Постанова Харківський апеляційний суд № 641/4092/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 24 квітня 2026 року м. Харків справа № 641/4092/25 провадження № 22-ц/818/1553/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Тичкової О.Ю., Маміної О.В. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Довжанський відділ державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення заборгованості та пені по аліментам, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Слобідського районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2025року, постановлене суддею Зелінською І.В., в с т а н о в и в: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по виплаті аліментів у розмірі 49751,37 грн; пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 16088,12 грн; витрати на правничу допомогу у розмірі 1200 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.10.2021 року у справі №641/4437/20, зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання позивача у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 15.06.2020 року і до досягнення дитиною трьох років. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, здійсненого державним виконавцем, сума такої заборгованості станом на травень 2025 року складає 49751,37 грн. У зв`язку з несплатою відповідачем аліментів, вважає необхідним стягнути з останнього заборгованість по аліментам у розмірі 49751,37 грн та пеню за прострочення виплат аліментів за період з 01.01.2021 року по 28.02.2023 рік у розмірі 16088,12 грн. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Довжанський відділ державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про стягнення заборгованості та пені по аліментам відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, суд першої інстанції, не встановив фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, невірно застосував норми матеріального права, та не дійшов обґрунтованого висновку про те, що Апелянт має право на стягнення з Відповідача заборгованості по аліментам, і неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Апелянт вважає, шо висновок Суду Першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, та він недостатньо обґрунтований, оскільки у висновку не наведено об`єктивних обставин на підставі яких у позовній заяві Апелянту було відмовлено. У тому числі, Судом Першої інстанції було незаконно відмовлено у стягненні з Відповідача на користь Апелянта витрат на правничу допомогу у розмірі 1200,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за аліментами, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення заборгованості за аліментами, які вже стягуються на підставі судового рішення, закон не передбачає. Крім того відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені вказував, що вимоги статті 196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки, тільки при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання подружжя, зокрема на утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Судом першої інстанації встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.10.2021 року у справі №641/4437/20, крім іншого, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання позивача у розмірі 1/6 частки з усіх видів доходу щомісячно, починаючи з 15.06.2020 року і до досягнення дитиною трьох років. Виконання вказаного рішення в зазначеній вище частині здійснюється в межах виконавчого провадження №70957923. З розрахунку заборгованості по аліментам, складеним державним виконавцем Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції Великоцькою О.В., встановлено, що станом на 05.05.2025 року заборгованість ОСОБА_2 по сплаті аліментів на користь позивача за період з червня 2020 року по квітень 2023 року складає 49751,37 грн. В зв`язку з простроченням зобов`язання по сплаті аліментів позивачем нараховано неустойку (пеню) за прострочене зобов`язання за період з 01.01.2021 року по 28.02.2022 року у розмірі 16 088, 12 грн. Стосовно позовних вимог щодо стягнення заборгованості по аліментах, колегія суддів зазначає. Звернувшись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по сплаті аліментів на її утримання, яка утворилася за період часу з червня 2020 року по квітень 2023 року у сумі 49751,37 грн. Встановлено, що дійсно згідно розрахунку заборгованості із сплати аліментів Довжанського відділу державної виконавчої служби у Довжанському районі Луганської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції заборгованість відповідача по стягненню аліментних платежів, станом на квітень 2023 року становить 49751,37 грн. Слід зазначити, жодних доказів, які б свідчили про те, що існує спір з приводу неправильності нарахування державним виконавцем суми заборгованості зі сплати аліментів матеріали справи не містять. Колегія суддів звертає увагу на те, що стягнення заборгованості по аліментам, які вже стягуються у примусовому порядку на підставі судового рішення, закон не передбачає. Суд, за наявності спору, може лише визначити розмір такої заборгованості, яка має бути стягнена в межах виконавчого провадження при виконанні судового рішення про стягнення аліментів, і ухвалення окремого (додаткового) рішення суду про стягнення цієї заборгованості не потрібно. У цій справі стягнення заборгованості за аліментами не може бути самостійним предметом позову, оскільки підлягає стягненню державним виконавцем у порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, на виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.10.2021 року у справі №641/4437/20. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 761/43598/21. За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог. Стосовно стягнення пені за прострочення сплати аліментів, колегія суддів зазначає. Глава 15 СК України містить статтю 196, якою передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Сімейне законодавство поширює положення статті 196 СК України також на правовідносини, визначені главою 16 СК України, якими встановлено обов`язки батьків утримувати повнолітніх дочку, сина. Так, відповідно до положень статті 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. В свою чергу, Глава 9 СК України «Права та обов`язки подружжя по утриманню» не містить посилань на те, що визначення заборгованості по аліментам на одного із подружжя здійснюється відповідно до статей 194-197 СК України, а тому положення статті 196 цього Кодексу на спірні правовідносинине поширюються. Положення статті 196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки лише при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання одного з подружжя. Враховуючи, що положення статті 196 СК України передбачають настання відповідальності за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки лише у разі виникнення заборгованості по сплаті аліментів на дітей і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання одного з подружжя. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до положень частини першої статті 8 ЦК України, що у разі, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Згідно зі статтею 8 СК України у разі, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Тобто, особа, яка вважає свої права порушеними, за умови доведення такого порушення, має можливість захистити свої відповідні права у спосіб, який передбачений чинним законодавством, зокрема, ЦК України, що свідчить про відсутність підстав для застосування у даній справі аналогії закону. Оскільки сімейне законодавство не містить положень, які поширюють дію статті 196 СК України на правовідносини, визначені главою 9 СК України, а вимог про застосування інших санкцій майнового характеру, передбачених цивільним законодавством, позивачкою не заявлено, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Аналогічний підхід щодо застосування статті 196 СК України висловив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року по справі №635/6679/16-ц (провадження №61-22926св18). Зокрема, суд касаційної інстанції наголосив на тому, що вимоги ст.196 СК України передбачають відповідальність за прострочення сплати аліментів у вигляді неустойки (пені) лише при виникненні заборгованості за аліментами, які сплачуються на дітей, і не розповсюджуються на правовідносини щодо сплати аліментів на утримання дружини (чоловіка). Крім того, Верховний Суд звернув увагу на неможливість застосування аналогії закону «розширивши» дію статті 196 СК України. Витрати на правничу допомогу у розмірі 1200 грн., які у позовній заяві просила стягнути позивач, стягненню не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін. Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.Ю. Тичкова О.В. Маміна