Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/1794/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 квітня 2026 року справа №360/1794/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року (повне судове рішення складено 04 листопада 2025 року) у справі № 360/1794/25 (суддя в І інстанції Качанок О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дзундзи Юрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - Управління) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просив (без урахування роз`єднаних позовних вимог): - визнати протиправними дії відповідача щодо не застосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; - зобов`язати Управління здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; - визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та не виплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 та з 11.03.2025 по 24.06.2025 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3524,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 14.06.2021 та з 11.03.2025 по 24.06.2025 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3524,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; Позовну заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1997 по 24.06.2025 проходив службу у підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, зокрема Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, а саме: у період з 01.12.2015 по 14.06.2021 та з 11.03.2025 по 24.06.2025 перебував на фінансовому забезпеченні у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, у період з 15.06.2021 по 10.03.2025 перебував на фінансовому забезпеченні у 3 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 24.06.2025 № 204-НК позивача звільнено із служби цивільного захисту, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення 24.06.2025. З отриманих відомостей про грошове забезпечення позивача було встановлено, що при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення відповідач у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 протиправно не враховував січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць), а також у період з 01.03.2018 по 14.06.2021 та з 11.03.2025 по 24.06.2025 в порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 не було нараховано та виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом. Ухвалою окружного суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також ухвалою від 15.09.2025 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, виділивши у самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 до 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про: - визнання протиправними дій 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 15.06.2021 по 10.03.2025 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 3524,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців»; - зобов`язання 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 15.06.2021 по 10.03.2025 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3524,15 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців». Іншу частину позовних вимог залишено на розгляді та вирішенні у даній справі № 360/1794/25, що описані судом вище в цьому рішенні. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність Управління щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення з 1 березня 2018 року по 13 червня 2021 року та з 11 березня 2025 року по 24 червня 2025 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року по 13 червня 2021 року та з 11 березня 2025 року по 24 червня 2025 року із застосуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», в розмірі 3524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні 15 копійок щомісячно, з утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки для бюджетних установ проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Вважає, що Головне управління діяло в межах чинного законодавства. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з таких підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру № 1772770 від 15.09.2025. Згідно з архівною довідкою відповідача від 19.09.2025 № 152-ДВ/57, ОСОБА_1 , 1974 р.н., у період з 01 грудня 2015 року до 24 червня 2025 року дійсно проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області та перебував на посадах: - з 1 грудня 2015 року до 17 червня 2015 року - начальник відділу планування заходів цивільного захисту управління організації заходів цивільного захисту Головного управління (наказ Головного управління від 14.11.2014 № 40 св о/с ЦЗ про призначення на посаду); - з 17 червня 2015 року до 1 липня 2015 року - у розпорядженні начальника Головного управління (наказ Головного управління від 17.06.2015 № 163 св о/с ЦЗ про зарахування у розпорядження начальника Головного управління); - з 1 липня 2015 року до 27 листопада 2018 року - провідний фахівець відділу цивільного захисту Лисичанського міського управління Головного управління (наказ Головного управління від 30.06.2015 № 180 св о/с ЦЗ про призначення на посаду); - з 27 листопада 2018 року до 22 листопада 2019 року - провідний інспектор відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Лисичанського міського управління Головного управління (наказ Головного управління від 27.11.2018 № 371 о/с ЦЗ про призначення на посаду); - з 22 листопада 2019 року до 13 березня 2020 року - головний інспектор відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Лисичанського міського управління Головного управління (наказ Головного управління від 22.11.2019 № 414 о/с про призначення на посаду); - з 13 березня 2020 року до 14 червня 2021 року - начальник відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій у м. Лисичанськ центру забезпечення діяльності Головного управління (наказ Головного управління від 13.03.2020 № 79 о/с про призначення на посаду); - з 14 червня 2021 року до 11 березня 2025 року - начальник 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління (наказ ДСНС України від 08.06.2021 № 231 о/с ЦЗ про призначення на посаду); - з 11 березня 2025 року до 24 червня 2025 року - у розпорядженні начальника Головного управління (наказ ДСНС України від 10.03.2025 № 197 о/с ЦЗ про зарахування у розпорядження начальника Головного управління). 24 червня 2025 року звільнений із служби цивільного захисту (наказ ДСНС України від 23.06.2025 № 554 о/с ЦЗ про звільнення із служби). Відповідно до витягу з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 08.06.2021 № 231 «Про кадрові питання» підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника відділу забезпечення заходів з попередження надзвичайних ситуацій у м. Лисичанськ центру забезпечення діяльності Головного управління ДСНС України у Луганській області, відповідно до пунктів 61-63 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, звільнено із займаної посади та за його згодою призначено начальником 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. Згідно із витягом з наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 10.03.2025 № 197 «Про кадрові питання» полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області. В той же час, згідно з довідкою 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 22.09.2025 № 57 26/01-796/57 полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 перебував на посаді начальника 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області в період з 14 червня 2021 року до 10 березня 2025 року. Разом з тим, відповідно до витягу з наказу ГУ ДСНС України у Луганській області від 24.06.2025 № 204-НК «Про виключення з кадрів ДСНС України ОСОБА_1 » полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього начальника 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління, звільненого із служби цивільного захисту згідно з наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 23.06.2025 № 554 «Про звільнення із служби ОСОБА_1 » за підпунктом 4 пункту 176 Положення (у зв`язку із скороченням штату), виключено з кадрів ДСНС України, зі списків особового складу Головного управління, знято з усіх видів забезпечення з 24 червня 2025 року та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки Головного управління ДСНС України у Луганській області від 23.09.2025 № 114-ДВ/57 про належні та виплачені суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 ОСОБА_1 , останньому у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року виплачено всього 611,83 грн індексації, розрахунок індексації у вказаний період проводився із застосуванням базового місяця - листопад 2014 року, січень 2016 року. З довідки про розмір та склад грошового забезпечення від 09.07.2025 № 66-ДВ/57 встановлено, що позивачем у лютому - березні 2018 року нараховано грошового забезпечення: - у лютому 2018 року в сумі 10640,59 грн, у тому числі: посадовий оклад 900,00 грн, оклад за звання 130,00 грн, надбавка за вислугу 360,50 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 695,25 грн, премія 7200,00 грн, винагорода АТО 1354,84 грн; - у березні 2018 року в сумі 11167,61 грн, у тому числі: посадовий оклад 4790,00 грн, оклад за звання 1410,00 грн, надбавка за вислугу 2790,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 695,25 грн, надбавка за особливості проходження служби 449,50 грн, премія 90,00 грн, винагорода АТО 942,86 грн. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення у спірний період, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), яка була чинною до 1 березня 2018 року, було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 2 Постанови № 1294). До 14 вересня 2018 року порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу зі служби цивільного захисту визначала Інструкція про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2015 року № 475 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 року за № 544/26989 (далі - Інструкція № 475). Згідно з пунктом 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 475 до грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), яка є чинною з 1 березня 2018 року, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи) (абзац перший пункту 3 Постанови № 704). Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 (далі - Інструкція № 623), яка набрала чинності з 14 вересня 2018 року та застосовується з 1 березня 2018 року, визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу. Відповідно до пункту 3 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 14 розділу І «Загальні положення» Інструкції № 623 індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України. Відповідно до статті 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. За визначенням статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII): індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII: індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина перша); обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (частина друга); для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті (частина третя); підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта). Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Частиною другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 8 Закону № 1282-XII перегляд розмірів державних соціальних гарантій та гарантій оплати праці відповідно до умов, визначених цим Законом, здійснюється уповноваженими на це органами протягом місяця, у якому виникли підстави для перегляду. За наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Відповідно до пункту 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший); у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії (абзац другий); частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац п`ятий); сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац шостий); у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається із розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу (абзац сьомий). Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Пунктом 14 Порядку № 1078 визначено, що роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики. З вищевикладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників. Нормами Закону № 1282-XII та пункту 11 Порядку № 1078 визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються. Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати. Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті. Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів. Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При розгляді справи «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 «Бурдов проти Росії»). Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17. Щодо позовних вимог про не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, суд зазначає таке. Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 1 грудня 2015 року, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з 1 грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Пункт 5 Порядку № 1078, який застосовується з 1 грудня 2015 року в редакції, яка діяла до 15 березня 2018 року, передбачав: у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший); обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац третій); якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий); у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац п`ятий). З викладеного слідує, що підставою для встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації. На час виникнення спірних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до Постанови № 1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців. Пунктом 13 Постанови № 1294 визначено, що остання набирає чинність з 1 січня 2008 року. Постанова № 1294 діяла до дати набрання чинності Постановою № 704, а саме до 1 березня 2018 року. Проаналізувавши Постанову № 1294 в період її дії з 1 січня 2008 року до 28 лютого 2018 року (період оскаржуваних правовідносин), суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Тож, внаслідок незмінності до 1 березня 2018 року посадових окладів осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, місяцем для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовим місяцем) у межах спірних правовідносин за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно є січень 2008 року. Також суд вважає за необхідне заначити, що 9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013). Пунктом 2 Постанови № 1013 були внесені зміни до Порядку № 1078. Відповідно до Пояснювальної записки до проєкту зазначеного акта, ці зміни передбачали: - здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник; - зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади). Окрім викладеного, пунктами 1, 3 Постанови № 1013 було установлено, що: - підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери; - підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду; - у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду; - міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року; - для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відтак, Постановою № 1013 з 1 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013. Отже, січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року. Водночас норми Постанови № 1013 не установлювали підвищення тарифних ставок (окладів) особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а отже, січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними Постановою № 1013). Указаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 24 жовтня 2024 року у справі № 420/13056/21 та від 8 листопада 2024 року у справі № 340/5992/20. Зазначене свідчить про те, що у період проходження служби цивільного захисту з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно позивачу протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (місяця підвищення доходу) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. Факт не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 1 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності. Виходячи з викладеного позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Щодо позовних вимог, заявлених за період з 1 березня 2018 року по 14 червня 2021 року, суд зазначає таке. У цій справі не є спірним питанням нарахування та виплати позивачу у спірний період поточної індексації грошового забезпечення. В той же час, слід звернути увагу на положення абзаців четвертого-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, згідно з якими, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 11, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п`ятий пункту 4 Порядку № 1078). З 1 грудня 2015 року в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); - сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, судам потрібно встановити: - розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року); В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078). - суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078)); - чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Суд наголошує, що приписи абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 визначають суму індексації грошового забезпечення, яка мала б скластися в місяці підвищення (березень 2018 року), якби в тому місяці не відбулося підвищення посадових окладів. З огляду на це суму індексації грошового забезпечення, яка мала скластися у березні 2018 року, слід визначати на основі застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу. Отже, для правильного розрахунку суми можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року потрібно визначити розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на березень 2018 року, а також величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII в березні 2018 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1762,00 грн. Для визначення величини приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року необхідно розрахувати індекс споживчих цін в березні 2018 року наростаючим підсумком (шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим, до перевищення порогу індексації), від якого віднімається 100%. У постанові від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23 Верховний Суд вказав, що величина приросту індексу споживчих цін в березні 2018 року, застосовуючи січень 2008 року як місяць підвищення доходу, становить 253,3%. Верховний Суд зазначив, що оскільки станом на березень 2018 року величина приросту індексу споживчих цін становила 253,3%, у березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, то сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 році, якби не відбулося чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, мала становити 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100 = 4463,15 грн). Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Суд зазначає, що у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, в тому числі і працівників ДСНС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21. Як мовилося вище та вбачається з довідки про розмір та склад грошового забезпечення від 09.07.2025 № 66-ДВ/57 встановлено, що позивачем у лютому - березні 2018 року нараховано грошового забезпечення: у лютому 2018 року в сумі 10640,09 грн, у тому числі: посадовий оклад 900,00 грн, оклад за звання 130,00 грн, надбавка за вислугу 360,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 695,25 грн, премія 7200,00 грн, винагорода АТО 1354,84 грн; у березні 2018 року в сумі 11167,61 грн, у тому числі: посадовий оклад 4790,00 грн, оклад за звання 1410,00 грн, надбавка за вислугу 2790,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань 695,25 грн, надбавка за особливості проходження служби 449,50 грн, премія 90,00 грн, винагорода АТО 942,86 грн. Разом з тим, суд зазначає, що в постанові від 10 травня 2023 року у справі № 240/6857/20 Верховний Суд зазначив: «17. Щодо винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, то Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 420/1232/16, постанові від 30.11.2018 у справі № 415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ». З огляду на вказане суд враховує під час розгляду цієї справи висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, згідно яких винагорода АТО/ООС не є постійною і не має систематичного характеру, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. Тож, винагорода за участь в АТО до обрахунку грошового забезпечення позивача, що підлягає індексації, судом не включається. Відтак, розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру, складав: у лютому 2018 року - 9285,75 грн (посадовий оклад 900,00 грн + оклад за звання 130,00 грн + надбавка за вислугу 360,50 грн + надбавка за виконання особливо важливих завдань 695,25 грн + премія 7200,00 грн); у березні 2018 року - 10224,75 грн (посадовий оклад 4790,00 грн + оклад за звання 1410,00 грн + надбавка за вислугу 2790,00 грн + надбавка за виконання особливо важливих завдань 695,25 грн + надбавка за особливості проходження служби 449,50 грн + премія 90,00 грн). Таким чином, грошове забезпечення позивача з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилось на 939,00 грн (10224,75 грн - 9285,75 грн). Також, як встановив суд першої інстанції, згідно з архівною довідкою відповідача від 19.09.2025 № 152-ДВ/57 та довідкою 3 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 22.09.2025 № 57 26/01-796/57, ОСОБА_1 перебував на посаді начальника 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області в період з 14 червня 2021 року до 10 березня 2025 року. Тобто, 14 червня 2021 року позивач не проходив службу у відповідача. Тож, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 939,00 грн = 3524,15 грн і саме ця сума індексації повинна братися до обрахунку при визначенні індексації грошового забезпечення позивача у період з 01.03.2018 по 13.06.2021. Відтак, відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення з 01.03.2018 по 13.06.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення». Тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. Що стосується позовних вимог, заявлених за період з 11 березня 2025 року по 24 червня 2025 року, суд зазначає таке. Судом встановлено, що позивач з 11 березня 2025 року до 24 червня 2025 року був у розпорядженні начальника Головного управління (наказ ДСНС України від 10.03.2025 № 197 о/с ЦЗ про зарахування у розпорядження начальника Головного управління). Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. За змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Оскільки у цій справі судом встановлено, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період служби з 01.03.2018 по 13.06.2021 у фіксованому розмірі 3524,15 грн на місяць, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання індексації-різниці у такому розмірі і під час служби у період з 11.03.2025 по 24.06.2025, яку відповідач повинен був продовжувати виплачувати після зарахування позивача у розпорядження. Факт невиплати позивачу цієї індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та обґрунтованість заявленого позову в цій частині. Проте, з матеріалів справи вбачається, що станом на 01.03.2018 позивач займав посаду провідного фахівця відділу цивільного захисту Лисичанського міського управління Головного управління. З 27 листопада 2018 року позивач обіймав посаду провідного інспектору відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Лисичанського міського управління Головного управління. Як вже було зазначено вище, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". Водночас, на момент підвищення тарифних ставок в березні 2018 року позивач не проходив службу у відповідача за посадою інспектору та не отримував доходу саме за цією посадою, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача за такою посадою в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми його грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось. Апеляційний суд звертає увагу, що за Порядком № 1078 індексація-різниця обчислюється за однією і тією самою посадою у зв`язку з підвищенням посадового окладу саме за такою посадою. У випадку увільнення з цієї посади обрахувати індексацію-різницю за новою посадою за формулою (алгоритмом), визначеним Порядком № 1078 не можливо. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що застосування положень абз. 4-6 п. 5 Порядку №1078 можливе тільки у разі якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулось під час проходження служби за тією самою посадою, якщо розмір підвищення його доходу дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Враховуючи викладене, позовні вимоги за період з 27 листопада 2018 року не можуть бути задоволені, оскільки підстав для нарахування індексації-різниці, обчислену за посадою провідного фахівця відділу цивільного захисту Лисичанського міського управління Головного управління, до грошового забезпечення за іншою посадою, колегія суддів не вбачає. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 360/1794/25 змінити, внаслідок чого в абзацах четвертому та п`ятому його резолютивної частини період «з 1 березня 2018 року по 13 червня 2021 року та з 11 березня 2025 року по 24 червня 2025 року» замінити періодом «з 1 березня 2018 року по 26 листопада 2018 року». В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 360/1794/25 залишити без змін. Повне судове рішення 23 квітня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук