Постанова 4803 № 172/1880/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2861/26 Справа № 172/1880/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П., Учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з сімейних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025року, головуючий у суді першої інстанції Битяк І.Г., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2025року ОСОБА_1 подала позов в суд проти ОСОБА_2 з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на своє утримання як дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку відповідача щомісячно, до досягнення дитиною двадцяти трьох років за умови, що вона буде продовжувати навчання. Існування таких вимог ОСОБА_1 пов`язувала із тим, що відповідач у справі є її батьком, позивачка є повнолітньою особою, яка навчається на 2-му курсі Західно-Донбаського професійного ліцею м. Павлограда, а тому потребує матеріальної підтримки з боку батька, оскільки працювати не може, бо навчається на денній формі навчання. Та відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 04 серпня 2025року і до закінчення навчання, тобто до 27 червня 2026року, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що визначення розміру аліментів у 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, водночас, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 04 грудня 2025року ОСОБА_2 , через представника ОСОБА_3 , подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025року. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 висловив вимогу про скасування рішення, з ухваленням нового про часткове задоволення позову та стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі 7 000,00грн щомісячно. Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд не звернув уваги на те, що обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків, а своїм рішенням суд фактично переклав цей обов`язок лише на батька. Вказував, що на його утриманні також перебуває інша неповнолітня дитина ОСОБА_4 , 2015року народження, що мало б бути враховано при визначенні розміру аліментів. Наголошував, що стягнутий судом розмір аліментів є завищеним та необґрунтованим. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 15 грудня 2025року апеляційна скарга залишена без руху до надходження до Дніпровського апеляційного суду даної цивільної справи. 05 січня 2026року цивільна справа надійшла до Дніпровського апеляційного суду. Ухвалами Дніпровського апеляційного суду від 12 січня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено розгляд апеляційної скарги проводити в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні. У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 березня 2026року №412/0/15-26 про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_5 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19 березня 2026року та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 23 березня 2026року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями. Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Красвітна Т.П. 30 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа. Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . ОСОБА_1 є студентом 2 курсу Західно-Донбаського професійного ліцею м.Павлограда денної форми навчання за державним замовленням з 01 вересня 2024року по 27 червня 2026року, згідно довідки від 07 липня 2025року №

355. Згідно довідки, загальна сума доходу ОСОБА_2 за період з січня 2025року по червень 2025року за винятком аліментів становить 939 794,33грн /а.с.24/. ОСОБА_2 є також батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно свідоцтва про народження /а.с. 25/.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що визначення розміру аліментів у 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача, відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання. Як правову підставу для задоволення позову суд першої інстанції виснував, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Суд виснував, що у даній справі така сукупність умов дотримана, зокрема, дочка відповідача є повнолітньою, продовжує навчання та потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, а відповідач має можливість надавати таку допомогу. Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не повністю відповідають обставинам справи. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Визначальним для правильного вирішення даної справи є з`ясування питання про те, чи є підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, і якщо так, то у якому розмірі. За правилами частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Тож, обов`язковими обставинами, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу та існування потреби у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі. Встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_1 є студенткою 2 курсу Західно-Донбаського професійного ліцею м. Павлограда денної форми навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітню дочку. Відповідач не надав суду доказів того, що його матеріальний стан не дозволяє сплачувати аліменти на утримання дочки, яка навчається. Водночас, стягуючи аліменти у розмірі 1/4 частки від заробітку відповідача, суд першої інстанції не звернув уваги на обставини, на які посилався відповідач у відзиві на позов щодо його сімейного та матеріального стану, належної оцінки таким доводам не надав. Так, на утриманні ОСОБА_2 також перебуває інша неповнолітня дитина ОСОБА_4 , 2015року народження. Відповідач вказував, що дочка повністю перебуває на його утриманні. На підтвердження свого матеріально стану надав довідку про доходи за період з січня 2025року по червень 2025року. Надавши оцінку вказаним обставинам, колегія суддів вважає, що на утримання дочки ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/6 частки доходу відповідача, що буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, одночасно, співрозмірним з матеріальним та сімейним станом відповідача. Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000року № 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999року № 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму. У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання та зобов`язані утримувати повнолітніх дітей до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У постанові від 16 лютого 2022року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд зазначив, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Тож доводи апеляційної скарги в частині обставин щодо сімейного та матеріального стану відповідача є частково обґрунтованими і заслуговують на увагу. Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про фактично повне задоволення позову. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про необхідність задоволення позову про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів змінити, стягнувши аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку відповідача. В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2025року в частині розміру стягнутих аліментів змінити з 1/4 частини від усіх видів заробітку до 1/6 частини від усіх видів заробітку. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 22 квітня 2026року. Судді: