Постанова 4818 № 638/5027/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 638/5027/25 Номер провадження 22-ц/818/564/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., представника позивача адвоката Коваля А.П., представника ХМР Кукуєва В. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року в складі судді Семіряд І.В. по справі № 638/5027/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної військової адміністрації, Харківської міської ради, Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні та володінні майном шляхом зняття заборони відчуження, - В С Т А Н О В И В: У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської обласної військової адміністрації, Харківської міської ради, Державного підприємства «Харківський завод електроапаратури», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про усунення перешкод у користуванні та володінні майном шляхом зняття заборони відчуження. Позовна заява мотивована тим, що він на законній підставі, як член сім`ї своїх батьків, постійно проживає та зареєстрований з 06 червня 2006 року у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_7 . Після смерті батька його мати ОСОБА_2 12 лютого 2025 року набула право власності на 140/300 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Іншими співвласниками будинку є треті особи ОСОБА_3 (60/300 часток), ОСОБА_4 (100/900 часток), ОСОБА_5 (100/900 часток) та ОСОБА_6 (100/900 часток). Зазначив, що ОСОБА_2 перебуває у немічному стані, а тому він займався оформленням на неї спадщини після смерті батька, у ході чого дізнався, що вказаний будинок перебуває під обтяженням «заборона», яке було зареєстроване Першою Харківською державною нотаріальною конторою 24 квітня 2001 року на рішення Облвиконкому від 22 січня 1986 року. Як йому стало відомо, на підставі рішень Харківського міськвиконкому № 145-48 від 13 травня 1987 року і Облвиконкому № 85 від 22 січня 1986 року, № 533 від 21 грудня 1987 року, № 288 від 20 червня 1988 року, № 57 від 20 лютого 1989 року ДП «Харківський завод електроапаратури» здійснювало відселення приватних домоволодінь під реконструкцію в 351 мікрорайоні кварталу по АДРЕСА_2 . У зв`язку з цим завод просив нотаріальну контору накласти обтяження на визначений ним перелік будинків, в т.ч. АДРЕСА_3 , з метою недопущення їх відчуження та інших операцій. Однак рішення щодо відселення і вилучення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , завод так і не виконав дотепер, компенсацію не надав, мешканців не відселив, земельну ділянку не вилучив, та з 2010 року перебуває у стані ліквідації. Вважав, що подальша дія зазначеного обтяження втратила своє призначення та суперечить чинному законодавству, на невизначений час продовжує обмежувати його права і права власників будинку. Вказав, що обтяження на будинок створює йому перешкоди у володінні та користуванні нерухомим майном, зокрема, після смерті батька перешкоджає зареєструвати у будинку членів його сім`ї, отримувати дозволи компетентних органів щодо здійснення будівництва та проведення капітального ремонту. Просив скасувати обтяження «заборона» (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5620447, зареєстроване 07 вересня 2007 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою на підставі рішення Облвиконкому б/н від 22 січня 1986 року, яке внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно архівного номеру 2790153HARKOV1, архівна дата 24 квітня 2001 року, дата виникнення 21 квітня 2001 року, номер реєстру 14248, внутр. № 3701F63925F2282F3B5А на будинок АДРЕСА_1 . 14 квітня 2025 року представником Харківської обласної військової адміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивач помилково посилається на рішення Облвиконкому від 21 грудня 1987 року № 533, яке прийнято за наслідком рішення Харківського міськвиконкому № 145-48 від 13 травня 1987 року № 145-48 «Про будівництво житлового кварталу по АДРЕСА_2 », оскільки згідно додатку до нього до переліку будинків, які належать громадянам на праві приватної власності та підлягають знесенню, взагалі не входить житловий будинок АДРЕСА_1 . Разом з тим, виконавчим комітетом Харківської міської Ради народних депутатів прийнято рішення від 25 грудня 1985 року № 433-3, яким постановлено вилучити у громадян земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, що належать їм на праві приватної власності згідно із додатками до вказаних рішень (у тому числі домоволодіння по АДРЕСА_1 ) та відвести земельні ділянки Виробничому об`єднанню «Харківський завод Електроапаратури» для будівництва житлових будинків і об`єктів обслуговування населення в мікрорайоні АДРЕСА_4 . Виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів прийнято рішення від 22 січня 1986 року № 35 «Про знесення індивідуальних житлових будинків, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво». До переліку житлових будинків, які дозволено зносити, віднесено, у тому числі, будинок, де мешкає позивач. Вказане рішення, що стало підставою для реєстрації обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, прийняте відповідно до норм чинного на час його прийняття законодавства, на теперішній час не втратило чинність, не скасоване та не визнано недійсним. Отже, зареєстрована заборона не втратила свого призначення та не може бути скасована судом. Невиконання на даний час рішення виконкому само по собі не припиняє його дію. До того ж, у позивача ОСОБА_1 відсутнє право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . У матеріалах справи відсутні докази того, що заборона відчуження вказаного об`єкта нерухомого майна накладена в інтересах ДП «Харківський завод електроапаратури», та того, що останньому були передані в користування, володіння чи розпорядження земельні ділянки, зокрема по АДРЕСА_1 . Отже, ДП «Харківський завод електроапаратури» не є належним відповідачем у справі. Зняття заборони з житлового будинку АДРЕСА_1 вже було предметом спору у справі № 638/10194/21 за позовом матері позивача, у задоволенні якого рішенням суду від 31 січня 2023 року відмовлено. Позивач обізнаний про обтяження на вказаний житловий будинок, як мінімум, з моменту першого звернення до суду, а саме 06 липня 2021 року, тож ним пропущений строк на звернення до суду. 14 квітня 2025 року представником позивача адвокатом Ковалем А.П. подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що збереження обтяження будинку, внаслідок чого позивач невизначено тривалий час не може здійснити правомочності законного користувача нерухомого майна щодо його обслуговування та відновлення, не відповідає принципу правової визначеності. Позивач зареєстрований у батьківському будинку як член сім`ї співвласника, але має свою сім`ю та до початку 2024 року фактично проживав за іншою адресою. З 2024 року його мати потребує догляду, тож позивач прийняв рішення жити з нею, у лютому 2025 року оформив на неї спадщину, тоді і дізнався про обтяження. У зв`язку з переїздом до матері виникла потреба у капітальному ремонті будинку та отриманні відповідних дозволів. Про судовий спір матері щодо вказаного обтяження у 2022 році позивач не знав, а відмова у позові ОСОБА_2 не позбавляє його права звернутися до суду з власним позовом. 01 липня 2025 року представником відповідача Харківської міської ради подано пояснення у справі, у яких зазначено, що позивач не є власником/співвласником вказаного об`єкта нерухомості. Реєстрація в житловому приміщені забезпечує лише право на проживання і не дає підстав вважати позивача власником будинку або особою, яка володіє ним на підставі закону чи договору або іншій законній підставі. Позивачем не обґрунтовано та не доведено, які саме його права порушуються, не визнаються або оспорюються відповідачами. Власник житла, який має право вимоги за вказаним позовом ОСОБА_2 вже зверталась до суду із позовною заявою про зняття заборони з нерухомого майна (справа № 638/10194/21), та їй відмовлено у зв`язку з недоведеністю підстав для скасування обтяження нерухомого майна. Судове рішення ОСОБА_2 не оскаржувалось та набрало законної сили. Рішення виконавчого комітету Харківського обласної ради народних депутатів від 22 січня 1986 року № 35 «Про знесення будинків, що належать громадянам на праві особистої власності у зв`язку з відведенням земельних ділянок під будівництво» є таким, що видано у відповідності до чинного на той час законодавства, не скасоване у судовому порядку, недійсним не визнано. Отже, зареєстрована заборона відчуження спірного майна не втратила свого призначення та не може бути скасована. Посилання позивача на те, що термін виконання рішень виконавчого комітету сплив ще у 1990 році, є лише припущенням та не відповідає змісту самих рішень. До того, ж рішення виконавчого комітету Харківської міської Ради народних депутатів від 13 травня 1987 року № 145-48, на яке посилається позивач, взагалі не стосується обставин справи. Натомість, невиконання рішення виконавчого комітету Харківського обласної ради народних депутатів від 22 січня 1986 року № 35 «Про знесення будинків, що належать громадянам на праві особистої власності у зв`язку з відведенням земельних ділянок під будівництво» само по собі не припиняє його дію, оскільки в цьому рішенні не зазначено строк його виконання. Крім того, матеріали справи не містять доказів виконання чи невиконання покладених на ДП «Харківський завод електроапаратури» зобов`язань щодо надання житла та виплати грошової компенсації у зв`язку з відселенням зі спірного домоволодіння у порядку встановленому чинним на той час законодавством. Отже, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують доводи позивача щодо невиплати власникам житла компенсації. Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не є співвласником будинку, з якого просить зняти обтяження, ним не доведено, які саме його права та законні інтереси порушено, отже він не має права вимоги у цій справі, тому його позов задоволенню не підлягає. На вказане судове рішення 25 липня 2025 року через суд першої інстанції представник ОСОБА_1 адвокат Коваль А.П. до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов. Апеляційна скарга мотивована тим, що він володіє будинком на законній підставі як член сім`ї співвласника, а зареєстроване обтяження створює йому перешкоди у володінні і користуванні будинком, зокрема, перешкоджає йому зареєструвати члена своєї сім`ї (дочку) та отримати дозволи компетентних органів щодо розробки проекту та здійснення будівництва, капітального ремонту будинку. Спірна заборона була запроваджена саме з метою не допустити реєстрації будь-яких осіб у будинках, що були заплановані під знесення, і недопущення у них будівельних робіт. Обтяженням порушуються його права на підтримання будинку у належному стані шляхом замовлення і затвердження відповідного проекту реконструкції і капітального ремонту будинку, якому майже 100 років, чим порушено його право на житло. 15 серпня 2025 року від Харківської обласної державної адміністрації через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 не є ані власником, ані співвласником спірного об`єкта нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем не доведено, які саме його права та законні інтереси порушено. Рішення виконавчого комітету Харківської обласної Ради народних депутатів від 22 січня 1986 року № 85 «Про знесення індивідуальних житлових будинків, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво», яке стало підставою для реєстрації обтяження у вигляді заборони відчуження нерухомого майна, прийняте відповідно до норм чинного на час його прийняття законодавства, на теперішній час не втратило чинність, не скасоване та не визнано недійсним. Отже, зареєстрована Першою Харківською міською державною нотаріальною конторою заборона відчуження спірного майна не втратила свого призначення та не може бути скасована судом, так як рішення, що стали підставою для накладення обтяження, є чинними та підлягають виконанню. У вказаному рішенні не зазначено строк його виконання. У матеріалах справи відсутні докази невиплати позивачу компенсації у відповідності до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1961 року № 468. 27 серпня 2025 року поштою Харківська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила поновити строк для його подачі, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено свого права на звернення з позовом про усунення перешкод у користуванні та володінні майном. ОСОБА_1 не є належним позивачем, оскільки не є співвласником будинку. Реєстрація в житловому приміщенні забезпечує лише право на проживання. Наявність у реєстрі відомості про заборону відчуження майна не може бути підставою для відмови у реєстрації місця проживання особи. Власниця будинку ОСОБА_2 вже зверталась до суду з позовом про зняття обтяження, та їй відмовлено. Як на поважні причини пропуску строку на подачу відзиву ХМР посилалась на запровадження воєнного стану, що ускладнило умови роботи, зменшення чисельності працівників, ракетні обстріли. З огляду на те, що копію апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження ХМР отримала поштою 12 серпня 2025 року, а відзив подала 27 серпня 2025 року, тобто пропуск строку є незначним, вважаючи викладені відповідачем причини пропуску строку поважними, колегія суддів вважає за можливе продовжити ХМР встановлений ухвалою суду строк на подачу відзиву та прийняти поданий нею відзив до розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Коваля А.П., який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_8 , який проти скарги заперечував, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 06 червня 2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №651220-2021 від 18 лютого 2021 року (а.с. 6-7 том 1). Власниками будинку АДРЕСА_1 є: ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 лютого 2025 року, розмір частки 140/300; ОСОБА_3 , розмір частки 60/300; ОСОБА_4 , розмір частки 100/900; ОСОБА_5 , розмір частки 100/900; ОСОБА_6 , розмір частки 100/900 (а.с. 8-11 том 1). Будинок по АДРЕСА_1 перебуває під обтяженням: заборона на нерухоме майно (архівний запис), реєстраційний номер обтяження 5620447, зареєстроване 07 вересня 2007 року Першою Харківською державною нотаріальною конторою на підставі рішення Облвиконкому б/н від 22 січня 1986 року, яке внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна згідно архівного номеру 2790153HARKOV1, архівна дата 24 квітня 2001 року, дата виникнення 21 квітня 2001 року, номер реєстру 14248, внутр. № 3701F63925F2282F3B5А (а.с. 10-12 том 1). Виконавчим комітетом Харківської міської Ради народних депутатів було прийнято рішення від 25 грудня 1985 року №433-3, яким постановлено вилучити у громадян земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, які належать їм на праві приватної власності, та відвести їх (земельні ділянки) Виробничому об`єднанню в «Харківський завод Електроапаратури» для будівництва житлових будинків і об`єктів обслуговування населення. 22 січня 1986 року виконавчим комітетом Харківської обласної Ради народних депутатів було прийнято рішення № 85 «Про знесення індивідуальних житлових будинків, у зв`язку з відведенням земельних ділянок під державне будівництво», яким затверджено рішення Харківської, Куп`янської міських, Харківської, Балаклійської, Куп`янської районних Рад народних депутатів в частині, що стосується зносу індивідуальних житлових будинків згідно додатку. Вказане рішення прийнято з урахуванням рішення Харківської міської Ради народних депутатів від 25 грудня 1985 року № 433-3 та відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР від 15 грудня 1961 № 1131 «Про порядок відшкодування громадянам вартості належних їм житлових будинків, інших будівель та пристроїв, що зносяться у зв`язку з вилученням земельних ділянок для державних або суспільних потреб, і забезпечення їх житловою площею» в Редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 21 жовтня 1983 року № 1015 (а.с. 65-70, 80-82 том 1). До переліку житлових будинків, які дозволено зносити, віднесено, у тому числі, будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , для відведення земельної ділянки Харківському заводу електроапаратури для будівництва житлових будинків і об`єктів обслуговування населення у мікрорайоні АДРЕСА_4 (а.с. 70, 82 том 1). Рішенням виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Харкова від 04 лютого 1986 року № 30/6 затверджено оціночні акти за адресами, земельні ділянки за якими підлягають вилученню, а будинки - знесенню, на підставі рішення міськвиконкому № 433-3 від 25 грудня 1985 року, затвердженого рішенням облвиконкому № 85 від 22 січня 1986 року, зокрема, по АДРЕСА_1 ; зобов`язано забудовника виплатити грошову компенсацію власникам будинків і зелених насаджень при пред`явленні ними правовстановлюючих документів (а.с. 21-22 том 1). ДП «Харківський завод електроапаратури» звернувся до Першої нотаріальної контори м. Харкова листом від 30 березня 2001 року, в якому вказав, що згідно рішень Харківського міськвиконкому № 145-48 від 13 травня 1987 року і Облвиконкому № 85 від 22 січня 1986 року, № 533 від 21 грудня 1987 року, № 288 від 20 червня 1988 року, № 57 від 20 лютого 1989 року ДП «Харківський завод електроапаратури» здійснювало відселення приватних домоволодінь під реконструкцію в 351 мікрорайоні кварталу по АДРЕСА_2 . У результаті проведеної роботи з відселення у 351 мікрорайоні були повністю або частково відселені домоволодіння з наданням квартир володільцям. Наразі має місце низка випадків оформлення документів купівлі-продажу домоволодінь, які вже не існують. Для попередження порушень законодавства просило накласти заборону купівлі-продажу та інших операцій без узгодження з керівництвом заводу та Дзержинським виконкомом домоволодінь кварталу по вул. Самарській, зокрема, вул. Клочківська, будинки з 161 по 179 (а.с. 19-20 том 1). Відповідно до наказу № 277 від 03 вересня 2010 року в.о. Генерального директора Національного космічного агентства України Бауліна С.О. Державне підприємство «Харківський завод «Елетроапаратури» ліквідовано, для чого було утворено ліквідаційну комісію (а.с. 23 том 1). У 2021 році ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом у справі № 638/10194/21 про зняття заборони з нерухомого майна, у задоволенні якого рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року відмовлено. Рішення набрало чинності 14 березня 2023 року (а.с. 95-106 том 1). Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Згідно статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб. Право користування чужим майном передбачено у статтях 401-406 ЦК України. Права члена сім`ї власника житла на користування цим житлом визначено у статті 405 ЦК України, у якій зазначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Нормами статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно зі статтею 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. У частині першій статті 156 ЖК України не визначені правила про самостійний характер права члена сім`ї власника житлового будинку на користування житловим приміщенням, не визначена і природа такого права. Передбачено право члена сім`ї власника житлового будинку користуватися житловим приміщенням нарівні з власником, що свідчить про похідний характер права користування члена сім`ї від прав власника. Зазначена норма не передбачає і самостійного характеру права користування житловим приміщенням, не вказує на його речову чи іншу природу. За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. При цьому позивачем є особа, яка подала позов, або в інтересах якої подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами ж є особи, до яких пред`явлено позовні вимоги. Належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення. Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача. Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21, від 26 липня 2023 року у справі № 444/3738/21. У пункті 114 постанови Великої Палати верховного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити». Не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що зареєстрований і проживає у будинку АДРЕСА_1 на законній підставі як член сім`ї співвласника, а зареєстроване обтяження заборона відчуження будинку, накладена ще у 2001 році у зв`язку з прийняттям рішення облвиконкому про знесення будинку і вилучення земельної ділянки на користь Харківського заводу електроапаратури для будівництва житлових будинків і об`єктів обслуговування населення, створює йому перешкоди у володінні і користуванні будинком і порушує його житлові права. Разом з тим, за своєю природою заборона відчуження нерухомого майна обмежує саме право власності власника нерухомості, забороняючи йому розпоряджатися майном на свій розсуд. ОСОБА_1 не є співвласником домоволодіння за вказаною адресою і не уповноважений розпоряджатися ним, а має лише право на проживання у ньому як син співвласниці ОСОБА_2 . Отже, наявність заборони відчуження будинку, тобто обмеження права на розпорядження майном, не порушує права ОСОБА_1 , оскільки він не має правомочності власника на розпорядження будинком. Таким чином, оскільки позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, висновки суду першої інстанції про відмову у позові є правильними. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що оскаржуване обтяження - заборона відчуження будинку перешкоджає йому зареєструвати члена своєї сім`ї (дочку) та отримати дозволи компетентних органів щодо розробки проекту та здійснення будівництва, капітального ремонту будинку, колегія суддів вважає необґрунтованими. Наявність у реєстрі відомостей про заборону відчуження майна не може бути підставою для відмови у реєстрації місця проживання особи за відсутності заборони декларування/реєстрації місця проживання (перебування) у такому житлі. Заборона відчуження нерухомого майна, яке не перебуває в іпотеці, не належить до підстав для відмови у декларуванні/реєстрації місця проживання (перебування), що передбачені п. 87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №

265. Доказів того, що позивач звертався до уповноважених органів із заявою про реєстрацію місця проживання своєї дочки за вказаною адресою, та йому відмовлено, суду не надано. Щодо здійснення будівництва та отримання відповідних дозвільних документів, то такі дії також відносяться до правомочностей власника майна, адже для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, оформлення будівельного паспорту необхідно подати уповноваженому органу копії документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; право власності на будівлю чи споруду (частина 3 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункт 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою КМУ від 13 квітня 2011 №466, п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 05 липня 2011 року № 103). При цьому, доказів неможливості для власника будинку отримати відповідні дозвільні документи за наявності заборони відчуження суду також не надано. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду не спростовують. При цьому, ОСОБА_2 як співвласниця будинку не позбавлена права на звернення до суду з відповідним позовом про скасування обтяження, з обґрунтуванням його іншими підставами, ніж у 2021 році, з урахуванням реєстрації її права власності у 2025 році. Також відповідне право мають інші співвласники будинку, прав яких безпосередньо стосується спірне обтяження, та які залучені до участі у цій справі як треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 10 липня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 20 квітня 2026 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина