Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/171/26

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 16 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/171/26 (суддя Батрак І.В. м. Запоріжжя) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року про забезпечення адміністративного позову у справі №280/171/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частині НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 адвокат Філіна Єлизавета Василівна 07 січня 2026 року звернулась до суду з позовом до військової частині НОМЕР_1 , згідно з яким з урахуванням уточнень просить: визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у звільненні з військової служби позивача згідно рапорту від 11 жовтня 2025 року; зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби згідно підпункту Г пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи, згідно поданого рапорту. Разом з позовом надійшла заява позивача в якій він просить заборонити відповідачу вчиняти дії щодо переведення, переміщення або відрядження позивача з розташування ВЧ НОМЕР_1 , розташованої на території Запорізької територіальної громади, задля можливості останнього здійснювати догляд за батьком, до ухвалення рішення по справі. Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначає, що будучи студентом мав відстрочку від призову за мобілізацією відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку». Проте 18.06.2025 позивача було мобілізовано до Військової частини НОМЕР_1 . Вважаючи дії та рішення протиправним позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Запорізького окружного суду від 24.10.2025 суду у справі №280/7303/25 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов`язаних, ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку військовозобов`язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлені у складі команди 3029 від 18.06.2025. Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №176 від 18.06.2025 року в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ОСОБА_1 на посаду стрільця 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України. При цьому позивач зазначає що має право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, так як має матір інваліда 1 групи, яка згідно довідки ЛКК потребує стороннього догляду та має батька інваліда 2 групи, який згідно довідки ЛКК потребує стороннього догляду. На теперішній час, позивач продовжує несення служби у лавах ЗСУ, при цьому командуванням ВЧ повідомлено його про направлення до іншої частини, іншого регіону. Батьки позивача мешкають в Запоріжжі та потребують постійного догляду, який окрім його сина більше ніхто не може надати. У випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди моїм правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено. Суд заборонив командуванню Військової частин НОМЕР_1 вчиняти дії та/або приймати рішення (накази, розпорядження тощо) щодо переміщення, переведення або відрядження за межі міста Запоріжжя Запорізької області військовослужбовця (на теперішній час стрільця 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1-го батальйону оперативного призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання законної сили рішенням суду у справі №280/171/26. Ухвала суду мотивовано тим, що «враховуючи викладені вище обставини, задля збереження наявного стану спірних правовідносин до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а також задля унеможливлення спричинення значної шкоди позивачу, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову». Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції військова частина НОМЕР_1 , зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржила її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені заяви про забезпечення позову відмовити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що заяву про забезпечення позову від імені позивача подано неуповноваженою особою Філіною Єлизаветою Василівною, яка на день подання нею заяви про забезпечення позову не мала на це право, оскільки на підставі рішення ДП КДКА Запорізької області від 31.07.2025 року №9/6-2025 їй припинено права на заняття адвокатською діяльністю Крім того, зазначає, що при забезпеченні позову судом обрано спосіб захисту, який суперечить чинному законодавству, оскільки позивач фактично просить заборонити відповідачу вчиняти дії, щодо залучення його до виконання обов`язків військової служби, в порушення п. 10 ч.3 ст. 151 КАС України. Посилається на те, що переміщення, переведення або відрядження за межі міста Запоріжжя ніяким чином не впливає на вирішення спору щодо звільнення позивача з військової служби, що є предметом спору по цій справі. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи наступні обставини. Так 11.10.2025 позивач звернувся до командування ВЧ НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме: необхідність здійснення постійного догляду за одним із свої батьків, який є особою з інвалідністю 1 чи 2 групи. 22 жовтня 2025 року рапорт не було погоджено. Вважаючи дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом. З матеріалів справи вбачається, що позивач є сином - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , інваліда 1 групи та батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , інваліда 2 групи, які потребують стороннього догляду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного. Положеннями частин 1, 2 ст.150 КАС України, встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 153 КАС України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа. Приписами ч. 1 ст. 154 КАС України, встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Положення зазначених правових норм свідчать про те, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Суд зазначає, що підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. За правилами частин першої, третьої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Не допускається забезпечення позову, зокрема шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини 3 статті 151 КАС України) або зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (пункт 10 частини 3 статті 151 КАС України). Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України. При цьому, не допускається застосування заходів забезпечення позову, передбачених приписами частини 3 статті 151 КАС України. Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21. Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2022 року по справі № 640/24600/20 зазначив, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача. Самі ж заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Разом з тим, суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Так, предметом оскарження по цій справі є, зокрема, відмова відповідача у звільненні з військової служби позивача згідно з рапортом від 11 жовтня 2025 року та зобов`язання відповідача прийняти таке рішення, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю 2 групи. Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що протиправність оскаржуваного рішення не є очевидною та підлягає доведенню в ході розгляду цієї адміністративної справи. Крім того, в обґрунтування підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, позивач зазначає про його повідомлення про направлення до іншої частини, іншого регіону, проте згідно з пунктом 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Отже, враховуючи зазначені обставини задоволення заяви про забезпечення позову у цьому випадку буде виходом за межі підстав для забезпечення позову, які передбачені ст. 151 КАС України. Крім того, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Проте, сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 400/722/19. Колегія суддів також не вбачає наявність обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Колегія суддів також вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову сприятиме збереженню існуючого становища у спірних правовідносинах до розгляду справи по суті та унеможливлює спричинення значної шкоди позивачу, не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст.73, 74 КАС України, доказами. Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на час подання та розгляду заяви про забезпечення позову не підтверджено існування обставин, які б безумовно вказували на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає що, суд першої інстанції неправомірно задовольнив заяву позивача про забезпечення позову у справі №280/171/26. З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про ухвалення судом першої інстанції рішення про задоволення заяви про забезпечення позову порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цієї заяви є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нової постанови якою у задоволені заяви про забезпечення позову слід відмовити повністю. Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 2 частини 1 статті 315, пунктами 2, 4 статті 317, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року про забезпечення адміністративного позову у справі №280/171/26 - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя В.А. Шальєва