Постанова КЦС ВС № 523/10421/14-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Київ справа № 523/10421/14-ц провадження № 61-9904св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Грушицького А. І., суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. учасники справи: позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 року у складі колегії суддів Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Лозко Ю. П., у справі за позовомпублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Короткий зміст позовних вимог У липні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - ТОВ «Консалт Солюшенс»),звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 19 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Надра» уклали кредитний договір № 05/09/2008/840-К/570 про надання кредиту в сумі 106 386,00 дол. США з розрахунку 15,09 % річних. Кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - 18 вересня 2028 року. Крім того, позивач та ОСОБА_2 уклали договір поруки від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-П/570, згідно якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, які витікають з кредитного договору. У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 передала в іпотеку земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором іпотеки від 19 вересня 2008 року. Встановлені кредитним договором терміни повернення кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредитом відповідачами не дотримуються. Згідно розрахунку заборгованості станом на 14 березня 2014 року заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-К/570 становила 215 813,95 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на зазначену дату становило 2 045 031,41 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом. Позивач просив суд: - стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-К/570 в розмірі 215 813,95 дол. США, що станом на 14 березня 2014 року в еквіваленті за курсом НБУ становило 2 045 031,41 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 105 496,12 дол. США, що дорівнює еквіваленту 999 670,68 грн; ??заборгованість за відсотками за користування кредитом складає 87 939,08 дол. США, що дорівнює еквіваленту 833 301,93 грн; пеня за прострочення сплати кредиту складає 11 740,15 дол. США, що дорівнює еквіваленту 111 248,49 грн; штраф за порушення виконання умов договору складає 10 638,60 дол. США, що дорівнює еквіваленту 100 810,31 грн; - стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір у сумі 3 654,00 грн в рівних частинах з кожного. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Суворовський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 25 вересня 2014 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-К/570 у сумі 2 045 031,41 грн та судовий збір у сумі по 1 827,00 грн з кожного. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 з березня 2013 року не виконує свої зобов`язання за договором кредиту, тому у неї виник обов`язок перед позивачем по виплаті суми кредиту. Суд дійшов висновку, що при таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню. Одеський апеляційний суд постановою від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 вересня 2014 року скасував та ухвалив нове судове рішення. Позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-К/570 у сумі 2 045 031,41 грн та судовий збір у розмірі 3 645 грн. Провадження у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс», до ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором закрив. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач довів як факт направлення позичальнику та поручителю вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитом, як це передбачено умовами кредитного договору, так і факт вручення вказаної вимоги поручителю. Звернення банку до суду до закінчення строку, вказаного у вимозі, при тому, що на момент розгляду справи в суді вказаний строк минув, не є підставою для відмови в позові. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором від 19 вересня 2008 року відповідач не спростувала, власного контррозрахунку не надала. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ПАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «Консалт Солюшенс», не повернуті, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення кредитних коштів. Зобов`язання поручителя ОСОБА_2 за договором поруки від 19 вересня 2008 року є припиненими у зв`язку з його смертю. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у серпні 2025 року до Верховного Суду, ТОВ «Консалт Солюшенс», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині закриття провадження у справі та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін. Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 13 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «Консалт Солюшенс». 23 вересня 2025 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В. Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів. Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 06 квітня 2026 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Калараш А. А., Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Петров Є. В. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20, від 22 червня 2022 року у справі № 592/8674/20, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/7124/13, від 11 вересня 2024 року у справі № 202/6453/23 та інших. У касаційній скарзі зазначається, що обов`язок поручителя ОСОБА_2 щодо виконання зобов`язань за кредитним договором виник задовго до його смерті, а рішення суду про стягнення заборгованості було винесено за його життя, що дає підстави вважати, що ОСОБА_2 відповідає перед кредитором як солідарний боржник. Зобов`язання за кредитним договором основний боржник належним чином не виконав, тому поручитель відповідає як солідарний боржник. Поручитель набув новий юридичний статус солідарного боржника в кредитних правовідносинах, що допускають правонаступництво. Спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю. Про смерть ОСОБА_2 кредитор дізнався тільки під час судового розгляду справи 08 серпня 2024 року, тому ТОВ «Консалт Солюшенс» мав законне право пред`явити свої вимоги до спадкоємців. Спадкоємці ОСОБА_2 , будучи обізнаними про наявність боргу спадкодавця перед банком, дій спрямованих на погашення боргу не здійснили. Апеляційний суд не здійснив дії щодо залучення правонаступника померлого відповідача - його матір ОСОБА_3 . Доводи інших учасників справи У вересні 2025 року ОСОБА_3 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Фактичні обставини справи Суд встановив, що 19 вересня 2008 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «КБ «Надра» кредитний договір № 05/09/2008/840-К/570 про надання кредиту в сумі 106 386 дол. США зі сплатою процентів з розрахунку 15,09 % річних, які нараховуються банком за фактичну кількість днів у періоді на залишок заборгованості. Кінцевий термін повернення кредиту та відсотків за ним - не пізніше 18 вересня 2028 року. Ціль кредитування - проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_1 придбає у власність нерухоме майно. Для забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 19 вересня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-П/570, згідно умов якого ОСОБА_2 поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_1 (позичальник) зобов`язань, що витікають із кредитного договору від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-К/570. Поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов`язань, вказаних у пункті 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо (пункт 1.2 договору поруки). Пунктом 1.2 кредитного договору № 05/09/2008/840-К/570 передбачено цільове використання кредиту - проведення розрахунків за договором купівлі-продажу від 19 вересня 2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_4 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно: земельну ділянку з кадастровим номером 5123783500:01:001:1345, що розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_1 , діл. 408/6, загальною площею 0,12 га. В цей же день 19 вересня 2008 року ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 на забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-К/570 уклали договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим Г. В., зареєстровано в реєстрі за № 1169. Предметом іпотеки за вказаним договором іпотеки є земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, кадастровий номер 5123783500:01:001:1345, цільове призначення для ведення садівництва. В пункті 3.2 договору іпотеки зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 19 вересня 2008 року приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Соломічевим Г. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1163. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за кредитним договором сплатила 595,12 дол. США. Позиція Верховного Суду Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника не переглядається, оскільки скаржник в касаційній скарзі в зазначеній частині постанову суду апеляційної інстанції не оскаржує. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині закриття провадження у справі за позовною вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя. Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України. За правилом пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією з сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Частиною першою статті 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (стаття 607 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 639/9510/14 зазначено, що у разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), з огляду на положення статті 607, частини першої статті 608 ЦК України, а також сутності поруки як особистого зобов`язання відповідати за належне виконання основного зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором. Оскільки у договорі поруки від 19 вересня 2008 року № 05/09/2008/840-П/570 не передбачено положень щодо покладення зобов`язань за цим договором на спадкоємців поручителя, зобов`язання ОСОБА_2 за договором поруки є припиненими у зв`язку з його смертю. Подібні висновки щодо застосування норм права зазначені у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 233/2161/16-ц. Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про стягнення заборгованості за життя поручителя не впливають на законність постанови апеляційного суду, виходячи з такого. Відповідно до частин першої та третьої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті. Частина третя цієї статті не могла бути застосована апеляційним судом, оскільки установлено, що в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції скасоване. На час апеляційного розгляду справи ОСОБА_2 помер, тому апеляційний суд, установивши, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, ухвалив правильне рішення про закриття провадження у справі в частині вимог до поручителя. В апеляційного суду були відсутні підстави для залучення до участі у справі як процесуального правонаступника поручителя його спадкоємця - матір ОСОБА_3 , оскільки цей спір не допускає правонаступництва. Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20, від 22 червня 2022 року у справі № 592/8674/20, від 04 жовтня 2023 року у справі № 208/7124/13, від 11 вересня 2024 року у справі № 202/6453/23 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Отже, доводи касаційної скарги не спростовують зроблені у справі висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі доводів касаційної скарги судом касаційної інстанції не встановлено. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають. Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постановусуду апеляційної інстанції - без змін. Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 26 червня 2025 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді А. А. Калараш І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров