Постанова Кропивницький апеляційний суд № 390/2769/25

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/228/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Підгірська Г. О. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Олексієнко І. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2026 року. м. Кропивницький Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Олексієнко І.С., за участі секретаря судового засідання Степанової Д.К., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Олійник С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Олійник С.В. на постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік В С Т А Н О В И Л А: Постановою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним за те, що він 20.10.2025 о 14: 29 в м. Кропивницькому, вул. Джерельна, 2А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВА 2111 днз НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому порядку проводився із застосуванням приладу драгер, результат тесту № 755 склав 1,38 проміле. Від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився. Отже, водій порушив пункт 2.9.а Правил дорожнього руху України. Своє рішення суд мотивував тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 488909 від 20.10.2025; тестування на стан алкогольного сп`яніння приладом «Драгер» з результатом 1,38 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, де зафіксовано позитивний результат 1,38 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його власноручний підпис; диск із відеофіксацією події з нагрудних камер працівників поліції. У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 адвокат Олійник С.В. просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції в порушення вимог закону належним чином не з`ясував обставини справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи. Так, у постанові від 30.03.2026 вказано, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер. Результат тесту склав 1,38 проміле. Від проходження огляду найближчому медичному закладі відмовився. Отже, водій порушив п. 2.9а Правил дорожнього руху. Тому, вважає, що об`єктивна сторона правопорушення, яка міститься у протоколі, підпадає під п. 2.5 та п. 2.9а Правил дорожнього руху. У той час як суд зробив висновок про порушення водієм п. 2.9а ПДР, тим самим ніби вдався до уточнення фабули обвинувачення. Зазначає, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки суд дійшов висновку про вчинення адміністративного правопорушення за адресою вул. Джерельна, 2А м. Кропивницький, тому, в даному випадку справа підсудна Фортечному районному суду м. Кропивницького. Крім того, на відеозаписах, доданих до матеріалів справи, різниться час вчинення правопорушення та містяться суперечливі дані. Так, на першому відеозаписі, зафіксованому на відеореєстраторі значиться час - 14 год. 29 хв., а на відеозаписі з нагрудної бодікамери поліцейського, який є додатком до протоколу згідно п. 11 протоколу - 13 год. 32 хв. Тому не є можливим встановити точний час вчинення правопорушення. Також з наявного в матеріалах справи відеозапису за номером 2/8, початок якого розпочинається з 13 год. 32 хв., ОСОБА_1 був зупинений 20.10.2025 о 13 год. 32 хв. на АД М-13, 1км. У подальшому він повідомив про ведення відеофіксації та пред`явив вимогу надати для перевірки документи. Потім працівники поліції здійснили перевірку особи ОСОБА_1 , перевірку законності довідки про надання відстрочки ОСОБА_1 та пред`явили вимогу прослідувати до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В подальшому відеозапис було перервано. Тому вважає, що оскільки з відеозапису не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив порушення Правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Заслухавши висновок захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Олійник С.В., яка підтримала вимоги апеляційної скарги, перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційних вимог, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Положення п.12. Розділу ІІ Інструкції визначають, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Перевіривши матеріали справи та дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП районний суд об`єктивно з`ясував всі обставини даної справи і, врахувавши досліджені по справі докази, правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України і його вина повністю підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серіїЕПР1 №488909 від 20.10.2025; результатом тестування приладу Драгер 6820, тест № 7356, що становить 1.38 % проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використання спеціальних технічних засобів, де зафіксовано позитивний результат 1,38 проміле, з яким ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його власноручний підпис; відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудного реєстратора поліцейського, що містяться на DVD-диску. Зазначені вище докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерія «поза розумним сумнівом», підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційним судом встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено працівниками поліції у відповідності до вимог ст.266 КУпАП (в редакції Закону від 16.02.2021 № 1231-IX, який набрав законної сили 17.03.2021 року) та відповідно до вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції". Більш того, будь-яких заперечень щодо відомостей, які були зазначені в протоколі працівником поліції, або результату проведеного огляду, ОСОБА_1 в протоколі не зазначив. В наданих окремих пояснень з приводу вказаних обставин, зазначив, що був зупинений працівниками поліції та здійснив продутя алкотестера «Драгер», який показав позитивний результат, тому зобов`язався не керувати своїм транспортним засобом надалі. При цьому, огляд проводився за добровільною згодою останнього, за результатами огляду складено відповідний акт та роздрукований на папері його показники, які долучені до матеріалів справи. При цьому, враховуючи те, що згідно відео з бодікамери поліцейських ОСОБА_1 не заперечував результати огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, тому правових підстав для проведення огляду в закладі охорони здоров`я не було, у зв`язку з чим, працівником поліції у протоколі зазначено, що від проходження огляду в найближчому медичному закладі водій відмовився. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого закону, водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду або не погоджується з отриманим результатом. Разом з тим, ОСОБА_1 не внесено жодних зауважень до протоколу щодо результатів огляду, згідно відео з бодікамер поліцейських, де він погодився з таким результатом. Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відеореєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції, зокрема на час складання протоколу, щодо оскарження таких дій та його результатів. Також, апелянтом не наведено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Є безпідставними доводи апелянта про відсутність причин зупинки, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею. Окрім того, неправомірна зупинка працівниками поліції транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення таких працівників до відповідальності. Проте, якщо при цьому з`ясувалось, що водій керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від відповідальності за порушення вимог п. 2.9а ПДР України. Аргументи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 не допускав порушення правил дорожнього руху, є також не обґрунтованими та спростовуються наявними відеозаписами з нагрудної камери інспектора. Стосовно того, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки суд дійшов висновку про вчинення адміністративного правопорушення за адресою вул. Джерельна, 2А м. Кропивницький, тому, в даному випадку справа підсудна Фортечному районному суду м. Кропивницького, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Під час перегляду відеозапису, наявного в матеріалах справи, апеляційним судом достеменно встановлено та зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції на автомобільній дорозі М-13 1 км, що є територіальною підсудністю Кропивницького районного суду Кіровоградської області. При цьому адреса: «м. Кропивницький, вул. Джерельна, 2А» є виключно місцем, де працівники поліції складали протокол про адміністративне правопорушення після зупинки водія. Суд першої інстанції, зазначивши в постанові під час встановлення фактичних обставин місцем вчинення правопорушення тільки вул. Джерельну, 2А, тому що, там проходило обстеження ОСОБА_1 та був складений протокол про адміністративне правопорушення. В той же час, як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував, що був зупинений працівниками поліції на автомобільній дорозі М-13 1 км та клопотання про зміну підсудності адміністративної справи не заявляли. Більш того, стороною захисту не вказано яким чином, Кропивницький районний суду Кіровоградської області, розглядаючи адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 порушив його права, оскільки розгляд відбувся за участю останнього та його захисника, де вони надавали пояснення та мали можливість заявляти клопотання. В той же час, апеляційний суд вважає, що дана обставина не спростовує самого факту наявності в діях водія складу адміністративного правопорушення. Зазначення судом міської вулиці замість кілометра автодороги державного значення М-13 не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки факт руху автомобіля підтверджено матеріалами справи. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи містять суттєві розбіжності в часі, зафіксованому на відеозаписі автомобільного реєстратора та на нагрудній камері (бодікамері) працівника поліції, апеляційний суд зазначає наступне. Під час судового засідання було досліджено надані відеозаписи, з яких дійсно вбачається розбіжність у часових показниках реєстратора та нагрудної камери інспектора. Проте, апеляційний суд вважає вказані доводи апелянта необґрунтованими. Сама по собі розбіжність у часі на різних технічних пристроях не спростовує факту вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки може бути зумовлена неналежним технічним налаштуванням часових поясів або внутрішнього годинника конкретного приладу. Дана обставина не впливає на кваліфікацію дій водія та не є суттєвим процесуальним порушенням, яке б тягнуло за собою визнання доказів недопустимими. Таким чином, апеляційні доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд оцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності. Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 20.10.2025 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодившись нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Апеляційний суд вважає, що при визначенні виду і розміру стягнення, суд у повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та накладено стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП з дотриманням вимог ст. 38 КУпАП. Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді районного суду щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування, та закриття провадження, як того просить апелянт - відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Олійник С.В.залишити без задоволення, а постанову Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 - без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя