Постанова КЦС ВС № 607/3825/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2026 року м. Київ справа № 607/3825/24 провадження № 61-7581св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради, треті особи: Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, Український інститут національної пам`яті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Притула Оксана Богданівна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року у складі судді Дзюбича В. Л. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Костіва О. З., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради (далі - СКП «Ритуальна служба» ТМР), треті особи: Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, Український інститут національної пам`яті, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання незаконними дій, зобов`язання не вчиняти дій та не створювати перешкоди у реалізації прав. Позовну заяву обґрунтувала тим, що з 06 листопада 2022 року її син ОСОБА_12 проходив військову службу у Збройних Силах України і при виконанні бойового завдання, виявивши стійкість та мужність при захисті територіальної цілісності та суверенітету України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 грудня 2022 року його було поховано на Микулинецькому кладовищі на вул. Микулинецькій, 29 у м. Тернополі. У свідоцтві про його поховання зазначено, що поховання здійснено 20 грудня 2022 року на ділянці «№ - АТО», в одинарній могилі на Микулинецькому кладовищі, розміщеному в м. Тернополі. При цьому інформація щодо номера ділянки (сектора), ряду, місця поховання не зазначена, хоча відповідні графи для внесення цих відомостей у ньому передбачені. Наголосила на тому, що у свідоцтві про поховання вказано, що «відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» користувач має право на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини; вирішення питань про проведення підпоховання в зазначену могилу інших померлих членів родини, розпорядження щодо догляду за могилою; здійснення інших дій, пов`язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить чинному законодавству». Вказала на те, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року № 975 затверджено Положення про Пантеон Героїв Тернополя, відповідно до якого витрати на почесне поховання загиблих осіб на території Пантеону Героїв Тернополя та витрати на виготовлення і встановлення намогильної споруди здійснюються коштом місцевого бюджету. Намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів намогильної споруди, яка складається з пам`ятника, постаменту та намогильної плити. Пам`ятник у формі мальтійського хреста, інші елементи намогильної споруди прямокутної форми виготовляються з природного каменю. На засіданнях зборів родичів загиблих у присутності керівника СКП «Ритуальна служба» ТМР ОСОБА_13 було зазначено про те, що намогильні споруди полеглим воїнам будуть виготовлятися з граніту, а також про те, що родичам загиблих воїнів будуть надані ескізи пам`ятників для погодження. Отже, на наступних засіданнях зборів були показані зразки пам`ятників із сірих гранітів. Однак на останніх зборах керівник СКП «Ритуальна служба» ТМР ОСОБА_13 повідомив присутніх на зборах родичів загиблих воїнів про те, що пам`ятники, які будуть встановлюватися на могилах загиблих, будуть виготовлені з каменю пісковику. Позивачка стверджувала, що виготовлення пам`ятників з пісковику присутні на зборах не погоджували, оскільки цей вид каменю, порівняно з іншими видами, запропонованими раніше, поступається у якості та стійкості до погодних умов (не щільний, реагує на перепади температур тощо). У зв`язку з цим 02 жовтня 2023 року вона звернулася до міського голови м. Тернополя Надала С. В. із заявою про те, що вона відмовляється, відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похорону справу», від встановлення пам`ятника її сину ОСОБА_12 коштом місцевого бюджету та з матеріалу, який непридатний для пам`ятника та намогильної плити. Примірника такої заяви вона не мала, тому її представник Притула О. Б. звернулася із адвокатським запитом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради для отримання копії такої заяви, на що отримав відповідь від 02 листопада 2023 року № 24213-0/2023, в якій її повідомлено про те, що за результатами спільного обговорення питання причетними структурними підрозділами, виконання робіт з встановлення пам`ятника на могилі ОСОБА_12 передбачено у наступному році, тобто у році звернення до суду з цим позовом. Вважала, що Виконавчий комітет Тернопільської міської ради тим самим проігнорував її прохання щодо невстановлення намогильної споруди на одинарній могилі її сина на ОСОБА_14 кладовищі, розміщеному в м. Тернополі, та повідомив про факт виконання таких робіт. Наголошувала на тому, що ні норми Закону України «Про поховання та похоронну справу», ні нормативні акти, затверджені наказом від 19 листопада 2003 року № 193, на підставі яких розроблено Положення, ні саме Положення про Пантеон Героїв Тернополя не містять визначення такого поняття, як «Пантеон» та жодним чином не визначають місце його розташування, оскільки ані в самому Положенні, ані у рішенні Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року № 975 немає норми, яка б вказувала на розташування такого Пантеону на ОСОБА_14 кладовищі чи визначала конкретний сектор (номер) Микулинецького кладовища, де буде розміщено такий Пантеон ; рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року № 975 не є документом у розумінні статті 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу», який би вказував на відведення конкретного розміру визначеної земельної ділянки для нового будівництва Пантеону, відомості про яку є обов`язковими вихідними даними для проектування нового будівництва згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (проектна документація - затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва, пункт 11 частини першої статті 2 Закону); намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів, згідно з Додатком до Положення (пункт 15), тоді як такий стосується нового будівництва - Національного військового меморіального кладовища, а не Пантеону, та відсутні докази його затвердження, як і самої проектної документації, на підставі якої за зверненням особи, яка зобов`язалася поховати загиблого (померлого), на території Пантеону Героїв Тернополя виділяється місце для поховання (пункт 9); крім того, розміри зазначеного зразка (0,8 м х 2,1 м) щодо могил загиблих суперечать встановленим державним санітарним правилам та нормам, та не відповідають гігієнічним вимогам, а також не узгоджуються із розмірами, зазначеними в пункті 10 (1 м х 2 м); самостійне встановлення будь-яких інших намогильних споруд на території Пантеону заборонено (пункт 17), ця норма суперечить статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», яка має вищу юридичну силу; змістом Положення не передбачено порядку демонтажу намогильних споруд, які були встановлені на могилах воїнів, які загинули до дати погодження цього Положення. Стверджувала про те, що Положення про Пантеон Героїв Тернополя погоджено виконавчим комітетом 16 серпня 2023 року, тобто значно пізніше дати поховання її сина ОСОБА_12 , який був похований 20 грудня 2022 року; таке Положення не може звужувати прав позивача, визначених законом на дату поховання сина. Зазначала, що для поховання загиблих воїнів у 2022 році на земельній ділянці - АТО, СКП «Ритуальна служба» ТМР виділили земельні ділянки у розмірах, встановлених нормами для родинних поховань, і родинами на могилах загиблих воїнів споруджені після 16 серпня 2023 року (погодження Положення про Пантеон) індивідуальні намогильні споруди з граніту. Тоді як СКП «Ритуальна служба» ТМР зводить намогильні споруди, які є не окремими, а одинарними, що об`єднують по шість могил, а індивідуальною ознакою для кожного похованого воїна є встановлення хреста на цій споруді. Також на цій споруді передбачено квітники - один на дві могили, що є порушенням Національного стандарту України (ДСТУ-НБ В.2.2-36:2013), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 січня 2013 року №

18. Відповідно до цього стандарту квітники та огорожі є елементами благоустрою могили (пункт 5.1) та встановлюються в межах площі земельної ділянки, відведеної під поховання у встановленому порядку, зокрема, одинарне поховання - площа ділянки - 3,3 кв. м, довжина - 2,2 м, ширина - 1,5 м. Наголошувала на тому, що поховання загиблих на міському Микулинецькому кладовищі здійснюється з порушенням встановлених державних санітарних правил та норм (ДСанПІН 2.2.2.028-99), Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань (наказ від 19 листопада 2003 року № 193), Положення про порядок надання ритуальних послуг та території Тернопільської міської територіальної громади, а саме не дотримуються гігієнічні вимоги щодо норм відведення земельної ділянки для одинарного поховання, які є єдиними чинними нормами, а саме: замість ширини могили - їм надається 0,80 м (дані вимоги) та 0,70 м (дані схем додані до Договору про виготовлення та встановлення пам`ятників на кладовищі та додаток до Положення про Пантеон); довжина могили 2,1 м замість 2,2 м, ширина земельної ділянки під могилу 1,35 м замість 1,5 м, площа земельної ділянки під могилу 2,8 кв. м замість 3,3 кв. м, відстань між могилами для проходу 0,5 м не виділяється. Таким чином, дії СКП «Ритуальна служба» ТМР щодо встановлення пам`ятника на могилі ОСОБА_12 без згоди близьких родичів, зокрема матері загиблого, посилаючись на погоджене Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради Положення про Пантеон Героїв Тернополя, на переконання позивачки, є примушенням робити те, що не передбачено законодавством, а отже порушують норми Конституції України, яка є законом прямої дії. З огляду на наведене, позивачка ОСОБА_1 просила суд: - визнати незаконними дії СКП «Ритуальна служба» ТМР щодо визначення розміру земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території кладовища ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 ; щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ) без згоди його близьких родичів; вчинення перешкод позивачу та членам його сім`ї щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ); - зобов`язати СКП «Ритуальна служба» ТМР не встановлювати намогильні споруди на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ) без згоди його близьких родичів та не чинити перешкод позивачу та членам його сім`ї у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що діями відповідача права позивачки не були порушені. Суд першої інстанції виходив із того, що: - місце поховання ОСОБА_12 розташоване на земельній ділянці площею 0,06 га, яка рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30 листопада 2016 року № 1027 була виділена на міському кладовищі за адресою: АДРЕСА_1 , під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО (сектор 7). Ця земельна ділянка має особливий статус Пантеону Героїв Тернополя, функціонування якого регламентується Положенням, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року № 975; - Положення про Пантеон Героїв Тернополя встановлює уніфіковані вимоги до могил та намогильних споруд (єдиний зразок, розміри, матеріал - пісковик/природний камінь, форма мальтійського хреста), що базується на принципі рівних умов для поховання всіх захисників незалежно від звання та відповідає світовій та українській практиці створення військових меморіалів; - позивачка ОСОБА_1 була обізнана про місце поховання свого сина на спеціалізованій ділянці та про плани СКП «Ритуальна служба» ТМР з уніфікації пам`ятників. Вона брала участь у зборах родин загиблих воїнів та обговореннях (в тому числі в групі у «Viber»), де колективним рішенням було погоджено саме цей варіант пам`ятника, і на той час заперечень щодо вигляду самого пам`ятника не висловлювала, при цьому надала взірець фотографії сина, яка повинна бути на пам`ятнику. - СКП «Ритуальна служба» ТМР діяло в межах своїх повноважень та на підставі чинних на час розгляду справи нормативно-правових актів; не вчиняло незаконних дій щодо встановлення споруди без згоди позивача, оскільки фізично пам`ятник на могилі ще не встановлено, а відмова позивачки встановлювати уніфікований варіант відбулася вже після залиття спільного фундаменту; - могили полеглих героїв об`єднані спільною монолітною конструкцією (фундаментом на 6 могил), розрахованою під вагу уніфікованого хреста з каменю пісковика, і встановлення іншої, важчої споруди, індивідуального замовлення може порушити цілісність всього ряду поховань; - приватні інтереси позивачки як однієї особи не можуть мати перевагу над суспільним інтересом громади щодо створення гідного уніфікованого меморіального комплексу для вшанування всіх полеглих героїв. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Притула О. Б., залишено без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року - без змін. Залишаючи без змін оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи У червні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Притула О. Б., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, у постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 820/5348/17, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі № 21-446а14, від 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України). Також заявниця посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, заявниця вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в частині дослідження доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій: - не надали належної оцінки факту того, що її син ОСОБА_12 похований 20 грудня 2022 року, тобто задовго до погодження Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради Положення про Пантеон Героїв Тернополя (16 серпня 2023 року); - проігнорували, що Положення про Пантеон Героїв Тернополя не містить жодних положень про врегулювання питань поховань, здійснених до прийняття цього положення; - належним чином не мотивували, з яких підстав обмежується право позивачки на встановлення на могилі сина намогильної споруди індивідуального зразка за власні кошти; - не навели обґрунтування того, яким чином норми Положення про Пантеон Героїв Тернополя (чи інші норми) забезпечать справедливий баланс між суспільними (публічними) інтересами держави та запровадженими обмеженнями на реалізацію уже набутого позивачем права на встановлення індивідуальної намогильної споруди відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу»; - не звернули увагу на те, що дії відповідача, які оскаржуються, фактично відбулись та порушують передбачене статтею 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» право позивачки на встановлення надмогильної споруди на могилі її сина в межах виділеної земельної ділянки і покладають на позивачку додатковий обов`язок на отримання від адміністрації кладовища дозволу на таке встановлення; - проігнорували, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі № 500/2145/24 визнано протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року № 975 в частині погодження та запровадження пункту № 17 Положення про Пантеон Героїв Тернополя щодо внесеної заборони на встановлення індивідуальної надмогильної споруди в частині поховань; - не врахували, що на час здійснення поховання її сина (20 грудня 2022 року) територія Микулинецького кладовища не відносилась до території почесного поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України, іменованого Пантеон Героїв Тернополя, та не містила жодних обмежень, які ним запроваджені, оскільки органами місцевого самоврядування та його виконавчими органами згідно зі статтями 8, 23 Закону України «Про поховання та похоронну справу» не було у встановленому порядку прийнято рішення про виділення вільної земельної ділянки або про відведення вільного від існуючих поховань сектора для почесних поховань загиблих з метою облаштування кладовища під назвою «Пантеон Героїв Тернополя»; - проігнорували, що здійснюючи поховання сина, позивачка мала законні сподівання на наявність права, визначного статтею 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», на встановлення індивідуальної намогильної споруди у межах могили загиблого сина; - не врахували, що обставини справи щодо встановлення місця поховання померлого сина позивачки ОСОБА_12 (сектор, ряд, місце, вид поховання, розмір могили) мають бути підтверджені певними засобами доказування, а саме: витягом з Книги реєстрації поховання, свідоцтвом про поховання, договором-замовленням та проектною документацією кладовища, та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; - не звернули увагу, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного розміру земельної ділянки, виділеної СКП «Ритуальна служба» ТМР для поховання ОСОБА_12 , та відповідність такого установленим законодавством нормам; - не надали відповідей на всі доводи та аргументи сторони позивача тощо. 15 липня 2025 року Виконавчий комітет Тернопільської міської ради та СКП «Ритуальна служба» ТМР через підсистему «Електронний суд» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначили про необґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. 25 липня 2025 року ОСОБА_7 , інтереси якої представляє адвокат Гнатюк Д. С.,через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просила таку касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року і постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року у справі № 607/3825/24 - без змін. Рух справи в суді касаційної інстанції Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Притула О. Б., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Притула О. Б., на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області матеріали справи № 607/3825/24; надано іншим учасникам справи строк для подання відзиву. У липні 2025 року матеріали справи № 607/3825/24 надійшли до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2026 року справу № 607/3825/24 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне. Фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_12 , батьками якого є ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 11 грудня 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Виконкому Тернопільської міської Ради народних депутатів. 05 серпня 2017 року ОСОБА_17 зареєструвала шлюб із ОСОБА_18 Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_19 », що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим 05 серпня 2017 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області. ОСОБА_12 в період з 06 до 28 листопада 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Бахмуті Донецької області. Підстава: бойове розпорядження від 31 жовтня 2022 року № 16/2/1/14/817дск, бойове розпорядження Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12 листопада 2022 року № 768т, бойовий наказ командира 1 БТГР 1/дск/ПКП від 08 листопада 2022 року, бойовий наказ командира 1 БТГР № 6/дск/ОКП від 21 листопада 2022 року, що стверджується довідкою № 1807, виданою 17 лютого 2023 року військовою частиною НОМЕР_3 Міністерства оборони України (далі - в/ч НОМЕР_3 ). Зміст сповіщення сім`ї № 7246 свідчить про те, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оператор 4 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_4 штурмового батальйону в/ч НОМЕР_3 , який з 28 листопада 2022 року вважався зниклим безвісти, вірний військовій присязі беручи участь у заходах із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, виявивши стійкість і мужність, загинув під час виконання бойового завдання, пов`язаного з захистом територіальної цілісності та суверенітету України в районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Згідно зі свідоцтвом про поховання, яке видано ОСОБА_1 20 грудня 2022 року, реєстраційний номер 753, поховання померлого ОСОБА_12 здійснено ІНФОРМАЦІЯ_4 на ділянці «№ ..АТО», в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі, розміщеному в м. Тернополі. Відповідно до копії договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 20 грудня 2022 року № 753 щодо поховання померлого ОСОБА_12 на ОСОБА_14 кладовищі, в графі замовник вказано ОСОБА_1 . Згідно з актом № 54 для надання послуг на поховання померлих осіб, які загинули в бойових діях у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України за грудень 2022 року ( ОСОБА_12 ), складеним між начальником СКП «Ритуальна служба» С. Тлумацьким (Виконавець) та начальником УЖКГБ та ОСОБА_20 (Замовник) 16 листопада 2022 року, виконавцем було надано послуги на суму 9 075,00 грн, що включає послуги з викопування могили, послуги автокатафалка, прапор України, тимчасовий пам`ятний знак, флагшток. 02 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до міського голови м. Тернополя Надала С. В. із заявою, в якій відмовилася від встановлення пам`ятника її сину ОСОБА_12 відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу». Листом від 02 листопада 2023 року № 24123-Ф/2023 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради на звернення ОСОБА_1 повідомив, що за результатами спільного обговорення питання причетними структурними підрозділами, виконання робіт з встановлення пам`ятника на могилі ОСОБА_12 передбачено в наступному році. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30 листопада 2016 року № 1027 «Про виділення території під меморіальний комплекс» погоджено СКП «Ритуальна служба» використання земельної ділянки площею 0,06 га під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції та померлих внаслідок отриманих поранень в зоні АТО, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у Другій Світовій війні (сектор 7) на міському кладовищі за адресою: АДРЕСА_1 , що також узгоджується з викопіюванням з топографо-геодезичного плану м. Тернополя. Наказом начальника СКП «Ритуальна служба» ТМР ОСОБА_13 від 08 березня 2022 року № 24 «Про впорядкування поховання військових» передбачено здійснення поховання загиблих військових у війні російської федерації проти України на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в антитерористичних операціях, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у Другій світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з Державного кадастру про земельну ділянку від 02 червня 2023 року № НВ-7400404322023, земельна ділянка, кадастровий номер 6110100000:09004:0357, загальною площею 21,1505 га, за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності; вид цільового призначення земельної ділянки: 03.12 «Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування». Додатком до цього витягу є кадастровий план земельної ділянки. Рішенням Тернопільської міської ради від 09 червня 2023 року № 8/26/36 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель м. Тернополя, зокрема земельної ділянки, кадастровий номер 6110100000:09004:0357, загальною площею 21,1505 га, яка надана СКП «Ритуальна служба» ТМР у постійне користування для обслуговування та утримання міського кладовища за адресою: АДРЕСА_1 . Протоколами від 23 лютого 2023 року № 1, від 18 травня 2023 року № 2 та від 15 серпня 2023 року № 3 підтверджується участь членів сімей загиблих воїнів у проведенні зборів та обговорень щодо створення Пантеону Героїв Тернополя. Позивачка ОСОБА_1 брала участь у вказаних обговореннях та була обізнана про облаштування однакових намогильних споруд на території Пантеону Героїв Тернополя. Наказом начальника СКП «Ритуальна служба» ТМР від 17 серпня 2023 року № 52 передбачено: здійснювати почесні поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України відповідно до Положення про Пантеон Героїв Тернополя на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у Другій світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою: АДРЕСА_1 ; виділення місця для поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба» на підставі підписаного договору-замовлення; після проведення чину поховання на кожній могилі встановлюються намогильні споруди відповідно до затвердженого зразка і розміру, передбаченого додатком до Положення про Пантеон Героїв Тернополя, погодженого рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16 серпня 2023 року №

975. На звернення керівника СКП «Ритуальна служба» ТМР від 24 січня 2024 року Український інститут національної пам`яті листом від 09 лютого 2024 року № 387/2.1-08-24 надав відповідь про те, що Інститут вважає за доцільне при створенні локальних військових секторів поховань керуватись та дотримуватись норм законодавства щодо Національного військового меморіального кладовища, а саме: Закону України від 08 грудня 2023 року № 3505-ІХ. Оскільки Національне військове меморіальне кладовище є проектом загальнонаціонального значення, то основні ідеї та положення вказаного Закону України мають бути враховані й під час створення локальних військових меморіальних об`єктів та просторів. СКП «Ритуальна служба» ТМР є окремою юридичною особою органу місцевого самоврядування - Тернопільської міської ради, основним видом діяльності якої є організація поховань і надання суміжних послуг. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є матір`ю загиблого ОСОБА_21 , пояснила, що її син похований на Микулинецькому кладовищі в м. Тернополі, зокрема у місці, де похований ОСОБА_12 . Різниця між їхніми могилами в декілька рядів. ЇЇ син загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_12 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сина вона поховала 05 грудня 2022 року, а ОСОБА_12 похований 20 грудня 2022 року. Збори, які організовувала Тернопільська міська рада, вона почала відвідувати 20 лютого 2023 року. Свідок вказала, що можливо позивачка ОСОБА_19 також була присутня на таких зборах. 20 лютого 2023 року на зборах, скликаних Тернопільською міською радою, було запропоновано створити Пантеон Героїв і було доведено до відома, що на могилах полеглих будуть встановлюватись козацький хрест і що пам`ятники будуть всі однакові. Були присутні міський голова Надал С. В. , представники з культурних сфер, з пенсійного фонду та з інших різних напрямків. На зборах розглядалися різні питання, в тому числі питання про створення Пантеону. Вже 21 березня 2022 року міська рада прийняла рішення, де будуть хоронити полеглих воїнів, на той час це була ділянка АТО 0,6 сотих, де хоронили воїнів, які загинули з 2014 року, і на цій ділянці захоронили і їхніх синів. Оскільки захоронень було дуже багато, міська рада вирішила розширити ділянку АТО. Другі збори відбулися 18 травня 2023 року на яких було представлено проект Пантеону та запропоновано варіант із сірого граніту. Всі присутні проголосували та погодились, але коли було представлено взірець із сірого граніту, який стояв в ритуальних службах, він нікому не сподобався, оскільки був тонкий, і вони почали звертатися до міського голови з тим, що вони не задоволені цим пам`ятником і не дозволять ставити такі пам`ятники на могилах своїх полеглих синів. Свідок пояснила, що ОСОБА_23 , яка є дизайнером, опрацювала більше тисячі фотографій і тисячі слайдів, зібрала інформацію всіх військових цвинтарів із всього світу, козацьких цвинтарів, цвинтарів січових стрільців і виявилося, що є тенденція, зокрема від козацької доби, що на могилах встановлювались світлі об`ємні козацькі хрести з каменю пісковика. ОСОБА_23 звернулася до міського голови і був віднайдений кар`єр в с. Струсів, де є камінь світлий пісковик, який є майже білий. Свідок пояснила, що 15 серпня 2024 року відбулись чергові збори, на яких їм запропонували проект намогильних споруд з каменю пісковика та пояснили, як буде виглядати Пантеон . На зборах був весь зал людей, всі погодились, ніхто не висловлював думки проти. Міська рада запропонувала створити групу у «Вайбері», де реєструють кожну родину загиблого воїна, і вирішили в цій групі також проголосувати, так як не всі родини були присутні на зборах. В групі «Вайбер», учасником якої також була позивачка ОСОБА_24 , всі мали можливість висловитися, було доступно проінформовано про що люди голосували. Були обговорення, але проти ніхто не виступив і ніхто не виступив як утримався. Документів проєкту або письмових положення не надавалось для ознайомлення. 16 серпня 2023 року було прийнято рішення про створення Пантеону Героїв у м. Тернополі. За це рішення проголосували всі депутати міськвиконкому. В той же день про те, що створюється такий Пантеон Героям було опубліковано на сайті міської ради. У Положенні було вказано, що всі роботи виконуються за кошти бюджету міської ради і ніхто з родичів не має право самовільно нічого робити. Всі про це знали і всі з цим погодились. Коли хоронили воїнів, похороном та витратами на поховання займалась міська рада і військкомат. Коли приходило сповіщення про загибель родича, було вказано, що воїна поховають на Алеї Героїв, оскільки тоді ще не було Пантеону. Також, якщо родичі хочуть поховати близьку людину в іншому місці, або мати місце біля своєї померлої близької людини, тоді пропонували кладовище на Довжанці. Також, пропонували фотографії шрифта, дати, написів на пам`ятниках, які мали бути. Пропонувалось скидати в групу у «Вайбер» фотографії своїх загиблих родичів, які мали бути відображені на намогильній плиті. Позивачка ОСОБА_1 06 квітня 2023 року також скинула на сайт фотографію свого сина, яку б вона хотіла бачити на його пам`ятнику. Роботи почалися у вересні. Свідок вказала, що це буде великий Пантеон , де на меморіальній стіні будуть вписані всі зниклі воїни та воїни, які загинули від 2014 року. Свідок вказала, що дивлячись на споруджену Алею Героїв, яка з`явилась в 2014 році, де було дозволено кожній сім`ї ставити власний пам`ятник, ці поховання злились із цивільним кладовищем. Вона та інші родичі хотіли, щоб частина кладовища була як у всьому світі, щоб це був військовий цвинтар, щоб були всі однакові надгробки, і це є пошана для воїнів. Крім цього, свідок пояснила, що в кожному ряді поховань по 6 загиблих воїнів. Заливали фундамент моноліт на всіх 6 воїнів, щоб він був міцніший. ОСОБА_1 подала свою позовну заяву після того, як був залитий фундамент, щоб монтувати далі надгробок. Коли мали монтувати надгробні плити, всі 5 плит були поставлені, однак позивачці ОСОБА_1 щось не сподобалось і вона не дозволила встановлювати намогильну споруду на могилі сина. Свідок пояснила, що цей фундамент розрахований під вагу хреста з каменю пісковика і якщо позивачка поставить важчий, це може розламати фундамент, він може перекоситися, можуть постраждати сусідні хрести. 27 червня 2024 року був організований круглий стіл, де ОСОБА_23 представила проект для громади міста, та були 15 родин загиблих воїнів, 24 громадські організації, з них 15 - молодіжних організацій. Усі підтримали цей проект. Крім цього, були збори 17 листопада 2023 року, на яких тільки родина ОСОБА_26 була проти Пантеону . Було вирішено питання лавочок, а також флагштоку біля могили кожного воїна. Свідок пояснила, що не пам`ятає, на яких саме зборах була присутня або відсутня ОСОБА_1 , але бачила її неодноразово. ОСОБА_1 на зборах не виступала, не заперечувала, нічого не пропонувала, сиділа, слухала і мовчала. Свідок додала, що на могилі сина позивачки тільки залитий фундамент, стоїть дерев`яний хрест. Надгробок і хрест кам`яний позивачка не дозволила встановити. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснила, що її син був похований на Алеї Героїв 23 січня 2023 року. На той час ще Пантеону Героїв не було. На перших зборах 20 лютого 2023 року вона та позивачка ОСОБА_1 були присутні. На зборах було багато людей. Виступав мер міста, ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , архітектор. Обговорювали питання створення Пантеону Героїв, щоб пам`ятники всіх загиблих Героїв були однакові, з`ясовували, чи має хтось свої пропозиції, чи є хтось проти встановлення однакових пам`ятників, показувались проекти, фотографії, взірці. Пізніше на сайті міської ради оприлюднювались положення цього Пантеону. Коли запропонували намогильні споруди із сірого каменю, всі відмовились. Далі вибрали з білого каменю, на що ОСОБА_1 так само погоджувалась. ОСОБА_1 на зборах не виступала, не заперечувала. Зі слів родичів загиблих героїв їй відомо, що 06 квітня 2023 року позивачка ОСОБА_1 в створену загальну групу «Вайбер», в яку долучені всі родичі загиблих, скинула фотографію свого сина, яку б вона хотіла бачити на його пам`ятнику. До вересня 2023 року, коли монолітний фундамент на могилі сина позивачки ОСОБА_1 був залитий, остання зі всім погоджувалась, однак, коли майстри почали встановлювати на могилах плити, вона категорично стала проти встановлення однакових пам`ятників. Причин, чому позивачка не задоволена, вона не озвучувала, власних пропозицій вона не пропонувала. Коли її сповістили про загибель сина, представник ТЦК пояснив, що вона має право на захоронення сина біля родичів, або дають місце на кладовищі у Довжанці і дають їй місце біля сина, або ж на Алеї Героїв, де син буде захоронений сам і будуть пам`ятники всі одинакові. Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що міською радою був запропонований проект для м. Тернополя. З цього приводу відбулися збори 20 лютого 2023 року, на яких вона не була присутня. Наступні збори відбулись 18 травня 2023 року, на яких вона разом із архітектором представляла у співавторстві проект, який наразі є затвердженим, оскільки він був проголосований сім`ями. 15 серпня 2023 року було доопрацьовано проект і обговорено побажання сімей (влаштування біля могил: лавочки, лампадки, вази, флагштоки). На цих зборах були фактично внесені всі корективи і відповідно наступного дня, 16 серпня 2023 року, цей проект було затверджено рішенням міської ради. Рішення про уніфікацію починалось з липня 2022 року. Сім`ї загиблих почали обговорювати, як має виглядати сектор почесних військових поховань. Чи будуть всі різні, чи будуть всі окремі. Позивачка ОСОБА_1 була присутня на цих зборах. Заперечень ніяких не висловлювала. Рішення приймалось шляхом голосування, підняттям рук за всі запропоновані проекти. Коли за цей проект підняли руки, було запитання до присутніх, чи є такі, хто проти та чи є так, що утримались, і оскільки таких не було, відповідно рішення було прийнято одноголосно. Чи був очільник комісії або реєстр присутніх - не знає. При вході була людина, яка записувала всіх присутніх на зборах, про що вони розписувались. Вони ставили свій порядковий номер, прізвище, ім`я. Збори тривали 2 год 30 хв. На зборах родичам загиблих пояснювали, що пам`ятники будуть однакові, пояснювали, з якого матеріалу будуть виготовлятися пам`ятники та яка буде їхня форма. Також головою міської ради було роз`яснено сім`ям, які вже встановили на могилах своїх близьких пам`ятники, що якщо вони згідні замінити на уніфікований взірець пам`ятника, то вони звичайно це можуть зробити, а ті, хто не встановив, але вже замовив та вніс певну суму завдатку підрядникам, які будуть виготовляти пам`ятник, або відмінили замовлення, або, якщо їх підрядники не йдуть на зустріч, тоді міська рада буде з ними сама домовлятися, буде компенсовувати кошти людям, які вже віддали завдаток. Свідок пояснила, що креслення розробляв архітектор, який має ліцензію. Чи надавали присутнім сім`ям загиблих для ознайомлення проект Положення про Пантеон їй невідомо і вона такого документа не презентувала, оскільки це не її зона відповідальності. За кілька місяців до презентації проекту, вона провела декілька досліджень і дійшла висновків, що пісковик є достатньо довговічний. Немає проблем з встановленням пам`ятних знаків з такого матеріалу. Свідок пояснила, що є багато архітектурних пам`ятників, яким вже сотні або тисячі років, які виготовлені із пісковика. Пісковик - це така порода природнього каменю, з якої побудовані 99,9% всіх архітектурних споруд у всьому світі. Крихкість до природніх умов у цього каменю нормальна. Про це свідчать козацькі поховання, оскільки більше 800 козацьких поховань із козацькими хрестами. На всіх цих хрестах, яким 400-500 років, можна прочитати епітафії і вони всі збережені. Однак цей камінь потребує догляду. З родинами загиблих будуть обговорювати на наступний рік питання фізичної або хімічної обробки пам`ятників. Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що був присутній на трьох зборах родин загиблих воїнів, де вирішувалось питання про створення Пантеону Героїв та встановлення уніфікованих пам`ятників. Обговорювалось питання встановлення пам`ятників, якості цих пам`ятників. Також показували слайди з фотографіями. Був представлений варіант сірого пам`ятника з граніту, який родинам не сподобався і він був відхилений. Наступний варіант, з яким погодились всі сім`ї загиблих воїнів, був презентований ОСОБА_28 . Голосування проводилось шляхом підняття рук. При сповіщенні про загибель сина йому повідомлялось про право на поховання сина на іншому кладовищі. На зборах ніяких документів на підпис йому не давали. Була людина, яка займалась підраховуванням голосів, або реєстром присутніх осіб. Сам документ - проект Положення про Пантеон Героїв Тернополя, у якому було вказано його основні умови, міською радою не надавався. Сім`ям також було роз`яснено, якщо є такі родини, які вже замовили підрядникам виготовлення пам`ятників і не в змозі повернути кошти, тобто завдаток, тоді міська рада сама буде компенсовувати ці витрати. Шість пам`ятників загиблим воїнам знаходяться в єдиній зв`язці і якщо це буде технічно порушено, вони впадуть, буде порушений моноліт, який розрахований на шість пам`ятників. Будівництво інших пам`ятників не допускається в проекті Пантеону Героїв. Позивачка ОСОБА_1 була присутня на зборах, однак пропозицій або заперечень вона на висловлювала. Свідок ОСОБА_13 пояснив, що він є керівником СПП «Ритуальна служба» ТМР. При похованні військових родини отримують свідоцтва (повідомлення) від ТЦК. Після цього родина приходить в службу в реєстратуру зі свідоцтвом про смерть і оформляє поховання. Перед цим і в ТЦК, і в службі в реєстратурі родині пропонується вибір місця поховання загиблого: одинарне - на Микулинецькому кладовищі на Пантеоні Героїв і також на військовому секторі на новому кладовищі, який відведений на П. Батьківського, на якому пропонується родинам одинарне, двійне, трійне місце, де вони можуть робити за вибором свій пам`ятник, або такий самий, як на Пантеоні Героїв за кошти місцевого бюджету. Громадянці ОСОБА_1 при реєстрації поховання пропонувалось на вибір місце поховання або на новому кладовищі, або на Пантеоні Героїв, про що обов`язково повідомляється, що це одинарне почесне поховання і пам`ятник має бути такий, як на Пантеоні згідно з Положенням про Пантеон Героїв Тернополя. При оформленні поховання ОСОБА_1 розписувалась в реєстраційних облікових журналах та підписала договір замовлення на поховання. Чи було в цьому журналі вказано, що це буде поховання почесне з встановленням уніфікованих пам`ятників, він не пам`ятає, так як з самого початку договору на погодження такого поховання не було. З цього питання проводились неодноразові збори. Перший зразок пам`ятника був з граніту одинарний, він стояв в приміщенні СКП «Ритуальної служби» ТМР, де родичі могли прийти подивитися, затвердити. Пам`ятник з сірого граніту родинами не було погоджено, після чого було запропоновано з сірого пісковика. Був розроблений ескізний проект і на загальних зборах родичі погодили саме цей варіант, який на даний момент встановлюється. На перших зборах, коли було прийнято рішення, ніхто з присутніх родичів не заперечував про встановлення індивідуального пам`ятника для всіх загиблих. Вже пізніше на наступних зборах родина ОСОБА_26 почали висловлювати незадоволення та говорили, що хочуть встановити власний пам`ятник. На сьогоднішній день не встановлена надмогильна споруда чи пам`ятник на могилі сина ОСОБА_1 . З технічної точки зору на місці поховання сина позивачки неможливо встановити надмогильну плиту іншого розміру, тому що є шість могил, які між собою зав`язуються арматурою, разом заливаються. Свідок пояснив, що декілька разів зустрічав ОСОБА_1 на Пантеоні Героїв, біля могили, коли вже був залитий фундамент, вона говорила, що не хоче і не буде встановлювати пам`ятник. Пояснень з приводу цього вона не надавала. Коли заливали ряди могил ОСОБА_1 все влаштовувало. Процес залиття могил дуже довгий, приблизно 2-3 тижні. Спочатку викопували могилу відповідної глибини, ставили опалубки, заливали фундамент. Так як ОСОБА_29 часто приходить на могилу сина, вона весь цей процес бачила, бачила, як заливалися попередні ряди, як вони були скріплені. А коли вже був залитий фундамент, вже стояли на сусідніх могилах пам`ятники, ОСОБА_1 почала заперечувати та не погоджуватись. Також свідок пояснив, що 20 грудня 2022 року, на момент поховання, не було документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_30 буде саме Пантеоном Героїв і що це будуть уніфіковані споруди. Поховання з 2014 року, коли було ще АТО, не було прийнято таке рішення, ніхто не думав, що буде така кількість загиблих військових. Коли почалась війна у 2022 році, таке рішення було прийнято, що це буде відведений військовий сектор з одинарним похованням військових, а пізніше що це буде Пантеон Героїв . З часів АТО були захоронення індивідуальні, а з лютого 2022 року було продовжено ряди, де захоронені ОСОБА_26 , ОСОБА_32 та ОСОБА_19 . Свідок пояснив, що при реєстрації поховання родичам видається свідоцтво про поховання, де чітко вказано, на якій ділянці буде проводитися захоронення. Їм повідомлялося, що захоронення відбудеться на ділянці АТО згідно з прийнятим наказом. Ним був прийнятий наказ, що на цій ділянці будуть поховані військові, а пізніше був прийнятий наказ про те, що відповідно до Положення передбачається уніфікація і одинарні могили. Люди про це знали. При реєстрації їм про це повідомлялося, також про це вказано у свідоцтві про поховання. В ритуальній службі після других зборів, коли люди почали висловлювати претензії щодо встановлення індивідуальних могил та пам`ятників, було введено необхідність наявності підписів родичів загиблих, тобто згоди на те, що на цій території будуть встановлюватись могили індивідуального взірця. Додатково свідок пояснив, що шість могил з`єднані між собою однією конструкцією, знаходяться в єдиній зв`язці і якщо це буде технічно порушено, може статись так, що вони впадуть, буде порушений моноліт, який розрахований на шість пам`ятників, оскільки конструкція дуже важка. 16 квітня 2023 року позивачка ОСОБА_1 , як і всі інші близькі родичі загиблих, надала взірець фотографії, яка мала бути на пам`ятнику. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див., зокрема, постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17. Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)). У справі, що переглядається, спір виник щодо здійснення позивачкою ОСОБА_1 прав користувача місця поховання, зокрема на встановлення індивідуальної намогильної споруди на могилі її загиблого на війні сина ОСОБА_12 . Колегія суддів Верховного Суду дійшла переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дій СКП «Ритуальна служба» ТМР щодо визначення розміру земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території кладовища ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 ; щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ) без згоди його близьких родичів; вчинення перешкод позивачу та членам його сім`ї щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ), не є належним способом захисту позивачки, оскільки не забезпечують відновлення її порушених прав. Отже, з огляду на наведене в задоволенні цих позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі відмовили обґрунтовано, втім помилились з мотивами такої відмови. Тому в цій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови касаційного суду. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 607/9519/24 (провадження № 61-8798св25) у подібних правовідносинах. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання не вчиняти та не створювати перешкод у реалізації її прав У позовній заяві у цій справі позивачка ОСОБА_1 просила суд, зокрема, зобов`язати СКП «Ритуальна служба» ТМР не встановлювати намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання, щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ) без згоди його близьких родичів та не чинити перешкод позивачу та членам його сім`ї у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування таких позовних вимог ОСОБА_1 стверджувала про те, що: - Виконавчий комітет Тернопільської міської ради проігноровав її прохання щодо невстановлення на могилі її сина ОСОБА_12 намогильної споруди уніфікованого зразку, а натомість повідомив її про заплановане виконання таких робіт; - дії СКП «Ритуальна служба» ТМР щодо встановлення намогильної споруди уніфікованого зразку на могилі сина позивачки ОСОБА_12 без її згоди як матері загиблого порушують положення Конституції України, яка є законом прямої дії, та норми статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу»; - норми Положення про Пантеон Героїв Тернополя, яке затверджене рішенням Виконавчого комітету міської ради від 16 серпня 2023 року № 975, щодо порядку і умов встановлення намогильних споруд у межах Пантеону Героїв Тернополя не поширюють свою дію на могилу її сина ОСОБА_12 , який похований ще 20 грудня 2022 року, тобто до прийняття цього Положення, тощо. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача утриматись від дій з встановлення намогильної споруди та не чинити перешкод позивачеві у встановленні намогильної споруди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки права позивачки в цьому випадку не є порушеними, а також не здобуто доказів, які б свідчили, що СКП «Ритуальна служба» ТМР діяло незаконно. Верховний Суд з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції погодитись не може з огляду на таке. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулювання відносин, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлення гарантій належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання визначає Закон України від 10 липня 2003 року № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» (далі - Закон № 1102-IV). Згідно зі статтею 1 Закону № 1102-IV поховання - діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених цим Законом, а також суб`єктів господарювання, спрямована на: забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого; забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є; створення та експлуатацію об`єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань; організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (далі - померлих); надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. Статтею 2 Закону № 1102-IV надано визначення таким термінам: місце поховання - кладовище, крематорій, колумбарій або інша будівля чи споруда, призначена для організації поховання померлих; місце почесного поховання - спеціально відведена земельна ділянка на території кладовища чи за його межами, призначена для організації почесних поховань, а також Національне військове меморіальне кладовище; могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом; кладовище - відведена в установленому законом порядку земельна ділянка з облаштованими могилами та/або побудованими крематоріями, колумбаріями чи іншими будівлями та спорудами, призначеними для організації поховання та утримання місць поховань; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону. Згідно зі статтею 3 Закону № 1102-IV правову основу діяльності в галузі поховання становлять Конституція України, цей Закон, інші закони України, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інші нормативно-правові акти, що приймаються на виконання законів України. Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 1102-IV, нормативно-правові акти в галузі поховання складаються з: обов`язкових містобудівних, екологічних вимог та санітарно-гігієнічних норм щодо створення та функціонування кладовищ, крематоріїв, інших місць поховань; необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання померлих і ритуального обслуговування населення; єдиної методики визначення вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності. Частинами першою, четвертою-сьомою статті 8 Закону № 1102-IV передбачено, що організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за додержанням санітарних правил у галузі поховання, а також правил благоустрою, вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, здійснюють інші повноваження, передбачені законом. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції: 1) вирішують відповідно до закону питання про відведення земельних ділянок для організації місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 2) забезпечують будівництво, утримання в належному стані та охорону місць поховання, крім випадків, передбачених статтею 23-1 цього Закону; 3) створюють ритуальні служби; 4) вирішують питання про надання за рахунок коштів місцевих бюджетів ритуальних послуг у зв`язку з похованням самотніх громадян, ветеранів війни та праці, а також інших категорій малозабезпечених громадян; про надання допомоги на поховання померлих громадян в інших випадках, передбачених цим Законом; 5) здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб`єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності; 6) здійснюють інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Для організації (утворення), будівництва, утримання в належному стані та охорони місць поховання сільські, селищні, міські ради можуть створювати спеціалізовані комунальні підприємства. З метою оперативного забезпечення населення інформацією про суб`єкти господарювання, що надають ритуальні послуги та виготовляють предмети ритуальної належності, органи місцевого самоврядування можуть створювати спеціалізовані госпрозрахункові інформаційні служби. Порядок діяльності таких служб визначається органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства. Статтею 9 Закону № 1102-IV визначено, що ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону. Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Відповідно до статті 23 Закону № 1102-IV для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов`язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави. Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається. Порядок функціонування місць поховань визначається виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Згідно зі статтею 25 Закону № 1102-IV за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов`язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. На могилах (місцях родинного поховання) можуть встановлюватися намогильні споруди, склепи за індивідуальним замовленням у межах, встановлених для могили (родинного поховання). Встановлені намогильні споруди, склепи реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) у книзі обліку намогильних споруд, форму якої затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання). Отже, статтею 25 Закону № 1102 визначено, що для встановлення надмогильної споруди необхідна згода користувача місця поховання (особи, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання). При цьому статтею 25 Закону №1102 також визначено, обов`язок спеціалізованого комунального підприємства видати свідоцтво про поховання, яке дає право його пред`явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили та реєстрацію намогильної споруди у книзі обліку намогильних споруд. Встановлення намогильних споруд без згоди користувача місця поховання суперечить вказаним вимогам закону. З метою реалізації положень Закону України «Про поховання та похоронну справу», наказом від 19 листопада 2003 року № 193 Держжитлокомунгоспу України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 вересня 2004 року за № 1110/9709 «Про затвердження нормативно - правових актів щодо реалізації Закону України «Про поховання та похоронну справу» затверджено такі документи: Типове положення про ритуальну службу в Україні; необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг; необхідний мінімальний перелік вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення; Порядок утримання кладовищ та інших місць поховань (далі -Порядок утримання кладовищ № 193). Відповідно до підпункту 1.1 Порядку утримання кладовищ № 193, для розміщення місця поховання спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування відповідно до вимог земельного законодавства та гігієнічних вимог щодо облаштування і утримання кладовищ у населених пунктах України (ДСанПіН 2.2.2.028.99) надається земельна ділянка. Наявність місця поховання передбачається проектом планування та забудови населеного пункту з урахуванням подальшого розширення його території. Згідно з пунктами 2.8 та 2.9 Порядку утримання кладовищ № 193 під кожну могилу надається ділянка таких розмірів: одинарне поховання - розмір земельної ділянки 3,3 кв. м, довжина 2,2 м, ширина 1,5 м, розмір могили: довжина - 2,0 м, ширина - 1,0 м. Рішенням виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у місцях поховання можуть бути відведені сектори для почесних поховань, поховання померлих (загиблих) військовослужбовців (сектори військових поховань), а також сектори для поховання померлих за національною чи релігійною ознакою. Рішення про почесне поховання приймається в кожному конкретному випадку. Відповідно до пункту 2.11 Порядку утримання кладовищ № 193 кожне поховання та перепоховання реєструється в спеціальній Книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян (далі - Книга реєстрації), форму якої наведено в додатку №

1. Після здійснення поховання Виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов`язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво про поховання, яке дає право на встановлення намогильної споруди в межах могили, вирішення питання про проведення підпоховання, облаштування місця поховання, здійснення інших дій, які не суперечать чинному законодавству. Зразок свідоцтва про поховання наведено в додатку №

2. Згідно з пунктом 2.13 Порядку утримання кладовищ № 193, на могилах (місцях родинного поховання), у межах наданої земельної ділянки, можуть установлюватися намогильні споруди та елементи благоустрою могили. Для установлення намогильної споруди до ритуальної служби або виконавчого органу сільської, селищної, міської ради подаються такі документи: оригінал свідоцтва про смерть похованого; свідоцтво про поховання або в разі його відсутності письмову згоду користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання) на встановлення намогильної споруди; документи, що підтверджують придбання намогильної споруди, її ціну та дату реалізації; реквізити виконавця намогильної споруди. Одразу після отримання ритуальною службою або виконавчим органом сільської, селищної, міської ради документів, визначених у цьому пункті, вони мають забезпечити безперешкодний доступ на територію кладовища транспортного засобу, на якому перевозиться намогильна споруда, визначена у документі. Установлені намогильні споруди реєструються спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності -виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) або спеціалізованою державною організацією (у разі поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі) в Книзі обліку намогильних споруд (далі - Книга обліку). Форма Книги обліку наведена в додатку Термін зберігання Книги обліку намогильних споруд постійний. Записи до Книги обліку проводяться в алфавітному порядку. Заповнюється Книга обліку в одному примірнику. Усі намогильні споруди, що встановлюються на могилі, повинні відповідати стандартам та технологіям. Таким чином, у Порядку утримання кладовищ № 193 визначено обов`язок ритуальної служби забезпечити реалізацію права виконавця волевиявлення померлого на встановлення намогильної споруди після отримання відповідних документів. При цьому отримання будь-якого іншого дозволу на встановлення/заміну намогильної споруди, в тому числі від ритуальної служби, органу місцевого самоврядування або його виконавчого органу, не передбачено ні Законом № 1102, ані Порядком утримання кладовищ №

193. Відсутні такі повноваження ритуальної служби і у затвердженому Типовому положенні про ритуальну службу в Україні. Згідно з рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/30, затверджено Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади. Пунктом 1.3 зазначеного Положення визначено, що організацію поховання померлих, надання передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та ритуальних послуг, не передбачених цим переліком, а також реалізацію предметів ритуальної належності здійснює СКП «Ритуальна служба» ТМР. Відповідно до пункту 3.9 цього Положення відповідальність за організацію похоронного обслуговування, благоустрою місць поховання і санітарного стану території кладовища покладається на СКП «Ритуальна служба» ТМР, яка зобов`язана забезпечити: своєчасну підготовку могил, поховання померлих, встановлення табличок; своєчасне і якісне виконання заявок на послуги, які надаються на кладовищі; здійснення благоустрою території кладовища; роботу колодязів, туалетів, систематичного прибирання території кладовища (крім могил); надання послуг по прибиранню та догляду за могилою; надання дозволів на встановлення намогильних споруд та прийняття їх на збереження; дотримання встановлених норм і правил поховання; утримання у належному стані військових і братських меморіалів, могил та пам`ятників воїнів, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 р.р, інших могил і пам`ятників, які мають історичну або художню цінність та занесених до державного реєстру нерухомих пам`яток історії та культури відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадини»; збереження механізмів, інвентарю; виконання інших вимог, передбачених чинним законодавством. Пунктом 8.5 Положення визначено, що намогильні споруди (пам`ятники, огорожі, квітники, цоколі та ін.) на могилах заміняються на інші з дозволу адміністрації кладовища при пред`явленні документів на їхнє виготовлення (придбання). Тобто, Положення про порядок надання ритуальних послуг на території Тернопільської міської територіальної громади, затверджене рішенням Тернопільської міської ради від 21 серпня 2020 року № 7/54/30, передбачає необхідність отримання дозволу на встановлення індивідуальних намогильних споруд. Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить та судами попередніх інстанцій встановленою, що син позивачки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оператор 4 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_4 штурмового батальйону в/ч НОМЕР_3 , який з 28 листопада 2022 року вважався зниклим безвісти, вірний військовій присязі беручи участь у заходах із забезпечення оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, виявивши стійкість і мужність, загинув під час виконання бойового завдання, пов`язаного з захистом територіальної цілісності та суверенітету України в районі населеного пункту Бахмут Донецької області. Згідно зі свідоцтвом про поховання, яке видано ОСОБА_1 20 грудня 2022 року, реєстраційний номер 753, поховання померлого ОСОБА_12 здійснено ІНФОРМАЦІЯ_4 на ділянці «№ ..АТО», в одинарній могилі, на Микулинецькому кладовищі, розміщеному в м. Тернополі (т.1 а.с. 21). У вказаному свідоцтві роз`яснено, що відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» користувач має право на встановлення намогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди в межах виділеної земельної ділянки для поховання чи надання згоди на встановлення надмогильної споруди іншим членам родини; вирішення питань про проведення підховання в зазначену могилу інших померлих членів родини, розпорядження щодо догляду за могилою; здійснення інших дій, пов`язаних з використанням місця поховання, якщо це не суперечить чинному законодавству. На час здійснення вказаного поховання, територія Микулинецького кладовища за адресою: АДРЕСА_1 , не відносилася до території почесного поховання загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у війні російської федерації проти України, іменованого «Пантеон Героїв Тернополя», та не містила жодних подібних обмежень, які запроваджені Положенням про Пантеон Героїв Тернополя. Затаких обставин позивачка ОСОБА_1 , здійснюючи поховання померлого сина ОСОБА_12 , мала законні сподівання на наявність у неї права, визначеного 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», на встановлення намогильної споруди індивідуального зразка у межах його могили, позаяк на дату проведення зазначених поховань жодних законодавчих обмежень, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні, не існувало. Однак зі сплином часу, а саме починаючи з 17 серпня 2023 року, згідно з наказом СКП «Ритуальна служба» ТМР № 52, на існуюче поховання військовослужбовця ОСОБА_12 (родича позивачки), яке здійснене у грудні 2022 року, та інші вже наявні поховання військовослужбовців на земельній ділянці площею 0,06 га, виділеній під меморіальний комплекс для одиночних поховань загиблих в Антитерористичній операції, що знаходиться на базі меморіального комплексу загиблих у Другій світовій війні (сектор 7) на Микулинецькому кладовищі за адресою: АДРЕСА_1 , всупереч статті 58 Конституції України поширено дію обмежень, визначених Положенням про Пантеон Героїв Тернополя, яке погоджене рішенням Виконавчого комітету міської ради від 16 серпня 2023 року № 975, та розпочато будівництво Пантеону Героїв Тернополя». Положення про Пантеон Героїв Тернополярегламентує порядок діяльності Пантеону Героїв Тернополя та здійснення почесних поховань на його території загиблих осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, забезпечували виконання службових обов`язків та присяги на вірність Українському народу. За змістом пунктів 10-11 Положення про Пантеон Героїв Тернополя, виділення місця для поховання загиблого (померлого) здійснюється СКП «Ритуальна служба» ТМР на підставі підписаного договору-замовлення . Довжина могили повинна бути не менше двох метрів, ширина - 1 метр, глибина - не менше ніж 1,5 метра від поверхні землі до кришки труни з урахуванням місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Для поховання урни з прахом у землю виділяється місце розміром 0,8 на 0,8 метра. Глибина поховання не нормується. Поховання загиблих (померлих) на території Пантеону Героїв Тернополя здійснюється з військовими почестями та базується на принципах створення рівних умов для поховання незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак. Пунктами 15-16 вказаного вище Положення, передбачено, що намогильні споруди виготовляються відповідно до затвердженого зразка і розмірів намогильної споруди, (згідно з Додатком). Намогильна споруда складається з пам`ятника, постаменту та намогильної плити. Пам`ятник у формі мальтійського хреста, інші елементи намогильної споруди прямокутної форми виготовляються з природного каменю, завтовшки не менш як 30 сантиметрів. На лицьовій поверхні пам`ятника карбується портрет загиблого (померлого) виготовлений з фото-скла чорно-білих кольорів, дата його народження і смерті, прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове звання, а також за бажанням виконавця волевиявлення загиблого (померлого) або особи, яка зобов`язалася його поховати, можуть карбуватися за наявності, нагороди. Тобто, вказане Положення встановлює додаткові вимоги (обмеження) до порядку поховання, могил та намогильних споруд, які розташовуються на території Пантеону Героїв Тернополя, та не існували на момент поховання ОСОБА_12 . З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що відповідно до положень статті 58 Конституції України обмеження, встановлені Положенням про Пантеон Героїв Тернополя, не поширюють свою дію на поховання ОСОБА_12 , як таке, що здійснене задовго до прийняття цього акта. У вересні 2023 року, з урахуванням вимог Положення про Пантеон Героїв Тернополя та наказу начальника СКП «Ритуальна служба» ТМР від 17 серпня 2023 року № 52, на могилі ОСОБА_12 та сусідніх п`яти могилах працівниками СКП «Ритуальна служба» було залито спільний монолітний фундамент. Надгробок і кам`яний хрест встановлено не було. 02 жовтня 2023 року позивачка ОСОБА_1 , яка є користувачем місця поховання її сина ОСОБА_12 , звернулася до міського голови м. Тернополя Надала С. В. із заявою, в якій відмовилася від встановлення пам`ятника її сину ОСОБА_12 відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» (т. 1 а. с. 24). Листом від 02 листопада 2023 року № 24123-Ф/2023 Виконавчий комітет Тернопільської міської ради на звернення ОСОБА_1 повідомив, що за результатами спільного обговорення питання причетними структурними підрозділами, виконання робіт з встановлення пам`ятника на могилі ОСОБА_12 передбачено в наступному році (т. 1 а. с. 25). Тобто Виконавчий комітет Тернопільської міської ради як засновник СКП «Ритуальна служба» ТМР фактично проігнорував звернення виконавця волевиявлення померлого ОСОБА_12 - ОСОБА_1 на реалізацію права щодо встановлення індивідуальної намогильної споруди. У свою чергу СКП «Ритуальна служба» ТМР вичинило реальні дії, спрямовані на встановлення уніфікованого зразка намогильної споруди на могилі сина позивачки, всупереч законної волі останньої. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , як користувач місця поховання померлого сина ОСОБА_12 , реально обмежена у праві, визначеному статтею 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», на встановлення індивідуальної намогильної споруди і її права підлягають захисту у обраний нею спосіб. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі на вказане уваги не звернули та, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання СКП «Ритуальна служба»ТМР утриматись від дій із встановлення намогильної споруди та не чинити перешкод позивачеві у встановленні намогильної споруди на могилі її сина, помилково виходили із того, що права позивачки в цьому випадку не є порушеними і незаконних дій з боку СКП «Ритуальна служба» ТМР не встановлено. Верховний Суд вважає помилковими посилання судів першої та апеляційної інстанції на правомірність застосування до спірних правовідносин обмежень встановлених Положенням про Пантеон Героїв Тернополя з огляду на участь ОСОБА_1 у зборах сімей загиблих, де обговорювалися спірні питання щодо визначення розмірів могил, зразок і розміри намогильних споруд в межах Пантеону Героїв Тернополя, оскільки такі дії позивачки не обмежують її у можливості реалізації права, визначеного статтею 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу», на встановлення індивідуальної намогильної споруди на могилі її сина та правила дії закону в часі визначного статтею 58 Конституції України. Також Верховний Суд вважає помилковими висновки судів про суперечність позовних вимог позивачки суспільним інтересам громади, оскільки вимоги позивачки як матері полеглого героя та виконавиці його останньої волі мають пріоритет відповідно до законодавства України про поховання. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів того, що забезпечення законних прав позивачки на встановлення індивідуальної намогильної споруди на могилі її сина фактично унеможливить реалізацію суспільного інтересу на створення Пантеону Героїв Тернополя. Отже, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача утриматись від дій зі встановлення намогильної споруди та не чинити перешкод у встановленні намогильної споруди належить скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. Відповідні доводи касаційної скарги та підстави касаційного перегляду знайшли своє часткове підтвердження. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, оскільки доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку що касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення в частині позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови, судові рішення в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача утриматись від дій зі встановлення намогильної споруди та не чинити перешкод позивачеві у встановленні намогильної споруди належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог; в іншій частині оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій належить залишити без змін. Щодо розподілу судових витрат Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із розподілу судових витрат. Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). З огляду на висновки Верховного Суду щодо суті касаційної скарги ОСОБА_1 та часткове задоволення її позовних вимог, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з відповідача СКП «Ритуальна служба»ТМР на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає стягненню частина фактично сплаченого позивачкою судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у загальній сумі 4057,52 грн ((2422,40 грн + 1816,80 грн + 3875,84 грн) /2). Керуючись статтями 141, 400, 410, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Притула Оксана Богданівна, задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними дій Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради щодо визначення розміру земельної ділянки, виділеної під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території кладовища ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 ; щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ) без згоди його близьких родичів; щодо вчинення перешкод позивачу та членам його сім`ї щодо встановлення намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ), змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради не встановлювати намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ) без згоди його близьких родичів та не чинити перешкод позивачу та членам його сім`ї у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зобов`язати Спеціалізоване комунальне підприємство «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради не встановлювати намогильних споруд на земельній ділянці, виділеній під могилу одинарного поховання щодо поховання загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на території міського кладовища Микулинецького ( АДРЕСА_1 ), без згоди його близьких родичів та не чинити перешкод позивачу та членам його сім`ї у встановленні намогильної споруди індивідуального замовлення на могилі загиблого ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах фактично виділеної під його поховання земельної ділянки на території міського кладовища Микулинецького за адресою: АДРЕСА_1 . У решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 листопада 2024 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2025 року залишити без змін. Стягнути із Спеціалізованого комунального підприємства «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради на користь ОСОБА_1 частину судових витрат у вигляді судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 4057 (чотири тисячі п`ятдесят сім) гривень 52 копійки. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк