Постанова 4856 № 120/5271/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5271/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 18 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу, чи не має інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частина 1 статті 168 КАС України визначає, що позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді. В свою чергу, частиною 1 ст. 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до частин 1 та 2 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Згідно з частиною 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Від того, у який спосіб реалізовано процесуальне право звернутися до суду - особисто позивачем або через представника, залежать і правила оформлення позовної заяви. Зокрема, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються відомості, що ідентифікують позивача, а згідно з ч. 6 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п`ятої цієї статті, стосовно представника. Як передбачено частиною 10 ст. 44 КАС України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Отже, особистий підпис учасника справи на поданій ним до суду заяві є обов`язковим реквізитом такої заяви (позовної заяви), адже надає їй юридичної сили та вказує на власне волевиявлення особи, яка звертається до суду, на вчинення певної процесуальної дії. Як встановлено судом апеляційної інстанції, що перевіривши позовну заяву суд першої інстанції встановив, що у позовній заяві зазначено відомості, що ідентифікують позивача, і підписано її саме від імені позивача ( ОСОБА_1 ). В той же час, встановлено, що наявний в поданих матеріалах зразок підпису ОСОБА_1 ( що міститься на копії довіреності № 2-177 від 07.02.2024 року ) не відповідає підпису, вчиненому від імені позивачки ОСОБА_1 в позовній заяві. Дана невідповідність підпису ОСОБА_1 є очевидною та не потребує будь-яких спеціальних знань для встановлення зазначеного, з огляду на що доходжу висновку, що ця позовна заява від імені позивача ОСОБА_1 підписана іншою особою, відомості про яку в позовній заяві відсутні. Таким чином, відсутність особистого підпису ОСОБА_1 на поданій від її імені позовній заяві не надає такій заяві юридичної сили, оскільки унеможливлює встановлення судом власного волевиявлення особи, яка звертається до суду ( в даному випадку позивачки ОСОБА_1 ), на вчинення відповідної процесуальної дії, зокрема подання позовної заяви. При цьому, текст позовної заяви не містить жодної інформацій, яка б вказувала на те, що позовну заяву від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 подано та підписано представником. Зазначене унеможливлює встановлення та перевірку судом чи підписано позов особою, яка має право підписувати позовну заяву. Таким чином, суд першої інстанції констатує, що позов підписано від імені позивачки ОСОБА_1 не нею особисто, а іншою особою. Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з вказаними твердженнями суду першої інстанції враховуючи наступне. Питання звернення до суду з апеляційною скаргою, за подібних обставин справи (у випадку невідповідність підпису апелянта зразку його підпису, наявному в копії довіреності) неодноразово досліджувалося Верховним Судом. Зокрема, 28.11.2025 у справі № 120/1382/23 і 29.01.2026 у справі № 120/1247/25 Верховний Суд указав, що норми КАС України не містять положень, які б зобов`язували особу, яка звертається до суду з відповідним процесуальним документом, надавати суду докази автентичності власного підпису, який міститься в такому документі. Також Верховний Суд зазначив, що відсутні правові підстави для повернення процесуального документа з наведених мотивів сумніву у справжності підпису. За таких обставин обґрунтування ухвал про повернення апеляційних скарг щодо того, що вони не підписані, особою, яка їх подала, є передчасним. Однак, частиною 2 статті 160 КАС України передбачено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відповідно до положень ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування. Окрім того, ч. 4 ст. 169 КАС України регламентовано, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Тобто, суд наголошує, що обов`язковим елементом позовної заяви та засвідченням факту волевиявлення учасника судового процесу є підпис. Підпис - це графічний знак або набір знаків, який особа ставить на документі для підтвердження його автентичності, згоди або авторства. Зазвичай підпис розташовується у кінці документа після його основного тексту та відомостей про додатки (у разі їх наявності). Наведене зумовлене тим, що підпис ідентифікує автора і слугує задля підтвердження того, що особа, яка його підписала, ознайомлена із документом і погоджується з його змістом. В юридичному сенсі, підпис є підтвердженням певної дії, угоди чи зобов`язання і надає документу юридичну силу. За наведеною логікою підпис особи, яка звертається з процесуальним документом до суду, підсумовує викладене вище за текстом, що тим самим унаочнює погодження з усім тим, що в ньому наведено. Хоча формально у процесуальному законі немає формалізованої вимоги щодо розташування місця накладення підпису заявника (автора звернення), проте це випливає із його змісту і духу закону. Наміром законодавця було структурувати вимоги до позовної заяви не лише у змістовному (перелік певної інформації, яку особа, що подає заяву, має викласти), а й логічно-послідовному (хронологічному) контексті (найменування суду, до якого подається апеляційна скарга, не повинне зазначатися наприкінці позовної заяви; а отже й підпис особи, яка подає позовну заяву, чи її представника не має розташовуватися на початку позовної заяви). Викладене не лише забезпечує логічність, послідовність і зрозумілість викладу змісту позовної заяви, але й слугує запобіжником від зловживання учасниками процесу своїми процесуальними правами, оскільки унеможливить виникнення такої ситуації, коли в одному разі заявник стверджуватиме, що процесуальний документ ним підписаний, а в іншому разі - ні. Сформульований принцип гарантує однозначність правових наслідків подання позовної заяви та унеможливлюватиме неоднозначне тлумачення її змісту іншими учасниками справи. Підпис перед текстом документа не виконуватиме посвідчувальної функції щодо його змісту, може виконувати інші завдання, зокрема візування. Отже, належним виконанням вимог процесуального закону щодо підписання письмового документа є здійснення особою підпису після основного тексту цього документа чи відомостей про його додатки (у разі їх наявності). Такий висновок відповідає позиції, що викладена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 11.09.2024 року по справі № 930/191/23. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Окрім того, судом враховано, що такої ж позиції щодо місця розташування підпису дотримується у своїй практиці й Європейський суд з прав людини, який у роз`ясненні "Типові помилки під час заповнення заяви і як їх уникнути" помилкою № 5 визначив надсилання документів без оригінального підпису в кінці. Так, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що у позовній заяві яка подана позивачем до суду першої інстанції, підпис виконаний у лівому верхньому куті першої сторінки перед текстом позовної заяви. Разом із тим, підписання документа перед його текстом, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його тексту, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням адміністративного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення. Пунктом 3 ч. 4 ст. 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. А тому, враховуючи вищезазначене колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції було звернуто увагу на те, що адміністративний позов не підписано, хоча не приділив вказаній обставини уваги, однак прийняв процесуально правильне рішення, а тому підстав для скасування не має. Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.