LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС120/3491/25

від 21.04.2026 · Адміністративна

УХВАЛА 21 квітня 2026 року м. Київ справа №120/3491/25 адміністративне провадження № К/990/13796/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В., суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 120/3491/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, установив: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила визнати дії протиправними та зобов`язати вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема: в частині сплати судового збору та в частині надання доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. 13 січня 2026 року до суду надійшло клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, мотивоване відсутністю належного фінансування витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернуто апеляційну скаргу скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху. На зазначене рішення суду першої інстанції від 04 грудня 2025 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу відповідача на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року залишено без руху. Апелянту запропоновано протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або зазначити інші підстави для його поновлення, а також надати докази сплати судового збору. 02 лютого 2026 року на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення суду, мотивоване відсутністю фінансування як непереборною обставиною. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із наступного. Станом на час постановлення оскаржуваної ухвали, а саме на 09 лютого 2026 року, апелянтом не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Колегія суддів апеляційного суду наголосила, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику, не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком учасників справи дотримуватися вимог процесуального законодавства щодо порядку, строків та умов реалізації такого права. Відповідні процесуальні обов`язки є однаковими для всіх учасників судового процесу, що забезпечує дотримання принципу рівності сторін. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутність фінансування не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 вже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 11 березня 2026 року та 25 березня 2026 року були повернуті на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. 27 березня 2026 року до Верховного Суду втретє надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 120/3491/25. Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. 13 квітня 2026 року на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяви про продовження процесуального строку та про поновлення строку на касаційне оскарження. Заява про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтована тим, що Військовою частиною НОМЕР_1 було направлено заявку на кошти для сплати судового збору до довольчого органу у найкоротший термін. Також зазначено, що станом на 01 січня 2026 року у Військовій частині НОМЕР_1 було обліковано понад 700 судових справ. Указане, на переконання скаржника, спричиняє велику кількість діловодства щодо судових справ та навантаження на посадових осіб військової частини. Поряд з цим скаржник покликається на те, що в Україні діє воєнний стан, що призводить до деяких складнощів, а саме проблеми із фінансуванням, численними повітряними тривогами, що унеможливлюють роботи під час них, та періодичні відключення електропостачання. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне. Так, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків. Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Водночас, Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Водночас наведені скаржником підстави пропуску строку не можуть бути визнані судом непереборними або такими, що не залежали від його волевиявлення та внутрішніх організаційних обставин. Щодо посилань скаржника на введення на території України воєнного стану. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану", згідно з статтею 10 якого у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Таким чином, в силу вимог закону, органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану. Верховний Суд зауважує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Посилання скаржника на оголошення повітряних тривог не можуть бути основною причиною для поновлення строку на подання касаційної скарги, такі не мають постійного та довготривалого характеру. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України, та не носять постійного, безперервного характеру. Щодо зазначених скаржником обставин стосовно відключення світла, то такі також не носили постійного та безперервного характеру. Водночас наведені скаржником підстави пропуску строку не можуть бути визнані судом непереборними або такими, що не залежали від його волевиявлення та внутрішніх організаційних обставин. Разом з тим касаційна скарга не містить доводів щодо об`єктивної неможливості звернення відповідача з цією касаційною скаргою без зайвих затримок та зволікань. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Отже, зазначені скаржником в заяві про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не свідчать про об`єктивну неможливість звернутися відповідачу із цією касаційною скаргою без зайвих затримок та зволікань, а тому не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. З урахуванням означеного заява скаржника про продовження процесуального строку не підлягає вирішенню. Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, постановив: Відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 120/3491/25. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі № 120/3491/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Дашутін Судді А. Г. Загороднюк В. М. Соколов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»