Ухвала ККС ВС № 621/3410/23

УХВАЛА 08 квітня 2026 року м. Київ справа № 621/3410/23 провадження № 51-603км26 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника скаржника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями начальника Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року стосовно ОСОБА_7 про закриття апеляційного провадження та повернення апеляційної скарги. Зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Зміївський районний суд Харківської області ухвалою від 05 листопада 2025 року відмовив у задоволенні подання начальника Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_7 для відбування покарання, призначеного вироком Зміївського районного суду Харківської області від 09 січня 2024 року. Харківський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2026 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 05 листопада 2025 року та повернув скаргу апелянту. Мотивом прийняття указаного рішення було те, що орган пробації не належить до осіб, визначених у ч. 1 ст. 393 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які мають право оскаржувати ухвали суду, постановлені в порядку вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку. Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі представник Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області не погоджується з ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На переконання касатора, апеляційний суд ухвалив рішення, яке не відповідає приписам ст. 370 КПК. Свої вимоги мотивує тим, що згідно з п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК право на апеляційне оскарження судових рішень мають інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Пунктом 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК, визначено, що інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування - це особа, стосовно якої (у тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом. Отже, в розумінні процесуального закону уповноважений орган з питань пробації є іншою особою, яка наділена правом на апеляційне оскарження ухвал суду про відмову в задоволенні подання. Водночас у касаційній скарзі скаржник посилається на висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 1-261/10 (провадження № 51-2320км20), згідно з якими суд апеляційної інстанції обмежив право органу державної виконавчої служби в особі його начальника, який оскаржував рішення місцевого суду, постановленого за результатами розгляду заяви цього органу, на доступ до правосуддя. Таким чином, повертаючи апеляційну скаргу органу державної виконавчої служби, апеляційний суд не врахував права особи, яка внесла подання, на оскарження рішення місцевого суду, ухваленого за результатами розгляду цього подання. Тобто вказані обставини Суд визнав, як істотні порушення апеляційним судом вимог ст. 370, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК. У доповненнях до касаційної скарги представник органу пробації просить врахувати правову позицію, викладену в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 лютого 2026 року справа №936/40/24, провадження № 51-4774км25), відповідно до якої в разі звернення з поданням до суду орган пробації як суб`єкт звернення в особі свого керівника або представника набуває прав і повноважень учасника в судовому провадженні у тому числі підтримувати подання, давати пояснення, надавати суду докази, висловлювати свою думку щодо позиції інших учасників, а також оскаржувати рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання в апеляційному порядку. Таку можливість апеляційного оскарження рішення місцевого суду учасниками судового провадження за наслідками розгляду подання прямо передбачено положеннями ч. 6 ст. 539 КПК. Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні Представник органу пробації підтримала доводи касаційної скарги з доповненнями, просила Суд скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. У подальшому не заперечувала проти передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати. Прокурор, висловившись про законність оскаржуваного судового рішення, клопотав про передачу кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати, оскільки у Верховному Суді наявні різні правові позиції щодо права органу пробації оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про відмову у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення особи для відбування призначеного покарання. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило. Мотиви Суду Заслухавши доповідь судді, доводи представника органу пробації, позицію прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги з доповненнями, матеріали провадження та клопотання представника публічного обвинувачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі цього провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики в порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такій спосіб судову практику на однакове застосування норм права. Згідно із ч. 6 ст. 13 Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Частиною 2 ст. 434-1 КПК передбачено, що суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати. Під час розгляду вказаної касаційної скарги колегією суддів було встановлено, що у Верховному Суді існують різні правові позиції щодо того, чи є органи пробації суб`єктом права на апеляційне оскарження ухвал місцевого суду про відмову в задоволенні подання цього органу про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення особи для відбування призначеного покарання за вироком суду. Так, зокрема, у рішеннях Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 грудня 2025 року у справі № 644/1773/22 (провадження № 51-4796ск25), від 09 лютого 2026 року у справі № 953/2636/24 (провадження № 51-384ск26) та Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі № 644/9384/24 (провадження № 51-4862ск25) колегії суддів погодилися з висновками апеляційних судів, що орган пробації не належить до кола осіб, визначених ст. 393 КПК, яких наділено правом на подання апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову в задоволенні подань цього органу про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення особи для відбування призначеного покарання за вироком суду. У такому разі, відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК, правомірним є повернення судом апеляційної скарги органу пробації. Водночас постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 лютого 2026 року у справі № 936/40/24 (провадження № 51-4774км25) касаційну скаргу органу пробації задоволено та скасовано ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги цього органу і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Мотивуючи згадане вище рішення, Суд вказав, що в разі звернення органу пробації з поданням до суду, суб`єкт такого звернення набуває прав та повноважень учасника в судовому провадженні, у тому числі підтримувати подання, давати пояснення, надавати суду докази, висловлювати свою думку щодо позиції інших учасників, а також оскаржувати рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання в апеляційному порядку. Крім того, таку можливість апеляційного оскарження рішення місцевого суду учасниками судового провадження за наслідками розгляду подання прямо передбачено положеннями ч. 6 ст. 539 КПК. Колегія суддів не погоджується з висновками колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 лютого 2026 року у справі № 936/40/24 (провадження № 51-4774км25), оскільки приписи ч. 6 ст. 539 КПК не містять формулювання можливості оскарження всіма учасниками судового провадження ухвал суду постановлених у порядку виконання рішення суду, а також не наділяють орган пробації, як суб`єкта звернення з відповідним поданням правом апеляційного оскарження судових рішень. Згідно з ч. 6 ст. 539 КПК за наслідками розгляду клопотання (подання) пов`язаного з виконанням вироку, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку. З огляду на вказану норму, законодавець передбачив можливість оскарження ухвал суду, постановлених у порядку виконання вироку, але безпосередньо не вказав на приналежність учасника судового провадження до суб`єкта, який наділений правом подавати апеляційну скаргу. Пунктом 26 ч. 1 ст. 3 КПК визначено, що учасники судового провадження - це сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, представник персоналу органу пробації, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження. Відповідно до положень ч. 1 ст. 72-1 КПК представником персоналу органу пробації є посадова особа такого органу, яка за ухвалою суду складає та подає до суду досудову доповідь. Тобто саме представник персоналу органу пробації є учасником судового провадження, на якого покладено права та обов`язки, визначені частинами 2, 3 ст. 72-1 КПК, щодо складання і подачі досудової доповіді, а не орган пробації, який звертається з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення особи для відбування призначеного покарання. Частиною 1 ст. 539 КПК передбачено, що питання, які виникають під час та після виконання вироку, вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. У цьому випадку до інших осіб, установ або органів віднесено орган пробації, яким є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації (п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України від 05 лютого 2015 року № 160-VIII «Про пробацію»). Положення ч. 2 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачають, що в разі систематичного невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов`язків, покладених на нього, систематичного вчинення адміністративних правопорушень уповноважений орган з питань пробації надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Таким чином, обов`язок виконання вироку суду в частині звільнення особи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 Кримінального кодексу України та, зокрема, можливість звернення до суду з поданням про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення особи для відбування призначеного покарання покладається на орган пробації. У цьому випадку разі пробації та представник персоналу вказаного органу в розумінні КПК мають різний процесуальний статус і відмінні права й обов`язки. Частиною 5 ст. 539 КПК визначено, що в судове засідання з вирішення питань, пов`язаних із виконанням вироку, викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Водночас про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого. Тобто суд в межах підготовки до розгляду подання органу пробації лише повідомляє цей орган про час та місце його розгляду. Процесуальний закон не передбачає безумовного обов`язку участі органу пробації або його уповноваженої особи в розгляді відповідного подання, тому в цьому контексті стверджувати, що в органу пробації виникає право оскаржувати рішення місцевого суду про відмову в задоволенні подання у зв`язку зі зверненням до суду з ним, не можна. Процесуальний закон надає засудженому, його захиснику, законному представнику та прокурору право на апеляційне оскарження ухвали суду за результатами розгляду подання органу пробації. На думку колегії суддів, вказане коло осіб, які мають право на оскарження ухвал суду в порядку виконання вироку, розширення не потребує. У цій частині слушною є позиція представника публічного обвинувачення, викладена в клопотанні про передачу кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати, про те, що відповідно до приписів п. 6 ч. 1 ст. 393 КПК право на апеляційне оскарження ухвал суду, постановлених у порядку виконання рішення суду, належить, зокрема, прокурору як процесуально визначеному суб`єкту, який апеляційну скаргу в цьому проваджені не подавав. Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру» функції з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, покладено на прокуратуру. Водночас Закон України «Про пробацію» не передбачає права органів пробації на оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку. Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналіз наведеного свідчить, що орган пробації відповідно до КПК, Кримінально-виконавчого кодексу та Закону України «Про пробацію» у разі встановлення обставин, передбачених ч. 2 ст. 166 Кримінально-виконавчого кодексу України, лише надсилає до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Процесуальний закон не забороняє органу пробації повторно звернутися до суду з відповідним поданням, при цьому усунувши можливі недоліки, про які зазначено в ухвалі суду. Колегія суддів дійшла висновку, що КПК не передбачає права органу пробації на оскарження ухвали суду про відмову взадоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення особи для відбування призначеного покарання, а тому вважає необхідним відступити від висновків, зроблених у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 лютого 2026 року у справі № 936/40/24, щодо наділення органу пробації правом на оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого суду за наслідками розгляду подання. Передача вказаного провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду зумовлена необхідністю забезпечення єдиної правозастосовної практики та формування висновку про те, чи наділений орган пробації відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК правом оскарження в апеляційному порядку ухвал суду про відмову в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення особи для відбування призначеного покарання. Керуючись статтями 434, 434-1, 434-2, 441 КПК, Верховний Суд постановив: Кримінальне провадження за касаційною скаргою з доповненнями начальника Чугуївського районного відділу № 2 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 січня 2026 року стосовно ОСОБА_7 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3