Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 597/1571/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 597/1571/25 пров. № А/857/7070/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., з участю секретаря Волчанського А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року у справі № 597/1571/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- суддя в 1-й інстанції Тренич А.Г., час ухвалення рішення 14.01.2026 року, місце ухвалення рішення м.Заліщики, дата складання повного тексту рішення 14.01.2026 року в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що 05.11.2025 року позивач, перебуваючи в м.Заліщики по вул. С.Бандери, 94Б, кв.3 Чортківського р-ну Тернопільської області, в стані алкогольного сп`яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши про факт, якого насправді не було. Поліцейським офіцером громади Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Голоден Михайлом Івановичем було виявлено дане порушення та винесено на позивача постанову серії ЕГА № 1910637 від 05.11.2025 за ст.183 КУпАП. Також відповідач зазначає, що дії позивача спрямовані на зрив роботи поліції. Стверджує, що позивач викликав поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Позивачем не надано жодних достатніх, об`єктивних, належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві, а також не надано доказів того, що даний виклик дійсно був правдивий. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Постановою по справі про адміністративне правопорушення, винесеною поліцейським офіцером громади Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції Голоден Михайлом Івановичем на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. В постанові зазначено, що ОСОБА_1 01.11.2025 року о 02 год. 32 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, здійснив неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції, повідомивши про факт, якого насправді не було, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Статтею 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає безпідставного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Згідно з ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що 01.11.2025 року звертався в поліцію та повідомив, що відносно нього певними особами (ким конкретно він не знає) вчиняються хуліганські дії, а саме протягом дня йому на щитку електролічильника, який знаходиться в коридорі загального користування, вимикали світло та просив чергового, який приймав звернення вияснити, хто вимикав йому світло та притягнути винних осіб до відповідальності. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що дії позивача спрямовані на зрив роботи поліції, оскільки позивач викликав поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Позивачем не надано жодних достатніх об`єктивних належних і допустимих доказів підтвердження обставин, зазначених в позовній заяві, а також не надано доказів того, що даний виклик дійсно був правдивий. Однак, додані до матеріалів справи аудіофайли, які були прослухані в судовому засіданні, не підтверджують вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Натомість з наданого аудіозапису встановлено, що позивач в розмові з поліцейськими озвучив причину звернення з повідомленням у поліцію, а саме через те, що відносно нього певними особами (ким конкретно він не знає) вчиняються хуліганські дії, а саме протягом дня йому на щитку електролічильника, який знаходиться в коридорі загального користування вимикали світло. Також ОСОБА_1 заперечує вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Стверджує, що в той день він був тверезим, йому протягом дня кілька разів вимикали світло на лічильнику і умислу у неправдивому виклику поліції у нього не було. Відповідно до статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Проте, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам звернення позивача до ВП №4 (м.Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області. При цьому, на думку суду, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Зокрема, частиною другою вказаної норми права передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою вину у вчиненні правопорушення, що не спростовано дослідженими у судовому засіданні доказами, наданими відповідачем, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, не доведена. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року у справі № 597/1571/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.