Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 597/1625/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 597/1625/25 пров. № А/857/18691/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. за участю секретаря судового засідання: Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільської області на рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року у справі № 597/1625/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, головуючий суддя першої інстанції Шевчук В.М., час ухвалення - 13.10 год., місце ухвалення м. Заліщики, дата складання повного тексту 12 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.11.2025 року поліцейський відділення поліції №4 Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області капрал поліції Горбач В.Ю. виніс постанову серія ЕГА №1911963 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень 00 копійок за ст.183 КУпАП за те, що 07.11.2025 року ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. Вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав: 1.Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. 2.Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

3. Звертає увагу суду, що дійсно 07.11.2025 року ОСОБА_1 звертався в поліцію та повідомив, що відносно нього певними особами (ким конкретно він не знає) вчиняються хуліганські дії, а саме: протягом дня йому на щитку електролічильника, який знаходиться в коридорі загального користування вимикали світло. ОСОБА_1 просив чергового, який приймав звернення вияснити хто вимикав йому світло та притягнути винних осіб до відповідальності. Однак, будь-яких допустимих доказів, які б вказували, що ОСОБА_1 здійснив неправдивий виклик поліції поліцейським не здобуто. Під час розгляду справи поліцейським, ОСОБА_1 повідомляв, що в той день йому дійсно протягом дня кілька разів вимикали світло на лічильнику, умислу у неправдивому виклику поліції у нього не було. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови поліцейський не дотримав приписів чинного законодавства, зокрема, щодо встановлення всіх обставин справи, у зв`язку з чим, оскаржена постанова підлягає скасуванню. Частиною 2 ст.286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Беручи до уваги, що постанова не була вручена позивачу у день її винесення, а надіслана поштою то строк на оскарження Постанови пропущено з поважних підстав. Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року у справі № 597/1625/25 позов задоволено. Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1911963 від 07.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень 00 копійок скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, під час розгляду справи судом не повно з`ясовано усі обставини справи, не надано вірної оцінки обставинам справи та судове рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин, що мають суттєве значення. Покликаючись на обставини справи, апелянт зазначає, що 07.11.2025 близько 01 год. 05 хв. за адресою АДРЕСА_1 , позивач здійснив завідомо неправдивий виклик спеціальних служб, а саме поліції зателефонувавши на лінію « 102» та повідомив про те, що потрібна допомога поліції по факту, що пропало світло у квартирі, чим порушив вимоги статті 183 КУпАП та працівниками поліції було прийнято рішення на місці події. 07.11.2025 поліцейським відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Горбач Василем Юрійовичем було винесено відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕГА № 1911963 від 07.11.2025 та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. 00 коп. Апелянт зазначає, що позивач неодноразово телефонуючи на лінію « 102» повторно повідомляв своє звернення, чим перешкоджав роботі оператора екстреної лінії та порушив норми ст. 183 КУпАП. Відповідно до відомостей, зазначених у системі «CallWay Contakt Centre», ОСОБА_1 , упродовж 07.11.2025 здійснив п`ять викликів звернень на спецлінію « 102» (аудіозаписи викликів на спецлінію « 102» гр. ОСОБА_1 додаються відзиву на позовну заяву). На відеозаписі під назвою «Паранюк 07.11.2025» 00:03:30 сек. та 00:04:47 сек. позивач ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що світло йому вимикає сусідка, яка проживає в його будинку поверхом вище. У той же час на відеозаписі під назвою «Паранюк 07.11.2025» з 00:07:15 по 00:09:00 чітко зображено, що на щитку присутня колодка, яку відчиняє ключем ОСОБА_1 , а також на даному відеозаписі з 00:08:30 по 00:08:40 позивач стверджує, що ключі до щитка окрім нього лише має сусід, котрий проживає поруч на одній площадці. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.5 ст. 286 КАС України). З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Крім цього, колегія суддів зазначає, що дана категорія справ віднесена до термінових, розгляд яких здійснюється у десятиденний строк. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що постановою по справі про адміністративне правопорушення, винесеною поліцейським ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Горбач Василем Юрійовичем, на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. У постанові ЕГА №1911963 по справі про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 року зазначено, що 07.11.2025 року ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції і повідомив неправдиву інформацію, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.183 КУпАП. У позовній заяві представник позивача Дядик Ярослав Борисович зазначив, що позивач дійсно звертався 07.11.2025 року до ВП №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області та повідомив, що відносно нього певними особами (ким конкретно він не знає) вчиняються хуліганські дії, а саме: протягом дня йому на щитку електролічильника, який знаходиться в коридорі загального користування, вимикали світло та просив чергового, який приймав звернення вияснити, хто вимикав йому світло та притягнути винних осіб до відповідальності. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що уповноваженими посадовими особами перед винесенням відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності було перевірено та надано оцінку обставинам звернення позивача до відділу поліції №4 (м. Заліщики) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області. Навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Положеннями ч. ч. 1-4 ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 183 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій. Об`єктивна сторона правопорушення, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає безпідставного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події. Нормами статті 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про передбачене статтею 183 КУпАП. Згідно з ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що « 07.11.2025 року Тернопільська Чортківський р-н м. Заліщики вулиця Степана Бандери 93В кв. 3 громадянин ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдивий виклик працівників поліції, чим порушив вимоги ст. 183 КУпАП». Дії позивача кваліфіковано за ст. 183 КУпАП. Апеляційний суд зауважує, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, настає лише в разі завідомо неправдивого виклику поліції. Тобто, суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з наявними в матеріалах справи аудізаписом, позивач, здійснюючи виклик по спецлінії « 102», повідомив про причину звернення з повідомленням у поліцію, а саме через те, що відносно нього певними особами (ким конкретно він не знає) вчиняються хуліганські дії, а саме протягом дня йому на щитку електролічильника, який знаходиться в коридорі загального користування вимикали світло. Також позивач заперечує вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Стверджує, що в той день він був тверезим, йому протягом дня кілька разів вимикали світло на лічильнику і умислу у неправдивому виклику поліції у нього не було. При розгляді справи про адміністративне правопорушення працівник поліції повинен був з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Отже, на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладається тягар доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Водночас, долучений до матеріалів справи відеозапис, який був переглянутий в судовому засіданні, не підтверджує вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП. Натомість з наданого відеозапису встановлено, що позивач в розмові з поліцейськими озвучив причину звернення з повідомленням у поліцію. Тобто, дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у ОСОБА_1 були підстави для виклику поліції, а саме з`ясування чи встановлення факту вчинення хуліганських дій відносно нього, що полягали у вимкненні електроенергії на його щитку електролічильна. Відповідно до статті 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Колегія суддів вважає, що в діях позивача не вбачається умислу на вчинення завідомо неправдивого виклику поліції, оскільки, такий виклик здійснений за результатом виявлення на думку позивача факту вказаних вище хуліганських, на його думку, дій щодо нього. При цьому, на думку суду, навіть у випадку, коли особа звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина також не може сама по собі бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності без з`ясування умислу на подання неправдивої інформації, оскільки у такому випадку має місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції. Апеляційний суд повторно наголошує, що об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. Отже, ураховуючи наведені вище норми законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає, що у позивача були підстави для виклику поліції, а саме у зв`язку із встановленням хуліганських дій щодо нього. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: «…У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи». Отже, згідно принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. Колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова відповідача також не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Відповідно до ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до ст. 139 КАС України, перерозподіл судових витрати не здійснюється Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільської області залишити без задоволення, а рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 12 березня 2026 року у справі № 597/1625/25 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складений та підписаний 29.05.2026