Ухвала КАС ВС № 320/30267/23

УХВАЛА 29 квітня 2026 року м. Київ справа №320/30267/23 адміністративне провадження №Зі/990/61/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи № 320/30267/23 за позовом ОСОБА_2 до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, установив: У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Секретаріату Конституційного Суду України, Конституційного Суду України, у якому просив: - визнати противоправною бездіяльність посадових і службових осіб Секретаріату Конституційного Суду України щодо нерозміщення на вебсайті Конституційного Суду України Ухвали Другої колегії Другого сенату Конституційного Суду України № 150-2(11)/2022 від 19 жовтня 2022 року; - зобов`язати Секретаріат Конституційного Суду України розмістити Ухвалу Другого сенату Конституційного Суду України № 150-2(11)/2022 від 19 жовтня 2022 року на вебсайті Конституційного Суду України; - встановити відсутність повноважень у посадових осіб Секретаріату Конституційного Суду України, які не є суддями Конституційного Суду України, всупереч ухвали Великої палати Конституційного Суду України № 491-у/2022 від 06 вересня 2022 року передавати до патронатної служби судді Конституційного Суду України Василя Лемака судову справу № 3-65/2021(154/21); - встановити відсутність повноважень у посадових осіб Секретаріату Конституційного Суду України, які не є суддями Конституційного Суду України, ухвалювати рішення і залишати без розгляду подану суб`єктом права на конституційну скаргу заяву про винесення додаткової Ухвали Другого сенату Конституційного Суду України за прописаним у конституційній скарзі другим письмовим клопотанням про перевірку на відповідність Конституції України способу, у який в остаточному судовому рішенні витлумачена норма частини першої статті 400 Цивільного процесуального кодексу України; - зобов`язати Конституційний Суд України перевірити прописаний у конституційній скарзі інтерес громадянина України ОСОБА_2 , який /інтерес/ полягає у виконанні обов`язку громадянина України сприяти Конституційному Суду України у забезпеченні верховенства Конституції України та поновлення дії принципу верховенства права в Україні на відповідність критеріям прописаним у рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004, як законного інтересу і здійснити судовий захист такого законного інтересу. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 до Конституційного Суду України про зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у відкритті провадження; позовну заяву ОСОБА_2 до Секретаріату Конституційного Суду України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі у відповідній частині позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , а також заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про приєднання до апеляційної скарги, на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (в частині відмови у відкритті провадження у справі) залишено без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року (в частині відмови у відкритті провадження у справі) залишено без змін. 05 серпня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 320/30267/23. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду. Також до Верховного Суду надійшли заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 . За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Білак М.В., суддям: Губській О.А., Мартинюк Н.М. Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2026 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 березня 2026 року № 343 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду суддів Мартинюк Н.М. та Губської О.А., які входять до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2026 року визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Білак М.В., суддів: Уханенка С.А. Жука А.В. для розгляду судової справи № 320/30267/23. Постановою Верховного Суду від 25 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які приєдналися до касаційної скарги ОСОБА_2 , залишено без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року у справі № 320/30267/23 залишено без змін. 13 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленим обставинами ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року. Одночасно із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду від 23 березня 2026 року ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Білак М.В. 14 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_2 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича. 15 квітня 2026 року Верховним судом зареєстровано заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи № 320/30267/23. У заяві ОСОБА_1 зазначає, що повністю підтримає заяви ОСОБА_2 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича. Також ОСОБА_1 зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі № 320/30267/23 прийняв ухвалу від 23 березня 2026 року порушив його інтерес, який /інтерес/ полягав у тому щоб не були порушені його права - право завчасного подання заяви про відвід судді, як це прописано у другому абзаці частини четвертої статті 40 КАС України. Указує, що менш за один робочий день судді колегії переглянули 4000 сторінок судової справи і прийняли постанову. Крім того, заявник звертає увагу на ухвалу Касаційного адміністративного суду у справі № 320/3464/20 від 29 квітня 2021 року, якою на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України повернуто касаційну скаргу. У цій ухвалі зазначено, що додані до касаційної скарги документи не містять відомостей щодо можливості здійснення самопредставництва Ю.Л. Гребінником Конституційного Суду України. Так, посадова інструкція не є нормативним актом, що визначає основні правила організації та діяльності Конституційного Суду України, а тому не є «положенням» у розумінні статті 55 КАС України для цілей підтвердження повноважень відповідної посадової особи Конституційного Суду України діяти від його імені у порядку самопредставництва. Інформація щодо повноважень Ю.Л. Гребінника представляти інтереси Конституційного суду України без довіреності (у порядку самопредставництва) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також відсутня. Просить порівняти ухвалу Касаційного адміністративного суду у справі № 320/3464/20 від 29 квітня 2021 року та пункт 83 із постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №320/30267/23 від 25 березня 2026 року (прийнятою із рекордною швидкістю), відповідно до якого: «п.83. Що стосується клопотання скаржника про припинення представництва Гребінник Ю.Л. за довіреністю, якою уповноважено представляти інтереси Конституційного Суду України, то Верховний Суд не наділений повноваженнями щодо припинення такого представництва, оскільки не є собою, яка видала таку довіреність та уповноважила Гребінник Ю.Л. на представництво інтересів Конституційного Суду України». Просить прийняти заяву про відвід усім суддям Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 320/30267/23, а саме: Білак М. В. (Мирослава Вікторівна) - суддя-доповідач; Жук А. В. (Андрій Володимирович); Уханенко С. А. (Сергій Анатолійович) та задовольнити її. За результатами розгляду питання про обґрунтованість заявленого відводу Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постановив ухвалу від 27 квітня 2026 року, якою визнав необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи № 320/30267/23 та передав останню до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для розгляду питання про відвід. За наслідками автоматизованого розподілу заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, визначеної для розгляду цієї справи, передано на розгляд судді Дашутіну І.В. Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з наступного. Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України. Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Враховуючи те, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, сторона повинна навести обґрунтовані аргументи, що свідчать про наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних чинників. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. У цьому випадку є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості існує необхідність доведення стороною наявності відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, справи «Білух проти України», заява №33949/02) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: 1) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; 2) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого. При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11). При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду. Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді/суддів, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Особа, яка подала заяву про відвід судді/суддів, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді/суддів у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Верховний Суд наголошує, що не можуть бути підставою для відводу судді/суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Посилання заявника на нібито наявність у суддів прямої заінтересованості у результаті розгляду справи є припущеннями, які не підтверджені жодними об`єктивними доказами. Доводи заявника про короткий строк розгляду матеріалів справи не є доказом упередженості суду, оскільки не підтверджує наявності суб`єктивної заінтересованості суддів або інших обставин, передбачених статтею 36 КАС України Доводи заявника, які містять загальні оціночні судження щодо "порушення верховенства права", "нелогічності процесуальних дій" або "сумнівів у справедливості розгляду", не підкріплені конкретними фактами. Такі твердження мають суб`єктивний характер і не відповідають вимогам обґрунтованості відводу, визначеним статтею 39 КАС України. Доводи заявника щодо можливих порушень під час автоматизованого розподілу судової справи не містять конкретних обставин, які б свідчили про недотримання встановленого законом порядку визначення складу суду. Зазначені твердження носять загальний характер, не підтверджені належними і допустимими доказами та зводяться до суб`єктивного сприйняття процесуальних дій, що саме по собі не є підставою для відводу відповідно до вимог статті 36 КАС України. Наведені доводи щодо обмеження можливості заявити відвід до ухвалення судового рішення самі по собі не свідчать про наявність обставин, передбачених статтями 36, 37 КАС України, та не підтверджують упередженість чи необ`єктивність суддів. Посилання заявника на нібито відсутність належних повноважень представника іншої сторони є питанням оцінки доказів та процесуального статусу учасника справи. Крім того, окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту. Так, у відповідності з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. У той же час, доводи заявника свідчать про незгоду сторони з прийнятими у справі судовими рішеннями та окремими висновками зробленими у такому судовому рішення. Отже, оцінивши доводи заявника, суд дійшов висновку, що вони ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, які б свідчили про наявність обставин, передбачених статтею 36 КАС України. Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у неупередженості або об`єктивності складу суду, не встановлено. Ураховуючи необґрунтованість заявленої заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи № 320/30267/23, вважаю, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні. Враховуючи викладене, керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України, Суд постановив : У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду Білак Мирослави Вікторівни, Жука Андрія Володимировича, Уханенка Сергія Анатолійовича від участі у розгляді справи № 320/30267/23 - відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. В. Дашутін