Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/6785/25

15.04.26 22-ц/812/876/26 Єдиний унікальний номер судової справи: 484/6785/25 Номер провадження: 22-ц/812/876/25 Суддя-доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 квітня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Брагар Геннадієм Йосиповичем на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Панькова Д.А. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів, в с т а н о в и л а: У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_2 зазначав, що за судовим наказом від 16 лютого 2023 року виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/485/23, провадження № 2-н/484/212/23 р. з нього утримуються аліменти на користь відповідачки ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітної плати. Крім того, за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2024 року по справі № 484/791/24 з нього утримуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 13 лютого 2024 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. 26 червня 2025 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 та ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивача народилося двоє дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Також, зазначає, що на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_8 , яка є пенсіонером за віком. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив зменшити розмір аліментів, які з нього утримуються на підставі судового наказу від 16 лютого 2023 року виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 484/485/23 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2024 року провадження № 2/484/576/24 справа № 484/791/24 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітної плати до 1/8 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. До того ж, позивач просив визнати такими, що не підлягають виконанню судовий наказ від 16 лютого 2023 року виданий Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/485/23 та виконавчий лист виданий на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2024 року. У відзиві на позов, ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . В обґрунтування таких вимог, відповідачка зазначала, що позов не визнає, оскільки вважає його необґрунтованим. Вказує, що ОСОБА_2 іншим чином ніж сплата аліментів за судовими рішеннями, участі у житті дітей не приймає, особисто не зустрічається, а також не приймає участі в обговоренні питань щодо навчання дітей, їх стану здоров`я та в їх вихованні. Зазначає, що вимога про зменшення розміру аліментів є передчасною та необґрунтованою, оскільки базується лише на факті зміни сімейного стану позивача без надання доказів реального погіршення його фінансового стану. До того ж, позивач не довів, що збільшення кількості осіб на його утриманні призвело до неможливості сплачувати аліменти у раніше встановленому розмірі, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. Також на переконання відповідачки, посилання ОСОБА_2 як на підставу зменшення розміру аліментів, що на його утриманні перебуває його мати ОСОБА_8 , яка є пенсіонером за віком не є обґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за судовим наказом Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.02.2023 по справі № 484/485/23 провадження № 2-н/484/212/23 на 1/8 частку з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили, до повноліття дитини. Зменшено розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.06.2024 року провадження № 2/484/576/24 справа № 484/791/24, з 1/4 на 1/8 частку з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивач має на утриманні ще двох малолітніх дітей, які мають право на достатній життєвий рівень і позивач згідно закону зобов`язаний їх утримувати, суд вважав за можливе зменшити розмір аліментів, що стягуються з позивача за судовим наказом по справі № 484/485/23 провадження № 2-н/484/212/23 від 16.02.2023 року та за рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.06.2024 року провадження № 2/484/576/24 справа № 484/791/24 до 1/8 частини всіх видів заробітку, на утримання доньок ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , щомісячно з метою якнайкращого забезпечення інтересів всіх дітей позивача, які мають рівні права на утримання від батька. Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про визнання такими, що не підлягають виконанню судового наказу від 16.02.2023 року виданий Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/485/23, провадження № 2-н/484/212/23 р. та виконавчого листа виданого на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.06.2024 року провадження № 2/484/576/24 справа № 484/791/24 суд виходив з того, що законні підстави у відповідності до вимог ст. 432 ЦПК України для задоволення цієї вимоги відсутні. Не погодившись з таким рішенням суду, адвокат Брагар Г.Й., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та не правильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не встановив матеріальне становище позивача, не дослідив розмір його доходів, не перевірив наявність майна та інших джерел доходу, що прямо передбачено статтею 182 Сімейного кодексу України. Натомість без встановлення цих обставин неможливо зробити висновок про наявність підстав для зменшення розміру аліментів. Жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному рішенням місцевим судом розмірі, позивач до суду не надав. До того ж, адвокат звертає увагу на те, що суд першої інстанції не встановив реальні потреби дітей та не перевірив, чи забезпечує новий розмір аліментів належний рівень їх утримання, що свідчить про упереджене ставлення при розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення. Так, судом не було враховано, що молодша донька навчається у загальноосвітньому навчальному закладі за освітньою програмою «Інтелект України», що потребує постійних витрат на навчальні матеріали, зошити та інші необхідні шкільні потреби. Крім того, дитина відвідує музичну школу та заняття з англійської мови, що також пов`язано з додатковими фінансовими витратами. У зв`язку з психологічними переживаннями та емоційним навантаженням дитина відвідує психолога, старша донька навчається на стаціонарній формі у Національній академії внутрішніх справ на контрактній основі, та частково проживає самостійно у місті Києві, частково разом з ОСОБА_1 . Оплату навчання старшої доньки ОСОБА_1 здійснює самостійно, витрати, пов`язані з проживанням, навчанням та повсякденним забезпеченням старшої доньки, також несе вона сама. Саме відповідачка здійснює постійну турботу про матеріальне, побутове та соціальне благополуччя старшої доньки. Тобто, саме на відповідачку покладено основний фінансовий тягар щодо утримання дітей. Витрати включають забезпечення проживання, оплату комунальних послуг, придбання одягу та харчування, а також витрати, пов`язані зі станом здоров`я дітей, зокрема, відвідування медичних спеціалістів. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просив розглянути справу у його відсутність, оскільки на даний час він проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка приймає участь на лінії бойового зіткнення. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України). Згідно статті 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі відповідає. Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано та від якого мають дітей: малолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та повнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29, 30). Згідно судового наказу, виданого 16 лютого 2023 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/485/23 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання їх доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 24 січня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13). ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 досягла повноліття, а відтак стягнення аліментів на її утримання за вищевказаним судовим наказом припинилось. Отже, на момент звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, за вказаним судовим наказом стягуються аліменти лише на утримання малолітньої ОСОБА_4 . Разом з цим, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 червня 2024 року по справі № 484/791/24 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 13 лютого 2024 року і до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років (а.с.11-12). 26 червня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 , про що свідчить копія свідоцтва про шлюб, виданого 26 червня 2025 року Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.9). Від вказаного шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилось двоє дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.10,14). Задовольняючи позов в частині зменшення розміру аліментів, суд виходив з того, що позивач має на утриманні ще двох малолітніх дітей, які мають право на достатній життєвий рівень і він згідно закону також зобов`язаний їх утримувати. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Тож, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Водночас такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23), від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23 (провадження № 61-5022св24). Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що на даний час він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Отже, враховуючи, що зміна сімейного стану та народження дітей є самостійною підставою для зменшення розміру стягуваних з позивача аліментів на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині. Доводи апеляційної скарги про те, що молодша донька навчається у загальноосвітньому навчальному закладі за освітньою програмою «Інтелект України», що потребує постійних витрат на навчальні матеріали, зошити та інші необхідні шкільні потреби, а також відвідує музичну школу та заняття з англійської мови, що також пов`язано з додатковими фінансовими витратами не заслуговують на увагу, оскільки ці витрати не є предметом спору у цій справі. При цьому, колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості в майбутньому звернутись до суду із позовом про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не досліджено та не встановлено необхідності забезпечення матері позивачем, розмір її пенсії, потребу в постійному догляді, наявність хвороб які б передбачили додаткові витрати на лікування, на увагу суду не заслуговують, оскільки вказана обставина не вплинула на висновок суду про задоволення позову в частині зменшення розміру аліментів. Рішення суду в частині відмови в задоволені вимоги про визнання такими, що не підлягають виконанню судового наказу від 16.02.2023 року виданий Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області по справі № 484/485/23, провадження № 2-н/484/212/23 р. та виконавчого листа виданого на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.06.2024 року провадження № 2/484/576/24 справа № 484/791/24 не оскаржувалось, а тому не було предметом апеляційного перегляду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах адвокатом Брагар Геннадієм Йосиповичем залишити без задоволення. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст складено 16 квітня 2026 року.