Постанова 4820 № 686/26548/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/26548/25 Провадження № 22-ц/820/550/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2025 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (далі ТОВ «ФК «Гелексі», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. ТОВ «ФК «Гелексі» зазначило, що 24 квітня 2021 року сторони уклали в електронній формі договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії №224905 (далі кредитний договір), відповідно до якого товариство надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000 грн під 1,5% в день (підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу 3% в день), відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 24 960 грн, з яких 5 000 грн заборгованість за позикою, 19 960 грн заборгованість за процентами. За таких обставин ТОВ «ФК «Гелексі» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 24 960 грн заборгованість за кредитним договором, 2 423 грн витрат зі сплати судового збору, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» 24 960 грн заборгованість за кредитним договором, 2 423 грн витрат зі сплати судового збору, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Гелексі» слід стягнути вказану заборгованість. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «ФК «Гелексі» понесло обґрунтовані витрати зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу, які слід покласти на відповідача. Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 виконав зобов`язання за кредитним договором з повернення 5 000 грн позики та сплатив 1 960 грн процентів, а ТОВ «ФК «Гелексі» нарахувало проценти за користування позикою поза межами строку кредитування. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не застосував правильно норми чинного законодавства, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд поклав на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, розмір яких не відповідає критеріям співмірності. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гелексі» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення сторін, не врахував норми статей 530, 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) і неправильно витлумачив норми статті 1048 ЦК України. У зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні. Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини 24 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, за яким ТОВ «ФК «Гелексі» надало відповідачу позику у розмірі 5 000 грн (транш №1) строком на 28 днів (термін повернення 22 травня 2021 року), а той, у свою чергу, зобов`язався повернути позику та сплатити проценти відповідно до умов цього договору (пункти 1.1, 1.5.1, 1.5.3 кредитного договору). Пунктом 1.5.2 кредитного договору встановлено, що плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у фіксованому розмірі 1,4% в день від початкового розміру позики. Згідно з графіком платежів ОСОБА_1 повинен був 22 травня 2021 року повернути ТОВ «ФК «Гелексі» 5 000 кредиту та сплатити товариству 1 960 грн процентів. Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором xvq901gf). 24 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Гелексі» перерахувало кредитні кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 (платіжна карта НОМЕР_1 ). 22 травня 2021 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «ФК «Гелексі» 1 960 грн процентів. Того ж дня сторони уклади додаткову угоду №1 до кредитного договору, якою визначили термін повернення позики 19 червня 2021 року. Згідно з оновленим графіком платежів ОСОБА_1 повинен був 19 червня 2021 року повернути ТОВ «ФК «Гелексі» 5 000 грн кредиту та сплатити товариству 1 960 грн процентів. У встановлений кредитним договором строк ОСОБА_1 не повернув кредит і не сплатив проценти. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). В силу частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Із положень частини першою статті 631 ЦК України слідує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів. За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору. Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Зібрані докази вказують на те, що 24 квітня 2021 року ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, згідно з яким ТОВ «ФК «Гелексі» надало відповідачу позику в розмірі 5 000 грн, а той зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. Водночас на момент пред`явлення позову ОСОБА_1 не повернув кредит і не сплатив проценти. Факт укладення ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів сторонами не оспорюється. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за кредитним договором, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Гелексі» як нового кредитора слід стягнути борг за цим договором. Доводи апеляційної скарги про виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором з повернення 5 000 грн позики та сплати 1 960 грн процентів не відповідають фактичним обставинам справи. Водночас суд неправильно визначив строк кредитування за кредитним договором та розмір стягуваних процентів за цим договором. За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування до 19 червня 2021 року. У позові ТОВ «ФК «Гелексі» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування (з 22 травня до 19 червня 2021 року), так і після закінчення цього строку (з 20 червня до 16 жовтня 2021 року). При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за процентами. Отже, заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 1 960 грн (5000?1,4%?28). Разом із неповернутим кредитом (5 000 грн) загальний розмір заборгованості за кредитним договором склав 6 960 грн (5000+1960). Саме ця заборгованість має бути стягнута з ОСОБА_1 на користь товариства.

3. Висновки суду апеляційної інстанції При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення в частині розміру заборгованості за кредитним договором підлягає зміні. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 960 грн. Щодо судових витрат Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Статтею 1 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VІ) визначено, що судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. За змістом частини першої статті 3 Закону №3674-VI судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, і за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення. В силу підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI). Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат. Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання юридичною особою позову майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо процесуальний документ подається в електронній формі, то застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків указаної ставки. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Чинне законодавство визначає критерії, які мають бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування понесених учасником справи витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, відшкодуванню підлягають витрати на правову допомогу адвоката, розмір яких є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Процесуальний закон виключає ініціативу суду щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, якщо ці витрати не відповідають критерію співмірності. Саме таку правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року (справа №755/9215/15-ц) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 3 червня 2020 року (справа №211/1674/19). Позов ТОВ «ФК «Гелексі» майнового характеру заявлено з ціною 24 960 грн і задоволено з урахуванням висновків апеляційного суду на суму 6 960 грн, тобто на 27,88% (6960?100:24960). Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» слід присудити судовий збір за подання позову в електронній формі у розмірі 675 грн 37 коп. (3028?0,8?27,88%). Також у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції ТОВ «ФК «Гелексі» понесло витрати на професійну правничу допомогу. На підставі договору про надання правничої допомоги від 9 липня 2025 року, укладеного між адвокатом Рудзеєм Ю.В. (адвокат) і ТОВ «ФК «Гелексі» (клієнт) (а.с. 25), адвокат Рудзей Ю.В. надавав товариству професійну правничу допомогу у справі. За умовами цього договору (пункт 1.3) розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю сторін та відображається у актах приймання-передачі наданих послуг. Із акта надання послуг правничої допомоги №108 від 3 вересня 2025 року (а.с. 30) слідує, що адвокат Рудзей Ю.В. надав ТОВ «ФК «Гелексі» юридичні послуги у виді: правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта (1 година) вартістю 1 000 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (3 години), вартістю 3 000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 година) вартістю 1 000 грн, а всього на суму 5 000 грн. Оплата правничої допомоги адвоката здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням по суті справи. В суді першої інстанції Поштовий В.А. зробив заяву про неспівмірність указаних судових витрат. Суд першої інстанції визнав такі доводи ОСОБА_1 необґрунтованими та присудив з нього на користь позивача 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки визначений адвокатом Рудзеєм Ю.В. і ТОВ «ФК «Гелексі» розмір витрат на професійну правничу допомогу (5 000 грн) є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. З огляду на те, що позов ТОВ «ФК «Гелексі» задоволено на 27,88%, ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу 1 394 грн витрат на професійну правничу допомогу (5000?27,88%). Всього на ОСОБА_1 слід покласти судові витрати ТОВ «ФК «Гелексі» в суді першої інстанції в сумі 2 069 грн 37 коп. (675,37+1394,00). Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 (подана в електронній формі) задоволена на 72,12% (100,00-27,88), то з ТОВ «ФК «Гелексі» на його користь слід присудити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 620 грн 55 коп. (3028?0,8?150%?72,12%). Враховуючи вимоги частини десятої статті 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає можливим звільнити ОСОБА_1 від сплати ТОВ «ФК «Гелексі» судових витрат в суді першої інстанції та стягнути з товариства на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 551 грн 18 коп. (2620,55-2069,37). Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2025 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором і судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (місцезнаходження 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, 10/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41229318) 6 960 гривень заборгованості за кредитним договором. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (місцезнаходження 01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, 10/1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41229318) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 551 гривню 18 копійок судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: О.І. Ярмолюк Л.М. Грох Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції Козак О.В. Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 27