Постанова Сумський апеляційний суд № 574/209/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року м.Суми Справа №574/209/25 Номер провадження 22-ц/816/1734/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Петен Я. Л. (суддя-доповідач), суддів - Замченко А. О. , Черних О. М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» на рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року у складі судді Гука Т.Р., ухваленого в м. Буринь Сумської області, повне судове рішення складено 21 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг», яке 01 липня 2025 року змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» (а.с. 241-242, т. 1) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 . Свої вимоги мотивувало тим, що 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан» електронний договір про споживчий кредит №100377283, згідно умов якого товариство перерахувало їй кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12 000 грн. Відповідач не виконала належним чином свої зобов`язання за вказаним кредитним договором. 08 липня 2021 року, згідно умов договору відступлення прав вимоги №04Т, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором №100377283 від 09 лютого 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №100377283 від 09 лютого 2021 року. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 39715,86 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9111 грн, заборгованість за відсотками 30604,86 грн. Позивач зазначає, що після набуття права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №100377283 від 09 лютого 2021 року направив їй повідомлення про відступлення права вимоги. Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №100377283 від 09 лютого 2021 року у розмірі 39715,86 грн, 2422,40 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу. Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Солвентіс» відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100377283 від 09 лютого 2021 року від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджі Фінанс», то відповідно недоведеним є і відступлення останнім права вимоги за вказаним договором до ТОВ «ФК «Пінг-Понг» (після зміни назви ТОВ «ФК «Солвентіс»). Додатковим рішенням Буринського районного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Васильченко Г.І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Задовольняючи частково заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції враховував принципи співмірності та розумності судових витрат, складність справи, обсяг об`єктивно необхідного часу для надання послуг адвокатом у даній справі, і вважав обґрунтованим розмір вказаних витрат в сумі 6000,00 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги 12 лютого 2026 року ТОВ «ФК «Солвентіс» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а також вирішити питання розподілу судових витрат. Апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем надано належні документи, які підтверджують факт набуття ним права вимоги як новим кредитором за договором про споживчий кредит № 100377283 від 09 лютого 2021 року, а саме: копію договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; копії платіжних інструкцій за договором відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року; копію договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року разом із затвердженими шаблонами передачі інформації по кредитному портфелю; копію листа ТОВ «Діджи Фінанс» за вих. № 1/15 від 13 листопада 2024 року про підтвердження повного виконання розрахунку передбаченого п. 3 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року. Зауважує, що договір про відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року та договір факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року не визнані недійсними у встановленому порядку. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що під час завантаження додатків до позовної заяви в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» стався технічний збій, унаслідок чого до підсистеми було завантажено витяг з реєстру прав вимоги з технічною опискою. Товариство, при виявленні описки, одразу направило даний витяг та подало разом з відповіддю на відзив до суду першої інстанції правильно сформований витяг до договору відступлення права вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року, але суд першої інстанції не взяв даний витяг до уваги, посилаючись на те, що позивач не надав реєстр боржників. У зв`язку з тим, що реєстри прав вимоги містять інформацію, яка відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» є таємницею фінансової послуги, а тому апелянтом долучено лише засвідчені витяги відповідних реєстрів, що відповідає вимогам п. 2 ст. 95 ЦПК України. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи 17 березня 2026 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Площенко Н.Ф., через систему «Електронний суд» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вважає, що договір відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року та додатки до нього є неналежними та недопустимими доказами, оскільки позивач надав лише форми (бланки) додатків 1-6 до вказаного договору, які є незаповненими і в них відсутня інформація про визначені вимоги і відомості щодо боржників, тоді як ці додатки є його невід`ємною частиною. Зазначає, що право вимоги до відповідача від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло за договором № 04Т від 08 липня 2021 року, проте позивач надає витяг з іншого договору№ 05Т від 29 липня 2021 року, який не долучено до позову. Наданий позивачем розрахунок заборгованості ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 100377283 від 09 лютого 2021 року не є первинним бухгалтерським документом, а тому не є належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості. Також вважає, що договір факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року та додатки до нього є неналежними та недопустимими доказами, оскільки надані позивачем форми (бланки) додатків 1-2 до вказаного договору є незаповненими і в них відсутня інформація про визначені вимоги і відомості щодо боржників. Наданий позивачем витяг до договору відступлення прав вимоги № 1/15 від 24 січня 2022 року є неповним, сформований 26 лютого 2025 року, тобто не є оригіналом або засвідченою копією реєстру прав вимоги за договором факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, а тому не може вважатися належним доказом переходу до позивача права вимоги до відповідача від ТОВ «Діджи Фінанс». Окрім того позивачем не надано доказів підтвердження оплати за договором факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року. Оскільки позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100377283 від 09 лютого 2021 року від первісного кредитора до ТОВ «Діджи Фінанс», то відповідно ТОВ «Пінг-Понг» не є належним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у позові. Також зазначає, що платіжне доручення № 25362587 не підтверджує перерахування відповідачці кредитних коштів, а лише є дорученням ТОВ «Мілоан» здійснити АТ КБ «Приват Банк» переказ коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 . В матеріалах справи відсутні відомості про успішність такого перерахунку, а позивачем не надані первинні документи на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції 09 лютого 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , на підставі анкети-заяви на кредит, підписаної відповідачем, укладено договір про споживчий кредит № 100377283, в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства (а.с.19-20, 47-54, т. 1). В анкеті заяві на кредит № 100377283 від 09 лютого 2021 року наявні всі ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , як позичальника (паспортні дані, РНОКПП, дата народження, адреси зареєстрованого та фактичного місця проживання, номер телефону, місце роботи тощо), умови щодо кредиту та зазначений алгоритм дій при заповненні цієї заяви. Рішення по заявці 100377283 від 09 лютого 2021 року погоджено. Погоджені умови кредитування по заявці 100377283: замовлена сума 12000,00 грн; замовлений строк 30 днів; погоджена сума 12000,00 грн; погоджений строк 30 днів; комісія за надання 0,00% одноразово; ставка процентів 1,00% за кожен день користування (а.с. 19-20, т. 1). За умовами договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Сума (загальний розмір) кредиту становить 12 000 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 09 лютого 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 11 березня 2021 року. Відповідно п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування) суми (тіла) кредиту) складають 3600,00 грн. в грошовому виразі та 365,00% річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 15600,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1 договору). Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 3600,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно з п. 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 1.7 договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору. Пунктом 2.1 кредитного договору визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Відповідно до п. 2.2.1 договору позичальник сплачу кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеного в п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору. Згідно з п. 2.2.2 договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору. У пункті 2.2.3 договору встановлено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6 договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгацій на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгацій на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п. 1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нараховування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника. Пунктом 2.3.1.1 передбачена пролонгація на пільгових умовах, а саме позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору. Також пункт 2.3.1.2 передбачає, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Відповідно до п. 2.3.2 розділ 2.3 договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до статті 212 Цивільного Кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Зміни умов договору разом з актуальною сумою заборгованості відображаються кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що розміщується кредитодавцем в особистому кабінеті позичальника, який уповноважує кредитодавця на таке оновлення (актуалізацію) та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені графіком. Відповідно до п. 6.1 договору цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Пунктом 6.5 договору передбачено, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. На підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів позивачем надано платіжне доручення № 25362587 від 09 лютого 2021 року про перерахування ТОВ «Мілоан» через «ПриватБанк» ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_2 *14 коштів в сумі 12 000,00 грн. за договором № 100377283 (а.с. 66, т. 1). Згідно з відомостями ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100377283, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором складає 39 715,86 грн, з яких: 9 111,00 грн - борг за тілом кредиту, 30 604,86 грн - борг за відсотками (а.с.23-25, т. 1). 08 липня 2021 року між ТОВ «Діджи Фінанс» (новий кредитор) та ТОВ «Мілоан» (кредитор) укладений договір відступлення прав вимоги № 04Т, відповідно до умов якого на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 32-46, т. 1). Відповідно до витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100377283 від 09 лютого 2021 року, сума заборгованості - 39 715,86 грн, з яких: 9 111,00 грн - борг за тілом кредиту, 30 604,86 грн - борг за відсотками (а.с. 141, т. 1). Позивачем надані копії платіжних інструкцій про сплату ТОВ «Діджи Фінанс» (платник) ТОВ «Мілоан» (отримувач) фінансування за отримані платежі згідно договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року (а.с. 72-76, т. 1). 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг», яке 01 липня 2025 року змінило назву на ТОВ «ФК «Солвентіс», укладений договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 58-64, т. 1). Пунктом 1.3 договору передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь-яких документів. Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 100377283 від 09 лютого 2021 року, сума заборгованості 39 715,86 грн, з яких: 9 111,00 грн - борг за тілом кредиту, 30 604,86 грн - борг за відсотками (а.с. 17, т. 1). Позивачем надано досудову вимогу від 02 листопада 2024 року за вих. № 100377283-АВ, адресовану ОСОБА_1 , про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором в розмірі 39 715,86 грн (а.с. 69-70, т. 1). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). З матеріалів справи установлено, що договір про споживчий кредит № 100377283 від 09 лютого 2021 року між первісним кредитором, ТОВ «Мілоан», та ОСОБА_1 укладений в електронній формі та підписаний останньою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію». Сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, у тому числі щодо строку кредитування та відсотків за користування кредитом, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі. Указаний договір відповідно до вимог статті 628 ЦК України є обов`язковим до виконання кредитором та позичальником. Перерахування грошових коштів в сумі 12000 грн 00 коп. за договором № 100377283 підтверджується платіжним дорученням 25362587 від 09 лютого 2021 року, яке містить дані отримувача грошових коштів, її РНОКПП, суму кредиту, номер кредитного договору, та є належним доказом, а тому колегія суддів вважає доводи, викладені представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу з цього приводу, помилковими. Доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу або що грошові кошти фактично не були нею отримані, матеріали справи не містять та відповідачем така обставина не спростована. Грошові кошти перераховувались первісним кредитором на картковий рахунок, вказаний відповідачем. Відповідач продовжувала користуватись кредитними коштами після 11 березня 2021 року, прострочила виконання кредитного зобов`язання, а тому строк користування кредитом автоматично продовжувався відповідно до умов укладеного договору (п. 2.3.1.2, п. 2.3.2), що не потребувало додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. З огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, умови його пролонгації, а також передбачили право кредитора нарахувати у цей період відсотки у визначеному договором розмірі. Підписанням цього договору ОСОБА_1 погодилася на зазначені умови. Отже, нею було надано згоду на пролонгацію договору у разі продовження користування кредитними коштами після спливу 30-денного строку кредитування, визначеного у п. 1.3 договору. З наданої позивачем відомості про нарахування та погашення за кредитним договором слідує, що ОСОБА_1 частково сплачувала тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами, тому розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 100377283 становить 39 715,86 грн, з яких: 9 111,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 30 604,86 грн - борг за відсотками. При цьому із відомості про щоденні нарахування та погашення слідує, що ОСОБА_1 неодноразово сплачувала комісію за пролонгацію договору. З приводу сплати відповідачем комісії за управління та обслуговування кредиту (п. 2.3.1.1 договору), колегія суддів вважає за необхідне зазначити. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. У справі, яка переглядається установлено, що умовами пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит № 100377283 від 09 лютого 2021 року передбачена пролонгація на пільгових умовах, а саме позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т. ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування: на 3 дні, максимальний розмір комісії 3 відсотки від поточного залишку кредиту; на 7 днів, максимальний розмір комісії 5 відсотків від поточного залишку кредиту; на 15 днів, максимальний розмір комісії 10 відсотків від поточного залишку кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору. Аналіз пункту 2.3.1.1 указаного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту та за які кредитодавцем встановлена комісія. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору. Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає, що положення пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит в частині щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за пролонгацію строку кредитування є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Також апеляційний суд зауважує, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Оскільки пункт пункту 2.3.1.1 договору про споживчий кредит в частині, яким установлений обов`язок позичальника сплачувати комісію за пролонгацію строку кредитування є нікчемним, апеляційний суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Зокрема, сума боргу підлягає зменшенню на сплачену відповідачем суму комісії за пролонгацію строку кредитування у розмірі 2889 грн 00 коп. За встановлених обставин справи та вимог закону апеляційний суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 36 826,86 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 9 111,00 грн; заборгованості за відсотками - 27 715,86 грн (30 604,86 грн 2889,00 грн). Оскільки між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» 08 липня 2021 року укладений договір відступлення прав вимоги № 04Т, а в подальшому між ТОВ «Діджи Фінанс» та позивачем укладений 24 січня 2022 року договір факторингу № 1/15, тому відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Солвентіс» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором. Перехід права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора ТОВ «Мілоан» спочатку до ТОВ «Діджи Фінанс», а потім до позивача підтверджується наданими до суду першої інстанції доказами, зокрема: копією договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року; копіями платіжних інструкцій за договором відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року; витягом з додатку до договору відступлення прав вимоги №04Т від 08 липня 2021 року; копією договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року; копією листа ТОВ «Діджи Фінанс» за вих. № 1/15 від 13 листопада 2024 року про підтвердження повного виконання розрахунку передбаченого п. 3 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року; копією витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року. Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги щодо належного підтвердження переходу до позивача права грошової вимоги до відповідача є обґрунтованими. Стосовно заявленої ТОВ « ФК «Солвентіс» заяви про поновлення пропущеного строку для подання нових доказів та прийняття їх до розгляду апеляційним судом, колегія суддів вважає за необхідне зазначити. За приписами частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказуванні сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Із урахуванням усталеної судової практики, дослідження нових доказів судом апеляційної інстанції провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ТОВ «ФК «Солвентіс», окрім іншого, просило поновити пропущений процесуальний строк для подання нових доказів, а саме сканованих копій договорів відступлення права вимоги, а також прийняти до розгляду та дослідити нові докази, які долучатимуться до матеріалів справи під час апеляційного перегляду судового рішення. До апеляційної скарги додані копії витягів із додатків до договору відступлення прав вимоги №04Т від 08 липня 2021 року та договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, які є витягами з реєстрів прав вимог по вказаним договорам, а також доданий Акт приймання передачі реєстру прав вимог по договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року. Суд апеляційної інстанції не вбачає виняткових підстав, передбачених ч. 3 ст. 367 ЦПК України, для прийняття та дослідження на стадії апеляційного перегляду, доданих до апеляційної скарги копій витягів із додатків до договору відступлення прав вимоги №04Т від 08 липня 2021 року та договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, які є витягами з реєстрів прав вимог по вказаним договорам, а також Акту приймання передачі реєстру прав вимог по договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року, оскільки колегія суддів перевіряє законність й обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підставі досліджених та оцінених зазначеним судом доказів. Позивачем не надано апеляційному суду доказів неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання нових доказів та прийняття їх для дослідження під час апеляційного перегляду судового рішення. При цьому колегія суддів звертає увагу, що витяги з додатків до договору відступлення прав вимоги № 04Т від 08 липня 2021 року та договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, які по своїй суті є витягами з реєстрів прав вимог, надавалися позивачем до суду першої інстанції для дослідження. Отже матеріалами справи, які перебували на розгляді суду першої інстанції, підтверджується перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача по договору № 100377283 від 09 лютого 2021 року. Окрім того, додатковим рішенням Буринського районного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року стягнуто з ТОВ «ФК «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00 коп., виходячи з того, що рішенням Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 відмовлено. Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти, або вирішуються питання про судові витрати. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, які не були досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Вказані правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 462/5606/20. Таким чином додаткове рішення Буринського районного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року є невід`ємною частиною рішення цього ж суду від 15 січня 2026 року та не може існувати окремо від нього. Оскільки рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, то додаткове рішення від 16 лютого 2026 року, яке є невід`ємною його частиною, також підлягає скасуванню. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України). Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 1 та 4 частини першої статті 376 ЦПК України). Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Висновки суду щодо судових витрат Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 2 246 грн 04 коп. (92,72%). Звертаючись до суду першої інстанції, позивач у позовній заяві просив стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн 00 коп. Представник відповідача, адвокат Васильченко Г.І., також зверталася до суду першої інстанції із заявою про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України). Як передбачено ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. ТОВ «ФК «Солвентіс», на підтвердження розміру понесених в суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу було надано: - договір № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Пінг-Понг» та адвокатом Білецьким Б.М., в якому сторони узгодили розмір гонорару в сумі 6000 грн 00 коп. (а.с. 27-31, т. 1); - додаткову угоду № 100377283 від 03 березня 2025 року до договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року, в якій сторони погодили , що адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 65, т. 1); - акт № 100377283 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03 березня 2025 року, відповідно до якого сторонами підтверджено факт надання адвокатом клієнту правової (правничої) допомоги вартістю 6000 грн 00, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг» - вартість 2250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи - вартість 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - вартість 750 грн (а.с. 18, т. 1); - детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Б.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Пінг-Понг» щодо стягнення кредитної заборгованості, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Пінг-Понг» - вартість 2250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи - вартість 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - вартість 750 грн (а.с. 26, т. 1). Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений у суді першої інстанції, є дещо завищеним, а сума заявлених витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 6000 грн є непропорційною до ціни позову, тому сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн. Отже пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2781 грн 60 коп. (3000x92,72%) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. На підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу у матеріалах справи наявні: договір про надання правничої (правової) допомоги № 1 від 09 квітня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Васильченко Г.І.; акт від 16 січня 2026 року про надання правої допомоги за договором № 1 про надання правничої (правової) допомоги від 09 квітня 2025 року, відповідно до якого сторонами підтверджено факт надання адвокатом клієнту правничої допомоги, зокрема: дистанційне ознайомлення з матеріалами справи у суді, вивчення, попереднє опрацювання, правовий аналіз матеріалів справи, опрацювання законодавчої бази та судової практики, що регулюють спірні відносини (1 год. - 2000 грн.); підготовка, складання, оформлення та направлення до суду відзиву на позовну заяву (3 год. - 6000 грн.); підготовка, складання, оформлення та направлення до суду заперечень на відповідь на відзив (1 год. - 2000 грн.), загальна сума наданих послуг складає 10000,00 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) від 19 січня 2026 року; квитанції про оплату послуг адвоката Васильченко Г.І. на суму 10000 грн (а.с. 45-49, т. 2). Колегія суддів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений у суді першої інстанції, є також дещо завищеним, а сума заявлених витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 10000 грн є непропорційною до ціни позову, тому сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 3000 грн. Пропорційно до розміру позовних вимог, в частині яких було відмовлено, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 218 грн 40 коп. (3000x7,28%) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції. У частині 10 ст. 141 ЦПК України зазначено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. З огляду на викладене, оскільки в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу з кожної зі сторін підлягає стягненню на користь іншої зазначена вище сума, колегія суддів дійшла висновку, що за результатами здійснення взаємозаліку сум, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає стягненню 2563 грн 20 коп. (2781 грн 60 коп. 218 грн 40 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 369 грн 07 коп. (92,72%). Звертаючись до суду апеляційної інстанції, позивач в апеляційній скарзі просив стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн 00 коп. ТОВ «ФК «Солвентіс», на підтвердження розміру понесених в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу було надано: - договір № 43657029 АБ про надання правової допомоги від 05 січня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Солвентіс» та адвокатським бюром «Анастасії Міньковської», в якому сторони узгодили розмір гонорару в сумі 4000 грн 00 коп. (а.с. 77-79, т.2); - додаткову угоду № 100377283 від 11 лютого 2026 року до договору про надання правової допомоги № 43657029 від 05 січня 2026 року, в якій сторони погодили, що адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів позивача в Сумському апеляційному суді за апеляційною скаргою на рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року у цій справі. (а.с. 82, т. 2); - акт № 100377283 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 11 лютого 2026 року, відповідно до якого сторонами підтверджено факт надання адвокатом клієнту правової (правничої) допомоги вартістю 4000 грн 00, зокрема: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів - вартість 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» - вартість 500 грн; складання апеляційної скарги на рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року у цій справі за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції - вартість 3000 грн (а.с. 81, т. 2); - детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюром «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» щодо стягнення кредитної заборгованості, зокрема: аналіз чинного законодавства та судової практики на предмет виявлення змін і доповнень, аналіз наявних кредитних та платіжних документів - вартість 500 грн; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Солвентіс» - вартість 500 грн; складання апеляційної скарги на рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року у справі № 574/209/25 за позовом ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції - вартість 3000 грн (а.с. 81 зв., т. 2). Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесений у суді апеляційної інстанції, є дещо завищеним, а сума заявлених витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 4000 грн є непропорційною до ціни позову, тому сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000 грн. Отже пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1854 грн 40 коп. (2000x92,72%) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу вказано, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, складає 5000 грн. Докази розміру остаточно понесених відповідачем витрат на правничу допомогу будуть надані відповідно до вимог ч 8 ст. 141 ЦПК України, тобто протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Керуючись ст. 259, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» задовольнити частково. Рішення Буринського районного суду Сумської області від 15 січня 2026 року та додаткове рішення Буринського районного суду Сумської області від 16 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» заборгованість за договором про споживчий кредит № 100377283 від 09 лютого 2021 року у розмірі 36 826 гривень 86 копійок та судові витрати у розмірі 4 809 гривень 24 копійки. В іншій частині відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 223 гривні 47 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий - Я. Л. Петен Судді: А. О. Замченко О. М. Черних