Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 149/1809/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 149/1809/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Павлюк О.О. Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 30 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції архітектури та містобудування України про скасування постанов про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування про скасування постанов про адміністративне правопорушення. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Вінницької області від 13.06.2025 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк до 27.06.2025, однак не більше десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Від представника позивача 23.06.2025 надійшла заява про поновлення процесуального строку оскарження постанов у справі про адміністративне правопорушення. Клопотання мотивовано тим, що про існування оскаржуваних постанов ОСОБА_1 довідався із позовної заяви ДІАМ до ОСОБА_1 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт (справа №120/6112/25), яка не була ним отримана засобами поштового зв`язку, а з якою він ознайомився особисто 30.05.2025. Вважає, що недодержання процедури надсилання учасникам копії матеріалів адміністартивного позову є поважною причиною несвоєчасного отримання ним копії оскаржуваних рішень, а строк оскарження пропущений ним з поважних причин. 30 червня 2025 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Вінницької області в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено у зв`язку з неповажністю причини пропуску строку. Не погодившись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким поновити пропущений процесуальний строк. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Статтею 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У відповідності до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). За приписами ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері іншій, ніж забезпечення безпеки дорожнього руху, законодавством встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. За приписами ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. За змістом ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному КАС України порядку. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України"). Також у рішенні ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності. ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби . Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Надаючи оцінку доводам апелянта та наданим матеріалам, колегія суддів зауважує, що підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду. Так, судом першої інстанції правомірно досліджено, що копію оскаржуваної постанови від 06.03.2025 року було направлено на поштову адресу позивача 07.03.2025, номер відправлення 0505267536885. Відправлення із таким номером було повернуто 26.03.2025 року відправнику, та отримано ним 28.03.2025, що підтверджується відомостями щодо статусу відстеження відправлення. Оскаржувана постанова від 07.11.2024 була надіслана позивачу поштою 08.11.2024 року, номер відправлення 0504088714553. Крім того, на адресу позивача направлялися акти за результатами перевірок, протоколи про правопорушення, повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тому відсутні підстави вважати, що позивач пропустив строк оскарження постанов у сфері державного архітектурно-будівельного контролю з об`єктивних, непереборних і незалежних від його волі причин, в тому числі з підстав недодержання відповідачем порядку направлення йому копії оскаржуваних рішень або необізнаності про існування провадження щодо нього у справі про адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що отримав копії оскаржуваних постанов 30.05.2025 під час ознайомлення з матеріалами адміністративної справи №120/6112/25 у Вінницькому окружному адміністративному суді. Крім того, як на підставу поновлення строку на звернення з даним позовом, апелянт посилається на те, що не отримував у встановленому КАС України порядку матеріали адміністративного позову у справі недодержання процедури надсилання учасникам копії матеріалів адміністративної справи №120/6112/25, що перешкодило своєчасно звернутися до суду з даним позовом. Однак, ці твердження не знаходять свого підтвердження з наступних підстав. Акт від 24.02.2025, складений за результатами проведення позапланової перевірки стосовно суб`єкта містобудування, яким оформлено висновки за результатами проведення перевірки, а також протокол про адміністративне правопорушення від 24.02.2025 направлені на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення (трекінг Укрпошти: 2105000422553) Згідно відстеження трекінгу 2105000422553 позивач отримав зазначені документи 10.03.2025. Таким чином, позивачу стало відомо про здійснення заходів архітектурно-будівельного контролю 10.03.2025. Отже позивач не міг не знати про перевірки, принаймні про їх наслідки, і не було причин, які б перешкодили позивачу реалізувати права, пов`язані з перевіркою, зокрема отримати оскаржувані постанови та звернутися у передбачені процесуальні строки до суду за захистом своїх прав. Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ усталено і послідовно виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Німеччини»). В ухвалі від 13.06.2025 судом першої інстанції було надано оцінку обставинам неотримання позивачем копії оскаржуваної постанови від 06.03.2025 року, яку було направлено на поштову адресу позивача 07.03.2025, а також оскаржуваної постанови від 07.11.2024, яка була надіслана позивачу поштою 08.11.2024 року. Судом першої інстанції не встановлено підстав вважати, що позивач пропустив строк оскарження постанов у сфері державного архітектурно-будівельного контролю з об`єктивних, непереборних і незалежних від його волі причин, в тому числі з підстав недодержання відповідачем порядку направлення йому копії оскаржуваних рішень або необізнаності про існування провадження щодо нього у справі про адміністративне правопорушення. За загальним правилом, у разі, якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, істотне значення має саме момент, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин. Суб`єктивне власне розуміння правових наслідків акта, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не можуть вважатися об`єктивною причиною, яка перешкоджає захищати свої права у строки, встановлені процесуальним законом. Тому помилкове уявлення про відсутність порушення прав протягом тривалого періоду не може виправдовувати пасивної поведінки позивача та його процесуальної бездіяльності (Постанова ВП ВС від 17.04.2025 року у справі № 990/20/25). Що стосується доводів апелянта про недотримання процесуального порядку одержання ним документів при розгляді справи №120/6112/25 за позовом Державної інспекції архітектури та містобудування до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії (тип доставки, некоректний номер телефону ОСОБА_1 , на який здійснювалося відправлення), то вони можуть бути предметом оцінки (в тому числі процесуальної оцінки судом) при розгляді відповідної справи Вінницьким окружним адміністративним судом у межах згаданого провадження. Однак несвоєчасне отримання копії адміністративного позову у іншій справі, що розглядається судом, та інші обставини, на які посилається заявник, не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення з даним позовом, оскільки за встановлених обставин не свідчить про наявність поважних причин пропуску такого строку. Відповідно до ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що позов подано із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, апелянтом не доведено поважності причин пропуску звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви позивачу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30 червня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.