виходить з того, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці. Як встановлено з матеріалів справи, позивач проходив службу на посаді заступника чергового помічника начальника установи-начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)». 31.10.2023 позивач звільнений зі служби за власним бажанням, що підтверджується наказом начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 31.10.2023 № 232/ОС-23. На звернення представника позивача листом № 5/9/1-235-Фн-24 від 24.06.2024 відповідач надав копії наказів, довідки про доходи, нараховані суми грошової допомоги під час проходження внутрішньої служби за період 2020-2023, довідки про індексацію грошового забезпечення за період 2018-2022 років. Зокрема, як випливає зі змісту листа № 5/9/1-234-Фн-24 від 24.06.2024, позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація із застосуванням базового місяця березень 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Згідно з відомістю виплати індексації ОСОБА_1 з березня 2018 по грудень 2022 року від 24.06.2024, позивачу індексація не виплачувалася у березні 2018 року, з січня по червень 2019 року. Позивачу виплачувалася індексація у липні 2019 року у сумі 59,55 грн, із серпня по жовтень 2019 року у сумі 62,22 грн, у листопаді 2019 року у сумі 206,72 грн, з грудня 2019 по червень 2020 року у сумі 216,51 грн, з липня по листопад 2020 у сумі 226,29 грн, у грудні 2020 року у сумі 233,81 грн, з січня по березень 2021 року у сумі 331,42 грн, з квітня по червень 2021 року у сумі 415,41 грн, з липня по листопад 2021 року у сумі 540,03 грн, з грудня 2021 року по січень 2022 року у сумі 563,19 грн, з лютого по квітень 2022 року у сумі 672,35 грн, у травні 2022 року у сумі 913,01 грн, з червня по липень 2022 року у сумі 1017,21 грн, з серпня по жовтень 2022 року у сумі 1281,80 грн, з листопада по грудень 2022 року у сумі 1424,80 грн. На виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 у справі № 520/19950/24 відповідач надав до суду розрахункові листи позивача з лютого 2018 року по березень 2018 року. Зі змісту розрахункових листів позивача з лютого по березень 2018 року встановлено, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8794,67 грн.; грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становило 8781,40 грн. Згідно з правовими висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, належить з`ясувати таке коло обставин, а саме: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Отже, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 10.10.2024 у справі № 360/1086/23 із подібними правовідносинами. Як було зазначено раніше, 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою було підвищено розмір тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, та затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, що в силу наведених вище норм Порядку № 1078 свідчить про те, що з 01.03.2018 базовим місяцем при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовцям є березень 2018 року. Таким чином, досліджуючи нарахування та виплати позивачу суми індексації грошового забезпечення з 01.03.2018, суд апеляційної інстанції зі змісту розрахункових листів позивача з лютого по березень 2018 року, наданих відповідачем, встановив, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становило 8794,67 грн., за березень 2018 року 8781,40 грн. Розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склав від`ємну величину: -13,27 грн (8781,40 - 8794,67), а, отже, дохід позивача не підвищився та складає 0 грн. Суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %. В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100: 1762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4463,15 грн. Така позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23. Таким чином, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Враховуючи те, що дохід позивача не підвищився та складає 0 грн, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року становить 4463,15 грн (4463,15 грн - 0 грн). Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів зазначає, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 0 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року - 4463,15 грн, тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації та індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення зі служби. Водночас, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців (далі Постанова № 704). Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року. Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком

14. Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14. Однак, Постановою № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103) внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких п. 4 даної постанови викладено у новій редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Отже, з 01.03.2018 Урядом було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року. Разом із цим, пункт 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 втратив чинність у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18. Отже, саме з 29.01.2020, дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін. Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року. Таким чином, з 29.01.2020 виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII. При цьому, колегія суддів вказує на те, що починаючи з 01.01.2020 відбулося чергове підвищення посадового окладу позивача у зв`язку з підвищенням законодавцем прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік». У подальшому посадовий оклад позивача підвищувався у зв`язку з підвищеннями прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законами України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Вказане потягнуло за собою зміну у січні 2020, 2021, 2022 років місяця для початку відліку обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) з березня 2018 року на січень 2020, 2021, 2022 років відповідно. Отже, з урахуванням зазначеного, починаючи з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 посадовий оклад позивача підвищувався у зв`язку з підвищеннями прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як зазначалося раніше, індексація-різниця грошового забезпечення згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 виплачується по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), що в даній справі відбулося у січні 2020 року. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму та відповідними подальшими підвищеннями грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 відсутні підстави для застосування при обрахунку індексації позивача за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 показника розміру індексації-різниці 4463,15 грн. Так, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Із наданих відповідачем на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2020 році, колегією суддів встановлено, що грошове забезпечення позивача у грудні 2019 року склало 11092,71 грн, а у січні 2020 року 14981,61 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2020 року склав 3888,9 грн. (14981,61 грн - 11092,71 грн). Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2020 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2020 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2020 року, поділений на 100 %. Згідно із Законом України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у січні 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102,00 грн. Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2020 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2020 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2018-2019 роках починаючи з квітня 2018 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (березень 2018) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078. Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 100,8 (квітень 2018) х 100,0 (травень 2018) х 100,0 (червень 2018) х 99,3 (липень 2018) х 100,0 (серпень 2018) х 101,9 (вересень 2018) х 101,7 (жовтень 2018) х 101,4 (листопад 2018) х 100,8 (грудень 2018) х 101,0 (січень 2019) х 100,5 (лютий 2019) х 100,9 (березень 2019) х 101,0 (квітень 2019) х 100,7 (травень 2019) х 99,5 (червень 2019) х 99,4 (липень 2019) х 99,7 (серпень 2019) х 100,7 (вересень 2019) х 100,7 (жовтень 2019) х 100,1 (листопад 2019) х 99,8 (грудень 2019) = 1,1032, встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 110,32 % (1,1032*100) відповідно до Додатку 1 до Порядку №1078. Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з березня 2018 року по січень 2020 року: 110,32 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 10,32%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2020 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2102,00 грн х 10,32 % / 100 = 2,16 грн. Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2020 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,16 грн - 3888,9 грн = -3886,74 грн. Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2020 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 3888,9 грн, а сума можливої індексації в січні 2020 року - 2,16 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2020 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2020 по 31.12.2020. При цьому, досліджуючи нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2020 року становило 11287,51 грн, а у січні 2021 року 13591,42 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2021 року склав 2303,91 грн (13591,42 грн - 11287,51 грн). Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2021 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2021 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2021 року, поділений на 100 %. Згідно із Законом України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у січні 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн. Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2021 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2021 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2020 році починаючи з лютого 2020 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2020) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078. Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 99,7 (лютий 2020) х 100,8 (березень 2020) х 100,8 (квітень 2020) х 100,3 (травень 2020) х 100,2 (червень 2020) х 99,4 (липень 2020) х 99,8 (серпень 2020) х 100,5 (вересень 2020) х 101,0 (жовтень 2020) х 101,3 (листопад 2020) х 100,9 (грудень 2020) = 1,0478 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 104,78% (1,0478*100). Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2020 року по січень 2021 року: 104,78 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 4,78%. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2021 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2270,00 грн. х 4,78 % / 100 = 1,08 грн. Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2021 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 1,08 грн - 2303,91 грн. = -2302,83 грн. Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2021 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 2303,91 грн, а сума можливої індексації в січні 2021 року - 1,08 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2021 по 31.12.2021. Водночас, досліджуючи питання щодо нарахування та виплату позивачу суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, суд апеляційної інстанції у відповідності до наданих відповідачем на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2026 відомостей про розрахунок розміру грошового забезпечення позивача враховуючи збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році, встановив, що грошове забезпечення позивача у грудні 2021 року становило 15149,19 грн, а у січні 2022 року 19959,99 грн (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Отже, розмір підвищення грошового забезпечення позивача в січні 2022 року склав 4810,8 грн. (19959,99 грн - 15149,19 грн), а, отже, дохід позивача у 2022 році підвищився. Суму можливої індексації грошового забезпечення в січні 2022 року суд визначає як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для січня 2022 року, на величину приросту індексу споживчих цін у січні 2022 року, поділений на 100 %. Згідно із Законом України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік», у січні 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн. Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення у січні 2022 року, необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення у січні 2022 року з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2021 році починаючи з лютого 2021 року як місяця, наступного за місяцем попереднього підвищення посадового окладу позивача (січень 2021) згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку № 1078. Шляхом множення наступних показників індексів споживчих цін: 101,0 (лютий 2021) х 101,7 (березень 2021) х 100,7 (квітень 2021) х 101,3 (травень 2021) х 100,2 (червень 2021) х 100,1 (липень 2021) х 99,8 (серпень 2021) х 101,2 (вересень 2021) х 100,9 (жовтень 2021) х 100,8 (листопад 2021) х 100,6 (грудень 2021) = 1,086 встановлено, що наростаючий індекс споживчих цін складає 108,6% (1,086*100). Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку №1078, розрахована величина приросту індексу споживчих цін з лютого 2021 року по січень 2022 року: 108,6 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 8,6 %. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за січень 2022 року розраховується шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року на величину приросту індексу споживчих цін і ділення результату на 100: 2481 грн х 8,6 % / 100 = 2,13 грн. Таким чином, сума належної позивачу індексації в січні 2022 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 2,13 грн - 4810,8 грн = -4808,67 грн. Отже, вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, колегія суддів дійшла висновку, що сума підвищення доходу позивача в січні 2022 року (з урахуванням підвищеного грошового забезпечення через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб) становить 4810,8 грн, а сума можливої індексації в січні 2022 року - 2,13 грн, тобто розмір підвищення доходу є більшим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року, що виключає підстави для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці з 01.01.2022 по 31.12.2022. Із урахуванням зазначеного, колегія суддів зазначає, що у позивача не виникло право на індексацію грошового забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2022. Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, зовов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за вказаний період, тому рішення першої інстанції в даній частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому, доводи відповідача про те, що отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке. Питання отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна регулюється Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (далі Порядок № 578). Пунктом 2 Порядку № 578 визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань. Відповідно до пункту 3 Порядку № 578, речове майно за цільовим призначенням є речовим майном поточного забезпечення, а за використанням поділяється на майно особистого користування та інвентарне майно. Пунктом 23 Порядку № 578 встановлено, що грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією Державної установи Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до їх закупівельної вартості. Згідно із п. 27 Порядку № 578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення. Відповідно до п. 60 Порядку № 578, для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки. Таким чином, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби під час звільнення на підставі їх заяви виплачується грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, у зв`язку з чим оформляється відповідна довідка. При цьому, колегія суддів вказує, що Порядок № 578 не містить положень про те, що грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі. Як встановлено з матеріалів справи, згідно з довідкою №84 від 31.04.2024 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивача, виданої Державною установою «Харківська виправна колонія (№43)», загальна сума до виплати грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу становила 20775,98 грн. Як випливає зі змісту листа № 5/9/1-234-Фн-24 від 24.06.2024, виплата грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна позивачу не проводилася у зв`язку з відсутністю державного фінансування на вказану потребу. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем здійснено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у розмірі 20775,98 грн. Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не було перевірено дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке. Приписами частин 3 і 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Колегія суддів зазначає, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, повязаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 380/15245/22. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 02.08.2023 у справі № 380/17776/22. При цьому, статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму. Отже, перебіг звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, слід розраховувати з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.05.2025 у справі № 360/324/24. Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками, колегія суддів доходить висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норми статті 116 КЗпП України як такої, що є загальною та поширюється на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби. Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 31.10.2019 у справі № 340/4192/18. У ході розгляду справи колегією суддів встановлено, що позивач проходив службу на посаді заступника чергового помічника начальника установи-начальника чергової зміни відділу нагляду і безпеки Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)». 31.10.2023 позивач звільнений зі служби за власним бажанням, що підтверджується наказом начальника Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» від 31.10.2023 № 232/ОС-23. Як встановлено зі змісту листа № 5/9/1-234-Фн-24 від 24.06.2024, позивач повідомлення про нараховані та виплачені суми під час звільнення не отримував. Виходячи з наведеного, колегія суддів звертає увагу, що на день прийняття наказу начальником Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)» від 31.10.2023 № 232/ОС-23 про звільнення позивача зі служби за власним бажанням, відповідач не здійснив виплати за всіма видами належного позивачу грошового забезпечення в належному розмірі та не повідомив позивача про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати. Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду з даним спором, оскільки позивач отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, лише після направлення йому листа № 5/9/1-234-Фн-24 від 24.06.2024, а з позовною заявою позивач звернувся до суду першої інстанції 16.07.2024, тобто без пропуску строку звернення до суду. Доводи відповідача про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з позовом, не знайшли підтвердження в ході розгляду колегією суддів. Отже, беручи до уваги те, що суд першої інстанції дійшов висновків про визнання протиправними дій Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Отже, доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в ході розгляду колегією суддів. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення у разі неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України). Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної установи "Харківська виправна колонія (№43)" - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 520/19950/24 скасувати в частині визнання протиправними дій Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, зобов`язання Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2022, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 520/19950/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4851 № 520/19950/24

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше