Постанова Львівський апеляційний суд № 456/4269/25

Справа № 456/4269/25 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю. В Провадження № 22-ц/811/4039/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Шеремети Н.О. суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року,- ВСТАНОВИВ: у серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2105545192334, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 3800 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, нараховані відповідно до умов договору. Відповідач здійснив усі дії, спрямовані на укладення вищезазначеного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредитних коштів на сайті позикодавця, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої позикодавцем перераховано кредитні кошти. Законодавство передбачає використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Сторони узгодили між собою всі істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк і умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення кредитного договору на умовах, визначених в цьому договорі. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти на умовах, визначених договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року. На підставі договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» відступило право вимоги до боржника за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», яке в подальшому відступило право вимоги за вищезазначеним договором Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на підставі договору відступлення права вимоги № 10-01/2023/01 від 10 січня 2023 року. 18 лютого 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відступилоправо вимоги до боржника за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» на підставі договору про відступлення прав вимоги №18-02/2025. Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року, у відповідача виникла заборгованість в розмірі 57828.77 грн., з яких 3799.64 грн. заборгованість за тілом кредиту, а 54029.13 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, однак, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 42091.42 грн., з яких 3799.64 грн. заборгованість за тілом кредиту, а 38291.78 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року в розмірі 42091.42 грн., судовий збір в розмірі 2422.40 грн. та 16 000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 42 091,42 грн. заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24.02.2021, що складається з тіла кредиту в розмірі 3 799,64 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 38 291,78 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати в розмірі 2 422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт стверджує, що кредитодавець не повідомив його про заміну кредитора у зобов`язанні. Виконання божником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, оскільки саме новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Договір про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року відноситься до договорів про споживче кредитування, а участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Вважає, що стягнуті з нього на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є неспівмірними зі складністю справи та не відповідають обсягу виконаних робіт. З наведених підстав просить рішення суду в частині стягнення відсотків та витрат на професійну правничу допомогу скасувати та відмовити у задоволенні цих позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України). Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не повернув отриманих в кредит коштів за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року, не сплатив процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 42 091,42 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Як вбачається з матеріалів справи, 24 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2105545192334 «Стандартний», за умовами якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті та складає 3800 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил. Пунктом 1.2 договору про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року передбачено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п. 1.3 договору про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року). Відповідно до п. 1.4 договору про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 1.9 договору про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року передбачено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. У заяві-анкеті (для отримання кредиту), яка є додатком №1 до договору про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року, підписаній позичальником, сторони погодили, що позичальник просить надати їй кредит на особисті потреби в розмірі 3800 грн. орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту, кредит отримано строком на 365 днів з правом дострокового погашення та зобов`язується повернути кредит у розмірі 3800,00 грн. та сплатити проценти у розмірі 1216,00 грн. При цьому в заяві-анкеті (для отримання кредиту), підписаній позичальником, передбачено сплату процентів за користування кредитним коштами в розмірі та порядку, що відповідають умовам п. 1.4 договору про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року. Крім того у вищезазначеній заяві-анкеті (для отримання кредиту), підписаній позичальником, зазначена електронна адреса позичальника, на яку направлено договір, а також картковий рахунок № НОМЕР_1 . Згідно з довідкою від 25 червня 2024 року, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вей фор пей», 24 лютого 2021 року здійснено переказ грошових коштів в розмірі 3800 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 . 01 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, зазначених в реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною договору, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року. В матеріалах справи містяться реєстр боржників до договору факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року, акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року та платіжне доручення від 03 грудня 2021 року на суму 5 535 543.12 грн., які в сукупності з договором факторингу № 1-12 від 01 грудня 2021 року підтверджують перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 03 грудня 2021 року сума заборгованості боржника ОСОБА_1 (порядковий номер № 13 663) за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року становить 33 057,02 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 799,64 грн; сума заборгованості за процентами 29 257,38 грн. В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року. Крім договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» надало реєстр боржників до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року, акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10 січня 2023 року, що підтверджують перехід до нього права вимоги до боржника за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 10 січня 2023 року сума заборгованості боржника ОСОБА_1 (порядковий номер № 17 223) за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року становить 57 828,77 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 799,64 грн; сума заборгованості за процентами 54 029,13 грн. В подальшому 18 лютого 2025 рокуміж Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 18-02/25, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року. Відповідно до п. 5.2. договору про відступлення прав вимоги № 18-02/25 від 18 лютого 2025 року права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами Акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4). З акту прийому-передачі реєстру боржників від 18 лютого 2025 року за договором про відступлення прав вимоги № 18-02/25 від 18 лютого 2025 року вбачається, що ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Факторинг Партнерс» уклали даний Акт про те, що на виконання умов Договору № 18-02/25 про відступлення прав вимоги від 18 лютого 2025 року, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 4

974. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 18 лютого 2025 року сума заборгованості боржника ОСОБА_1 (порядковий номер № 2 874) за договором про надання фінансових послуг №2105545192334 від 24 лютого 2021 року становить 57 828,77 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту 3 799,64 грн; сума заборгованості за процентами 54 029,13 грн. Наявним розрахунком заборгованості також підтверджується, що 13 березня 2021 року ОСОБА_1 сплатив 1493.00 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року, з яких 1492.64 грн. були зараховані на погашення відсотків, а 0.36 грн. на погашення тіла кредиту. Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 25 червня 2025 року загальна заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року становить 57 828,77 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 799,64 грн, заборгованість за відсотками 54 029,13 грн. Аналіз наданих позивачем розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною п. 1.4. договору, що свідчить про правомірність їх нарахування. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надав свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості. Колегія суддів враховує і те, що ні кредитний договір, ні окремі його умови відповідачем не оспорювалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними і підлягають виконанню. При цьому, звертаючись з позовними вимогами, Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року в розмірі 42 091.42 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 799,64 грн, заборгованість за відсотками 38 291,78 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованості за договором про надання фінансових послуг № 2105545192334 від 24 лютого 2021 року в розмірі 42091.42 грн. Доводи апеляційної скарги щодо несправедливих умов нарахування відсотків та їх невідповідність вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, не заслуговують на увагу, оскільки у частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, тобто несправедливим може бути нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а позивачем в межах строку дії кредитного договору нараховувалися проценти, які є платою за користування кредитними коштами відповідно до ст.ст. 1048, 10561 ЦК України, а не є компенсацією за невиконання зобов`язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Доводи апелянта на те, що ОСОБА_1 не повідомлено про заміну кредитора та перехід права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», не заслуговують на увагу, оскільки саме по собі неповідомлення боржника про уступку права вимоги не припиняє зобов`язань за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі 361/2105/16-ц, від 26 березня 2020 року у справі № 522/21219/14-ц та від 25 вересня 2024 року у справі №522/20418/18. Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що стягнута на користь позивача професійна правнича допомога в розмірі 8000 гривень не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що стягуючи з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень, суд виходив з того, що витрати у розмірі 8000 гривень є співмірною компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи, з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж її судового розгляду. Тобто при визначенні суми витрат на правничу допомогу, яка підлягала стягненню з відповідача, суд застосував принцип співмірності. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 20 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови. Постанова складена 24 квітня 2026 року. Головуючий: Н.О. Шеремета Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк