Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 598/2308/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 598/2308/25 пров. № А/857/3852/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І., з участю секретаря Майстрів Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року у справі № 598/2308/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- суддя в 1-й інстанції Левків А.І., час ухвалення рішення 23.12.2025 року, місце ухвалення рішення м.Збараж, дата складання повного тексту рішення 23.12.2025 року в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року позов задоволено. Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1798088 від 17 червня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн. і закрито справу про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що поліцейським оскаржувана постанова винесена на підставі належних та допустимих доказів, в порядку визначеному законодавством. Твердження позивача про те, що він не усвідомлював своїх дій вважає даними з метою уникнення від адміністративної відповідальності. Також під час винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомляв, що він є інвалідом ІІ-ї групи і страждає на психічні розлади. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скаргане не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА № 1798088 від 17 червня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що він 17 червня 2025 року, перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції та повідомив про подію якої насправді не було, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 183 КУпАП (а.с.14). ОСОБА_1 є інвалідом ІІ-ї групи та з 2020 року по даний час перебуває під наглядом лікаря-психіатра КНП «Збаразька центральна лікарня» Збаразької міської ради з діагнозом: емоційно-лабільний (астенічний) розлад органічного ґенезу, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та відповіддю на запит суду КНП «Збаразька центральна лікарня». Відповідальність за ст. 183 КУпАП настає у разі завідомо неправдивого виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17. Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів. В справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ст. 183 КУпАП полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. На підтвердження вини ОСОБА_1 до відзиву на позов відповідачем долучено аудіозапис телефонної розмови його та чергового працівника поліції, з якого встановлено, що ОСОБА_1 працівників поліції не викликав, а навпаки чергова сама сказала, що до нього буде направлено наряд поліції і повторно буде винесено постанову про завідомо неправдивий виклик поліції. Стаття 183 КУпАП передбачає, що завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції. Відтак судом встановлено, що зміст телефонного дзвінка на лінію «102», який мав місце 17.06.2025 не зводився до виклику працівників поліції. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2025 року у справі № 598/2308/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді С. М. Кузьмич О. І. Мікула Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.