Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/11924/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №295/11924/25 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 39 Доповідач Панкеєва В. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді: Панкеєвої В.А., суддів: Григорусь Н.Й., Галацевич О.М., розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу 295/11924/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л. М. в м. Житомирі, встановив: У серпні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (далі - ТОВ "ФК "Ейс") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №167011486 від 17.12.2023 у розмірі 61206,60 грн, а також 2422,40 судового збору та 7000,00 витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову зазначало, що 17.12.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога") та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №167011486 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Вказує, що відповідач добровільно за допомогою мережі Інтернет перейшла на офіційний сайт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" www.moneyveo.ua, обрала для себе бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначила свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримала грошові кошти в сумі 13000,00 грн, пройшла декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та уклала кредитний договір без зовнішнього примусу. Звертає увагу на те, що кредитний договір №167011486 від 17.12.2023 був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором BBJF-6376. Вказує, що первісним кредитором були виконані зобов`язання в повному обсязі та надано відповідачу кредит у сумі 13000,00 грн, проте, відповідач порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість зі сплати кредиту та процентів, яка становить 61206,60 грн, з яких: 13000,00 грн - заборгованість по кредиту та 48206,60 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Зазначає, що 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Таліон Плюс" (далі - ТОВ "Таліон Плюс") укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором договір №167011486 від 17.12.2023. 31.07.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Онлайн Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс") було укладено договір факторингу №31/0724-01, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Зазначає, що 08.07.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №167011486 від 17.12.2023, у загальному розмірі становить 61206,60 грн, з яких: 13000,00 грн - заборгованість по кредиту та 48206,60 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом. Вказує, що станом на день звернення до суду з позовом сума заборгованості за кредитним договором №167011486 від 17.12.2023 не погашена, а тому враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі. Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06 січня 2026 року позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за кредитним договором №167011486 від 17.12.2023 в розмірі 61206,60 грн, яка складається з: 13000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 48206,60 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 2422,40 грн - судовий збір в сумі та 7000,00 - витрати на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. подала апеляційну скаргу, Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що нарахування позивачем процентів за користування кредитом здійснено за період, який виходить за межі строку кредитування, що суперечить вимогам закону та усталеній судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16). Відповідно до правових висновків, проценти за користування кредитом як плата за правомірне користування грошовими коштами можуть нараховуватися виключно в межах строку кредитування. Після спливу такого строку або пред`явлення вимоги відповідно до статті 1050 ЦК України правовідносини сторін набувають охоронного характеру, а права кредитора забезпечуються положеннями статті 625 ЦК України. Отже, нарахування процентів поза межами строку кредитування є неправомірним, оскільки після його спливу позичальник вже не користується кредитом на правомірних підставах, а відтак відсутні підстави для застосування статті 1048 ЦК України. Строк кредитування за договором № 167011486 від 17.12.2023 становив 30 днів, тобто до 16.01.2024, а належних та допустимих доказів його пролонгації позивач не надав. Водночас проценти були нараховані і після зазначеної дати, що суперечить умовам договору та наведеним правовим позиціям Верховного Суду. Таким чином, до стягнення підлягають лише проценти, нараховані в межах строку кредитування, а саме за період з 17.12.2023 по 16.01.2024, разом із сумою основного боргу. Крім того, нарахування процентів після відступлення права вимоги здійснено особою, якій не передано право на здійснення таких нарахувань. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права в обсязі, що існував на момент переходу, а не право формувати нові зобов`язання. Матеріали справи також не містять належних і допустимих доказів переходу права вимоги до позивача на кожному етапі відступлення, а також доказів оплати за договорами факторингу, що виключає можливість визнання позивача належним кредитором. За таких обставин висновки суду першої інстанції про задоволення позову є передчасними. Також зазначає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, а відтак повному відшкодуванню не підлягають. Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України). Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. 12 лютого 2026 року через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "ФК "Ейс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що право вимоги до відповідача набуте позивачем на підставі послідовно укладених договорів факторингу, при цьому перехід такого права відбувався не в момент укладення договорів, а з моменту підписання відповідних реєстрів прав вимоги, які містять конкретизацію боржника та розміру заборгованості. Звертає увагу, що договір факторингу має рамковий характер і передбачає можливість відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог. Відтак саме підписання реєстру прав вимоги після виникнення кредитного зобов`язання підтверджує належність та дійсність переданого права. Позивач вказує, що ним надано належні докази переходу права вимоги на кожному етапі, зокрема договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та акти приймання-передачі, які у сукупності підтверджують правонаступництво. Водночас відсутність доказів оплати за договорами факторингу не впливає на момент переходу права вимоги, оскільки умовами договорів та нормами закону такий перехід пов`язаний саме з підписанням відповідних реєстрів. Крім того, у відзиві зазначено, що чинне законодавство допускає відступлення майбутньої грошової вимоги, а також не містить обов`язку доведення факту фінансування як умови набуття права вимоги, що узгоджується із судовою практикою. Щодо нарахування заборгованості, позивач наголошує, що проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору, з якими відповідач був належним чином ознайомлений та погодився шляхом підписання договору електронним підписом. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, містить всі необхідні дані та відповідає вимогам до первинних бухгалтерських документів. Також зазначено, що доводи відповідача про відсутність заборгованості або її неправильний розрахунок є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами та ґрунтуються на неправильному розумінні умов договору. Посилання відповідача на судову практику позивач вважає нерелевантними, оскільки наведені рішення стосуються інших правовідносин, зокрема відступлення права вимоги поза межами договорів факторингу або у відмінних фактичних обставинах, що виключає можливість їх застосування у даній справі. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 17.12.2023 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №167011486, відповідно до п.2.1 якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит на суму 13000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом (а.с.40-49). Сума кредитного ліміту вказана у п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника (п.2.2. договору). Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 13000,00 грн 17.12.2023 (п.2.3. договору). Відповідно до п.3.1 договору сторони погодили, що на момент укладення договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. У п.5.1. договору сторони погодили, що кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної карти 5168-87XX-XXXX-7481, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором. Пунктом 7.1. сторони погодили, що рекомендована дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 16.01.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальника. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин (п.7.2. договору): 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п.11.1. договору; 7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п.9.1.1.7. договору. Пунктом 7.3. договору визначено, що кінцева дата повернення кредиту 16.01.2029. Згідно пунктів 8.1., 8.3., 8.4., 8.6. договору, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Так, протягом дисконтного періоду кредитування зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом визначаються наступним чином: за період від дати видачі кредиту до 16.01.2024 (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 197,10 % річних, що на день укладення договору становить 0,54 % від суми кредиту за кожний день користування ним; у разі, якщо позичальник вчинить описані в п.3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 16.01.2024 проценти нараховуються за ставкою 787,25% річних, що на день укладення договору становить 2,16 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,70 % річних, що на день укладення договору становить 2,98 % в день від суми залишку кредиту, що знаходить у позичальника, за кожний день користування ним. Проценти в розмірі, визначеному правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня закінчення строку дії цього договору. Відповідно п.9.1.1.7. кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користуванння кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника. Відповідно до пункту 11.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору, діють до повного їх виконання. Кредитний договір №167011486 від 17.12.2023 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор BBJF-6376 було відправлено позичальнику 17.12.2023, о 22:36:19 год на номер мобільного телефону, вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів 0969858964, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 17.12.2023, о 22:36:48 год., після чого відповідач натиснула кнопку "Відправити/Підписати", що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відразу після вчинених дій. Також, 17.12.2023 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному кредитному договорі №167011486 від 17.12.2023 (а.с.38-39). З платіжного доручення від 17.12.2023 вбачається, що ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 13 000 грн. У графі "призначення" вказано про перерахування коштів за договором №167011486 від 17.12.2023 (а.с.10). Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується листом акціонерного товариства "ОТП Банк" №68-3-1-21-6-2-23/10827-БТ від 03.10.2025, меморіальним ордером № 22919541 від 17.12.2023 та випискою з особового рахунку відповідача від 03.10.2025 (а.с.119-123). За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Відповідно до положень ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). Відповідно до положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон). У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, вище встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 кредитного договору №167011486 від 17.12.2023. Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору №167011486 від 17.12.2023. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Також, як вбачається з матеріалів справи, що 28.11.2018 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с.81-84). Згідно п.2.1 укладеного договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором. Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частиною договору факторингу. Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (а.с.86 зв.). 31.12.2020 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31.12.2021 (а.с.87-90). 31.12.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022 (а.с.92). 31.12.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023 (а.с.92 зв.). 31.12.2023 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "Таліон Плюс" було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024 (а.с.93). Відповідно до реєстру прав вимоги №272 від 20.02.2024 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до ТОВ "Таліон Плюс" перейшло право грошової вимоги до відповідача, яка складається з 13000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 15665,00 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.79 зв.). 31.07.2024 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено договір факторингу №31/0724-01 відповідно до умов якого до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с.73-76). Відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 31.07.2024 до договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024 до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача, яка складається з 13000,00 грн заборгованості за основною сумою боргу та 48206,60 грн заборгованості по несплаченим відсоткам (а.с.72 зв.). У подальшому, 08.07.2025 між ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" та ТОВ "ФК "Ейс" було укладено договір факторингу №08/07/25-Е, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №167011486 від 17.12.2023 у загальному розмірі 61206,60 грн (а.с.63-68). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу, як правонаступнику первісного кредитора, не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення із боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та нарахованих відсотків за користування. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України). Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Тобто належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до змісту ст. ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Пунктом 1.4. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, "Борг" - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили. Згідно п.п.5.3.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ "Таліон Плюс" має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ "Таліон Плюс" відступити право вимоги за кредитними договорами. Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Надана копія договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", до фактора, ТОВ "Таліон Плюс". Копія договору факторингу №31/0724-01 від 31.07.2024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ "Таліон Плюс" до ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс". Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" на користь ТОВ "ФК "Ейс". Згідно сталої практики Верховного Суду належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року №905/306/17). Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25. Разом з тим, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України "Про споживче кредитування" від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII (далі - Закон № 1734-VIII), який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону № 1734-VIII споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Пунктом 7.3 кредитного договору передбачено, що кінцева дата повернення кредиту 16 січня 2029 року (а.с.43 зв.). Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю тіло отриманих коштів за кредитним договором. Відповідно п.9.1.1.7. кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника. Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст.16 Закону № 1734-VIII. Положеннями ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність. Доказів направлення відповідачу та одержання ним вимоги ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" чи ТОВ "Фінансова компанія "Ейс" про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять. Колегія суддів зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Закону України "Про споживче кредитування" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз.3 ч.4 ст.16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц). Таким чином, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ейс". Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ФК "Ейс". За приписами ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як у межах заявлених вимог та при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 264 ЦПК України). Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову з вищевказаних підстав. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України). Апеляційну скаргу представника відповідача задоволено, тому із ТОВ "ФК "Ейс" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 3633,60 грн. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд ухвалив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотальової-Кравець Валерії Юріївни задовольнити. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" на користь ОСОБА_1 3633,60 (три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) грн судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий: В.А. Панкеєва Судді: Н.Й. Григорусь О.М. Галацевич