LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС420/19655/24

від 21.04.2026 · Адміністративна

УХВАЛА 21 квітня 2026 року м. Київ справа №420/19655/24 адміністративне провадження №К/990/15781/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Дашутіна І. В., суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі № 420/19655/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, установив: 21 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 27 травня 2024 року № 89-24, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, 21 червня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (справа № 420/19659/24), у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 27 травня 2024 року № 90-24, яким ОСОБА_3 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно ОСОБА_3 . 25 червня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (справа № 420/20125/24), у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України від 27 травня 2024 року № 91-24, яким ОСОБА_4 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - зобов`язати Державну міграційну службу України прийняти рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стосовно ОСОБА_4 . Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 420/19655/24 задоволено клопотання ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , про об`єднання справ в одне провадження, об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 420/19655/24, № 420/19659/24 та № 420/20125/24 за позовами ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі № 420/19655/24. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України). Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право, за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження. Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Як убачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу № 420/19655/24 у спрощеному позовному провадженні. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на «а», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначає та належним чином обґрунтовує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для учасника справи, а також, на переконання скаржника, суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності. Таким чином, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі наводить підстави, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що потребує перевірки. За наявності таких підстав оскаржуване рішення підлягає перегляду в касаційному порядку. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Підставою касаційного оскарження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував пункти 1, 13 частини першої статті 1 Закону України, статті 9, 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» без врахування висновків Верховного Суду викладених у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 825/1312/16, від 10 грудня 2019 року у справі № 825/1297/16, від 06 березня 2020 року у справі № 813/2172/17, від 20 січня 2020 року у справі № 813/3813/16 та від 20 січня 2020 року у справі № 815/4355/17. Крім того, в касаційній скарзі підставою касаційного оскарження вказується пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування якого скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» щодо питання визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з країни походження - російська федерація, після 24 лютого 2022 року (початку повномасштабного вторгнення). Також підставою касаційного оскарження визначено пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме пункт 1 частини другої статті 353 КАС України. Обґрунтування скаржника наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а також посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, є достатньо мотивованим та потребують перевірки в межах таких доводів. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України, постановив: Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі № 420/19655/24. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу № 420/19655/24. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Головуючий І. В. Дашутін Судді А. Г. Загороднюк В. М. Соколов

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»