Постанова Київський апеляційний суд № 760/13041/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Унікальний номер справи № 760/13041/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/1742/2026Головуючий у суді першої інстанції -Українець В.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Верланов С.М., Невідома Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивувало тим, що 08.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 101095129, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 15000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів платіж повернення кредиту та сплати комісії і процентів мав бути внесений відповідачем 23.01.2023. Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені статтями 11, 12 закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-заява позичальника. Укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому були перераховані кошти на рахунок платіжної картки позичальника. 30.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» прийняло право вимоги за кредитним договором № 101095129 від 08.01.2023. Зазначено, що сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором було передано ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» від первісного кредитора. Сума заборгованості відповідача становить 60375,00 грн, що складається з 15000 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 43875,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією. Відповідачу була надіслана претензія від 07.03.2024, проте останнім заборгованість за кредитним договором не погашена. Просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 60375,00 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2024 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 15000,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 43875,00 грн простроченої заборгованості за сумою відсотків, 1500,00 грн простроченої заборгованості за комісією та 2422,40 грн судового збору. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що невиконання позивачем вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо надання повної та достовірної інформації про споживчий кредит, а також Паспорта споживчого кредиту до укладення договору є самостійною підставою для відхилення значної частини позовних вимог. Звертає увагу суду на те, що на офіційному веб-сайті кредитодавця tengo.ua, відповідно до договору № 101095129 від 08.01.2023, у розділі «Паспорт кредиту» прямо зазначено: «Відсутній паспорт кредиту по цьому договору». Вказана обставина, підтверджена належним чином завіреним скріншотом, свідчить про невиконання кредитодавцем вимог статей 9, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обов`язку надання споживачеві повної інформації та Паспорта споживчого кредиту до укладення договору. Посилається на частину п`яту статті 18 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої, у разі якщо кредитодавець не надав споживачу інформацію, передбачену законом до укладення договору, позичальник звільняється від обов`язку сплати процентів за користування кредитом та інших платежів. Зазначає, що оскільки сума нарахованих відсотків (43 875,00 грн) та комісії (1 500,00 грн) становить переважну частину заявленої до стягнення суми, зазначене порушення є підставою для відмови у задоволенні цих вимог. Крім того, скаржник посилається на надмірний розмір нарахованих процентів та комісій, зокрема реальну річну процентну ставку у розмірі 1052,00%, зазначену в пункті 8 індивідуальної частини договору, що, на його думку, свідчить про несправедливість та кабальний характер умов договору. Такий розмір процентів і платежів створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживача, фактично перетворюючи договір з інструменту фінансової допомоги на засіб отримання надмірного прибутку кредитодавцем, що суперечить принципам добросовісності, справедливості та розумності, передбаченим статтями 3, 627 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» недійсними є умови договору, які створюють значний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Крім того, скаржник зазначає, що його не було повідомлено про відступлення права вимоги новому кредитору - ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», що є порушенням його прав як боржника відповідно до статті 517 Цивільного кодексу України та свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов`язків. 22.07.2025 на адресу суду надійшов відзив від ТОВ ФК «Кредит Капітал», в якому заявник просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, скаргу без задоволеня, обгрунтовуючи це тим, що кредитний договір з ТОВ «Мілоан» був укладений належним чином в електронній формі (через одноразовий ідентифікатор), а позичальник підтвердив ознайомлення з усіма умовами, включаючи суму, строки, проценти та комісії. Зазначає, що відповідач мав доступ до правил кредитування, Паспорта споживчого кредиту та повної інформації до укладення договору, тому був належно поінформований. У відповідності до ч. 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що між сторонами було належним чином укладено кредитний договір в електронній формі, відповідач отримав грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн та не виконав взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, при цьому право вимоги за договором правомірно перейшло до позивача, наданий розрахунок заборгованості є належним і не спростований, а відповідач не подав відзиву та жодних доказів на заперечення позову, у зв`язку з чим суд вирішив справу за наявними матеріалами та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що 08.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір № 101095129, відповідно до якого товариство надало відповідачу грошові кошти в сумі 15 000,00 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій. Вказаний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням його персональних даних (ПІБ, дата народження, дані паспорта, РНОКПП, адреса проживання) та шляхом введення одноразового ідентифікатора. Відповідно до п. 1.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору, надати Позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості. Згідно з пунктами 1.2, 1.3 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 08.01.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 23.01.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 23.04.2023 (останнього дня строку кредитування). Відповідно до п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту: 1500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. За приписами пунктів 1.5.2, 1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3375,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 40500,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. На підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 15000,00 грн на кредит рах. № НОМЕР_1 позивачем надано платіжне доручення № 57258211 від 08.01.2023. 30.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №98-МЛ/Т. Згідно з витягом з реєстру боржників до вказаного договору відступлення прав вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до Відповідача. Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628,629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України). За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19. Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, укладений Кредитний договір № 101095129 від 08.01.2023, відповідає вимогам статей 205, 207, 638 ЦК України та статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки волевиявлення відповідача було виражене шляхом використання одноразового ідентифікатора, а зміст правочину зафіксований в електронному документі. За таких обставин цей договір є таким, що вчинений у письмовій формі та породжує для сторін відповідні права й обов`язки. На підтвердження виконання первісним кредитором свого обов`язку з надання кредитних коштів до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 57258211 від 08.01.2023, відповідно до якого на рахунок відповідача № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти у сумі 15 000,00 грн. Вказане платіжне доручення підтверджує належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором. Натомість, відповідач вказаний договір у встановленому порядку не оспорював, до кредитора щодо порушення з його боку укладеного договору не звертався. Матеріалами справи також підтверджується, що 30.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 98-МЛ/Т, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 101095129 від 08.01.2023. Як убачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором № 101095129 від 08.01.2023 становить 60 375,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту, 43 875,00 грн - прострочена заборгованість за процентами, 1 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією. Відповідач належними та допустимими доказами зазначений розрахунок не спростував, доказів повного або часткового погашення заборгованості не надав. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач довів наявність між сторонами кредитних правовідносин, факт надання відповідачу грошових коштів та набуття ним права вимоги за договором та наявність непогашеної заборгованості. Доводи апеляційної скаргипро ненадання позивачем Паспорта споживчого кредиту та інформації, передбаченої Законом України «Про споживче кредитування» є необгрунтованими, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання вимог законодавства позивачем надано Паспорт споживчого кредиту №101095129, який містить основні умови кредитування, зокрема розмір кредиту - 15000,00 грн, строк кредитування - 105 днів, пільговий період - 15 днів, процентну ставку - 1,50 % на день у межах пільгового періоду та 3,00 % на день у межах поточного періоду, а також інформацію щодо орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача. Із матеріалів справи також убачається, що укладення кредитного договору здійснювалось шляхом заповнення відповідачем анкети-заяви та подальшого акцепту умов договору в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» свідчить про підтвердження відповідачем ознайомлення з умовами кредитування. Так, відсутність Паспорта споживчого кредиту в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця не є належним доказом ненадання такої інформації до укладення договору, оскільки не спростовує факту ознайомлення відповідача з відповідною інформацією на етапі укладення договору. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що Об`єднана палата Касаційного цивільного суду в постанові від 23.05.2022 у справі №393/126/20 відступила від раніше зроблених висновків у постановах КЦС від 02.12.2020 у справі № 284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі № 313/346/20 та від 26.12.2019 у справі №467/555/19, про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. У справі, що переглядалася, ключовим питанням, було те, чи належить паспорт споживчого кредиту до письмової форми договору споживчого кредитування. КЦС зауважив, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Однак, на думку ОП КЦС, потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Проте у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Отже, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, паспорт споживчого кредиту не є складовою кредитного договору, а тому доводи апелянта щодо його ненадання не впливають на дійсність договору та обсяг зобов`язань сторін. У апеляційній скарзі скаржник посилається на статтю 18 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої недійсними є умови договору, які створюють значний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Разом з тим, обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на сторону, яка на них посилається, проте, апелянтом не наведено конкретних умов договору, які б відповідали ознакам несправедливих у розумінні наведеної норми, а також не надано належних і допустимих доказів існування істотного дисбалансу прав та обов`язків сторін. Відповідно до статей 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Як убачається з матеріалів справи, відповідач, укладаючи кредитний договір, погодився з його умовами, у тому числі щодо розміру процентної ставки та порядку її нарахування. Тобто, сам по собі розмір процентної ставки, погоджений сторонами при укладенні договору, не свідчить про несправедливість умов договору в розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, відповідачем не заявлялось вимог про визнання окремих умов договору недійсними або про визнання договору недійсним у цілому, що також свідчить про відсутність підстав для застосування наслідків, передбачених зазначеною нормою. Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції з огляду на таке. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: факторингу (глава 73 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. Згідно з частиною другою цієї статті, у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, а виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Разом з тим, зазначена норма не передбачає припинення зобов`язання боржника або звільнення його від обов`язку виконання у разі неповідомлення про заміну кредитора. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач виконав зобов`язання перед первісним кредитором після відступлення права вимоги або вчиняв дії, спрямовані на таке виконання. За таких обставин саме по собі неповідомлення відповідача про відступлення права вимоги не впливає на обсяг його зобов`язань та не є підставою для відмови у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом першої інстанції повно і всебічно досліджено наявні у справі докази та дана їм належна правова оцінка, правильно встановлено обставини справи, внаслідок чого ухвалено законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 12.12.2024 підлягає залишенню без змін, а відтак апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає. Оскільки колегія суддів не задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 то перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. 268, 369, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Суддя-доповідач Судді