Постанова 4803 № 213/4759/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2823/26 Справа № 213/4759/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м. Кривий Ріг справа № 213/4759/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Дяченко Д.П. сторони: заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року, яка постановлена суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі області, та повне судове рішення складено 24 листопада 2025 року, УСТАНОВИВ: В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 . Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 та є його єдиною близькою людиною, оскільки його мати ОСОБА_4 померла, а батька він не мав (відомості до ч.1 ст.135 СК України). Вони почали спільно проживати у період з червня 2022 року по 07 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , був військовослужбовцем за контрактом прийнятий на військову службу до військової частини НОМЕР_1 . Під час несення служби у Збройних Силах України вони постійно спілкувалися, підтримували зв`язок та по можливості дзвонили один одному та листувались. Позивач приїжджала до нього за місцем несення служби. Весь час вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет. Крім того 09 квітня 2024 року ОСОБА_3 , зробив пропозицію укласти шлюб офіційно на що заявниця погодилась. Однак, ОСОБА_3 , мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , поблизу населенного пункту Григорівка, Бахмутський район, Донецької області, смерть пов`язана із захистом Батьківщини, про що зазначено в довідці - сповіщенні сім`ї № 5/9847 від 10 жовтня 2024 року, яка була вручена ОСОБА_2 , як дядьку ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не перебувала у жодному зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_3 також не перебував в жодному зареєстрованому шлюбі по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . За весь період перебування у стосунках, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 шлюбні відносини офіційно не реєстрували. Встановлення даного факту позивачу потрібно для отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». У інший спосіб ОСОБА_1 не може довести факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, і вказані обставини не можуть бути встановлені у інший спосіб, зазначений факт має для позивача юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На підставі наведеного вище заявниця просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період з червня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті (загибелі) ОСОБА_3 . Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крамчанін О.В., посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволенні заяви. Апеляційна скарга, окрім доводів, викладених в заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, обґрунтована тим, що заявником було надано достатньо доказів в підтвердження факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, зокрема це Акт від 30 жовтня 2024 року посвідчений ОСББ «Сонечко 24» зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживали за адресою: АДРЕСА_2 з 24 червня 2022 року по день загибелі останнього; виписку по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 (АТ КБ «ПриватБанк») за період з 09 серпня 2022 року по 11 листопада 2024 року, в якій містяться регулярні перекази на картку ОСОБА_3 (що свідчить про спільний сімейний бюджет за піклування один про одного), фотографії, на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та фото подарунку ОСОБА_1 , який подарував ОСОБА_3 , скріншоти листування у мобільних додатках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (в яких вони обговорюють особисті та побутові питання притаманні обговоренню для подружжя), скрін от квитка на автобус та копія Договору № 23365481 страхування фінансових ризиків за стандартним страховим продуктом «Гарантія повернення вартості квитка», укладеного 14 серпня 2024 року, що підтверджує, що заявниця приїжджала до ОСОБА_3 , за місцем, несення служби, відеозаписи на CD-R диску, на якому є записи освідчення ОСОБА_3 заявниці, відеозапис відпочинку ОСОБА_3 з заявницею, відеозапис як ОСОБА_3 повідомляє, що їде додому у відпустку до заявниці. Крім того Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено про відсутність актового запису про шлюб на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та про відсутність актового запису про шлюб на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Крамчаніна О.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника Міністерства оборони України Зінченка С.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією актового запису про смерть № 2040 від 15 жовтня 2024 року (а.с.49). За змістом Сповіщення сім`ї № 5/9847 від 10 жовтня 2024 року ОСОБА_2 було повідомлено, що його племінник солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розвідник - далекомірник відділення управління командира батареї 2 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовець за контрактом, прийнятий на військову службу 05 жовтня 2020 року до військової частини НОМЕР_1 , відданий Військовій присязі на вірністьУкраїнському народові, мужньо виконуючи військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , поблизу н.п. Григорівка, Бахмутський район, Донецької області, смерть пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.9). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , є внутрішньо переміщеною особою. Згідно Довідки від 16 червня 2022 року №1247-5001762548 її фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_4 (а.с.8 зворот). Згідно Акту від 30 жовтня 2024 року, складеного та підписаного мешканцями квартир будинку АДРЕСА_5 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , останні підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 дійсно проживають за адресою: АДРЕСА_2 з 24 червня 2022 року по теперішній час. Акт засвідчений управителем ОСББ «СОНЕЧКО 24» Трюхан І.О. (а.с.12). На підтвердження факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заявником ОСОБА_1 . наданівВиписка по надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 (АТ КБ "ПРИВАТБАНК") за період з 09.08.2022 року по 11.11.2024 року, в якій містяться регулярні перекази на картку ОСОБА_3 (а.с.13-24). Фотографії, на яких ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та фото подарунку ОСОБА_1 , який подарував ОСОБА_3 (а.с.25-26, 29 зворот). Скрин-шоти листування у мобільних додатках ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.27-28). Скрин-шот квитка на автобус та копія Договору №23365481 страхування фінансових ризиків за стандартним страховим продуктом «ГАРАНТІЯ ПОВЕРНЕННЯ ВАРТОСТІ КВИТКА», укладеного 14 серпня 2024 року (а.с.29,30). Відеозаписи на CD-R диску, на якому є записи освідчення ОСОБА_3 заявниці, відеозапис відпочинку ОСОБА_3 з заявницею, відеозапис як ОСОБА_3 повідомляє, що їде додому у відпустку до заявниці (а.с.31). Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомлено про відсутність актового заспису про шлюб на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та про відсутність актового запису про шлюб на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.48). Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, заявницею належним чином не доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо встановлення факту її проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. У справі, що переглядається в апеляційному порядку, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 14 ЦПК України). Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. За приписами п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Відповідно до статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. У постанові від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі №554/8629/17 (провадження № 61-3012св21). Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20). Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, при вирішенні спору про поділ майна необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і в чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17). Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо. Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри. Надавши належну правову оцінку поданим заявницею доказам на підтвердження її проживання разом з померлим ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з з червня 2022 року по 07 жовтня 2024 року, суд першої інстанції дійшов достатньо обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки проживання заявниці ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ведення з ними спільного господарства не підтверджені належними доказами. Суд першої інстнації дійшов обгрунтованого висновку про те, що дійсно, відповідно до пояснень свідків, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спочатку разом проходили військову службу, потім почали проживати разом, мали близькі стосунки, мали намір укласти шлюб. Проте, сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. При цьому суд вірно зазначив, що ОСОБА_3 , починаючи з 05 жовтня 2020 року по день загибелі - ІНФОРМАЦІЯ_1 був військовослужбовцем за контрактом, тобто тривалий час був відсутнім за місцем проживання в зв`язку з несенням військової служби. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 спільна присутність на святах та пересилання коштів не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. З огляду на викладене позивачем не доведено реальність сімейних відносин з ОСОБА_3 . На підставі наведенного вище суд першої інстанції вірно встановив, що заявником не доведено у наявність між нею та померлим ОСОБА_3 усталених відносин притаманних подружжю в період з червня 2022 року по 07 жовтня 2024 року. Доводи апеляційної ї скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції. Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. У силу положень статей 76-78, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України місцевим судом всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими. Всі докази оцінено судом у їх сукупності з урахуванням фактичних обставин справи. Висновки суду узгоджуються із судовою практикою Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24) та 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23 (провадження № 61-14033св24), що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги (частина четверта статті 263 ЦПК України). Судова практика у цій категорії справ є сталою та сформованою, а відмінність залежить лише від доказування Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги позивача. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачкою судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Крамчанін Олександр Вячеславович, залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 14 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: