Постанова 4818 № 636/2426/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 636/2426/17 Номер провадження 22-ц/818/1039/24 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 березня 2024 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Бурлака І.В, Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., представника позивача адвоката Биченко А.О., представника відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 листопада 2023 року в складі судді Гуменного З.І. у справі № 636/2426/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації», державний реєстратор державний нотаріус Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна, Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, Відділ державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та скасування рішення державного реєстратора, В С Т А Н О В И В: У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП «Чугуївське МБТІ»), державний реєстратор державний нотаріус Чугуївської державної нотаріальної контори (далі Чугуївська ДНК) Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна, Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, Відділ державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області, про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та скасування рішення державного реєстратора. Позов мотивовано тим, що в березні 1963 року його батько ОСОБА_4 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 та колишньою дружиною ОСОБА_6 . побудували будинок АДРЕСА_1 . Невдовзі після побудови вказаного будинку шлюбні відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 були припинені, у зв`язку з чим рішенням народного суду м. Чугуєва від 21 серпня 1964 року за ОСОБА_7 визнано право власності на 1/4 частину домоволодіння. Також, вказаним рішенням будинок було розподіллено таким чином: за ОСОБА_5 визначено 1/2 частину будинку ; ОСОБА_4 та ОСОБА_7 по 1/4 частини будинку, при цьому її частка була визначена за рахунок зменшення з 1/2 до 1/4 частки будинку, належної ОСОБА_4 28 грудня 1964 року між власниками була укладена мирова угода, відповідно до якої ОСОБА_7 отримала грошову компенсацію за 1/4 частину вказаного будинку в сумі 1200 крб, яка мала бути сплачена до 10 травня 1965 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказана угода була затверджена судом, не оскаржена та після 08 січня 1965 року співвласниками вказаного будинку залишились ОСОБА_5 та її син ОСОБА_4 . Проте, ОСОБА_4 документально не оформив право на спірну частину вказаного будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Належна йому 1/2 частина вказаного будинку успадкована його дружиною ОСОБА_8 , яка на 1/4 частину будинку оформила право власності, а на іншу отриману в спадок 1/4 частину будинку право власності оформлено не було. 15 грудня 2012 року ОСОБА_9 належну їй 1/4 частину вказаного будинку подарувала своєму синові ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла. Після її смерті відкрито спадщину на 1/4 частина будинку, право власності на яку після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 належним чином оформлено не було. Проте, 09 жовтня 2010 року КП «Чугуївське міжміське бюро технічної' інвентаризації» було зареєстровано право власності на 1/4частину будинку за ОСОБА_10 та в свою чергу 04 квітня 2017 року державним реєстратором - державним нотаріусом Оксендлєр О.Б. прийнято рішення про реєстрацію права власності на 1/4 частину вказаного будинку на ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . 16 травня 2017 року державним нотаріусом Оксендлєр О.Б. було видано спадкоємиці ОСОБА_11 - ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину на спірну частину вказаного будинку та зареєстровано за нею право власності на вказане майно. Вважає, що державним нотаріусом Оксендлєр О.Б. свідоцтво на спадщину ОСОБА_2 було видано на підставі незаконного рішення про реєстрацію права власності на частину будинку за ОСОБА_11 , оскільки останньою за життя було відчужено вказане майно. Вважає, що спірна частка будинку належала його матері ОСОБА_9 та успадкована ним після її смерті. Також зазначав, що в результаті невірного перекладу з української мови та навпаки, в особистих документах його прізвище та його батьків було викладено по різному, що обумовлює необхідність встановлення факту родинних відносин між ним та матір`ю. Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_3 просив встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , як між сином та матір`ю; - визнати за ним право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ; - скасувати рішення КП «Чугуївське міжміське бюро технічної інвентаризації від 09 жовтня 2010 року про державну реєстрацію права приватної власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 ; - скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О.Б. № 34616153 від 04 квітня 2017 року про державну реєстрацію права приватної спільно часткової власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_11 - визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 серія та номер №1-1144, НМО № 025256, видане 16.05.2017 року Чугуївською державною нотаріальною конторою Харківської області Кайдаловій Н.А. - скасувати рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О.Б. від 16.05.2017 року № 35191933 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 25 жовтня 2017 року ОСОБА_2 подано заперечення на позовну заяву, в якій просила позов залишити без задоволення. Заперечення мотивовано тим, що сторонами мирової угоди не було виконано її умови, кошти не було сплачено, а тому ОСОБА_4 не набув право власності на вказане майно. Квитанція, яка долучена позивачем до позовної заяви, не стосується виконання мирової угоди, вказані кошти було сплачено в межах виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_10 на утримання доньки. Також просила застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки порушене право та існування мирової угоди позивачу було відомо ще 13 березня 2014 року. Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_3 задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_9 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , як між сином та матір`ю. Визнано за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , право власності на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 . Скасовано рішення КП «Чугуївське МБТІ» від 09 жовтня 2010 року про державну реєстрацію права приватної власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 . Скасовано рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О.Б. 34616153 від 04.04.2017 про державну реєстрацію права приватної спільно часткової власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_11 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 серія та номер № 1-1144, НМО № 025256, видане 16.05.2017 року Чугуївською державною нотаріальною конторою Харківської області на ім`я ОСОБА_2 . Скасовано рішення державного реєстратора - державного нотаріуса Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр О.Б. від 16.05.2017 року № 35191933 про державну реєстрацію права приватної спільної часткової власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено належними доказами. Зважаючи, що на підставі мирової угоди ОСОБА_6 було відчужено належну їй 1/4 частину будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_4 , то підстави для реєстрації права власності на вказане майно за нею та в подальшому за її спадкоємицею ОСОБА_2 були відсутні, а тому рішення КП «Чугуївське МБТІ» від 09 жовтня 2010 року та державного нотаріуса Чугуївської ДНК від 16 травня 2017 року підлягають скасуванню. Після смерті ОСОБА_4 спірне майно успадковане ОСОБА_9 та в подальшому її сином ОСОБА_3 , а тому позов в частині визнання права власності на 1/4 частину будинку є обґрунтованим. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення заявленого позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням суду від 21 серпня 1964 року спірне домоволодіння було розподілена між її матір`ю - ОСОБА_6 , її батьком - ОСОБА_4 та матір`ю її батька - ОСОБА_5 . Доказів що підтверджують право матері позивача ОСОБА_9 , на 1/4 частини домоволодіння, яка належала ОСОБА_6 , позивачем не надано через їх фактичну відсутність. Квитанція від 12 травня 1965 року про сплату 1 200 рублів судовому виконавцю на погашення заборгованості зі сплати аліментів згідно виконавчого листа не стосується мирової угоди, яка була розірвана 09 червня 1965 року у зв`язку з несплатою коштів. Зазначає, що право власності її матері ОСОБА_6 на 1/4 частину будинку не було скасовано і належала її матері що було відомо іншим співвласникам, та ними свідомо не здійснювались дії щодо реєстрації права власності на це майно, а не у зв`язку з недбалістю, як зазначав позивач у позові. Вважає, що нею правомірно було успадковано 1/4 частину будинку, а тому підстави для визнання права власності на це майно за позивачем відсутні. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача адвоката Биченко А. О., який проти скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чугуївського міської Ради депутатів трудящих від 28 липня 1959 року ОСОБА_4 надано земельну ділянку по АДРЕСА_3 для індивідуального будівництва житлового будинку (том 2, а.с.22). Відповідно до акту про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння 20 грудня 1962 року житловий будинок по АДРЕСА_2 введено в експлуатацію. Забудовник ОСОБА_4 (том 2, а.с. 25). Рішенням Чугуївського міського народного суду Харківської області від 21 серпня 1964 у справі № 2-249 за ОСОБА_10 визнано право власності на 1/4 будинку, розташованого в АДРЕСА_3 та який належить на праві власності в 1/2 частини ОСОБА_4 . Інша 1/2 частина спірного домоволодіння належить ОСОБА_5 на підставі ухвали Чугуївського міського народного суду від 16 липня 1963 року (т. 1 а.с. 26, том 2 ,а.с. 17, 16). Ухвалою Народного суду м. Чугуєва Харківської області від 28 грудня 1964 року у справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про реальний поділ домоволодіння, затверджено мирову угоду відповідно до якої на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покладено обов`язок сплатити до 10 травня 1965 року ОСОБА_10 1200 рублів в рахунок її 1/4 частини будинку, розташованого в АДРЕСА_3 . Зазначена ухвала набрала законної сили 08 січня 1965 року (т. 1 а.с. 23, 24). Відповідно до квитанції від 12 травня 1965 року серії АВ № 008552 судовим виконавцем Народного суду м. Чугуєва Харківської області від ОСОБА_13 на користь ОСОБА_10 прийнято грошові коштів в розмірі 1200 руб. (т. 1 а.с. 24, 25). Рішенням Народного суду Харківської області від 09 червня 1965 року мирову угоду, затверджену Чугуївським народним судом від 28 грудня 1964 року у зв`язку з невиконанням умов договору та спливу строк виконання мирової угоди ОСОБА_14 та ОСОБА_5 ухвалено вважати такою, що не підлягає виконанню (т. 3, а. с. 146) Відповідно до Свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого російською мовою ІНФОРМАЦІЯ_8 у м. Чугуїв, Харківської області народився « ОСОБА_3 », батьками якого вказані « ОСОБА_15 » та « ОСОБА_16 » (т. 1 а.с. 17). 02 лютого 1974 року між зазначеними особами укладено шлюб, та згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 присвоєно прізвище російською мовою « ОСОБА_17 » (т. 1 а.с. 18). ІНФОРМАЦІЯ_9 померла ОСОБА_5 , після її смерті відкрилась спадщина 1/2 частина житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_3 , яка успадкована таким чином 1/3 частини спадкового майна прийняла її дочка ОСОБА_18 , що становить 1/4 частину спірного будинку, та 1/3 частина спадщини успадкована ОСОБА_3 , що становило 1/6 частину від загального розміру будинку (том 2, а.с. 177, 181,182) ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , (т. 1 а.с. 20). За життя 21 липня 2008 року ним було складено заповіт, за яким усе майно ОСОБА_4 заповів дружині ОСОБА_9 , яка 26 листопада 2009 року звернулась з заявою про прийняття спадщини (т. 2, а.с. 8, 14). Донька спадкодавця ОСОБА_19 відмовилась від спадщини після смерті ОСОБА_20 , про що нею складено заяву (т. 2, а.с. 13) 26 листопада 2009 року державним нотаріусом Чугуївської ДНК ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно - 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 29, том 2, а.с. 20). 15 грудня 2012 року за договором дарування ОСОБА_18 та ОСОБА_9 було відчужено 7/12 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 39-42). ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла (том 1.а.с. 21). Після її смерті з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_2 (том 2, а.с. 48) Листом КП «Чугуївське МБТІ» від 17 червня 2015 року повідомлено, що згідно з реєстраційними матеріалами станом на 31 грудня 2012 року житловий будинок АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3 1/6 частина житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Чугуївськогою держнотконторою від 16 жовтня 2010 року № 1-3319 та 7/12 частин житлового будинку на підставі договору дарування від 15 грудня 2012 року № 2093. ОСОБА_10 1/4 частина на підставі рішення Чугуївського міськсуду від 21 серпня 1964 року, справа 2-429 (том 1, а.с. 221). Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, внесено запис від 09.10.2010 року, яким визначено право власності 1/4 частки житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 на підставі рішення Чугуївського міського народного суду від 21.08.1964 року по справі № 2-249 (т. 2, а.с. 64). 04 квітня 2017 року державним нотаріусом Чугуївської ДНК на підставі рішення Чугуївського міського народного суду від 21.08.1964 року по справі № 2-249 право власності на 1/4 частки житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_6 (том 2, а.с. 67). 16 травня 2017 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з 1/4 частини житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 (том 2, ас. 77). ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_9 , (т. 1 а.с. 22). Після її смерті з заявою про прийняття спадщини 19 вересня 2016 року звернувся ОСОБА_3 (том 1, а.с. 237). В цей же день ОСОБА_19 складено заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 (т. 2, а.с. 84). У статті 41 Конституції України та статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Статтею 1223 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкування відбувається у порядку черговості. Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Право власності спадкоємця на спадкове майно може підлягати захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до частини 1 та 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частинами 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах 1 та 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначає, що він є спадкоємцем ОСОБА_4 , який набув право власності на 1/4 житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 на підставі ухвали Чугуївського народного суду від 28 грудня 1964 року, якою було затверджено мирову угоду між власниками будинку. Відповідно до статті 115 ЦК УРСР 1963 року кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу своєї частки з спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділу не досягнуто, то за позовом будь-кого з учасників майно ділиться в натурі, коли це можливо без нерозмірної шкоди для його господарського призначення. В противному разі власник, що виділяється, одержує грошову компенсацію. Між тим, як вбачається з матеріалів справи, мирова угода від 28 грудня 1964 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в подальшому була скасована рішенням Народного суду Харківської області від 09 червня 1965 року у зв`язку з невиконанням її умов а саме несплатою 1200 рублів до 10 травня 1965 року. Отже, оскільки мирова угода скасована, то відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 набув право власності на спірну 1/4 частину житлового будинку, а тому вказане майно не входило до спадщини та не було успадкована ОСОБА_8 , а в подальшому і самим позивачем. За таких обставин судова колегія не вбачає підстав для визнання права власності на 1/4 житлового будинку, за адресою АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 . Щодо долученої до позовної заяви квитанції про сплату 1200 рублів, то у сукупності з іншими доказами даний документ беззаперечно не свідчить про виконання умов мирової угоди, оскільки вказана квитанція не містить даних, що платіж виконано саме на виконання ухвали суду від 28 грудня 1964 року, а не в межах іншого судового провадження. Щодо вимог про скасування рішень про державну реєстрацію права власності КП «Чугуївським МБТІ» та в подальшому державним нотаріусом Чугуївської ДНК, то вказані вимоги є похідними від вирішення питання щодо визнання права власності, а тому вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів порушення його майнових прав внаслідок таких дій. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позову ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та скасування рішення державного реєстратора без задоволення. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідачкою при зверненні до апеляційного суду сплачено 4829,63 грн. Зважаючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, вказана сума підлягає стягненню на її користь з позивача. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 22 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Комунальне підприємство «Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації», державний реєстратор державний нотаріус Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області Оксендлєр Ольга Борисівна, Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, Відділ державної реєстрації Чугуївської міської ради Харківської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину та скасування рішення державного реєстратора залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) - 4829 (чотири тисячі вісімсот двадцять дев`ять) грн 63 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 25 березня 2024 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді І.В. Бурлака В.Б. Яцина