Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/15216/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/15216/24 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Вівдиченко Т.Р. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,- В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104250018436 від 12.03.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком, тобто з 04.03.2024 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104250018436 від 12.03.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 09 липня 2023 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Рокитнянським РВ ГУ МВС України в Київській області 23.12.1998 року. 29.07.1994 року Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю (категорії 3) серії НОМЕР_2 . Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 04.03.2024 про призначення пенсії за віком, однак за результатом розгляду документів, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №104250018436 від 12.03.2024. Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що за результатом розгляду документів встановлено, що період проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року відсутній, що не дає підстав для зниження пенсійного віку. Позивач, вважаючи неправомірним відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, звернувся з цим позовом до суду. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ключовим у цій справі є питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком, з урахуванням положень п.1 ч.1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII, які передбачають зменшення пенсійного віку на 10 років. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі- Закон № 769-XII). Згідно із статтею 9 Закону № 796 особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Статтею 10 Закону № 796 передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачені пільги для обумовленої категорії громадян, перелік яких та підстави надання залежать від категорії, до якої вони належать. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 55 даного Закону особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: - які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - 10 років; - які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - 8 років; - які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - 5 років. З контексту наведеної норми ст. 55 Закону № 796 можна дійти висновку, що обов`язковою умовою для призначення пільгової пенсії відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону є факт роботи в зоні відчуження протягом певного часу. Аналогічний висновок наведений у тексті постанови Верховного Суду від 16.05.2018 у справі 280/1162/16-а. Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, населених пунктів, які вважаються зоною відчуження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №

106. Згідно із ч. 1 ст. 15 Закону № 796 підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Зі змістом ст. 65 цього Закону документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Відповідно до пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 № 551 учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору. Пунктом 11 вказаного Порядку № 551 зазначено, що Посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів: - довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхом листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби); - довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження. Отже, основним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, відтак надає йому право користування пільгами, встановлених Законом № 796, зокрема щодо призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Суд першої інстанції достовірно встановив, що оскільки позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсія за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55Закону №796, у разі підтвердження права на таке зниження, могла бути призначена йому при досягненні ним 54 років, тобто з 01.03.2024 та при наявності стажу не менше 15 років. Відповідно до оскаржуваного рішення страховий стаж становить 26 років. 29.07.1994 Київською обласною державною адміністрацією було видано позивачу посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорії 3), серії НОМЕР_2 . Отже, під час видачі позивачу вказаного посвідчення уповноваженим органом перевірялись обставини постійного проживання на території зони гарантованого добровільного відселення. У протилежному випадку у разі не підтвердження таких обставин, позивач не отримав б вказаного посвідчення. Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним цього посвідчення як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду даної справи. Наявність посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи підтверджує те, що станом на 01.01.1993 позивач проживав у зоні гарантованого добровільного відселення не менше ніж 3 роки. Таким чином, доводи відповідача про те, що документами, які були надані позивачем разом із заявою про призначення йому пенсії, не підтверджується, що станом на 01.01.1993 він постійно проживав або працював в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3-х років, спростовуються матеріалами цієї справи. Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23 сформовано правовий висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи) у зоні радіоактивного забруднення. Позивач надав пенсійному органу документ, що підтверджує його право на пільги та компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ - посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), який засвідчує той факт, що станом на 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років. Згідно з даними довідки Рокитнянської селищної ради Старостинський округ №6 від 04.03.2024 №164/02-037 підтверджується, що відповідно до погосподарської книги №2 позивач у період з 26.04.1986 по 10.06.1989, з 11.06.1991 по теперішній час був зареєстрований та проживав за адресою : с.Синява, Білоцерківського (Рокитнянського) району Київської області вул. Шевченка, буд.

268. Постановою «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.07.1991 № 106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1 до постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106), згідно з яким село Синява Рокитнянського район Київської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Відсутність будь-яких інших підтвердних документів не може бути підставою для відмови потерпілому від Чорнобильської катастрофи в призначені пенсії відповідно до Закону № 796- ХІІ. Такі обставини повинні трактуватись на користь особи. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 805/3752/18-а. Відповідно до пункту 4.2 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Тотожні повноваження територіальних органів Пенсійного фонду України визначені у статті 64 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 11.11.2020 у справі №677/831/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92787211), в якій Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Однак, доказів того, що на виконання даних повноважень відповідачем направлялись запити до відповідних органів або архівних установ про надання підтверджуючих документів, відповідачем не надано. У зв`язку з цим, суд вважає, що подані позивачем документи не викликають сумнівів щодо його проживання в зоні гарантованого добровільного відселення протягом періоду, достатнього для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55Закону №796. Крім того, як вбачається із оскаржуваного рішення відповідачем не прийнято до уваги посвідчення постраждалого внаслідок ЧАЕС (третьої категорії) серії НОМЕР_2 від 29.07.1994 року, оскільки в ньому зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним. Колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що відповідно до експертного висновку Українського бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України від 27.03.2024 року №056/511-а вбачається що записи прізвища української мовою ОСОБА_3 (паспорт; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, запис ОСОБА_1 ), ОСОБА_1 (посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або приживає чи проживав у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 рр. (категорія 3) запис ОСОБА_1 ) та записи російською мовою ОСОБА_3 (зазначений паспорт, запис ОСОБА_4 ), ОСОБА_1 (військовий квиток, запис ОСОБА_4 ) попри розбіжності в орфографічній фіксації у документах, наданих для експертизи, а також в інших документах зазначених осіб є ідентичними. Враховуючи вищевикладене, суд можна дійти обґрунтованого висновку, що прізвища ОСОБА_1 /ОСОБА_1/ ОСОБА_1 об`єктивно вказують на одну й ту ж особу - на позивача, прізвище позивачем не змінювалося, натомість, є неузгодженість у написанні одного й того ж прізвища через застосування етимологічного принципу при записі прізвищ різними мовами, в даному випадку - українською та російською. Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача, відсутність належного обґрунтування рішення суб`єкта владних повноважень та передчасні висновки щодо відсутності підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до Закону № 796-ХІІ, без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини. Таким чином, оскільки позивач досяг 54 років, в нього був наявний страховий стаж 26 років (при необхідному 15) та ним було подано на підтвердження відповідних пільг посвідчення посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або приживає чи проживав у зонах безумовного (обов?язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986 рр. (категорія 3) та довідку від 04.03.2024 №164/02-37 про підтвердження місця проживання у зоні третьої категорії гарантованого добровільного відселення, а тому Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області протиправно відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, оскільки позивач досягнув пенсійного віку (54 роки) та звернувся із заявою про призначення пенсії 04.03.2024, тобто в межах тримісячного строку, то пенсія за віком має бути призначена їй з дня, настає за днем досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №104250018436 від 12.03.2024 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв`язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.01.2023 № 262440014939, яким Шкуропатському відмолено у призначенні з 10.01.2023 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років. Доводи апеляційної скарги в цій жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Проте, колегія суддів, зазначає, що позивач просив у позові ита уточненному позові призначити пенсію з 04.03.2024 року, з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції також вбачається, що суд задовольнив призначення пенсії з 04.03.2024, але в резолютивній частині рішення помилково вказано, що призначення пенсії підлягає з 09.07.2023. За таких обставин та правового регулювання спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції, з урахуванням ч. 5 ст. 242 КАС України, доходить висновку, що, починаючи саме з 04.03.2024 підлягає зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду у Київській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту звернення із заявою про призначення пенсії за віком. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, прийшов до правильного висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, однак помилково поклав на відповідача обов`язок з призначення пенсії з 09.07.2023. Наведені вище обставини є підставою для зміни судового рішення у мотивувальній та резолютивній частинах. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У зв`язку з вказаними правовими нормами, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині та у резолютивній частині шляхом заміни дати, з якої необхідно призначити пенсію позивачу - « 04.03.2024» замість « 09.07.2023». Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року - змінити у мотивувальній частині та викласти абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 04 березня 2024 року.» В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Н.В. Безименна Т.Р. Вівдиченко