Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/1682/25

Справа № 133/1682/25 Провадження № 33/801/411/2026 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Пилипчука Володимира Олексійовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У скарзі зазначає, що суд не прийняв до уваги його покази про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, а внаслідок конфлікту з працівниками поліції був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де був мобілізований, а після звільнення негайно пройшов самоосвідування, внаслідок якого факт перебування його в стані сп`яніння не підтвердився. Якщо згідно встановленого огляду в особи не виявлено ознак сп`яніння, то незрозумілим є яким чином такі ознаки встановив працівник поліції і чи законно видане направлення на проходження огляду. За відсутності ознак наркотичного сп`яніння, видача направлення на проходження огляду, його затримання та доставлення до ТЦК та СП є приниженням його честі та гідності, тобто порушенням положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону України «Про Національну поліцію». Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Пилипчука В.О., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. У статті 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №322848, складеного інспектором 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП лейтенантом поліції Бондарем М.С., 07 травня 2025 року о 11 год. 55 хв. в с.Махнівка (Комсомольське) по вул. Київська, 62, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння водій відмовився у встановленому законом порядку та у повному обсязі на місці зупинки, при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори. Вказаним діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.4). У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Суд першої інстанції, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності дійшов висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №322848 від 07 травня 2025 року; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07 травня 2025 року; витягом адмінпрактики стосовно ОСОБА_1 ; рапортом працівника поліції від 07 травня 2025 року; дисками з відеозаписами. Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. У ч. 7 ст. 294 КУпАП зазначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 пройшов самоосвідування, за результатами якого факт перебування його в стані сп`яніння не підтвердився, а відтак він вважає, що дії працівників поліції відносно нього в частині направлення на проведення огляду за тієї обставини, що в момент зупинки він був тверезим, були незаконними. Вказані доводи відхиляються апеляційним судом з наступних підстав. Відповідно до пункту 2 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. У п. 4 Розділу І цієї Інструкції зазначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: - наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя); поведінка, що не відповідає обстановці (крім запаху алкоголю з порожнини рота); - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідість. Відповідно до п. 12 Розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з п. 2 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Ключовою у цих нормах підставою для проходження огляду є наявність у водія ознак сп`яніння. Виявлення ознак сп`яніння є прерогативою саме поліцейського, який, у разі встановлення таких, висуває водієві вимогу пройти медичний огляд. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не заперечує, що під час спілкування з працівниками поліції поліцейський озвучив останньому ознаки наркотичного сп`яніння, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме: неприродна блідість обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці; звужені зіниці очей, які не реагують на світло. Отже, поліцейський підозрював, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння. За таких обставин поліцейським дотримано алгоритм дій, який випливає з вимог вищезгаданих підзаконних актів: спілкування з водієм - виявлення поліцейським при спілкуванні у водія ознак сп`яніння - оголошення водієві про виявленні ознаки наркотичного сп`яніння - вимога водієві пройти медичний огляд на стан сп`яніння - відмова водія пройти огляд - складання протоколу про адміністративне правопорушення. Як зазначає ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суд залишив поза увагою його покази про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, а внаслідок конфлікту з працівниками поліції був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де був мобілізований, а після звільнення негайно пройшов самоосвідування, внаслідок якого факт перебування його в стані сп`яніння не підтвердився. Вказана позиція відхиляється апеляційним судом, оскільки вказані доводи були розглянуті судом першої інстанції і їм була надана відповідна оцінка. Так, дослідивши відеозапис суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 на місці зупинки своїми діями фактично відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 не виконав вимогу пройти медичний огляд у встановленому порядку в закладі охорони здоров`я, незважаючи на надану йому реальну можливість пройти такий огляд. Так само судом першої інстанції було відхилено і доводи щодо проходження ОСОБА_1 самоосвідування та зазначено, що висновок КП «Калинівська ЦРЛ» щодо результатів медичного огляду №80 від 07 травня 2025 року не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП чи підставою для закриття провадження. Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність особи, яка керує транспортним засобом, не лише за керування у стані алкогольного сп`яніння, але й за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Оскільки у працівників поліції були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, тому відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху він повинен був пройти огляд, однак відмовився. А відтак поліцейські склали протокол про адміністративне правопорушення саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а не за керування транспортним засобом у такому стані. Необхідності в проходженні огляду на стан сп`яніння в порядку самозвернення у ОСОБА_1 не було, оскільки він притягається до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, яке не пов`язане з перебуванням у стані сп`яніння, а саме за відмову від проходження огляду, що є самостійним складом, передбаченим диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано фактичні обставини справи, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 23 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало