Постанова Сумський апеляційний суд № 585/4245/24

Справа №585/4245/24 Номер провадження 22-ц/816/1988/26 Категорія - 68 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Суми Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Черних О.М., з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., у присутності представника позивача - адвоката Михайленка Д.В., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Михайленка Дмитра Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2026 року в складі судді Шульги В.О., ухваленого в м. Ромни, Сумської області (повний текст виготовлено 26 лютого 2026 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, в с т а н о в и в : 07.10.2024 ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 з позовом, в якому вказувала, що ОСОБА_3 є її рідним братом. У 2010 році останній переїхав проживати до неї, оскільки не мав власного житла. Вони спільно знімали квартиру, оплачували комунальні послуги, купляли продукти харчування. Оскільки її діти часто хворіли та потребували догляду, за ініціативою брата вона звільнилася з роботи, а брат забезпечував їх усім необхідним, взявши на себе витрати по її утриманню та її дітей. 22.04.2022 ОСОБА_3 був мобілізований до лав ЗСУ, але не перестав допомагати: постійно телефонував, надсилав кошти, які були єдиним засобом для існування її та дітей. 28.10.2022 вона отримала сповіщення про те, що ОСОБА_3 - стрілець, помічник гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_6 ВЧ НОМЕР_1 , після артилерійського обстрілу 05.09.2022 та безпосереднього бойового зіткнення з противником під час наступальних дій у районі н. п. Сухий Ставок Херсонської області при перевірці особового складу виявився відсутнім. Станом на сьогоднішній день він вважається зниклим безвісти. У сповіщенні вказано, що воно є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг в установленому законодавством порядку. Вказувала, що встановлення факту перебування на утриманні військовослужбовця ОСОБА_3 необхідно для оформлення виплати грошового забезпечення згідно з Порядком виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884. Посилаючись на викладені обставини, просила встановити факт її перебування на утриманні брата ОСОБА_3 . Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26.02.2026 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Михайленко Д.В. в інтересах позивачки ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Вказує, що при поданні позовної заяви позивачкою були додані всі наявні документи на підтвердження і обґрунтування своєї позиції. З цих документів чітко вбачається, що брат позивачки ОСОБА_3 не був одружений, дітей не мав. Їх батьки були позбавлені батьківських прав і вони виховувались в інтернаті. Єдиним близьким членом сім`ї ОСОБА_3 є позивачка. Через перебування ОСОБА_2 у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами та у відпустці по догляду за дітьми, матеріальне забезпечення сім`ї здійснював ОСОБА_3 . Зазначає, що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги на той факт, що позивачка і її брат почали проживати разом ще в 2010 році і, що через хворобливість дитини ОСОБА_2 змушена була звільнитись з роботи, а ОСОБА_3 взяв на себе обов`язки по забезпеченню останньої та її дітей. Крім того, ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_2 здійснював домашні роботи, ремонтні роботи, забезпечував харчування, ніс витрати на оплату комунальних послуг тощо. Таким чином остання перебувала на утриманні брата, оскільки одержувала від нього допомогу на регулярній основі, яка була для неї та її дітей постійним і основним джерелом засобів для існування. Звертає увагу, що ОСОБА_3 отримував грошові кошти в достатньому розмірі для забезпечення сім`ї, а допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що позивачка перебувала на утриманні свого брата. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки звертаючись до суду із заявою про встановлення юридичного факту перебування на утриманні брата, позивачка посилалася на те, що встановлення такого факту дозволить їй реалізувати право на отримання грошової допомоги у зв`язку зі зникненням безвісти її брата ОСОБА_3 . Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися. Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (а. с. 236). Подала клопотання про розгляд справи без її участі, апеляційну скаргу просить задовольнити (а. с. 248 - 249). Відповідачка ОСОБА_1 , представники третіх осіб - ВЧ НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання також не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 238, 239, 251). Про причини неявки суд не повідомили. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача - адвоката Михайленка Д.В., відповідачку ОСОБА_1 , які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_2 , 12.09.1988 - ОСОБА_3 , 25.09.1985 - ОСОБА_1 , батьками яких у свідоцтвах про народження зазначені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а. с. 105, 106, 133). Рішенням Ямпільського народного суду Сумської області від 16.03.1990 ОСОБА_5 було позбавлено батьківських прав відносно її дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (а. с. 111). ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_8 , матір`ю якої в свідоцтві про народження записана позивачка ОСОБА_2 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (а. с. 112 - 113). ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_9 , батьками якої в свідоцтві про народження записані ОСОБА_10 , ОСОБА_2 (а. с. 115). Відповідно до сповіщення від 28.10.2022 №1996, адресованого відповідачці ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - стрілець, помічник гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_6 ВЧ НОМЕР_1 , 05.09.2022 після артилерійського обстрілу та безпосереднього бойового зіткнення з противником під час наступальних дій в районі н. п. Сухий Ставок Херсонської області при перевірці особового складу виявився відсутнім. Станом на 28.10.2022 вважається відсутнім (а. с. 117). 02.10.2022 на підставі заяви відповідачки ОСОБА_1 до ЄРДР внесені відомості за №12022200470000453 за ч. 1 ст. 115 КК України. Короткий виклад обставин: 02.10.2022 до ЧЧ Роменського РВП надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що з 29.08.2022 її брат ОСОБА_3 , мешканець АДРЕСА_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , який проходив службу в Херсонській області, не виходить на зв`язок і його місце перебування невідомо (а. с. 118). 03.11.2022 позивачка ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_2 , повідомила РВП ГУНП в Сумській області про те, що з 29.08.2022 її брат ОСОБА_3 , мешканець м. Ромни, військовослужбовець ВЧ НОМЕР_2 , не виходить на зв`язок (а. с. 119). З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що 08.06.2021 остання звільнилася з посади розмітника деталей у ТОВ «Таланпром» за власним бажанням. Відомості про подальшу роботу в трудовій книжці відсутні (а. с. 121 - 122). З довідки ПрАТ «Тракторозапчастина» від 06.02.2023 вбачається, що ОСОБА_3 працював на посаді оператора верстатів з програмним керуванням на зазначеному заводі та в 2020 році отримав 98036 грн 39 коп. заробітної плати, у 2021 році - 136416 грн 12 коп., з січня по липень 2022 року - 70705 грн 21 коп. (а. с. 123 - 125). Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 03.02.2023 останній дохід, який отримала позивачка, був у червні 2021 року в сумі 1838 грн 49 коп. (пенсія) (а. с. 126 - 132). Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що надані позивачкою докази не підтверджують, що ОСОБА_2 отримувала від ОСОБА_3 утримання, яке було постійним і основним її прибутком. Крім того, місцевий суд зазначив, що позов заявлено не до всіх осіб, які мають відповідати за даним позовом. Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та вимогам закону. У частині першій статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1, 2 ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження в справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі в справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно в разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову в справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона в спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона в процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами в спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані в постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 09.02.2021 у справі №635/4741/17. Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/15792/20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження в справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №555/1289/14-ц, від 18.10.2023 у справі №300/808/19, від 08.07.2020 у справі №200/5153/15-ц, від 08.07.2021 у справі №264/632/19, від 26.09.2023 у cправі №910/2392/22). Отже, встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо в справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі в справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №932/163/21). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Відповідно до абз. 1 п. 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, у редакції постанови від 30.11.2016, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Згідно з абз. 1 - 4 п. 6 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 №449, виплата грошового забезпечення здійснюється: особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями; у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені); у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці. Відповідно до пункту 5 Порядку №884 виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно. В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації). Таким чином, не відповідачка ОСОБА_1 , а відповідна військова частина є суб`єктом прийняття остаточного рішення про призначення чи про відмову в призначенні грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон, зниклих безвісти. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України). Верховний Суд у своїх постановах неоднократно вказував, що пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові. Оскільки ОСОБА_2 пред`явила позов лише до ОСОБА_1 , а вимоги до належних відповідачів (військової частини та Міністерства оборони України) не пред`явила, суду першої інстанції належало відмовити в задоволенні позову з підстав його пред`явлення за неналежного суб`єктного складу відповідачів. У зв`язку з цим оскаржене судове рішення про відмову в позові слід змінити в мотивувальній частині. З урахуванням наведених підстав зміни судового рішення апеляційний суд оскаржене судове рішення по суті вирішення позову ОСОБА_2 та пов`язані з цим доводи її апеляційної скарги не аналізує. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити в мотивувальній частині. Оскільки судове рішення про відмову в задоволенні позову змінено лише в частині мотивів прийняття, тому судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивачку. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, у х в а л и в : Апеляційну скаргу адвоката Михайленка Дмитра Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 26 лютого 2026 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 квітня 2026 року. Головуючий - А.О. Замченко Судді: В.І. Криворотенко О.М. Черних