Ухвала КАС ВС № 380/9543/25

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ справа № 380/9543/25 адміністративне провадження № К/990/26220/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Дашутіна І.В., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/9543/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, установив: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не підготовки і ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нової довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії позивачу з включенням індексації, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі № 380/14588/24; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку на ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування, з включенням до неї індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24, відповідно до вимог статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», абзацу 8, пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (зі змінами); - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби з врахуванням розміру звання і окладу та інших складових грошового забезпечення та премії, нарахованих на виконання рішення ЛОАС від 17 грудня 2024 року по справі №380/14588/24; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільнення з військової служби з врахуванням індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі № 380/14588/24; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби з 27 листопада 2024 року по день фактичної виплати ОГД. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року частково задоволено адміністративний позов. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії ОСОБА_1 з включенням грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі № 380/14588/24. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку ОСОБА_1 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування, з включенням до неї грошового забезпечення за 24 місяці до звільнення, з урахуванням грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішень Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі ?№ 380/14588/24 відповідно до статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб. звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", абзацу 8. пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб". Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення в тому числі виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі № 380/14588/24. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій було заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення виявленого недоліку. На виконання вимог вказаної ухвали військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано тим, що у військової частини НОМЕР_1 відсутні кошти для сплати судового збору, відтак просить про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Скаржник, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених частиною першою статті 295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку. На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що апелянт повторно подав апеляційну скаргу. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року касаційну скаргу відповідача повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/9543/25. Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 329 та 330 КАС України та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме шляхом надання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів, а також документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано заяву про поновлення строку. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не є самостійним розпорядником бюджетних коштів, а тому сплата судового збору здійснюється після проходження процедури замовлення та виділення відповідних коштів вищим командуванням. У зв`язку з обмеженим фінансуванням надходження коштів для сплати судового збору відбувається із затримкою, що, на переконання скаржника, не може бути підставою для позбавлення військової частини права на судовий захист. Скаржник вказує, що на момент первинного подання касаційної скарги кошти для сплати судового збору до військової частини НОМЕР_1 не надійшли, у зв`язку з чим ухвалою від 30 квітня 2026 року касаційну скаргу було повернуто. Водночас повернення касаційної скарги не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду касаційної інстанції. Після надходження коштів для сплати судового збору від вищого командування військова частина НОМЕР_1 , діючи добросовісно та з метою належного захисту своїх прав, у найкоротший можливий строк повторно подала касаційну скаргу 08 червня 2026 року. При цьому заявник наголошує, що вживає всіх залежних від нього заходів для недопущення затягування судового процесу та бере активну участь у розгляді справи. Розглянувши зазначену заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке. За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржувана ухвала постановлена 30 березня 2026 року, в повному обсязі складена того ж дня, а з касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 08 червня 2026 року. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції у цій справі. Однак ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2026 року первісну касаційну скарги повернуто як таку, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження. Як встановлено судом з відомостей КП «ДСС», копію ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2026 року було отримано скаржником 01 травня 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення. Водночас з цією касаційною скаргою скаржник звернувся лише 08 червня 2026 року. Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним. Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу, а строк, що сплинув на момент подання касаційної скарги після постановлення ухвали суду апеляційної інстанції і виготовлення її повного тексту, не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника на те, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії. Повернення касаційної скарги (з причин неналежного її оформлення) не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень. Невиконання та неврахування вимог ухвали про повернення касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Верховний Суд в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, зважаючи на зміст норм процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, вважав, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: - первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; - повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; - скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; - доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; - наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами. Висновок Верховного Суду у справі № 200/3692/21 є актуальним і щодо вирішення питання поновлення строків на касаційне оскарження. Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою та повернення такої касаційної скарги. Так, скаржником, звертаючись з повторною касаційною скаргою допустив значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторного звернення. При цьому, Суд наголошує, що належним підтвердженням наміру реалізувати своє право на касаційне оскарження, є направлення повторної касаційної скарги скаржником у найкоротший строк. Разом з тим, значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги, вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Оцінюючи доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд також враховує, що скаржник фактично не навів жодних обставин, які б свідчили про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного подання належно оформленої касаційної скарги. Так, у заяві військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що не є самостійним розпорядником бюджетних коштів, а надходження коштів для сплати судового збору залежить від вищого командування та здійснюється із затримкою. Водночас такі обставини пов`язані з внутрішньою організацією діяльності суб`єкта владних повноважень та порядком його фінансування і не можуть розцінюватися як об`єктивні та непереборні перешкоди для реалізації процесуальних прав. Крім того, наведені у заяві доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Скаржником не надано доказів звернення до відповідних органів щодо виділення коштів для сплати судового збору, доказів фактичної відсутності бюджетних асигнувань у відповідний період, а також документів, які б підтверджували дату надходження коштів та неможливість здійснення платежу раніше. Суд також враховує, що заявник помилково зазначає про повернення первинної касаційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору, тоді як, як убачається з ухвали Верховного Суду від 30 квітня 2026 року, касаційну скаргу було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України через відсутність належним чином викладених підстав касаційного оскарження. Отже, наведені у заяві пояснення не узгоджуються з фактичними обставинами справи та не можуть бути прийняті Судом як належне обґрунтування причин пропуску процесуального строку. Саме по собі посилання на право особи на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення також не є безумовною підставою для поновлення строку касаційного оскарження, оскільки таке право повинно реалізовуватися з дотриманням вимог процесуального закону щодо строків звернення до суду та за наявності належного обґрунтування причин їх пропуску. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та довести ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України») У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого е право доступу до суду, не є абсолютним: воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (N°32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Отже, станом на дату постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України, постановив: У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 380/9543/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. Головуючий І. В. Дашутін Судді А. Г. Загороднюк В. М. Соколов