Постанова 4820 № 681/908/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 681/908/25 Провадження № 22-ц/820/873/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Демчук В. М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року (суддя Горщар А. Г.) про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за нею право власності на частку житлового будинку та земельних ділянок для обслуговування житлового будинку площею 0,0388 га і для ведення особистого підсобного господарства площею 0,00981 га, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , залишивши у власності ОСОБА_3 право власності на частки вказаного майна. 02 лютого 2026 року ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 135,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478295, включаючи заборону ОСОБА_1 і будь-яким іншим особам та органам вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження, дарування, продажу, перереєстрації, обтяження або іншого розпорядження вказаним майном. Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Накладено арешт на житловий будинок загальною площею 135,7 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1478295, що розташований по АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог заяви відмовлено. ОСОБА_3 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції в частині задоволення заяви, в апеляційній скарзі просить її скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на незаконність ухвали суду, порушення норм процесуального права. Суд не пересвідчився в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд не звернув увагу на те, що позивачка не надала доказів на підтвердження можливих дій відповідача щодо ухилення від виконання рішення суду. Суд не врахував те, що набуття права власності на спірний житловий будинок відбулось у період шлюбу між сторонами, тому для вчинення будь яких дій з нерухомим майном (купівля-продаж, дарування, іпотека) обов?язковою є згода другого з подружжя. Він позбавлений можливості вчинити дії щодо відчуження чи перереєстрації спірного житлового будинку, відтак підстав для застосування заходів забезпечення позову в справі немає. Ухвала суду в частині відмови у задоволенні заяви не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом. У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України. Представник відповідача ОСОБА_4 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій справі. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 і 2 статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів вважає за можливе слухати справу за відсутності представника ОСОБА_1 і виходить з того, що строк розгляду апеляційної скарги, передбачений частиною 1 статті 371 ЦПК України, закінчився, наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Свої аргументи відповідач виклав в апеляційній скарзі. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову. На підставі частин 1 і 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18 дійшов висновку, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту на майно. Установлено, що в провадженні Полонського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Право власності на об`єкт нерухомого майна, який є предметом поділу, зареєстровано за ОСОБА_1 . Між сторонами існує спір. Арешт застосований щодо житлового будинку, який є предметом спору. Установивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на спірний житловий будинок, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду. Колегія суддів відхиляє аргументи відповідача про незаконність ухвали суду про накладення арешту на житловий будинок. Апеляційний суд з урахуванням змісту заявлених позовних вимог та балансу інтересів сторін вважає застосований судом арешт щодо житлового будинку співмірним із позовними вимогами. Доводи апеляційної скарги про неспівмірність заходу забезпечення позову із заявленими вимогами є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги на законність судового рішення не впливають і його висновок не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010). З огляду на викладене підстав для скасування ухвали суду в частині задоволення заяви про забезпечення позову в межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року в частині задоволення заяви про забезпечення позову залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 квітня 2026 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта