Постанова Рівненський апеляційний суд № 570/1286/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 року м. Рівне Справа № 570/1286/25 Провадження № 22-ц/4815/531/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді : Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Безсмертного С.М. на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Гнатущенко Ю.В., дата складання повного тексту судового рішення відсутня, у справі № 570/1286/25, в с т а н о в и в : В березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позовна заява мотивована тим, що 25 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2108441211385 в електронній формі. 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором про надання фінансових послуг №2108441211385. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» належне йому право вимоги до відповідача, у тому числі на суму заборгованості за основною сумою кредиту та нарахованими процентами, право на одержання яких належить ТОВ «Вердикт Капітал». Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 45523,44 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3 600,00 грн.; заборгованість за відсотками - 41923,44 грн. Рішенням Рівненського районного суду Рівненської областівід 03 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" заборгованість за договором №2108441211385, укладеним 25.03.2021 року у сумі 45523,44 грн., з яких 3600,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 41923,44 грн. - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КоллектЦентр" витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Безсмертний С.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, зокрема ст. 83, 84 ЦПК України, оскільки суд прийняв та задовольнив клопотання ТОВ «Коллект Центр» про витребування доказів, не зважаючи на те, що таке клопотання було подане з порушенням процесуальних строків та порядку звернення. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність доказів перерахування кредитних коштів на картку відповідача, оскільки з долученої до позовної заяви копії відповіді ТОВ «ФК «Вей Пей» від 13.08.2024 року про перерахування коштів неможливо встановити ні власника картки/рахунку, ні даних по здійсненій операції та даних кредитного договору, за яким здійснювались перекази. Вважає, що вказана відповідь не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту виникнення між сторонами правовідносин з кредитування та отримання відповідачем кредитних коштів, а лише підтверджує проведення платежу в системі. Вказує, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення. В обґрунтування зазначених доводів заявник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладеніу постановах від 17.12.2020 у справі № 78/2177/15-ц, від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15, від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18. Крім того, за доводами скарги, у договорі позики від 25.03.2021 відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору. Вважає, що при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків (2%), а саме у 3600,00 грн, 16 днів та 1152,00 грн відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом. Заявник, крім іншого, зазначає, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування, які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом, тому укладення відповідачем договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором, у зв`язку з чим вважає, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Також заявник не погоджується із заявленим позивачем розміром витрат на правову допомогу, оскільки такий розмір не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності та є значно завищеним. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення відповідає. Судом встановлено, що 25 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансових послуг №2108441211385. Договір підписано сторонами в електронній формі шляхом використання електронних підписів одноразовим ідентифікатором (2108441211385Z - з боку первісного кредитора, та J4 - з боку відповідача) відповідно до п.4.15. цього договору та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно з п.1.1. договору №2108441211385, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 3600 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил. Пунктом 1.2. договору передбачено, що кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. В заяві-анкеті, що є додатком до кредитного договору, вказано, що орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. Строком на 365 днів з правом повернення достроково та з зобов`язанням позичальника повернути кредит у розмірі 3600,00 грн та сплатити проценти у розмірі 1152,00 грн. Із графіку платежів вбачається, що позичальник мав повернути тіло кредиту та відсотки за користування кредитом у розмірі 4752,00 грн, з яких 3600,00 грн - чистої суми кредиту, 1152,00 грн - проценти за користування кредитом, протягом 16 днів, а саме - не пізніше 09.04.2021р. Як погоджено первісним кредитором та відповідачем у п.1.3. договору №2108441211385, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Відповідно до п.1.4. договору, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б)починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а); в)починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6); г)починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в). д)тип процентної ставки - фіксована. Повідомленням ТОВ ФК "Вей Фор Пей" від 13.08.2024 року підтверджується перерахування коштів у сумі 3600,00 грн на номер картки НОМЕР_1 за номером договору №2108441211385. Зазначена обставина підтверджується також наданою на виконання ухвали суду від 07.08.2025 року довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 01.09.2025 року за № 20.1.0.0.0/7- 250822/48563-БТ та доданою до неї випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період 25.03.2021-25.04.2021 року. Окрім того, зазначеною довідкою банку підтверджено факт належності ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_1 та номеру телефону НОМЕР_3 . Відповідно до п. 1.9. договору, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік. Довідкою банку також підтверджено факт оплати відповідачем відсотків, нарахованих за 16 днів користування кредитом, здійсненої 09.04.2021 року у розмірі 1152,00 грн. Зазначені дії, як було встановлено пунктами 1.3.-1.4. кредитного договору, підтвердили намір позичальника щодо подальшого користування кредитом в межах граничного строку і, відповідно, нарахування відсотків за ставками, передбаченими у п.1.4. договору. 01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, у відповідності до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25 березня 2021 року. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 1-12 від «01» грудня 2021 року, станом на дату відступлення права вимоги первісним кредитором за ОСОБА_1 утворилася заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021 у розмірі 28404,00 грн., з яких: 3600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 24804,00 грн - заборгованість за процентами. Пунктом 2.3. договору факторингу №1-12 передбачено, що з дати відступлення прав вимоги фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі, за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані Клієнтом). 10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило права грошової вимоги до боржників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023, зокрема, і за договором про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25.03.2021 року. Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №2108441211385 від 25.03.2021 року становить 59881,68 грн, з яких 3600,00 грн заборгованість за кредитом, 56281,68 грн заборгованість за процентами. Додатковою угодою №4 від 19.11.2024 року до договору факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023 року передбачено, що у зв`язку із наявністю технічної помилки, реєстр боржників вирішено викласти у новій редакції. Згідно із змінами в реєстр боржників в друкованому (підписаному) вигляді до договору №10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №2108441211385 від 25.03.2021р. складає 59881,68 грн, з них 3600,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 56281,68 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами. За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Убачається, що ОСОБА_1 уклавши договір про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25 березня 2021 року в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором J4 погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Оскільки відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за вказаним договором, то в останнього виник обов`язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів. Колегія суду відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи доказів перерахування коштів за договором у зв`язку з наступним. Встановлено, що кредитним договором передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на картковий рахунок відповідача, який був зазначений у кредитному договорі, а саме № НОМЕР_1 . На підтвердження вказаних обставин, ТОВ «Коллект Центр» надало лист ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 13.08.2024 про переказ грошових коштів в сумі 3600,00 грн, здійсненого ТОВ «ФК «Вей Фор Пей» від 25.03.2021 року на банківську картку № НОМЕР_1 , емітовану CommercialBankPrivatbank, згідно договору № 2108441211385 (а.с.66). На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ КБ «Приват Банк» надало інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 (а.с.196). З виписки за договором б/н за період 25.03.2021-25.04.2021 вбачається, що 25 березня 2021 року на картку відповідача було зараховано 3600,00 грн (а.с.199). Оскільки ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, то, відповідно ТОВ «Коллект Центр», не може надати первинні банківські документи, а тому наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості. Заперечуючи факт отримання кредитних коштів за договором №2108441211385, відповідач не надав належних доказів про помилкове зарахування на його рахунок коштів в сумі 3600,00 грн через платіжний сервіс компанії «Вей Фор Пей». Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду щодо підтвердження банками обставин перерахування коштів за кредитними договорами на підставі первинних банківських документів у формі виписок по рахунках боржника тощо, як доказу підтвердження банком виконання зобов`язань за кредитним договором, апеляційний суд відхиляє, оскільки, як зазначалось вище, ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не є банківською установою, тому такі висновки висловлені у справах з іншими обставинами та правовідносинами у порівнянні з тими, що виникли у цій справі. Щодо стягнення заборгованості за процентами. За умовами укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 договору про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25 березня 2021 року встановлено орієнтовний строк повернення кредиту, а саме 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів (п.1.3 договору). Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі (п.1.4 договору): 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту (п.1.4а договору); починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4а (п.1.4б договору); починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4б (п.1.4в договору); починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою зазначеною у п. 1.4в (п. 1.4г договору). Пунктами 1.4.1 та 1.4.2 договору обумовлено, що нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом. Пунктом 1.9. договору встановлено, що граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік Реальна річна процентна ставка дорівнює загальній вартості кредиту та складає: при нарахуванні відсотків згідно з п.1.4а договору 730% річних, згідно з п. 1.4б договору 1302,36% річних, згідно з п.1.4в договору 1711,7% річних, згідно з п.1.4г договору 2735,45% річних (п.4.2 договору). Досліджуючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, а саме порядок нарахування відсотків, апеляційний суд встановив, що у період з 25.03.2021 (дата укладання договору) по 09.04.2021 (орієнтовний строк повернення кредиту) відповідачу нараховувалися відсотки відповідно до п.1.4а договору у розмірі 2% за кожен день користування кредитом, що з урахуванням розміру боргу за основною сумою кредиту 3600,00 грн становить 72 грн за кожен день (3600,00 грн * 2% / 100). Починаючи з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто з 10.04.2021, відсотки нараховувалися відповідно до п.1.4б договору, де обумовлено збільшення процентної ставки на 1,64%, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4а, тобто 3,64% (2% + 1,64%), що становить 131,04грн за кожен день (3600,00 грн * 3,64% / 100). Починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто з 24.04.2021, відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.4в договору, де обумовлено збільшення процентної ставки на 1,38%, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4б, тобто 5,02% (3,64% + 1,38%), що становить 180,72грн за кожен день (3600,00 грн * 5,02% / 100). Починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, тобто з 09.05.2021, відсотки нараховувалися відповідно до п. 1.4г договору, де обумовлено збільшення процентної ставки на 2,65%, порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4в, тобто 7,67% (5,02% + 2,65%), що становить 276,12грн за кожен день (3600,00 грн * 7,67% / 100). Відповідно до розрахунку ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заборгованість відповідача по договору про надання фінансових послуг №2108441211385 від 25 березня 2021 року, станом на 30.11.2021 року складає 28404,00 грн, з яких: 3600,00 грн заборгованість за кредитом, 25956,00 грн заборгованість за відсотками. Відповідно до розрахунку ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.03.2023 року, окрім заборгованості по основній сумі кредиту у розмірі 3600,00 грн та заборгованості за відсотками на дату відступлення прав вимоги у розмірі 24804,00 грн, відповідачеві нарахована заборгованість за нарахованими відсотками згідно з кредитним договором у розмірі 31477,68 грн. Відсотки нараховувалися відповідно до умов договору, погодженими з відповідачем, в межах періоду 25.03.2021 року по 24.03.2022 року. Сукупна заборгованість за наданим кредитом (за тілом та процентами) складає 59881,68 грн, однак позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 45523,44 грн, що враховується апеляційним судом. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що умови укладеного договору в частині визначення строку кредитування є нечіткими, оскільки відповідач зобов`язався сплатити відсотки за несвоєчасне повернення кредиту, розмір яких визначено п.1.4 умов кредитного договору, зміст яких є аналогічним заяві -анкеті. При цьому, строк дії договору (1 рік) не є тотожним орієнтовному строку повернення кредиту. Твердження представника скаржника про те, що розмір нарахованих процентів складає 1152,00 грн і що право кредитодавця нараховувати проценти за кредитом припинилося 09.04.2021 є помилковими і не ґрунтуються на умовах укладеного ним договору. Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача обов`язку компенсувати позивачу витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони. Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Безсмертного С.М. залишити без задоволення. Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 03 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 16 червня 2026 року. Головуючий суддя: Гордійчук С.О. Судді: Боймиструк С.В. Шимків С.С.