Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/1452/22

Справа № 133/1452/22 Провадження № 33/801/837/2022 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 жовтня 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Пилипенко В.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановив: Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 496,20 грн судового збору на користь держави. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. У скарзі зазначає, що зазначені в постанові пояснення ОСОБА_1 від 23 вересня 2022 року не відповідають їх змісту. Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та направлення на огляд до закладу охорони здоров`я на місці поліцейським не складалися, їх зміст не оголошувався і їх копії йому не вручалися. Докази на підтвердження факту керування транспортним засобом та його зупинки в матеріалах справи відсутні. Суд не надавав належної оцінки відеозапису з нагрудної камери працівника поліції. Акт огляду складено поліцейським, який не проводив огляд. Висновок суду з приводу відсутності в нього бажання на проведення огляду в закладі охорони здоров`я є безпідставним. Направлення на проведення огляду в закладі охорони здоров`я не складалося і поліцейський не забезпечив його доставку до медичного закладу для проходження огляд. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник апелянта надав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а саме: ксерокопії адвокатського запиту до ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області від 06.10.2022; повідомлення ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області №11438/219 від 14.10.2022; ксерокопії сертифікату відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу серії В №007604, приладів «Alcotest»; ксерокопії свідоцтва про державну реєстрацію №7261/2007 приладів «Alcotest»; ксерокопії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/0615 газоаналізатора «Alcotest 6810» зав. № ARCD, яке чинне до 22.02.2022. Апеляційний суд приєднав ці докази до матеріалів справи, адже про них згадується в оскаржуваній постанові суду, який не надав оцінку їх змісту. Однак, перебуваючи в нарадчій кімнаті, дослідивши в повній мірі зміст судового рішення в цій частині, зміст апеляційної скарги та зміст клопотання, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для аналізу та оцінці цих документів, які на думку захисника є підставою для скасування постанови з наступних підстав. По-перше, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що надана копія свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки не може вважатись належним доказом, оскільки засвідчена самим ОСОБА_1 , а не уповноваженою особою, яка є розпорядником відповідного документу, а також, що ОСОБА_1 не вказано про спосіб отримання ним такої копії свідоцтва та не доведено факт отримання відповідної копії саме для розгляду цієї справи, і цей висновок зроблений судом на підставі документів, наявних в матеріалах справи. Виправити процесуальний недолік (помилку) особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, який полягає у ненаданні суду першої інстанції всіх необхідних для свого захисту документів, при перегляді справи в апеляційній інстанції не можливо. По-друге, цими документами апелянт не обґрунтовує вимоги апеляційної скарги, і навіть не вказує про незаконність відмови суду у неприйнятті та дослідженні цих доказів. Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та адвоката Пилипенка В.П., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. У статті 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №053640, складеного інспектором СРПП ВП №2 Хмільницького РВП капітаном поліції Литовченком Д.П., 14.07.2022 о 00 год. 27 хв. в м. Козятині по вул. Довженка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці із застосуванням приладу Drager Alcotest 6810, результат тесту 2,09%о. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Результати огляду на стан сп`яніння водія ОСОБА_1 , проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів 2,09 проміле (а.с.6). До протоколу додано результати показників приладу «Drager Alcotest 6810» з цифровим показником 2,09 проміле (а.с.3). Статтею 130 КУпАПпередбачена відповідальність, в тому числі, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння. У підпункті а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України зазначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 280 КУпАП з`ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, та надав їм правову оцінку. Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про недоведеність факту керування ним транспортним засобом, однак, такі доводи відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №053640 від 14.07.2022 будь-які пояснення (заперечення) ОСОБА_1 з приводу суті адміністративного правопорушення та опису установлених обставин, зокрема, щодо керування транспортним засобом, відсутні. Не додані такі пояснення (заперечення) і до протоколу. Після проходження огляду ОСОБА_1 було повідомлено, що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, автомобіль, в якому за кермом знаходився ОСОБА_1 , був припаркований на краю проїзної частини із увімкненим світлом фар, а зупинка автомобіля була спричинена через рух автомобіля у комендантську годину. На запитання поліцейського ОСОБА_1 відповів, що він їде на виконання завдання, а в подальшому змінив їх, сказавши, що їде за дорученням дружини, що підтверджує факт керування. Суд першої інстанції, проаналізувавши відеозапис з нагрудної камери працівника поліції відхилив позицію ОСОБА_1 з приводу не доведення факту керування ним транспортним засобом, мотивувавши свій висновок і такий висновок суду апелянтом не спростований. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також зазначає про те, що він мав бути направлений і доставлений поліцейським для огляду до закладу охорони здоров`я, однак, як визначено пунктом 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, огляд проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; - лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Пунктом 6 вказаного Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Із вказаних положень слідує, що у разі незгоди водія з результатами проведеного огляду на місці зупинки транспортного засобу такий огляд може бути проведений в закладі охорони здоров`я. Разом з цим, ОСОБА_1 не заперечував результати огляду, проведеного на місці поліцейський з використанням спеціальних технічних засобів, що встановлено з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, а лише після неодноразової спроби пройти огляд (продути прилад «Drager») спитав поліцейського чи можна здати кров, але він не просив його доставити до медичного закладу для проведення огляду. ОСОБА_1 декілька разів дув в прилад «Drager», однак, спроби були невдалі, такі дії були навмисними, щоб технічний засіб не показав результат огляду. Твердження про незгоду з результатами проведеного огляду спростовуються також поведінкою ОСОБА_1 , який навіть в усній формі не вказував про незгоду з показниками спеціального технічного засобу. В апеляційній скарзі зазначено про те, що при проведенні огляду жодного разу на відеозаписі не було зафіксовано покази приладу «Drager» та роздрукованих на папері його показників, однак, такі твердження не приймаються апеляційним судом, оскільки апелянт не розкрив через призму норм, що при проведенні огляду нагрудна камера поліцейського має зафіксувати результат приладу, за допомогою якого проводився огляд. Не заслуговують на увагу також доводи апелянта з приводу утилізації використаного мундштука, оскільки така процедура нічним не передбачена. Для проведення огляду ОСОБА_1 було надано лише один мундштук, який в подальшому не замінювався. Таким чином, в поліцейського були наявні всі підстави для складення відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта з приводу законності зупинки транспортного засобу відхиляються апеляційним судом, оскільки це не впливає на наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, так як у разі незгоди апелянта із зупинкою транспортного засобу він не позбавлений можливості оскаржити дії працівників поліції. Твердження ОСОБА_1 про те, що викладені в постанові його пояснення від 23 вересня 2022 року не відповідають їх змісту, є недоведеними. Решта доводів апеляційної скарги спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від відповідальності, не спростовують факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та не слугують підставою для скасування постанови суду першої інстанції. Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини узгоджуються із обставинами, які відображені на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, повно та об`єктивно з`ясовано фактичні обставини справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало