Постанова 4820 № 686/27603/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 березня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/27603/25 Провадження № 22-ц/820/573/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 686/27603/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року у складі судді Карплюка О.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : У вересні 2025 року ТзОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором позики в сумі 27 237 грн та судові витрати. Позивач посилався, що ТзОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 09.11.2021 року за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 243366 в електронній формі, відповідно до положень якого позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, грошові кошти у позику за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії, окремими траншами. В результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано кошти у сумі 7 000 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1,5% в день, підвищена процентна ставка - 3% в день. Відповідачка належним чином умов договору не виконує, тому має заборгованості у розмірі 27 237 грн, з яких 7 000 грн - заборгованість за позикою, 20 237 грн заборгованість по процентам, з огляду на вказані обставини позивач просив задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідачки наявну заборгованість за договором позики. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ ФК «Гелексі» заборгованість за кредитним договором в сумі 27237 грн. та судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки судом порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права. апелянтка посилається, що договір позики № 243366 від 09.11.2021 року є короткостроковим договором, який було укладено на 29 днів, отже кінцевим терміном повернення кредитних коштів є 08.12.2021 року, тобто після цієї дати в разі відсутності повного виконання відповідачем зобов`язання за договором, позикодавець був обізнаний про порушення його прав, відтак з 08.12.2021 року розпочався строк позовної давності для подачі позову до суду, який закінчився 08.12.2024 року, тому позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки позов поданий до суду 11.09.2025 року, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Також апелянтка зазначає, що відповідно до умов укладеного договору позики, визначено, що розмір основної суми боргу 7000 грн, а розмір процентів 3857 грн, з урахуванням погодженої процентної ставки 1,5%, однак згідно з наданого позивачем розрахунку сума нарахованих процентів становить 20 237 грн, що не відповідає погодженим умовам кредитування. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що вона має пільги на звільнення від нарахування відсотків за кредитом, відповідно до п 15 ст 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки вона має статус дружини військовослужбовця. Тому ОСОБА_1 просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. ТзОВ «ФК «Гелексі» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та таким, що не підлягають до задоволення. ОСОБА_1 не можу бути звільнена від сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами, оскільки пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», лише з 18.05.2024 року має редакцію відповідно до якої військовослужбовці, а також їх дружини звільняються від штрафних санкцій за невиконання зобов`язань. Отже, з 18.05.2024 року зазначена норма поширюється на дружин : військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації; учасників бойових дій, незалежно від виду військової служби, однак нарахування процентів за Договором позики припинено 23.02.2022 року, тобто до набрання чинності вказаною нормою закону саме в такій редакції. Крім того, з наданих апелянтом доказів не вбачається проходження її чоловіком військової служби за призовом під час мобілізації або участі у бойових діях. Таким чином, жодних неправомірних нарахувань позивачем не здійснено. Посилання апелянта на пропуск строку позовної давності, також не заслуговують на увагу, оскільки строк обраховується з 08.12.2021 року (дата початку прострочення зобов`язання), проте з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року він був зупинений на строк дії карантину, а з 24.02.2022 р. зупинився на період дії воєнного стану, і був зупиненим до 04.09.2025 року. До суду з позовом позивач звернувся 25.09.2025 року, тобто в межах строку позовної давності. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни судового рішення повністю або частково є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що ТзОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи уклали договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 243366 від 09.11.2021 року в електронній формі. Відповідно до п.1.5 договору позики сторони домовились, що за цим договором позикодавець надає, а позичальник отримує перший транш (надалі транш №1) на наступних умовах: сума позики 7000 грн, плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,9% в день від початкового розміру позики за траншем №1 відповідно п.1.5.1. договору; строк повернення позики за траншем №1 (термін платежу) 08 грудня 2021 року (п 1.5.3); орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за траншем №1 для споживача на дату укладання договору становить 6934,50% ( п 1.5.4), загальна орієнтовна вартість позики становить 3857 грн ( п 1.5.5). У п. п. 1.5.6 договору позики зазначено, що позика за траншем №1 надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.5.1 договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану позичальником під час надання особистих даних позичальника в особистому кабінеті. Згідно п.1.6. договору позики нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Пунктом 1.10, визначено строк дії Договору три роки з дат підписання сторонами. Позичальник зобов`язується повністю повернути позикодавцю суми отриманих позик за траншами та виконати всі інші зобов`язання, встановлені договором, не пізніше строків, встановлених цим договором ( п. 3.1). Як визначено п 3.2. договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті. Відповідно до п 3.3. Договору, обчислення строку користування позикою за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому плата за користування позикою нараховується з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики/траншу, зазначеному в договорі включно. У розділі 10 договору «Реквізити та підписи сторін», зазначено, що позичальник підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором /40wgff1q/, а позикодавець в особі директора /de8022a427322145/. У листі № 243366 від 01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» повідомляє ТзОВ «ФК «Гелексі» про те, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції (платіжної операції): 1) платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», 2) отримувач коштів: ОСОБА_1 , 3) номер транзакції в системі: 1479268482, 4) номер операції: 460483251, дата проведення платежу: 09.11.2021, 6) сума платежу 7000 грн 7) валюта платежу: гривня UAH, 8) платіжний засіб (метод): карта, 9) банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK, 10) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 . У розрахунку заборгованості за договором позики зазначено, що станом на 23 лютого 2022 року підсумкова заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 27237 грн. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи. Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). За змістом статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. В силу частини першої 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як передбачено частиною першою статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В силу частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору. Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства. Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам. Як було встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, між сторонами було укладено Договір позики № 243366 від 09 листопада 2021 року, за допомогою електронного підпису. ТзОВ «ФК «Гелексі» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало 09 листопада 2021 року позичальнику грошові кошти в сумі 7 000грн, шляхом перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів. Відповідно до умов кредитного договору сторонами погоджено строк повернення позики 08 грудня 2021 року. Відповідачка свого обов`язку щодо повернення коштів не виконала, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача кредитної заборгованості, однак стягуючи проценти за користування позикою в повному обсязі, суд першої інстанції припустився помилки. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачці нараховано проценти за користування позикою відповідно п 1.5.2 та п 1.7 Договору, при цьому період нарахування процентів з 09.11.2021 року по 23.02.2022 року, а всього нараховано 20 237 грн процентів. При цьому, визначено п 3.2. договору, сторони домовилися, що повернення позики та сплата плати за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіку платежів, який є невід`ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті. Відповідно до п 3.3. Договору, обчислення строку користування позикою за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому плата за користування позикою нараховується з дня надання позики позичальнику до строку повернення позики/траншу, зазначеному в договорі включно. Як було встановлено судом, строк повернення позики - 08.12.2021 року, при цьому відповідачка отримала лише один транш 7000 грн, більше траншів вона не отримувала. Отримані кошти в визначений договором строк, не повернула. Позичальником нараховувалися проценти за користування позикою за період з 08.12.2021 року по 23.02.2022 року, при цьому процентна ставка становила не 1,9 % в день, як визначено п 1.5.2, договору, а 3% в день. Таким чином, позикодавцем неправомірно нараховувалися проценти за користування позикою, після 08.12.2021 року, оскільки це суперечить п.п. 1.6, 3.2. та 3.3, укладеного договору позики. Також варто зазначити, що при укладенні договору сторони погодили в Розділі 9 «Графік платежів», відповідно до якого транш № 1 становить 7 000 грн, плата за користування позикою 3857 грн, заборгованість за договором в загальному розмірі становить 10 857 грн, при цьому Графік платежів є невід`ємною частиною цього договору, а будь яких додаткових угод між сторонами укладено не було. Таким чином, розрахунок заборгованості, який наданий позивачем є неналежним доказом існування заборгованості, оскільки позикодавець нарахував плату за користування позикою, поза межами строку повернення позики, тобто після 08 грудня 2021 року, застосувавши при цьому підвищену процентну ставку. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання на п 1.7 договору при нарахування процентів поза межами строку повернення позики, оскільки вказаний пункт договору суперечить пп. 1.5.2, 3.2.,3.3, якими сторони погодили фіксовану проценту ставку за користування позикою 1,9% в день та сплату відсотків лише в межах строку передбаченого п 1.5.3 Договору та погодженому Графіку платежів. Відтак розмір заборгованості становить 10 857 грн, з яких 7 000 грн розмір позики та 3857 грн плата за користування позикою, що відповідає погодженим умовам кредитування та графіку платежів. Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала кредитні кошти, які в порядку та на умовах договору не повернула, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Гелексі», слід стягнути заборгованість у розмірі 10 857 грн, з яких 7 000 грн розмір позики та 3857 грн плата за користування позикою. При цьому, не заслуговують на увагу посилання апелянта на застосування строків позовної давності. Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України. Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України). Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі. Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04.09.2025 року. Як вбачається з матеріалів справи кредитний договір укладено між сторонами 09 листопада 2021 року, строк повернення позики 08 грудня 2021 року, проте з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року він був зупинений на строк дії карантину, а з 24.02.2022 р. зупинився на період дії воєнного стану, і був зупиненим до 04.09.2025 року. До суду з позовом позивач звернувся 25.09.2025 року, тобто в межах строку позовної давності відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави застосовувати строк позовної давності до даних правовідносин. Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 , що на неї як дружину військовослужбовця поширюється дія ч 15 ст 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є підставою для звільнення її від сплати заборгованості у вигляді нарахованих відсотків за користування кредитними коштами. Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту. У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються (ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»), яка діяла в редакції на момент укладення договору позики. Законом України 21 березня 2024 року № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», який набрав чинності 04 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Проте, дана норма в такій редакції діяла до 18 травня 2024 року, адже з цього часу набрала чинності її нова редакція, у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 07 серпня 2004 року, ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 . ОСОБА_2 є військовослужбовцем, що підтверджується довідкою Форма 5 та копією посвідчення офіцера НОМЕР_3 . Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. У пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 зазначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, однак проценти за користування кредитом не є мірою цивільної відповідальності, а є платою за користування кредитом згідно погоджених умов кредитування та норм ЦК України. Таким чином, на ОСОБА_1 , як на дружину військовослужбовця поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», однак ці положення внесені до Закону № 2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року. На час виникнення спірних правовідносин, а саме, у період з 09 листопада 2021 року по 23.02.2022 року, ч 15 ст 14 Закону № 2011-ХІІ була викладена в такій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Тобто на момент укладення сторонами кредитного договору 09 листопада 2021 року та на період нарахування процентів, дружини (чоловіки) військовослужбовців, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, та військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, не звільнялися від сплати процентів за користування кредитом. Редакція ч 15 ст 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», якою було надано право дружинам військовослужбовців на звільнення від сплати процентів за користування кредитом під час дії особливого періоду, набрала законної сили 18 травня 2024 року. Отже, проценти за Договором позики № 243366 від 09 листопада 2021 року, нараховані в період з 09.11.2021 року по 08.12.2021 року, в сумі 3857 грн підлягають стягненню з відповідачки. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 27 237 грн, після перегляду справи судом апеляційної інстанції позовні вимоги задоволено частково, а саме на 39,78% від заявлених вимог (10857 х100:27237), тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 963,63 грн (2422,40х39,78%:100) судового збору за подачу позову. Що стосується витрат на правову допомогу, то як вбачається з матеріалів з справи, судом першої інстанції такі витрати визначено в розмірі 5000 грн. Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 1989 грн ( 5000х39,78%:100) грн витрат на професійну правничу допомогу понесені в суді першої інстанції. Крім того, оскільки судом апеляційної інстанції задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на 60,22% ( 100%-39,78%), тому з ТзОВ «ФК «Гелексі» на користь апелянтки слід стягнути 2735,19 грн ( 4542х60,22%:100%) сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 грудня 2025 року змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (м Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд 10/1 код ЄДРПОУ 41229318) заборгованість за договором позики № 243366 від 09 листопада 2021 року у розмірі 10 857 грн, з яких 7 000 грн розмір позики та 3857 грн плата за користування позикою. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (м Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд 10/1 код ЄДРПОУ 41229318) 963,63 грн судового збору та 1989 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (м Київ, вул. В`ячеслава Липинського, буд 10/1 код ЄДРПОУ 41229318) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) 2735,19 грн судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 березня 2026 року. Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова