Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/2276/25

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1200/25Головуючий по 1 інстанції Справа №711/2276/25 Категорія: 304090000 Демчик Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренко Ю.В., Василенко Л.І. учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг»; відповідач ОСОБА_1 ; особа, яка подає апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова Компанія «Пінг-Понг» (ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс») розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінг-Понг» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : ТОВ «Фінасова Компанія «Пінг-Понг» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява обґрунтовується тим, що 11.03.2020 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 подала заявку на отримання кредиту № 1138294. ТОВ «Мілоан» направило відповідачу електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 1138294 від 11.03.2020 року. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 1138294 від 11.03.2020 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 14999,00 грн. Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 09.10.2020 року згідно умов договору факторингу № 03/10, ТОВ «Мілоан» відступлено право вимоги за кредитним договором № 1138294 від 11.03.2020 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. 24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно додатку № 1 до договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 1138294 від 11.03.2020 року. Згідно додатку № 1 до договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 31104,67 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 14250,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 15804,74 грн.; заборгованість за комісією становить 1049,93 грн. В зв`язку з вищевикладеним Товариство просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1138294 від 11.03.2020 року в розмірі 31104,67 грн. Судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн. та 6000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу. Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні позову. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами для підтвердження обставин, на які він посилається, а саме, не надано первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт перерахування відповідачу коштів за кредитним договором, не обґрунтовано наявність у відповідача заборгованості за вказаним договором кредиту у розмірі, зазначеному у розрахунку, як і не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за договором, за яким просить у судовому порядку стягнути заборгованість. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, відтак судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишитись в силі та підлягає скасуванню. Висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору є помилковими, оскільки в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 16434857 від 11.03.2020 року про перерахування первісним кредитором коштів відповідачу на умовах визначених кредитним договором. Також, в матеріалах справи містяться відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит № 1138294, яка сформована, підписана та надана первісним кредитором ТОВ «Мілоан», відповідно до якої вбачається надання кредиту, нарахування комісії, відсотків із зазначенням пунктів договору, періоду здійснення нарахувань відповідно до умов договору. Відповідач частково сплачував борг та продовжував строк дії договору, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором № 1138294, адже в такому разі не було б сплати та не було б продовження строку кредитування, які мали місце 28.03.2021 року, а саме сплата комісії за пролонгацію 749,00 грн., сплата тіла кредиту 749,00 грн., сплата процентів по кредиту 745,00 грн. Позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі за договором про споживчий кредит № 1138294, які були передані від первісного кредитора ТОВ «Мілоан». Висновки суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи доказів набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором, також є помилковими, оскільки наданий позивачем лист-підтвердження від ТОВ «Діджи Фінанс» щодо виконання ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повного розрахунку за договором факторингу № 1/15, який є належним та допустимим доказом. Вважає, що суд першої інстанції ухилився від вирішення спору по суті та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушивши принцип змагальності та об`єктивності, і виніс незаконне та необґрунтоване рішення, яким повністю відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. На адресу суду надійшло клопотання представника ТОВ «ФК «Солвентіс» - Паламарчук Ю.П. в якому просила здійснити заміну найменування позивача у даній цивільній справі з ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс», що підтверджується рішенням № 1778 єдиного учасника ТОВ «ФК «Пінг-Понг» від 01.07.2025 року. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2020 року ОСОБА_1 уклала договір про споживчий кредит з ТОВ «Мілоан» № 1138294, за умовами якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 14999,00 грн., стоком на 17 днів, з 11.03.2020 року до 28.03.2020 року. Відповідно до умов п. 1.5 договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 3727,25 грн. в грошовому виразі та 534,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 15.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 18726,25 грн. Комісія за надання кредиту 1049,93 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 2677,32 грн., які нараховуються за ставкою 1.05 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору. За умовами п. 2.1 кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. Пунктом 2.2 договору передбачено позичальником плату за договором, зокрема, п. 2.2.1 договору визначено сплату позичальником комісії за надання кредиту та відсотків за його користування у розмірах, визначених п. 1.5.1- п. 1.5.2 договору; п. 2.2.2 та п. 2.2.3 визначено термін нарахування відсотків, з урахуванням особливостей договору та принцип нарахування відсотків за стандартною (базовою) ставкою, з урахуванням пролонгації договору. Відповідно до п. 2.4.1. кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. договору. В додатку №1 до кредитного договору № 1138294 від 11.03.2020 встановлено графік розрахунків, який містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредит, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням: дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів, а саме: дата платежу 28.03.2020 року; розміру кредиту 14999 грн; комісії за надання кредиту 1049.93 грн.; проценти 2677.32 грн.; разом 18726.25 грн. Розділом 4 вище вказаного договору передбачено відповідальність сторін, зокрема виконання зобов`язання позичальником з повернення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та здійснення інших платежів відповідно до умов договору. За умовами п. 6.1 договору, вказаний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний через його сайт та відповідний мобільний додаток. Відповідно до п. 6.3 договору, позичальник, приймаючи умови Товариства про укладання даного договору, також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору, графіком платежів та паспортом споживчого кредиту. Відповідно до платіжного доручення № 16434857 від 11.03.2020 року, платник ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування грошових коштів через банк платника ТОВ ФК «Елаєнс», код 38905834, отримувач ОСОБА_1 , код 3040412269, кредит рахунку № НОМЕР_1 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору № 1138294 в розмірі 14999,00 українська гривня. Отже, на ім`я ОСОБА_1 було перераховано грошові кошти в розмірі 14999,00 грн. на платіжну карту, яку вказала відповідач при укладені кредитного договору. Даний факт відповідачем не оспорюється. Звертаючись до суду з позовними вимогами та обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилався на те, що набув право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 514 ЦК України). Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України). Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц). Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12). Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Аналогічні висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12). 09.10.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 03/10, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належне право грошової вимоги до боржників, що вказані в реєстрі боржників. У п.п.1.3, 1.4 договору факторингу визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому; «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання договору (п.4.1). Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 31.05.2021 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (п. 8.2). Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 03/10 від 24.01.2022 року ТОВ «Діджи Фінас» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1138294 від 11.03.2020 року укладений з ТОВ «Мілоан» на суму 31104,67 грн., з яких: сума заборгованості за тілом 14250,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 15804,74 грн.; сума заборгованості за комісією 1049,93 грн. 24.01.2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг Понг» укладений договір факторингу №1/15, пунктом 1.1 якого передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов`язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. В день підписання такого відповідного реєстру до фактора переходять також права (в тому числі права заставодержателя) за договором, що укладенні в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами у разі їх наявності (п.1.2 договору). Пунктом 1.3 договору визначено, що права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру, додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь яких додаткових дій з боку фактора або клієнта або підписання будь яких документів. Пунктом п.4.2.6 договору визначено, що Фактор за свій рахунок протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги зобов`язаний повідомити боржника у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт відступлення права вимоги та про передачу персональних даних споживача Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.(п. 8.1 Договору). Відповідно до витягу з додатку до договору фактоингу № 1/15 від 24.01.2022 року ТОВ «ФК «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1138294 від 11.03.2020 року укладений з ТОВ «Мілоан» на суму 31104,67 грн., з яких: сума заборгованості за тілом 14250,00 грн.; сума заборгованості за відсотками 15804,74 грн.; сума заборгованості за комісією 1049,93 грн. Відмовляючи у задоволені позовних вимог ТОВ «ФК «Пінг-Понг», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не ненадані до суду докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 1/15 від 24.04.2022 року, укладеним між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг». Наданий позивачем лист-підтвердження від ТОВ «Діджи Фінанс» про виконання ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повного розрахунку за договором факторингу № 1/15 не є належним та допустимим доказом. Колегія судів вважає, що лист-підтвердження від ТОВ «Діджи Фінанс» про виконання ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повного розрахунку за договором факторингу № 1/15 відповідає вимогам належності та допустимості доказів, передбаченим ст.ст. 77, 78 ЦПК України, оскільки стосується предмета доказування у справі, підтверджує відсутність між сторонами за відповідним договором; складений у письмовій формі, містить посилання на договір факторингу, дату, підпис уповноваженої особи та печатку; підтверджує факт повного виконання зобов`язання, вказано, що грошові зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Матеріали справи також містять належним чином засвідчену копію реєстру боржників (витяг з нього), що є належним та достатнім доказом переходу права вимоги на користь позивача до відповідача. На час розгляду даного спору відповідач не оскаржила договори факторингу. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при наданні оцінки доказам, було невірно надано правову кваліфікацію договору факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року, копію реєстру боржників (витяг з нього), листу-підтвердження від ТОВ «Діджи Фінанс» про виконання ТОВ «ФК «Пінг-Понг» повного розрахунку за договором факторингу № 1/15 від 24.01.2022 року, внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права вимоги до ОСОБА_1 . Що стосується заборгованості по кредитному договору № 1138294 від 11.03.2020 року. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20. Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 дійшов висновку, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору. Підписуючи договір про споживчий кредит № 101279429 від 25.07.2021 року відповідач була проінформована і погодилася з усіма його істотними умовами. Такий договір ніким не оспорювався та недійсним не визнавався. Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20 дійшов висновку, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики. Відповідно до платіжного доручення № 16434857 від 11.03.2020 року, платник ТОВ «Мілоан» здійснило перерахування грошових коштів через банк платника ТОВ ФК «Елаєнс», код 38905834, отримувач ОСОБА_1 , код 3040412269, кредит рахунку № НОМЕР_1 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору № 1138294 в розмірі 14999,00 українська гривня. У позовній заяві ТОВ «Пінг-Понг» просив, крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами та заборгованість за комісією. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. За умовами договору позичальнику надано кредит в розмірі 14999,00 грн., який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у кредитному договорі умовах. Кредит надається строком на 17 днів з 11.03.2020 року (строк кредитування) до 28.03.2020 року. Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 2677,32 грн., які нараховуються за ставкою 1.05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Розмір відсотків згідно з додатком №1 «Графік платежів» до цього договору встановлено в сумі 2677,32 грн. Відповідно до п. 2.3.1. договору позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на тих самих умовах, на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 правил., у т.ч. сплати комісії за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Разом з тим, в порядку ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п.2.3.1.-2.3.1. Договору та доказів складання та доведення до відповідача оновлених графіків платежів, передбачених п. 4.1. договору. В додатку №1 до кредитного договору № 1138294 від 11.03.2020 року «Графік розрахунків» вказано, що у випадку зміни будь-яких відомостей, зазначених у графіку розрахунку у зв`язку з частковим погашенням заборгованості та/або продовженням строку повернення кредиту, позичальник доручає Товариству самостійно оновити графік розрахунків, шляхом внесення у нього відповідних змін або викладення його у новій редакції та розмістити дані графіку в особистому кабінеті позичальника. Як слідує з наявної в матеріалах справи відомості про щоденні нарахування та погашення, відповідачу нараховувались проценти за користування кредитом в період з 11.03.2020 року по 27.03.2020 року відповідно до пункту 1.5.2. договору, з 29.03.2020 року по 03.06.2020 року відповідно до пунктів 1.5.2 та 1.6. Проте, ТОВ «ФК «Пінг-Понг» не надано доказів на підтвердження продовження строку кредитного договору у відповідності до умов договору, зміни процентної ставки чи оновлення графіку розрахунків, які б передбачали сплату відповідачем процентів у розмірі 15804,74 грн. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 29.03.2020 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.3 договору про споживчий кредит та в Графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування. Звертаючись до суду, підставою позову ТОВ «ФК «Пінг-Понг» визначив саме несплату процентів за користування кредитом (згідно частини першої статті 1054 ЦК України), вимог про стягнення процентів на підставі частини другої статті 625 ЦК України, позивач не заявляв. Крім того, як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, ОСОБА_1 здійснила погашення по тілу кредиту в розмірі 749,00 грн.; та по процентах в сумі 745,00 грн. За таких обставин, до стягнення з відповідача на користь кредитора підлягає визначена сторонами кредитного договору № 1138294 від 11.03.2020 року заборгованість в розмірі 17232,25 грн. (14250,00 грн. тіло кредиту (з врахуванням часткового погашення); 1932,32 грн. процентів за користування кредитом (з врахуванням часткового погашення); 1049,93 грн. комісії). В зв`язку з вище викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Що стосується судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. ТОВ «ФК «Пінг-Понг» у позовній заяві просило суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 року у справі №2040/6747/18. На підтвердження надання правової допомоги в суді першої інстанції, позивачем надано копію договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01.11.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконання адвокатом Білецьким Б.М. необхідних для надання правничої(правової) допомоги за позовом ТОВ ФК «Пінг-Понг» щодо стягнення кредитної заборгованості, копію акту № 1138294 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03.03.2025 року, копію додаткової угоди № 1138294 від 03.03.2025 року. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Пінг-Понг» понесені у даній справі в суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у розмірі 2000 грн. При подачі апеляційної скарги на заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.04.2025 року, ТОВ «ФК «Пінг-Понг», також просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000,00 грн. Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). Колегія суддів, врахувавши складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг, наявність численної усталеної практики, приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Пінг-Понг» 2000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. За змістом статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог (55,40%) 1342,00 грн. судового збору за подання позовної заяви, а також 2013,00 грн. судового збору за подання позивачем апеляційної скарги, а всього 3355,00 грн. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів у х в а л и л а : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс» )- задовольнити частково. Заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2025 року - скасувати, ухвалити нову постанову. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» (ТОВ «Фінансова Компанія «Солвентіс») - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованості за кредитним договором № 1138294 від 11.03.2020 року в розмірі 17232,25 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 3355,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України. Судді