Постанова 4856 № 120/850/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/850/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 15 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Вінницького апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Голови Вінницького апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Вінницького апеляційного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу разом з доданими до заяви документами.. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.01.2026 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Голови Вінницького апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному розгляді скарги позивача від 22.12.2025, та зобов`язання відповідача розглянути належним чином таку скаргу щодо негайного надіслання на адресу позивача, як сторони у цивільній справі № 128/2656/22, копії ухвали Вінницького апеляційного суду від 08.04.2025. При цьому позивач не погоджується з раніше наданою йому відповіддю про те, що така ухвала йому була надіслана. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 вказану позовну заяву залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України. Для усунення виявлених недоліків позовної заяви позивачу встановлено строк протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. 05.02.2026 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява позивача від 04.02.2026 щодо виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2026. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону. Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI). Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI). Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" з 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 3328,00 грн. Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн (за кожну немайнову вимогу). Позивач фактично заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, а саме про визнання бездіяльності відповідача протиправною. Похідною вимогою є вимога про зобов`язання відповідача до вчинення певних дій. Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з такими позовними вимогами становить 1331,20 грн. Як встановлено судом апеляційної інстанції, що позивачем до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі на відповідний розрахунковий рахунок. Водночас позивач заявив клопотання, у якому просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність у нього необхідних для сплати судового збору коштів. В ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення зазначеного клопотання. Суд виходив з того, що згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" для оцінки майнового стану сторони в цілях вирішення питання про звільнення від сплати судового збору має враховуватися річний дохід позивача-фізичної особи за попередній календарний рік. Водночас позивач надав довідку про доходи за період з січня 2023 року по березень 2025 року, а тому така довідка не може вважатися належним доказом на підтвердження майнового стану позивача, який свідчить про неможливість сплати судового збору за подання позову у цій справі. Для усунення вказаних недоліків заяви позивачу запропоновано додатково обґрунтувати клопотання та надати суду належні й допустимі докази на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання позову, або ж надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн. До своєї заяви від 04.02.2026 позивач долучив відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 26.01.2026, відповідно до яких стосовно ОСОБА_1 відсутня інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків за період з січня 2025 року по грудень 2025 року. Отже, в раховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в цій частині недоліки позовної заяви згідно з ухвалою суду від 27.01.2026 усунуто. Щодо подання та засвідчення копій документів, їх оформлення. Вимоги до оформлення документів, які додаються до позовної заяви, установлені статтею 94 КАС України. Так, частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Отже, у разі надання суду копії документа, такий документ повинен бути засвідчений учасником справи. Тим самим учасник справи підтверджує відповідність копії оригіналу, а отже, можливість використання такого документа як доказу в адміністративній справі. Разом з тим додані до позовної заяви документи подані до суду у вигляді звичайних копій, які не завірені у жоден з допустимих способів. Більше того, до своєї заяви від 04.02.2026 позивач додатково долучив копію довіреності від 06.12.2023, відповідно до якої Аврамич А.С. уповноважується на представництво інтересів ОСОБА_1 , однак, знову-таки, не засвідчену належним чином на підтвердження її відповідності оригіналу. Відповідні дії позивача мають демонстративний характер та свідчать про його небажання дотримуватись вимог процесуального закону в частині надання суду належним чином завірених копій документів (доказів). Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що на виконання ухвали суду від 27.01.2026 позивач не усунув недоліки позовної заяви в цій частині. Щодо незазначення обов`язкових реквізитів сторін. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти. Водночас позовна заява не містить жодних інших даних щодо відповідача, окрім назви посади, прізвища та імені, зокрема, не зазначено службової адреси відповідача, як посадової особи, а також номери засобів зв`язку та офіційна електронна адреса щодо відповідача, якщо такі відомі позивачу. Разом з тим заявою від 04.02.2026 позивач вказаних недоліків не усуває, так само як і не наводить будь-яких пояснень щодо причин неможливості їх виправлення. Отже, в цій частині недоліки позовної заяви згідно з ухвалою суду від 27.01.2026 не усунуто. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу максимального, згідно із законом, строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви. Вимоги вказаної ухвали позивачем усунуто лише частково, зокрема до заяви від 05.02.2026 додано додаткові докази для об`єктивного вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору. Утім, решта недоліків позовної заяви залишаються неусуненими. При цьому зміст заяви позивача вказує на його небажання усувати відповідні недоліки позовної заяви через незгоду з ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху. За приписами п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Крім того, відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України. З огляду на викладене та беручи до уваги факт неусунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, суд апеляційної інстанції вважає, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути особі, яка її подала, на підставі вищезазначених положень закону, разом з усіма доданими до позовної заяви документами. Суд враховує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Сторона, яка задіяна у судовому розгляді справи, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (ч. 2 ст. 44 КАС України). У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Суд вважає, що повернення позовної заяви позивача переслідує легітимну мету та має розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Адже розгляд позовної заяви, яка складена без дотримання вимог КАС, не передбачений положеннями процесуального законодавства. При цьому, на переконання суду, встановлені судом недоліки позовної заяви є суттєвими і у своїй сукупності перешкоджають можливості вирішити питання про відкриття провадження за цією позовною заявою. Позивач був повідомлений про наслідки неусунення недоліків у встановлений судом строк і мав реальну можливість їх усунути у визначений судом спосіб, чого, однак, не зробив. Отже, рішення про повернення позовної заяви зумовлене не будь-яким свавільним небажанням суду розглядати звернення позивача до суду, а невиконанням ним процесуальних вимог закону щодо форми та порядку подання позовної заяви. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.