Постанова 4803 № 215/9049/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1286/26 Справа № 215/9049/25 Суддя у 1-й інстанції - Дудіков А. В. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Суботіна Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Суботіна Г.Г. на постанову суді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. ВСТАНОВИВ: Обставини встановлені судом першої інстанції Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2025 о 09 год. 02 хв., по вул. Сергія Колачевського, біля буд. 164 у Тернівському районі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської обл. гр. ОСОБА_1 , керував автомобілем MERCEDES-BENZ SPRINTER 308 C DI, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: поведінка що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, неприродня блідість шкіряного покриву обличчя, порушення мови (підвищена жвавість ходи та мови), на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння в лікаря нарколога в мед.закладі КП КБЛПД ДОР, ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України. Доводи апеляційної скарги: З таким судовим рішенням не погодився захисник Суботін Г.Г. та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження. У клопотанні про поновлення строку апелянт зазначає, що постанову було винесено за відсутності ОСОБА_1 , а її копію учасники справи не отримували. Зі змістом судового рішення захисник ознайомився лише 18.03.2026 року, у зв`язку з чим просить поновити строк на апеляційне оскарження як такий, що пропущений з поважних причин. В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає, що розгляд справи проведено в спрощеному порядку, а висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи. Вказує, що працівниками патрульної поліції порушено вимоги Інструкції, оскільки не встановлено у водія ознак сп`яніння, а оголошені поліцейським ознаки носять формальний характер. Також поліцейськими не було належним чином роз`яснено водію порядок проходження огляду в медичному закладі та наслідки його відмови. Наявними матеріалами справи не зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану сп`яніння. Крім того, сторона захисту в діях працівників поліції вбачає упереджене ставлення до водія. Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 протягом двох годин з моменту виявлення ознак сп`яніння особисто пройшов огляд у медичному закладі, згідно з висновком якого ознак сп`яніння виявлено не було. Позиції учасників: В судовому засіданні особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та захисник Суботін Г.Г., підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, просили їх задовольнити. Висновки суду: Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку. За змістом ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. За змістом положень ч.2 ст.294 КУпАП, строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням. Відповідно до вимог ст.285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Апеляційним судом встановлено, що оскаржувану постанову суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановлено 24 лютого 2026 року за відсутності ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу подано захисником Суботіним Г.Г. через підсистему електронний суд та зареєстровано канцелярією суду першої інстанції 11 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови суду 1-ї інстанції, а також ураховуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні . Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №514546 від 16.11.2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.11.2025 року; рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 2 полку ПП у м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області, відповідно до якого, на підставі п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», зупинено транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 308 CDI з державним номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, після чого його направлено на огляд до медичного закладу та роз`яснено вимоги ст. 130 КУпАП. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України; довідкою, згідно якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортним засобом, а також що у останнього відсутня повторність вчинення адміністративного правопорушення; відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння. Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене. Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення. Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, вважаю, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами. Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19. В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18). Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Долучений до протоколу відеозапис містить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду. Доводи апеляційної скарги щодо не встановлення працівниками поліції у водія ознак сп`яніння, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Норми діючого законодавства України не передбачають окремого виду огляду для виявлення ознак сп`яніння, разом з цим, виявлення у водія ознак сп`яніння є суб`єктивною думкою поліцейського, яку він складає на підставі аналізу дій водія під час спілкування із ним, а наявність або відсутність стану сп`яніння у водія перевіряється за допомогою проходження відповідного огляду. В даному випадку, водій ОСОБА_1 відмовився проходити такий огляд, за що передбачена адміністративна відповідальність. Разом з цим, проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння самостійно не виключає того що поліцейський при спілкуванні із останнім мав можливість, за своїм внутрішнім переконанням, виявити ознаки сп`яніння. Суд апеляційної інстанції вказує, що проходження водієм огляду на стан сп`яніння без участі працівників поліції суперечить положенням ст. 266 КУпАП та вважається недійсним. Твердження про недоведеність працівниками поліції ознак наркотичного сп`яніння не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки виявлення таких ознак є повноваженнями поліцейського за його внутрішнім переконанням та слугують підставою для вимоги до водія пройти огляд на стан сп`яніння, задля спростування або доведення перебування водія у стані сп`яніння. Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції суду не надано. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції апелянт не надав, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції визнає дане твердження захисника безпідставним. Доводи апеляційної скарги про упереджене ставлення працівників поліції не знайшли свого підтвердження. Твердження апелянта про те, що працівниками поліції не було у встановленому порядку висунуто вимоги ОСОБА_1 про проходження огляду для визначення стану сп`яніння та не роз`яснено останньому наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння є надуманими та спростуються наявними у справі та дослідженими в ході судового розгляду доказами. Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням сторони захисту щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, оскільки, згідно з долученим до протоколу відеозаписом, працівниками патрульної поліції неодноразово запропоновано водію пройти огляд в медичному закладі на що останній відповів категоричною відмовою. Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає. Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника Суботіна Г.Г. про поновлення строк на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити захиснику Суботіну Г.Г. строк на апеляційне оскарження постанови судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу захисника Суботіна Г.Г. залишити без задоволення. Постанову судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: