Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/688/26

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/198/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09.04.2026 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., за участі секретаря судового засідання Степанової Д.К., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Кушірова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Кушнірова О.М. на постанову Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік В С Т А Н О В И Л А: Постановою Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 березня 2026 рокуОСОБА_1 визнаний винним за те, що він29.01.2026 о 03 год. 35 хв. в м. Кропивницький по провул. І. Маркова (3-го вересня), 29, керував транспортним засобом Honda M-NV, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився. Від проходження відповідно до встановленого законодавством порядку огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Draqer Alcotest 6820 на місці зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 відмовився. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР ЕПР 1 № 578131 від 29.01.2026, ОСОБА_1 , відеозаписами, які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диск. У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Кушніров О.М. просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не в повній мірі оцінені докази винуватості, що як наслідок є істотним порушенням норм процесуального права. Так, до матеріалів даної справи долучено відео походження якого невідоме, тобто джерело його здобуття, а головне ким та коли його здобуто. Крім того, із наявних в матеріалах справи відеозаписів з фіксацією подій, що мали місце 29 січня 2026 року, не можливо встановити, чи керував його підзахисний автомобілем у визначений поліцейським час, оскільки сам запис починається, з того, що поліцейський автомобіль наблизився до автомобіля який в цей час перебуває на узбіччі без жодних ознак руху та надалі з якого вийшов ОСОБА_1 . Зазначає також, що із наявного в матеріалах справи відеозапису не можливо встановити чітких відомостей про вчинення його підзахисним інкримінованого йому правопорушення, зокрема чи дійсно ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду як за допомогою спеціального технічного засобу Drager так і в закладі охорони здоров`я, оскільки сам запис не є безперервним, тобто має місце його зупинення і продовження зі значним проміжком часу. Вважає, що перед судом не доведено достатніми і безсумнівними доказами те, що від працівників поліції була пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від якої ОСОБА_1 , відмовився, а також те, що останній перебував у статусі водія. Отже, аналіз вказаних доказів дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши висновок захисника ОСОБА_1 адвоката Кушнірова О.М., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив скасувати постанову районного суду, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Так, диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об`єктивно з`ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 № 578131 від 29.01.2026, згідно якого ОСОБА_1 , 29.01.2026 о 03 год. 35 хв. в м. Кропивницький по провул. І. Маркова (3-го вересня), 29, керував транспортним засобом Honda M-NV, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосування спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, на місці зупинки транспортного засобу водій ОСОБА_1 відмовився. Від керуванням транспортним засобом відсторонений; відеозаписами, які містяться на цифровому носії інформації DVD-R диск, оглянутому судом, якими (відеозаписами) підтверджується факт керування водієм ОСОБА_1 29.01.2026 о 03 год. 35 хв. в м. Кропивницький по провул. І. Маркова (3-го вересня), 29, та відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Так, пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду. Процедура проведення огляду особи на визначення стану сп`яніння регулюється вимогами ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту Інструкція № 1452/735). Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього, складені у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, згідно диску, на якому містяться відеозаписи, зафіксовано рух автомобіля з якого в подальшому виходить ОСОБА_1 . Вийшовши з автомобіля ОСОБА_1 , веде себе зухвало, погрожує працівникам поліції, на вимогу показати документи, веде себе агресивно, нецензурно висловлюється, намагається розбити бодікамеру поліцейського. Під час спілкування з водієм, працівником поліції було встановлено відповідні ознаки алкогольного сп`яніння у останнього, такі як різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу (за допомогою алкостеру «Драгер»), на що той відмовився. Надалі працівником поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, на що той також відмовився.Поліцейськими роз`яснювалися ОСОБА_1 права передбачені чинним законодавством. З відео нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 не реагував на вимоги працівників поліції, що свідчить про те, що водій такою поведінкою намагався ухилитися від обов`язку, який встановлений вимогами п.2.5 ПДР України. Працівники поліції на місці події дійшли до правильного висновку, що така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він в цілому відмовляється від пропозиції проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Також, апелянтом не наведено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Дані відеозаписів є належними та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. При цьому, при впевненості у відсутності алкоголю, водій зобов`язаний був підтвердити свою добросовісність відповідним тестом на місці зупинки транспортного засобу чи у лікарні. Однак своїми правами розпорядився самостійно, що є наслідком відповідальності за ухилення від огляду на стан сп`яніння, яке виразилось відмовою, зафіксованою відеозаписом. Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості відеозапису у зв`язку з відсутністю в ньому відомостей про технічний засіб фіксації є необґрунтованими. Відповідно до ст. 251 КУпАП, відеозапис є одним із допустимих джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення. Нормами КУпАП, за якими проводиться розгляд протоколів про адміністративне правопорушення за даною категорією справ, не містять вимог щодо процедури оформлення відеозаписів поліцейських, які є додатком до протоколу. Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає. Відеозапис, долучений до матеріалів справи, у сукупності з іншими доказами підтверджує обставини правопорушення, зокрема факт керування транспортним засобом, виявлення ознак сп`яніння та відмову від проходження огляду, а тому є належним та допустимим доказом. Щодо тверджень апелянта про те, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про відеозаписи з назвами «... Виїзд_на_Бобринець2026_01 _29 11 _22І1 33339»; «Нижня Пятихатська_на селище_Горний 2026 01 2911 НОМЕР_2 »; « ОСОБА_1 »; « ОСОБА_1 2»; « ОСОБА_1 3»;« ОСОБА_1 4», то апеляційний суд зазначає наступне. Так, ні, ст. 256 КУпАП, яка регулює зміст протоколу про адміністративне правопорушення, ні положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 не вимагають зазначення назви файлів у протоколі про адміністративне правопорушення. Крім того, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом першої інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він не може бути визнаний неналежним доказом. Щодо доводів захисника про те, що відеозапис не є безперервним, то апеляційний суд зауважує, що за своєю суттю вказаний відеодоказ є достатньо інформативним та фіксує повну картину розвитку подій, які стали підставою саме для складання протоколу стосовно ОСОБА_1 , кожний наступний фрагмент відеозапису є логічним продовженням попереднього, а тому, будь яких порушень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року №1395 чи Наказу №1026 МВС України від 18 грудня 2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» з боку працівників поліції, встановлено не було. Апеляційний суд не має сумнівів щодо достовірності наявних у матеріалах справи відеозаписів. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів. Доводи апеляційної скарги про те, щоавтомобілем ОСОБА_1 не керував є безпідставними, оскільки із відеозапису події від 29.01.2026 вбачається, що транспортний засіб Honda M-NV, д.н.з. НОМЕР_1 , в той момент, як до нього під`їхав екіпаж патрульної поліції, перебував з увімкненим двигуном, а з водійського місця вийшов саме ОСОБА_1 . Твердження скаржника про те, що сам факт перебування особи за кермом нерухомого транспортного засобу не може свідчити про керування, також є безпідставним, оскільки з відеозаписів убачається не лише перебування ОСОБА_1 на місці водія, а й факт попереднього руху автомобіля, що підтверджується відеореєстратором службового автомобіля. Таким чином, матеріали справи у своїй сукупності підтверджують керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , що спростовує його твердження про відсутність такого факту. В той же час, апеляційний суд зауважує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків. Під час апеляційного розгляду справи захисником не були спростовані об`єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу, який містить фіксацію обставин, які мають значення для справи та які є достатніми для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у діях ОСОБА_1 . Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищезазначені доводи апеляційної скарги є безпідставними та надані з метою ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами справи та дослідженими у судовому засіданні апеляційного суду доказами. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Крім того, з урахуванням вищезазначених обставин справи, районний суд правильно обрав вид та розмір адміністративного стягнення, а саме у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що є мінімально можливим, як видом, так і розміром адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, та за даних обставин справи, з урахуванням особи правопорушника, послужить його вихованню в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття та запобігання вчиненню ним нових правопорушень. Будь-яких порушень законодавства про адміністративні правопорушення, які б вплинули на правильність прийнятого місцевим судом рішення, та були б підставою для його скасування, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, та під час розгляду справи в суді першої інстанції, допущено не було. За таких обставин, районний суд правильно дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та обґрунтовано призначив йому вид та розмір стягнення в межах санкції вказаної статті, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови районного суду та закриття провадження у справі, як того просить захисник у своїй апеляційній скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Кушнірова О.М. залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 березня 2026 щодо ОСОБА_1 - без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя