Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 569/6837/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 569/6837/20 пров. № А/857/13643/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В. за участі секретаря судового засідання: Стельмаха П.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Медведь Андрія Миколайовича, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2020 року (суддя Бучко Т.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту не зазначено), в адміністративній справі №569/6837/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Медведь Андрія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції, про визнання протиправною та скасування постанови, встановив: У квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Медведь А.М., Департаменту патрульної поліції, в якому просив: 1) визнати протиправними дії Інспектора роти №3 батальйону УПП в Рівненській області лейтенанта поліції Медведь А.М. при складанні постанови серії ГАА №559004 від 24.04.2020р.; 2) постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №559004 від 24.04.2020р., винесену інспектором поліції, визнати протиправною та скасувати. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №559004 від 24.04.2020 року, винесену інспектором взводу №1 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Медведь А.М.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенанта поліції Медведь А.М. про визнання нечинною та скасування постанови відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 420,40 грн. у відшкодування судових витрат. З цим рішенням суду першої інстанції від 19.06.2020 року не погодився відповідач Інспектор поліції Медведь А.М. та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржене рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вчинив дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин справи, зокрема, і в частині витребування у відповідача доказів з власної ініціативи, не з`ясував чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. Судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, як одного з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах. Зазначає апелянт, що позивачем не надано жодного доказу того, що він не перебував у магазині до здійснення виклику на спецлінію «102» та достеменно не знав, що невідомі особи є працівниками поліції. Зазначає, що до позовної заяви додано пояснення гр. ОСОБА_2 , в якому вона зазначає, що зателефонувала власнику приміщення, де працює та повідомила про подію. Коли він приїхав, то зателефонував на 102 та викликав поліцію. З відеозапису №video 2020-07- 07 16-42-21, який надав дільничний інспектор, що знаходився безпосередньо в с/м "Флеш" на момент приїзду позивача, видно, що, коли гр. ОСОБА_3 знаходився в приміщенні с/м «Флеш», то жодних дій не вчиняв для того, щоб дізнатися, хто знаходиться в приміщенні. Також, з відеозапису №20200424195411000190 видно, що позивач тримає в руках копії протоколів, які були складені дільничними інспекторами і в яких зазначено, якою посадовою особою складено протокол. Також, до апеляційної скарги додано роздруківку зі спецлінії «102», зі змісту якої зрозуміло, що в с/м «Флеш» невідомі особи (2 хлопців та дівчина) вчинили конфлікт з продавцем, вимагають кошти. Прибувши за вказаною адресою, працівниками поліції виявлено заявника ОСОБА_1 , який здійснив завідомо неправдивий виклик спецслужб та повідомив, що відбувся конфлікт з особами та продавцем, які начебто вимагали гроші у ОСОБА_4 .. Ними виявилися дільничні офіцери поліції, які прийшли для перевірки закладу, а в подальшому склали протокол відповідно до ст.44-3 КУпАП на ОСОБА_1 , про що він і був ознайомлений. Було винесено постанову за ст.183 КУпАП, а в продавця ОСОБА_4 відібрано заяву та пояснення, проте з самого виклику повідомлення, факту вимагання дільничними інспекторами коштів не встановлено, так як на місце події слідчо-оперативна група не викликалась, разом з тим, дільничні інспектори не були допитані під присягою в залі судового засідання. Вважає апелянт, що оскаржувана постанова є правомірною, винесена у повній відповідності до норм чинного законодавства, відповідно до ст.ст. 279, 283 КУпАП та в межах компетенції інспектора патрульної поліції ОСОБА_5 .. Звертає увагу, що відеозапис №video 2020-07-07 16-42-21 та роздруківка з спецлінії «102» мають значення дня правильного вирішення справи, проте не були подані до суду першої інстанції разом з відзивом у зв`язку з тривалим терміном отримання. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.06.2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з врахуванням наступного. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 квітня 2020 року інспектором взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Рівненській області ДПП лейтенантом поліції Медведь А.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №559004, якою позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 119 грн. (а.с. 2). Зі змісту оскаржуваної постанови видно, що 24 квітня 2020 року о 16:53 в м. Рівному по вул. В.Дивізії,3 позивач ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдиве повідомлення на спецлінію 102 та повідомив, що в с/м «Флеш» невідомі особи (2 хлопців та дівчина) вчинили конфлікт з продавцем, вимагають кошти, хоча насправді даної події не було. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ГАА №559004 від 24 квітня 2020 року, виходячи з наступного. Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і передбачені статтю 183 КУпАП. Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Крім цього, колегія суддів враховує, що статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України). Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що стаття 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб, яке тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб. Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби. З матеріалів справи видно, що підставою для винесення оскарженої постанови від 24 квітня 2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП стало те, що 24.04.2020 о 16:53 в м. Рівному по вул.В.Дивізії,3 позивач ОСОБА_1 здійснив завідомо неправдиве повідомлення на спецлінію 102 та повідомив, що в с/м «Флеш» невідомі особи (2 хлопців та дівчина) вчинили конфлікт з продавцем, вимагають кошти, хоча насправді даної події не було. Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу Національної поліції має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. При цьому, належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі. Судом першої інстанції вірно встановлено, що в матеріалах справи містяться докази фіксації розглядуваної події конфлікту 24 квітня 2020 року в м. Рівному по вул. В.Дивізії,3 в с/м «Флеш». Так, з відтвореного в судовому засіданні суду першої інстанції відеозапису з портативного відеореєстратора, який був закріплений на форменому одязі поліцейського, та із оглянутих судом апеляційної інстанції відеозаписів, які містяться на диску, долученому до апеляційної скарги, видно, що 24 квітня 2020 року в м. Рівному по вул. В.Дивізії,3 в с/м «Флеш» дійсно мав місце конфлікт між продавцем магазину та невідомими особами. Отже, являються безпідставними записи у спірній постанові серії ГАА №559004 від 24 квітня 2020 року про те, що події конфлікту не було. Водночас, вказані відеозаписи, не дозволяють ідентифікувати особливості такого конфлікту та присутність позивача ОСОБА_1 під час подій такого конфлікту. Згідно наданих пояснень продавця ОСОБА_4 , про цей конфлікт вона повідомила засобами телефонного зв`язку власника магазину ОСОБА_1 . Судом першої інстанції вірно враховано, що про вчинення невідомими особами конфлікту з продавцем с/м «Флеш» позивачу стало відомо по телефону зі слів продавця ОСОБА_4 . Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію України», Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону). Отже, в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Таким чином, з врахуванням фактичних обставин у розглядуваній адміністративній справі, дії позивача ОСОБА_1 щодо повідомлення (виклику) на спецлінію 102 Національної поліції про події конфлікту 24 квітня 2020 року в м.Рівному по вул. В.Дивізії,3 в с/м «Флеш», не можуть бути кваліфіковані як завідомо неправдиве повідомлення (виклик) поліції, і відповідно не можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 КУпАП. Крім цього, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача. Тобто, обов`язок доказування відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності своїх дій, рішень чи бездіяльності в адміністративних справах не може бути перекладено на позивача. Тому, являються безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин справи та докази по справі, порушив принципи змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Водночас слід звернути увагу на те, що 08 травня 2020 року постановляючи ухвалу про прийняття справи до розгляду та відкриття провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що провадження у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності розглядається за правилами, визначними статтями 268, 269, 286 КАС України, є терміновими та скороченими у порівнянні з іншими категоріями справ. Судом було забезпечено відповідачам право на подання до суду відзиву на позовну заяву. Суд апеляційної інстанції також враховує, що рішення суду першої інстанції від 19.06.2020 року в частині відмови у задоволенні решта позовних вимог не оскаржено позивачем в апеляційному порядку, а тому відповідно до ст.308 КАС України в цій частині не являється предметом апеляційної перевірки. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому немає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Медведь Андрія Миколайовича залишити без задоволення. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 червня 2020 року в адміністративній справі №569/6837/20 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Медведь Андрія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 03.12.2020 року