Постанова 4856 № 149/3911/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 149/3911/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павлюк О.О. Суддя-доповідач - Сапальова Т.В. 22 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Пращерук М. О., представника позивача: Герасимчук А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Безсмертного Володимира Васильовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Безсмертного Володимира Васильовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Позов мотивовано тим, що постановою серії ЕНА № 6203643 від 22.11.2025 позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 9 ст. 133-1 КУпАП. Проте позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки вважає, що його вина у вчиненні вказаного правопорушення не доведена. Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП Безсмертного Володимира Васильовича надійшла заява про розгляд справи без участі. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є керівником Приватного підприємства "Колісніченко", що здійснює господарську діяльність з перевезення пасажирів (внутрішні і міжнародні перевезення). Код ЄДРПОУ 36102093, рішення про видачу ліцензі №140 від 11.04.2012. Зі змісту оскаржуваної постанови 22.11.2025 о 17:44 на дорозі Т0610 10 км водій керував маршрутним транспортним засобом, який здійсню нерегулярні пасажирські перевезення за маршрутом Київ-Хмільник, не пройшов щозмінного передрейсового огляду, без проведення передрейсового контролю технічного стану тз, чим порушив вимоги ст. 30 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 9 ст. 133-1 КУпАП. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим відсутністю підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, колегія переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті Зі змісту оскаржуваної постанови 22.11.2025 о 17:44 на дорозі Т0610 10 км водій керував маршрутним транспортним зас Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції затвердженої Наказом Департаменту патрульної поліції № 4/1 від 05.01.2016 року, поліцейський поліції відповідно до покладених на нього завдань під час несення служби здійснює: безперервне та цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення патрульної публічної безпеки і порядку, контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі; первинне реагування на повідомлення про правопорушення, а також самостійне виявлення правопорушення під час патрулювання та в інших випадках, передбачених законодавством. Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно із пп. а) п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник, який здійснює перевезення пасажирів на договірних умовах, зобов`язаний забезпечувати проведення щозмінного передрейсового та після рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів. За правилами ч. 9 ст. 133-1 КУпАП, перевезення пасажирів чи вантажів водієм, який не пройшов щозмінного перед рейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, або перевезення без проведення перед рейсового контролю технічного стану транспортних засобів - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно із п. 1.4 Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства внутрішніх справ України 31 січня 2013 року № 65/80, щозмінному перед рейсовому та після рейсовому медичним оглядам підлягають водії транспортних засобів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб-підприємців, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до п. 4.6 Положення, результати проведеного перед рейсового та після рейсового медичного огляду заносяться до Журналу щозмінного перед рейсового та після рейсового медичних оглядів водіїв (далі - Журнал) за формою згідно з додатком 3 до цього Положення. Медичний працівник власноруч заповнює усі графи Журналу, а водій ставить свій підпис у графі "Підпис водія про відсутність скарг". За наявності дорожнього листа медичним працівником робиться запис у ньому про результат контролю стану здоров`я водія автотранспортного засобу. З відеозаписів з портативних відеореєстраторів №476583 та №476116, долучених представником відповідача до відзиву на позовну заяву, встановлено, що позивач, на вимогу поліцейського після зупинки транспортного засобу та під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення не надала будь-яких доказів проходження водієм транспортного засобу щозмінного перед рейсового медичного огляду. Крім того, до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції доказів на спростування обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, також не надано. За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколомпро вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно зі ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ст 77КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Дослідивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази суд встановив, що відеозаписами з портативних відеореєстраторів №476583 та №476116 зафіксовано, що під час перевірки документів водія та встановлення обставин, позивач, здійснючи послуги перевезення пасажирів, на порушення вимог пп. а) п. 2.4 ПДР України, п. 1.4 Положення, затвердженого Наказом МОЗ України, МВС України 31 січня 2013 року № 65/80, ч. 9 ст. 133-1 КУпАП не надав доказів проходження передрейсового медичного огляду. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку доведено факт порушення позивачем ч. 9 ст. 133-1 КУпАП, що свідчить про наявність події та складу адміністративного правопорушення, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосовано адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України, що регулює порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення щодо порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи не надано і судом таких обставин не встановлено. У зв`язку з чим позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності складу адмінстративного правопорушення в діях ОСОБА_1 встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 04 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.